«Передача координат місць дислокації українських військ співробітнику фсб рф в умовах активних бойових дій як форма державної зради (ст. 111 КК) Передача координат місць дислокації українських військ співробітнику фсб рф в умовах активних бойових дій свідчить про спрямованість умислу діяння на шкоду…»
«Заборона призначення за ч. 3 ст. 436-2 КК додаткового покарання у виді конфіскації майна у разі відсутності корисливого мотиву на вчинення кримінального правопорушення Додаткове покарання у виді конфіскації майна не може бути застосоване до засудженого за ч. 3 ст. 436-2 КК, якщо він не мав…»
«Відповідальність члена колегіального органу за зловживання службовим становищем (ст. 364 КК) та отримання неправомірної вигоди за прийняття рішень, вчинення дій, що входять до компетенції такого органу (ст. 368 КК) Колегіальна форма прийняття рішень тендерного комітету не виключає можливих…»
«Розмежування кваліфікації дій за статтями 190 і 289 КК у разі якщо предметом протиправних дій є автомобіль Дії особи, яка отримала автомобіль від власника на умовах тимчасового платного користування, не маючи дійсних намірів на це, оскільки вже наступного дня організувала його продаж третім особам…»
«Визнання потерпілими працівників правоохоронних органів і військовослужбовців у разі коли вони здійснювали заходи з охорони правопорядку у межах своїх повноважень з власної ініціативи (ст. 348 КК) Працівники правоохоронних органів і військовослужбовці можуть визнаватися потерпілими не тільки тоді,…»
«Допустимість відеозапису ДТП як доказу у разі копіювання цього запису, недослідження носія інформації, за допомогою якого його створено, та відсутності відомостей про записувальний пристрій Копіювання відеозапису ДТП та недослідження в судовому засіданні носія інформації, за допомогою якого такий…»
«Відповідальність учасника організованої групи за злочини, вчинені такою групою (ст. 28 КК) При кваліфікації злочину, вчиненого організованою групою, на перше місце виходить не індивідуальна роль кожного учасника в посяганні та характер виконуваних ним дій, а власне участь особи у групі, яка вчиняє…»
«Наявність дозвільної документації та дотримання будівельних норм і правил при будівництві не виключає відповідальності за спорудження нерухомого майна на самовільно зайнятій земельній ділянці прибережної захисної смуги (ст. 197-1 КК) Дії особи, яка побудувала торговельні приміщення на підставі…»
«Наявність у військовослужбовців дійсних релігійних переконань не є підставою для непокори (ст. 402 КК) у разі їх залучення під час несення служби до виконання функцій, не пов’язаних із використанням зброї Наявність у військовослужбовців дійсних релігійних переконань не є підставою для відмови ними…»
«Відсутність застережень у частині отримання фотознімків для пред'явлення особи для впізнання (ст. 228 КПК) та обмеження строку проведення цієї слідчої дії лише строком досудового розслідування (ст. 219 КПК) Положення ст. 228 КПК передбачає порядок та особливості проведення пред’явлення особи для…»
«Знаходження у централізованому файловому сховищі носія інформації із записом судового засідання не свідчить про те, що такий носій відсутній в матеріалах провадження Технічним записом судового засідання, який приєднується до матеріалів справи, фактично є журнал судового засідання з унікальним…»
«Відображення у матеріалах кримінального провадження інформації про походження грошових коштів, які використовувалися під час контролю за вчиненням злочину. Відсутність у матеріалах справи «корінця платіжного доручення», як неістотне порушення вимог КПК У матеріалах кримінального провадження має…»
«Оцінки висновку експерта при вирішенні питання про те, діяння якого учасника ДТП є головною умовою заподіяння суспільно-небезпечних наслідків Вирішення питання про те, діяння якого учасника ДТП є головною умовою заподіяння суспільно-небезпечних наслідків, належить до компетенції суду, адже висновки експертів не є обов’язковими для органу, який здійснює провадження, і вони підлягають оцінці у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11132 Підтвердження факту проживання загиблого з потерпілою у цивільному шлюбі Цивільна дружина має право на відшкодування моральної шкоди у разі смерті цивільного чоловіка, якщо факт їх спільного проживання підтверджується належними доказами. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14907 Право дитини на компенсацію моральної шкоди незалежно від проживання однією сім’єю із батьком, який загинув внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК Дитина належить до суб’єктів, яким може бути компенсована моральна шкода, завдана смертю її батька, незалежно від того, чи проживала вона однією сім’єю із батьком, якому діями засудженого внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, заподіяно смерть. Обсяг попереднього спілкування між дитиною та батьком не впливає на факт їх родинних відносин, факт моральних страждань та право на відшкодування моральної шкоди. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14908»
«Щодо суб’єкта кримінального правопорушення, передбаченого ст. 239 КК, і визначення тяжких наслідків цього діяння Особа, яка фактично займалася діяльністю по утилізації відходів та офіційно припинила таку діяльність, може нести відповідальність за ч. 2 ст. 239 КК. Тяжкі наслідки в результаті порушення спеціальних правил стосовно раціонального і науково обґрунтованого використання земель, що виражаються в забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами або іншими матеріалами, шкідливими для життя і здоров’я людей або довкілля, можуть виявлятися і у вартісному вираженні шкоди, заподіяної довкіллю Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11616»
«Порядок проведення судового розгляду справи під час дії воєнного стану в режимі відеоконференції без особистої участі обвинуваченого (ч. 2 ст. 336 КПК) Приймаючи рішення про здійснення судового засідання в режимі відеоконференції в умовах воєнного стану у разі заперечення обвинуваченого проти цього (ч. 2 ст. 336 КПК), суд повинен постановити відповідну ухвалу з наведенням обґрунтувань та мотивів, зокрема щодо обставин, які заважають безпосередній участі обвинуваченого в судовому засіданні в залі суду. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9988 Щодо здіснення дистанційного судового провадження, у якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує. Рецензування висновків експерта не підтверджує наявності нововиявлених обставин. Про повноваження прокурора 1. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, у якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану. Суду надається дискреційне право під час ухвалення рішення про здійснення дистанційного судового провадження вирішувати питання про форму судового засідання. 2. Рецензування висновків експерта не є процесуальною дією, і складений за його результатами документ не має доказового значення, а отже не підтверджує наявності нововиявлених обставин у кримінальному провадженні. 3. При визначенні наявності чи відсутності повноважень прокурора під час перегляду кримінального провадження за нововиявленими обставинами суд не може керуватися положеннями ч. 1 ст. 37 КПК, оскільки повноваження прокурора (групи прокурорів), визначені керівником відповідного органу прокуратури на досудовому розслідуванні, закінчуються завершенням кримінального провадження. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10779»
«Відсутність преюдиціального значення обставин, встановлених вироком суду на підставі угоди про визнання винуватості або про примирення, в кримінальних провадженнях щодо інших осіб Обставини, встановлені вироком суду на підставі угоди про визнання винуватості або про примирення, не можуть мати преюдиціального значення під час розгляду кримінального провадження щодо іншої особи. З огляду на це вирок, яким службову особу підприємства, з яким у підсудного були укладені договори про поставку товарів, визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК, не є доказом на підтвердження винуватості підсудного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7736»
«Об’єктивні та суб’єктивні ознаки хуліганства (ст. 296 КК) Хуліганство має місце у випадку, коли у свідомості винуватого домінує мотив явної неповаги до суспільства та відсутній особистий мотив посягання, а протиправні дії вчиняються без приводу або з використанням малозначного приводу. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/755 Обставини, що свідчать про грубе порушення громадського порядку обвинуваченим з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю. Підстави для кваліфікації дій особи за ч. 4 ст. 296 КК. Про грубе порушення громадського порядку обвинуваченим з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, свідчать, зокрема, такі обставини: зухвале порушення регламентованого та відомого як водію порядку дій після ДТП; крики, образи, нецензурна лайка, залякування, демонстрація пістолета для відстрілу гумових куль, направлення його в бік потерпілого, побиття та вчинення самосуду над потерпілим навпроти зупинки громадського транспорту; створення своїми діями реальної загрози для життя і здоров’я потерпілого та інших громадян; ігнорування дій сторонніх осіб, які намагалися припинити хуліганство; намагання вчинити самосуд над потерпілим через використання незначного приводу; застосування насильства із заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень; тимчасове обмеження руху транспорту; неприпинення порушення громадського порядку тривалий час. Використання при вчиненні хуліганства спеціальних засобів (до яких зараховано, зокрема, пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії), – підстава для кваліфікації дій винної особи за ч. 4 ст. 296 КК не лише тоді, коли вона заподіює ними тілесні ушкодження, а й тоді, коли ця особа за допомогою зазначених предметів створює реальну загрозу для життя чи здоров’я громадян. На застосування предмета, заздалегідь заготовленого для завдання тілесних ушкоджень, у діях обвинуваченого вказує те, що він задовго до початку конфлікту свідомо мав при собі пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями, призначений для завдання тілесних ушкоджень, перед початком діалогу з потерпілим підготував цей предмет для завдання тілесних ушкоджень (вийняв з кобури та почав демонструвати), направляв його на потерпілого, демонструючи серйозність своїх вимог до нього вчинити певні дії, а інші учасники конфлікту під час інциденту вважали, що за допомогою вказаного предмета обвинувачений створював реальну загрозу для життя чи здоров’я громадян. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7510 Кваліфікація. Щодо обов'язкових ознак, які є необхідними для юридичної оцінки діяння як хуліганства (ст. 296 КК) Для юридичної оцінки діяння як хуліганства обов’язковим є поєднання ознак об’єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб’єктивної сторони, зокрема мотиву явної неповаги до суспільства. Дії особи, яка у приміщенні лікарні в присутності медичних працівників поводилася агресивно, безпідставно застосувала насильство із заподіянням лікарю тілесних ушкоджень, внаслідок чого останній був вимушений залишити своє робоче місце, що потягло порушення роботи лікарні, утворюють склад хуліганства Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10196 Про кваліфікацію дій засудженого за ч. 4 ст. 296 КК Здійснення пострілу в бік потерпілого із застосуванням знаряддя, не спорядженого боєприпасом до вогнепальної зброї і призначеного також для відстрілу патронів з гумовими метальними снарядами несмертельної дії, є підставою для кваліфікації дій винної особи за ч. 4 ст. 296 КК як у випадках, коли вона заподіює ними тілесні ушкодження, так і тоді, коли ця особа за допомогою зазначених предметів створює реальну загрозу для життя чи здоров’я Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10740»
«Про наявність між особами попередньої змови та умислу на вбивство з особливою жорстокістю (п. 4, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК) За вчинене за попередньою змовою групою осіб умисне вбивство відповідають і ті особи, які хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але були об’єднані з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, і виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10706»
«Щодо використання інформації про пацієнта (потерпілого), яка міститься у його медичній картці при проведенні експертизи та вплив цього на права засудженого Саме особа, якої стосується медична інформація (або її законний представник), має право приймати рішення щодо використання відомостей, які містяться у її медичній картці, що не є порушенням лікарської таємниці. Посилання сторони захисту на те, що інформація, яка міститься у медичній картці є лікарською таємницею, а отже, не могла бути розголошеною, Суд відхиляє. Суд звертає увагу, що ця інформація стосується потерпілого. Фактично всі дані, що містяться у медичній картці є інформацією про пацієнта і за бажанням пацієнта чи його законного представника вони, вочевидь, мають бути їм надані. Подальше вирішення питання про використання цих відомостей особою, якої вони стосуються (її законним представником) є виключно їхнім правом. У цьому провадженні мати хлопчика надала медичну картку слідчому з метою подальшого проведення експертизи у кримінальному провадженні, у якому дитина є потерпілим. Тож засуджений і його захисник не можуть апелювати до порушення лікарської таємниці, оскільки саме особа, якої стосується медична інформація (або її законний представник), має право приймати рішення щодо використання отриманої інформації про себе, в тому числі й щодо використання відомостей, які містяться у її медичній картці. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10602»
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?