Чоловік доглядав родичку з інвалідністю, але суд не призначив його опікуном

Чоловік звернувся до суду з заявою визнати недієздатною свою родичку, жінку 1978 року народження з інвалідністю першої групи з дитинства, і призначити його опікуном. За його словами, батьки жінки померли, своєї сім'ї та близьких родичів у неї немає. У 2020 році він забрав її до себе в село й відтоді доглядає її. Виконавчий комітет сільської ради, де він живе, затвердив висновок органу опіки та піклування про доцільність призначити його опікуном.

Районний суд, з яким погодився апеляційний, жінку недієздатною визнав на два роки, а в опікунстві чоловікові відмовив. До призначення опікуна обов'язки опіки суд поклав на орган опіки та піклування громади, де жінка зареєстрована. Верховний Суд 2 листопада 2026 року ці рішення залишив без змін.

Суд пояснив: опікуна призначають переважно з родичів, з урахуванням особистих стосунків і можливості виконувати обов'язки (стаття 63 ЦК України). Можливість людини бути опікуном перевіряє орган опіки та піклування. Відмова в цій справі не заважає органу опіки звернутися до суду з новим поданням і розкрити в ньому питання, які лишилися недослідженими.

• Родичів, які доглядають дорослу людину з психічним розладом і хочуть стати її опікунами.
• Тих, хто подає заяву про визнання особи недієздатною разом із проханням призначити опікуна.
• Органів опіки та піклування, які готують подання про кандидата в опікуни.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 листопада 2026 року у справі № 347/689/25 — Єдиний державний реєстр судових рішень.