Не прийняла спадщину за заповітом: суд не дав їй оскаржити рішення про пай

Бабусі належала земельна частка (пай) площею 3,0530 га на Вінниччині. Після її смерті спадщину фактично прийняла донька, але оформити пай не встигла: про сертифікат вона не знала, а згодом теж померла. Онука звернулася до суду, і Чечельницький районний суд рішенням від 19 червня 2023 року визнав за нею право на пай у порядку спадкування за законом.

У жовтні 2025 року це рішення оскаржила інша жінка, яка в справі не брала участі. Вона показала заповіт доньки від 11 грудня 2009 року, за яким та залишила їй усе своє майно. Вінницький апеляційний суд спершу відкрив провадження, а 14 січня 2026 року закрив його: рішення районного суду не вирішувало питання про її права, а доказів, що вона прийняла спадщину, вона не надала.

Верховний Суд постановою від 4 листопада 2026 року цю ухвалу залишив без змін.

Сам заповіт права на оскарження не дав. Пояснення, що жінка не подала заяву нотаріусу, бо не знала про спадкове майно, Суд теж не прийняв. До того ж вона окремо позивається про додатковий строк для прийняття спадщини, і Суд розцінив це як ще одне підтвердження, що спадщину вона не приймала.

• Спадкоємців за заповітом, які не подали нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
• Тих, хто дізнався, що суд уже визнав право на спадкове майно (пай, квартиру, будинок) за іншим родичем, і хоче оскаржити це рішення, не бувши учасником справи.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 листопада 2026 року у справі № 151/276/23 — текст у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Статті 1268–1270, 1272 і пункт 20 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України; частина перша статті 352 і пункт 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України.