Спадщина без родинного зв'язку: ВС змінив практику щодо 5 років проживання

З 2016 року чоловік жив в одному будинку із сусідом, і той фактично став членом його родини — спільний бюджет, спільне господарство. У березні 2023 року сусід помер. Шлюбу й дітей у нього не було, інших спадкоємців теж. Чоловік поховав його і в межах шести місяців подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Нотаріус свідоцтва не видав: немає документів про родинний зв'язок. Порадив звернутися до суду й установити факт проживання однією сім'єю.

Суди першої та апеляційної інстанцій факт установили. Міська рада оскаржила рішення: минув рік від смерті, спадщину можуть визнати відумерлою, отже громада має свій інтерес, а між нею й заявником виник спір про право. Такий спір в окремому провадженні не розглядають — заяву треба залишати без розгляду й подавати позов (ч. 6 ст. 294 ЦПК).

Об'єднана палата Касаційного цивільного суду з цим не погодилася й залишила рішення без змін.

Рада в такій справі — заінтересована особа: вона може подавати докази, пояснення й заперечувати проти заяви. Але її процесуальна заінтересованість не дорівнює спору про майно. Вирішальне питання — чи суд лише встановлює факт, потрібний, щоб оформити спадщину в нотаріуса, чи фактично вирішує, кому належить майно.

Це зміна практики. Раніше колегії Касаційного цивільного суду щонайменше в шести справах (з 2021 по 2025 рік) виходили з протилежного: якщо рада заперечує, є спір про право — і заява про встановлення факту залишається без розгляду. Тепер Об'єднана палата від цих висновків відступила, і суди мають враховувати цей правовий висновок Верховного Суду відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Для людини це різниця між заявою в окремому провадженні й повноцінним позовним процесом проти міської ради.

Четверта черга спадкоємців за законом — особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК). Це не лише партнери без шлюбу: у справі, яку розглядав Верховний Суд, заявник був сусідом, що став членом родини.

• люди, які жили разом без реєстрації шлюбу, коли партнер помер
• ті, хто роками доглядав самотню людину й жив з нею спільним господарством
• усі, кому нотаріус відмовив через відсутність документів про родинний зв'язок

П'ять років за однією адресою самі по собі не роблять людину спадкоємцем. Треба довести, що ви проживали саме однією сім'єю — спільним побутом, господарством, з взаємними правами й обов'язками, не менше п'яти років до смерті.

Верховний Суд, посилаючись на практику Великої Палати, називає ознаки спільного господарства:

• спільні витрати й спільний бюджет
• спільне харчування
• купівля майна для спільного користування
• участь у витратах на утримання житла та його ремонт
• взаємна допомога
• домовленості про порядок користування житлом

Докази, які суди беруть до уваги: показання свідків про спільне проживання й побут, документи про фактичне місце проживання, фотографії подій, документи про покупки для сім'ї й витрати на спільні цілі — чеки, договори купівлі-продажу, банківські документи.

Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 7 вересня 2026 року, справа № 644/2440/24, провадження № 61-5490сво25 — повний текст у ЄДРСР.

Цивільний кодекс України, статті 1264, 1268, 1270, 1277 — текст на zakon.rada.gov.ua. Цивільний процесуальний кодекс України, статті 263, 294, 315 — текст на zakon.rada.gov.ua.