Відстрочка після ухилення від мобілізації не закриває справу — ВС

Об'єднана палата Касаційного кримінального суду (ККС) Верховного Суду 19 жовтня 2026 року сформулювала правовий висновок для справ про ухилення від мобілізації (ст. 336 Кримінального кодексу, КК). Якщо людина вже вчинила цей злочин, а відстрочку від призову отримала пізніше, це не «зміна обстановки» в розумінні ст. 48 КК. Тож закрити справу й звільнити від кримінальної відповідальності з цієї підстави не можна.

У справі чоловік, якого військово-лікарська комісія визнала придатним, у липні 2023 року письмово відмовився від служби, а потім ще двічі відмовлявся від повісток і мобілізаційних розпоряджень. Суд першої інстанції засудив його до 3 років позбавлення волі. Апеляційний суд згодом закрив справу за ст. 48 КК: чоловікові встановили III групу інвалідності, у «Резерв+» з'явилася відстрочка до 23 жовтня 2026 року, і він влаштувався на роботу. Верховний Суд цю ухвалу скасував і призначив новий розгляд в апеляції.

Виняток. Якщо відстрочку дали через фізичний чи психічний стан (тяжку хворобу, травму, розлад здоров'я чи психіки, інвалідність), який об'єктивно унеможливлює повторне ухилення, суд може визнати, що особа перестала бути суспільно небезпечною. Але це треба дослідити й обґрунтувати, а не лише констатувати наявність відстрочки та групи інвалідності. Саме цього апеляційний суд у справі не зробив.

• Обвинувачених за ст. 336 КК, які вже після вчинення злочину отримали відстрочку, зокрема через бронювання.
• Тих, кому апеляційний суд уже закрив справу за ст. 48 КК з посиланням на відстрочку, якщо прокурор оскаржив це до Верховного Суду.
• Захисників у справах за ст. 336 КК.

Постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 жовтня 2026 року у справі № 459/3471/23 (провадження № 51-3257кмо24) — текст у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Справу передали на розгляд Об'єднаної палати, щоб відступити від висновку Першої судової палати ККС у постанові від 26 березня 2026 року у справі № 681/123/25. Норми: ст. 48, 75, 336 Кримінального кодексу України, ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».