Стаття 238 ГПК України: судова практика Верховного Суду

«Істотна зміна обставин як підстава для розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів Згідно з частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це перебачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах. Відповідно до частини другої статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно чотирьох умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю саме чотирьох умов, визначених частини другої статті 652 ЦК України, за істотної зміни обставин. Вирішуючи спори щодо розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів, господарським судам необхідно, зокрема, з'ясовувати, чи відбулася взагалі зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору, чи вона є істотною. Касаційний суд зазначив, що оскільки порушення договору шляхом невиконання обов’язку з оплати цінних паперів за договором купівлі-продажу цінних паперів не є такою зміною обставин, передбачення якої могло б примусити сторони не укладати договір, то суди попередніх інстанцій не звернувши уваги на наведене, неправильно застосували статтю 652 ЦК України та безпідставно дійшли висновку про наявність істотної зміни обставин та наявність правових підстав для розірвання договору у зв’язку з цим. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2884»

«Одночасне стягнення штрафу і пені з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, не суперечить вимогам статті 61 Конституції України Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1591»

«Порядок прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, які не були подані до суду першої інстанції Частиною третьою статті 269 ГПК України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У такому випадку, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 ГПК України. Вказане з урахуванням положень статті 282 ГПК України означає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткові докази, має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання до суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4433»

«Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2116»

«Про право бенефіціара отримати від гаранта грошову суму гарантії У правовідносинах із забезпечення виконання зобов'язання банківською гарантією для висновку про те, чи має право бенефіціар отримати від гаранта грошову суму гарантії, має значення наявність у бенефіціара відповідного права на отримання суми банківської гарантії у разі прострочення принципалом виконання свого зобов'язання саме на час отримання суми банківської гарантії, тобто існування у кредитора (бенефіціара) права прийняти від гаранта виконання зобов'язання за гарантією. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3397»

«Звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язання у сфері теплопостачання, зокрема щодо нарахування неустойки Частина третя статті 7 названого Закону є нормою прямої дії, якою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання шляхом ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, процентів річних на початкову заборгованість або списання таких нарахувань. При цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону не залежить від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання зазначеної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1849»

«Особа, на яку покладається обов’язок доведення наявності всіх елементів правопорушення для відшкодування таких збитків Обов’язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою покладено на позивача. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1740 Умови для задоволення позову про відшкодування збитків, завданих господарському товариству діями (бездіяльністю) посадової особи Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров’я тощо). Причинний зв’язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1741»

«Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, пов’язаних з розглядом скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби Під час розгляду скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби при вирішенні питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягають застосуванню положення статті 124 ГПК України, оскільки ця стаття регулює порядок надання розрахунку судових витрат саме під час подання першої заяви по суті спору, а скарга на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби не є першою заявою по суті спору в розумінні положень статей 124, 161 ГПК України. Згідно зі статтею 344 ГПК України судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Отже, такі правовідносини регулюються положеннями статей 123, 126, 344 ГПК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4396»

«Перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу Перебіг позовної давності у справі про стягнення заборгованості за кредитом, відсотками, комісіями, а також втрат від інфляції за кредитом і відсотками стосовно кожного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право банку вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту платежів у межах позовної давності щодо кожного з цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду періодичні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2120»

«Перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажоодержувача про стягнення збору за зберігання вантажу Перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажоодержувача про стягнення збору за зберігання вантажу починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову (у спірних правовідносинах – неприйняття вагонів вантажовласником), а не з дня підписання відповідачем накопичувальних карток із зауваженнями. При цьому затримка вагонів на станції призначення є єдиною подію, яка фіксується як порушення одноразово та водночас триває певний проміжок часу і щодо якої як єдиної події й розпочинається перебіг позовної давності. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2137»

«Щодо права на захист шляхом стягнення заборгованості у судовому порядку за наявності виконавчого напису на борговому документі за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання Здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитися у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Наявність виконавчого напису на векселі не позбавляє векселедержателя права звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за таким векселем. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2762»

«Щодо права на захист шляхом стягнення заборгованості у судовому порядку за наявності виконавчого напису на борговому документі за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання Здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитися у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Наявність виконавчого напису на векселі не позбавляє векселедержателя права звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за таким векселем. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2762»

«Одночасне стягнення штрафу і пені з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, не суперечить вимогам статті 61 Конституції України Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1591»

«Належний спосіб захисту прав сторони у разі невизнання договору, укладення якого є обов`язком в силу вимог закону, іншою стороною У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов`язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7500 Підстави передачі переддоговірного спору на розгляд суду та дата укладення попереднього договору при вирішенні такого спору судом Переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов'язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7505 Визнання неузгодженою ціни договору поставки природного газу, у разі визначення її на підставі постанови НКРЕ України, яку було скасовано в судовому порядку Оскільки запропонована в проєкті договору ціна поставки природного газу, визначена на підставі постанови НКРЕ України, яку було визнано в судовому порядку незаконною та скасовано саме з дати її прийняття, то ціна як істотна умова такого правочину є неузгодженою. Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу", яким закріплювалась обов'язковість укладення договору поставки природного газу, є матеріальним, а не процедурним/процесуальним, а тому наслідком втрати ним чинності є неможливість подальшого набуття прав за ним, а не припинення прав, які вже були набуті у спосіб та у визначений ним строк, або прав, які могли б набуватись особою в разі належного виконання кореспондуючих обов'язків її контрагентом. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7506»

«Застосування положення частини другої статті 625 ЦК України стосовно стягнення інфляційних втрат до правовідносин, пов’язаних з обігом векселів Якщо спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання вексельного зобов’язання, то норми статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню до таких правовідносин. Застосування норм ЦК України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов’язань, до правовідносин, пов’язаних з обігом векселів, є можливим лише у разі зазначення про це в актах вексельного законодавства, названих в Законі України «Про обіг векселів в Україні». Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1632»

«Необхідність врахування балансу інтересів учасників товариства при визнанні недійсними рішень загальних зборів Визнання судом недійсними рішень загальних зборів повністю, захищаючи порушені корпоративні права одного учасника товариства, може зачіпати корпоративні права інших учасників, відповідно порушується баланс інтересів учасників товариства, що має наслідком непропорційність втручання у правовідносини сторін та фактично є втручанням суду у господарську діяльність товариства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14512»

«Визначення моменту виникнення права на позов Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. За змістом статті 261 ЦК України законодавець виходить не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов'язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2067»