«Необхідність перевірки слідчим суддею повноважень прокурора на подання клопотання про проведення НСРД і дотримання правил підсудності Слідчий суддя під час розгляду клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій зобов`язаний перевірити документи, що посвідчують особу (службове…»
«Необов’язковість усвідомлення винним кому конкретно належить майно у разі заволодіння ним шляхом шахрайства (ст. 190 КК) Вказівка в ст. 190 КК на вчинення шахрайства стосовно чужого майна, виходячи з органічного зв’язку між його об’єктивними ознаками, психічне ставлення до яких необхідно…»
«Обставини, які свідчать про мету збуту наркотичних засобів. Визначення незаконного зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів Спосіб упакування та розфасування наркотичного засобу, який незаконно придбав та зберігав обвинувачений, поведінка останнього (як під…»
«Відповідальність члена колегіального органу за зловживання службовим становищем (ст. 364 КК) та отримання неправомірної вигоди за прийняття рішень, вчинення дій, що входять до компетенції такого органу (ст. 368 КК) Колегіальна форма прийняття рішень тендерного комітету не виключає можливих…»
«Обставини, які свідчать про недопустимість як доказу відеозапису інтерв’ю на YouTube-каналі з військовополоненим Відеозапис інтерв’ю на YouTube-каналі з військовополоненим в умовах його ізоляції без участі захисника, здійснений за його «добровільної згоди» та отриманий за сприяння органів державної…»
«Визнання потерпілими працівників правоохоронних органів і військовослужбовців у разі коли вони здійснювали заходи з охорони правопорядку у межах своїх повноважень з власної ініціативи (ст. 348 КК) Працівники правоохоронних органів і військовослужбовці можуть визнаватися потерпілими не тільки тоді,…»
«Законність проведення слідчих дій у період між внесенням в ЄРДР інформації про виявлений злочин і підписанням постанови про визначення складу групи слідчих Внесення інформації про виявлений злочин в ЄРДР не зобов'язує слідчого, який уже прибув на місце події у складі чергової слідчо-оперативної…»
«Допустимість отриманих дізнавачем доказів у разі належно оформленого письмого доручення керівника органу розслідування Якщо письмове «доручення» керівника органу розслідування містить усі реквізити, притаманні постанові, чітко окреслює межі повноважень та виходить від компетентної особи, воно…»
«Допустимість доказів та дотримання прав обвинуваченого, який перебуває в несвідомому стані, під час обов'язкового відібрання біологічних зразків медичним працівником у закладі охорони здоров'я Оскільки відібрання в обвинуваченого, який перебуває у несвідомому стані, зразків крові для встановлення…»
«Допустимість відеозапису ДТП як доказу у разі копіювання цього запису, недослідження носія інформації, за допомогою якого його створено, та відсутності відомостей про записувальний пристрій Копіювання відеозапису ДТП та недослідження в судовому засіданні носія інформації, за допомогою якого такий…»
«Обставини провадження, що враховуються судом при вирішенні питання про проведення розгляду повністю або частково за відсутності адвоката Рішення про проведення розгляду повністю або частково за відсутності адвоката суд приймає, виходячи з усіх обставин провадження: складності обставин справи або…»
«Неможливість призначення покарання за окремими епізодами злочинної діяльності, відповідальність за які передбачено однією частиною статті КК Кримінальним законом не передбачено можливості призначення покарання за окремими епізодами злочинної діяльності, відповідальність за які передбачено однією…»
«З ВІДСТУПОМ! Допустимість протоколу НСРД складеного поза межами строку, визначеного приписами ч. 3 ст. 252 КПК Складання протоколу НСРД поза межами строку, визначеного приписами ч. 3 ст. 252 КПК, не є підставою для визнання такого протоколу недопустимим доказом. ОП ККС відступила від позиції, викладеної у постанові ККС ВС від 19.07.2022 у справі № 758/14965/14-к, щодо оцінки недотримання приписів ч. 3 ст. 252 КПК як безумовного істотного порушення приписів кримінального процесуального закону. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9868»
«Статус територіального сервісного центру МВС. Порушення правил підслідності при здійсненні досудового розслідування слідчими військової прокуратури. Звернення до слідчого судді поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування. Територіальний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, виходячи з порядку його створення та спрямованості діяльності, не належить до правоохоронного органу, а начальник сервісного центру, з огляду також на порядок призначення, відсутність військового звання та нездійснення правоохоронної функції, зокрема, у вигляді права на складання протоколів про адміністративні правопорушення, не є працівником правоохоронного органу. Здійснення досудового розслідування слідчими військової прокуратури під час дії перехідного періоду, визначеного КПК, у кримінальних провадженнях, що підслідні Національній поліції, а не Державному бюро розслідувань, є порушенням правил підслідності, а тому докази, зібрані у такому кримінальному провадженні, є недопустимими. Якщо з клопотанням про проведення негласних (слідчих) розшукових дій прокурор звернувся до слідчого судді апеляційного суду поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, мотивуючи це тим, що їх проведення має здійснюватися у приміщенні правоохоронного органу та з метою недопущення розголошення відомостей про їх проведення, що не відповідає дійсності, а суддя такий дозвіл надав, то всі докази, отримані внаслідок таких негласних слідчих (розшукових) дій, є недопустимими. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6501»
«З ВІДСТУПОМ! Допустимість протоколу НСРД складеного поза межами строку, визначеного приписами ч. 3 ст. 252 КПК Складання протоколу НСРД поза межами строку, визначеного приписами ч. 3 ст. 252 КПК, не є підставою для визнання такого протоколу недопустимим доказом. ОП ККС відступила від позиції, викладеної у постанові ККС ВС від 19.07.2022 у справі № 758/14965/14-к, щодо оцінки недотримання приписів ч. 3 ст. 252 КПК як безумовного істотного порушення приписів кримінального процесуального закону. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9868»
«Визначення матеріальної шкоди при кваліфікації дій особи за ст. 229 КК. Фізична особа-підприємець, який керує колективом найманих працівників, як суб’єкт складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК. Під час кваліфікації дій особи, яка виготовила та реалізувала спортивний одяг із використанням елементів товарного знака без спеціального дозволу його власника, за ст. 229 КК матеріальна шкода може бути визначена на підставі розрахунку прибутку, неотриманого власником відповідного товарного знака. Фізична особа – підприємець, яка керувала колективом найманих працівників, вважається такою, що виконує організаційно-розпорядчі функції в розумінні ч. 3 ст. 18 та ст. 364 КК, і є службовою особою, суб’єктом складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7726»
«Відсутність письмової згоди співмешканки потерпілого, труп якого було виявлено у житлі, на огляд такого житла Місце виявлення трупа завжди вважається місцем події незалежно від того, де настала смерть певної людини. Огляд місця події (житла) як невідкладна слідча дія може мати місце як на підставі судового рішення, так і за добровільною згодою особи, яка ним володіє. Враховуючи обставини виклику працівників поліції, відсутність письмової згоди особи, яка була співмешканкою померлого потерпілого, труп якого було виявлено у житлі, на огляд такого житла, не ставить під сумнів добровільність такої згоди. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6201 Обґрунтована відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу апеляційним судом Наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу не зобов’язує суд апеляційної інстанції досліджувати всю сукупність доказів, оцінених у суді першої інстанції. У разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, він не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Обґрунтована відмова в задоволенні клопотання за відсутності, на переконання апеляційного суду, аргументованих доводів щодо необхідності дослідження доказів, які, на думку учасника судового провадження, були досліджені не повністю або з порушеннями, не свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду та не може бути безумовною підставою для скасування судового рішення, лише якщо з такими висновками суду не погоджується учасник судового провадження. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7999»
«Обставини, які вказують, що корупційний злочин був би вчинений обвинуваченим і без втручання органу досудового розслідування, який діяв у пасивний спосіб Кримінальна відповідальність за порушення заборони щодо надання неправомірної вигоди службовій особі настає в тому разі, коли особа, яка надає неправомірну вигоду, усвідомлює, що дає її саме такій особі, й у зв’язку з можливостями її посади, значущістю, статусністю та вагомістю цієї посади, переконана в тому, що мету, яку вона переслідує, буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає зазначена посадова особа. Обвинувачений усвідомлював, яку посаду обіймає член конкурсної комісії і саме у зв’язку з цим пропонував йому неправомірну вигоду. Зацікавленість обвинуваченого у вирішенні службовою особою його питання у незаконний спосіб підтверджується і протоколами про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, де простежується направленість дій обвинуваченого на організацію безпосередньої зустрічі з останнім. Відеозапис їх зустрічей, відповідно до якого поведінка і тон розмови обвинуваченого свідчить про встановлення саме ним умов службовій особі, у разі виконання яких він готовий надати неправомірну вигоду (розмір вигоди залежно від посади та час її надання може бути вирішено після позивного проходження конкурсу). З огляду на наведене, злочин був би вчинений обвинуваченим і без втручання органу досудового розслідування, який з початку досудового розслідування діяв у пасивний спосіб, не справляючи на обвинуваченого такого впливу, який би спонукав його до вчинення злочину. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14810 Службова особа як суб’єкт кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК Службова особа як суб’єкт злочину повинна відповідати таким ознакам: інституція, яку представляє особа, належить до публічної; у відносинах з іншими людьми виступає не від себе (як працівник, професіонал у певній галузі), а як представник держави чи місцевого самоврядування, державного чи комунального підприємства, установи, організації; особа вправі визначати, чи буде (чи може і повинна) вона вчиняти певні службові дії у конкретній ситуації; повноваження особи поширюються на інших людей чи стосуються чужого майна; дії такої особи мають наслідки юридичного характеру. Для визначення того, чи є особа службовою в розумінні ст. 369 КК, слід виходити із сукупності всіх обставин, які можуть свідчити про наявність чи відсутність ознак службової особи. Відсутність в особи однієї з таких ознак, наприклад підпорядкування їй інших осіб, або повноважень здійснювати керівництво трудовим колективом не може бути єдиною та вирішальною ознакою того, що особа не має службових повноважень, оскільки не виключено наявності в неї інших ознак службової особи. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15064»
«Затримання без участі захисника, у тому числі якщо обшук збігався з затриманням Затримання без участі захисника не може вважатися порушенням права на правову допомогу. Той факт, що початок обшуку збігався із затриманням, не вимагає обов’язкової участі захисника, якщо обвинуваченого було затримано саме з метою унеможливлення ним покинути місце проведення слідчої дії. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14073 Службові особи, які є уповноваженими для здійснення затримання і не є слідчим, прокурором чи дізнавачем Стаття 208 КПК надає повноваження затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, «уповноваженій службовій особі». КПК у кількох положеннях зазначає, що цей термін позначає особу, якій законом надане право здійснювати затримання. В інших положеннях Кодексу термін «уповноважена службова особа» вживається поряд із термінами «слідчий», «прокурор», «дізнавач». Відповідно до ч. 3 ст. 298-1 КПК: «Уповноважена службова особа, яка здійснила затримання, та дізнавач повинні негайно повідомити особі зрозумілою для неї мовою підстави затримання». Таке вживання в законі терміна «уповноважена службова особи» призводить до висновку, що цим терміном законодавець позначив особу, якій законом надані повноваження проводити затримання, але яка водночас не є ані «слідчим», ані «прокурором», ані «дізнавачем». Таким чином, цей термін відсилає до інших законодавчих актів, якими надаються повноваження здійснювати затримання державним органам і їх службовим особами. На підставі аналізу законодавства Верховний Суд зробив висновок, що термін «уповноважена службова особа» включає, у тому числі: - поліцейських патрульної або інших служб поліції (ст. 37 Закону «Про Національну поліцію»); - військовослужбовців Служби правопорядку (ст. 7 Закону «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України»), Національної гвардії України (ст. 13 Закону «Про Національну гвардію України»), Управління державної охорони України (ст. 18 Закону «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»); - службових осіб органів Державної прикордонної служби України (ст. 20 Закону «Про Державну прикордонну службу України»), Служби безпеки України (ст. 7 Закону «Про контррозвідувальну діяльність»), розвідувальних органів (ст. 47 Закону «Про розвідку»), служби судової охорони (ст. 162 Закону «Про судоустрій і статус суддів») тощо. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14293 Обґрунтованість затримання особи за наявності достатніх підстав підозри на момент затримання Закон не ставить перед поліцейським вимоги вже в момент затримання переконатися поза розумним сумнівом у тому, що особа, яку він підозрює у вчиненні злочину, насправді його вчинила. Для цього існують наступні стадії кримінального провадження, під час яких обґрунтованість підозри може бути підтверджена або спростована. Якщо поліцейські отримали інформацію про щойно вчинений злочин, а особа, яка відповідала опису, почала втікати у відповідь на оклик, це створює законні підстави для її затримання. Подальше встановлення непричетності до злочину цієї особи не скасовує правомірності дій поліцейських щодо затримання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14294 Законність особистого обшуку при затриманні до внесення відомостей до ЄРДР Особистий обшук є невід'ємною складовою процесу затримання і проводиться, як правили, невідкладно для фіксації доказів та забезпечення безпеки всіх учасників затримання. Законність обшуку до внесення відомостей до ЄРДР визначається законністю самого затримання. Оскільки затримання за статтями 207-208 КПК є непередбачуваною подією, а уповноважена особа, що здійснює затримання, не завжди має право вносити відомості до ЄРДР, то наявність чи відсутність таких відомостей на момент затримання та особистого обшуку не може вважатися умовою його законності. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14301 Відсутність протоколу затримання не є безумовною підставою для визнання недопустимими доказів, отриманих під час особистого обшуку Відсутність протоколу затримання або неточні відомості, внесені у такий протокол, є порушенням права на свободу, оскільки своєчасне і точне фіксування затримання є важливою гарантією від порушення інших прав особи. Однак факт затримання може встановлюватися не лише протоколом, а й іншими доказами. Відсутність протоколу затримання сама собою не є достатньою підставою для визнання недопустимими доказів, отриманих під час особистого обшуку, якщо факт і обставини затримання доведені сукупністю інших доказів. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14307 Допустимість затримання та особистого обшуку без участі захисника Затримання в порядку статей 207 або 208 КПК за визначенням є несподіваною для його учасників подією, що зумовлює й неможливість забезпечити присутність захисника в той час і в тому місці, де може відбутися таке затримання. Таким чином, відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому ст. 208 КПК, та під час її особистого обшуку не може вважатися порушенням кримінального процесуального закону. Тому відсутність роз’яснення права на захисника в обставинах затримання і особистого обшуку не призвело до обмеження у користуванні правовою допомогою, оскільки ці дії могли бути проведені без участі захисника. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14308 Порушення процесуальних прав при затриманні не завжди впливає на допустимість речових доказів Не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. За відсутності в матеріалах провадження підтвердження роз’яснення фактично затриманій особі прав, як того вимагає ч. 4 ст. 208 КПК, зокрема право мати захисника, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, суду належить визначитись, чи позначилось це порушення на допустимості доказів, оспорюваних стороною захисту, а саме вилучених під час особистого обшуку наркотичних засобів. Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Необґрунтовано тривале тримання під вартою або погані умови утримання можуть становити серйозне порушення фундаментальних прав особи, однак самі собою не впливають на допустимість доказів, отриманих під час кримінального провадження. Тому, навіть якщо докази отримані в той час, коли сталося порушення того чи іншого права, однак це порушення прямо не впливало на отримання доказу, а лише співпадало у часі, це не є достатньою підставою для висновку, що докази отримані «внаслідок» такого порушення. Хоча при фактичному затриманні засудженого йому не було роз’яснено права зберігати мовчання і не свідчити проти себе, за обставин цієї справи у Верховного Суду немає підстав вважати, що виявлення в засудженого під час особистого обшуку речових доказів стало безпосереднім наслідком порушення цього права в значенні ч. 1 ст. 87 КПК, оскільки такі властивості цих доказів не залежали від волі особи і особистий обшук міг бути проведений без добровільної згоди особи, тобто без будь-якого впливу інформації, отриманої від неї. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14312»
«Незаконно виготовлені підакцизні товари, які становлять предмет злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК. Дії, що свідчать про направленість умислу особи на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК. Незаконно виготовленими підакцизними товарами, які становлять предмет злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, слід вважати товари, виготовлені особою, яка не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності або працює без отримання ліцензії, якщо відповідна діяльність підлягає ліцензуванню, або з порушенням умов ліцензування. Про факт обізнаності засудженого стосовно придбання саме незаконно виготовлених алкогольних напоїв і, відповідно, направленість його умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, свідчать його дії з придбання алкогольних напоїв у фізичної особи, а не в суб’єкта господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями, у невідведеному згідно з нормами чинного законодавства місці для реалізації алкогольних напоїв. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7709»
«Недопустимість доказів у разі доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування без встановлення неефективності досудового розслідування У разі доручення Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування без встановлення неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування, визначеним ст. 216 КПК, зазначені уповноважені особи діятимуть поза межами своїх повноважень. У такому випадку матиме місце недотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК та порушення вимог статей 214, 216 КПК. Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних у ході досудового розслідування, недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5091»
«Погроза під час розбою у вигляді конклюдентних дій Форма висловлення погрози під час вчинення розбійного нападу не обмежується конкретними словами про можливе застосування насильства. Вона має місце і тоді, коли винна особа, зокрема, своїми жестами, демонстрацією зброї або інших предметів, які потерпілий об’єктивно може оцінити як такі, що при їх застосуванні його здоров’ю чи життю загрожуватиме небезпека, бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, то ця погроза буде реалізована, а в потерпілого дійсно таке враження складається. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4787»
«Наявність психічної чи фізичної вади у особи як підстави для залучення адвоката (п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК), експерта у кримінальне провадження Залучення захисника є обов’язковим у випадку, якщо певна психічна чи фізична вада особи перешкоджає їй реалізовувати свої процесуальні права, у тому числі право на захист (п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК). Факт перебування особи на спеціальному обліку та проходження курсу замісної підтримувальної терапії не є безумовною підставою для обов’язкового залучення захисника. За наявності у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду обґрунтованих сумнівів у тому, що особа не здатна повною мірою реалізувати свої процесуальні права внаслідок фізичних або психічних вад, у кримінальне провадження залучається експерт. В іншому випадку залучення експерта є необов’язковим. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/840 Процесуальні відмінності між збиранням та поданням доказів у кримінальному провадженні Збирання та подання доказів у кримінальному провадженні є різними способами одержання доказової інформації з огляду на їх відмінну правову природу, а саме збирання доказів відбувається через інститут слідчих дій, а подання доказів здійснюється особою добровільно шляхом передачі слідчому, прокурору предметів або документів, які, на її думку, мають значення для кримінального провадження. При отриманні предметів та документів, представлених особою для залучення їх до справи як докази, орган дізнання, слідчий або суд повинні допитати особу, яка подає даний предмет чи документ, з метою з’ясування джерела та обставин їх отримання, потім здійснити огляд цих предметів або документів і процесуально зафіксувати їх отримання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4790»
«Провокація злочину та визнання отриманих доказів недопустимими Заявник, який звернувся з заявою про вимагання головним лікарем від нього неправомірної вигоди, працював під прикриттям правоохоронних органів, зокрема, протягом шести років був заявником у значній кількості кримінальних проваджень, пов’язаних з корупційними злочинами. Заявник, перебуваючи у кабінеті головного лікаря, діяв активно, наполегливо, швидко, щоб залишити заздалегідь помічені спеціальною речовиною грошові кошти, при цьому проігнорував репліки виправданої про оформлення цих грошей через бухгалтерію в якості благодійної допомоги закладу, що передбачено Статутом і не є забороною. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у кримінальному провадженні щодо виправданої мала місце провокація з боку заявника, котрий за підтримки правоохоронних органів впливав на виправдану шляхом призначення зустрічей та телефонних розмов. При цьому, жодних даних на спростування доводів сторони захисту щодо провокації злочину прокурором не було надано. Отже отримані в результаті проведення НСРД докази є недопустимими в розумінні статей 86, 87, 94 КПК, оскільки отримані за допомогою провокації, тобто внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14786»
«Незабезпечення судом апеляційної інстанції проведення належної перевірки заяв про застосування недозволених методів розслідування Незабезпечення судом апеляційної інстанції проведення належної перевірки заяв про застосування недозволених методів досудового розслідування, внаслідок яких затримана особа змушена була дати проти себе визнавальні показання, а також перевірки можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 28, 29 Конституції України, що ставить під сумнів покладені в основу вироку докази вчинення особою кримінального правопорушення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3495»
«Допустимість як доказу диску з відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди Добровільне надання свідком стороні обвинувачення диску з відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди, що було підтверджено ним у судовому провадженні, а не отримання його на підставі тимчасового доступу до речей і документів, не є підставою для визнання такого доказу недопустимим. Диск як матеріальний носій є способом збереження інформації з електронного документа та вважається його оригіналом, а тому є належним та допустимим доказом у кримінальному провадженні. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4585»
«Обов’язок суду при встановленні порушення вимог КПК під час одержання окремих доказів вирішити питання щодо допустимості/недопустимості цих доказів та викласти у вироку свої висновки щодо їх оцінки Суд, встановивши порушення вимог КПК під час одержання окремих доказів, відповідно до ст. 89 цього Кодексу повинен вирішити питання щодо допустимості/недопустимості цих доказів та свої висновки щодо їх оцінки викласти у вироку в точних і категоричних судженнях. Невиконання судом зазначених дій, ставить під сумнів законність його рішення. Вжиття інших заходів реагування щодо фактів таких порушень нормами чинного КПК не передбачено. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3360»
«Невідображення у протоколі огляду місця події первинного затримання обвинуваченого та виявлення у нього наркотичного засобу. Недопустимість заяви про добровільну видачу наркотичного засобу, поданої неосудною особою Протокол огляду місця події і відповідний запис слідчої дії не відображають первинного затримання обвинуваченого та безпосереднього виявлення у нього наркотичного засобу, а тому є недопустимими доказами. Заява затриманої особи про добровільну видачу наркотичного засобу є недопустимим доказом, якщо така особа була неосудною. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3357»
«Проведення радіотехнічної розвідки без ухвали слідчого судді. Відсутність вимоги участі захисника в момент затримання особи у порядку ст. 208 КПК. Роз’яснення затриманому права мати захисника. Радіотехнічна розвідка полягає в установленні постачальників послуг рухомого зв’язку технічного обладнання, яким охоплюється певна територія або місце. Тому вона не є різновидом втручання в приватне спілкування, а тому проводиться без ухвали слідчого судді. Участь захисника в момент затримання особи у порядку ст. 208 КПК не передбачена. Уповноважена особа зобов’язана роз’яснити затриманому його право мати захисника та негайно повідомити про це орган (установу), що уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3358»
«Обов`язок провести розслідування за заявою про погане поводження Для того щоб у компетентних органів виник обов`язок провести розслідування, заява про погане поводження має бути «небезпідставною», тобто особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати їм певне підтвердження або, - якщо це не можливо з об`єктивних причин, - повідомити інформацію, що дасть можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника надмірний тягар доведення, однак за відсутності будь-якої інформації, яку можливо перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов`язку її розслідування. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4091»
«Недопустимість доказів. Виправдання особи у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК Якщо докази, яким сторона обвинувачення обґрунтовувала доведеність вини, визнано недопустимими, а іншими доказами вина особи жодним чином не підтверджена, то особу має бути виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/452»
«Здійснення особистого обшуку під виглядом огляду місця події Фактичне здійснення особистого обшуку під виглядом огляду місця події становить істотне порушення прав людини і основоположних свобод, що має наслідком недопустимість отриманих доказів. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/279»
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?