«Щодо застосування статті 1215 ЦК України до виплачених працівнику грошових коштів Виплачений працівнику аванс у рахунок майбутньої заробітної плати як засіб до існування не підлягає поверненню на підставі статті 1215 ЦК України за відсутності рахункової помилки або недобросовісності…»
«Відсутність підстав для звільнення працівника у разі невизначення роботодавцем місця роботи відповідно до ст. 29 КЗпП України У разі невизначення роботодавцем місця роботи відповідно до ст. 29 КЗпП України не може бути поставлено в провину працівнику відсутність на робочому місці, місцезнаходження…»
«Про строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства у спорах щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні…»
«Застосування нової редакції ст. 117 КЗпП України (щодо обмеження нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями) до триваючих правовідносин До правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких…»
«Про правомірність звільнення працівника за заявою, написаною в умовах перебування під вартою Перебування працівника під вартою в день написання заяви про звільнення за власним бажанням не свідчить про відсутність волевиявлення чи застосування психологічного тиску. Роботодавець має право звільнити…»
«Філії та представництва, які не є юридичними особами, не можуть виступати стороною у цивільному процесі Довіреність керівника відокремленого підрозділу має комплексний характер. Від імені юридичних осіб має право виступати тільки керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже поміж…»
«Порядок обчислення середнього заробітку при затримці розрахунку під час звільнення При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (відпускні, відрядження тощо). Роботодавець звільняється від…»
«Подання судді як єдиний спосіб звільнення помічника без обов’язку зазначення підстав Саме подання про призначення/звільнення помічника судді, як кадровий документ, є інструментом реалізації суддею свого права на ініціювання виникнення/припинення трудових відносин з його помічником, що забезпечує…»
«Щодо звільнення за прогул працівника об'єкта критичної інфраструктури, який перебуває за кордоном Сама по собі обставина введення воєнного стану не є автоматичною поважною причиною для неявки на роботу. Перебування працівника об'єкта критичної інфраструктури за кордоном без належного оформлення…»
«Щодо застосування Закону України «Про ринок природного газу» до правовідносин, пов’язаних із порядком створення, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи Правовідносини, які безпосередньо стосуються припинення повноважень особи як члена правління ПАТ, правомірності прийняття…»
«Про підстави звільнення працівників під час призупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Обов’язковою умовою для звільнення працівника за умов неможливості забезпечення його роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням…»
«Про підхід застосування статті 117 КЗпП України у різних редакціях до правовідносин, які охоплюють період свого існування в обидвох редакціях цієї норми У разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій статті 117…»
«Поважність причини пропуску строку звернення звернення до суду у разі знаходження позивача на лікарняному Знаходження позивача на лікарняному могло б бути прийнято судом в якості поважної причини пропуску строку звернення до суду в разі закінчення строку оскарження спірного рішення у період перебування її на лікарняному. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8336»
«Про залежність отримання військовослужбовцем підйомної допомоги від переїзду в інший населений пункт Аналіз положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) та Інструкції № 370 дає підстави для висновку, що безумовне право військовослужбовців (зокрема, тих хто перебуває на кадровій військовій службі за призовом осіб офіцерського складу) на отримання підйомної допомоги пов`язане з фактом їхнього переїзду на місце військової служби в інший населений пункт або із зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців. Таким чином, нарахування та виплата підйомної допомоги можлива лише у випадку переїзду військовослужбовця з одного населеного пункту в інший. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8382 Щодо обов’язку роботодавця здійснювати виплату складових грошового забезпечення військовослужбовцю, який перебуває на прокурорсько-слідчій посаді Визначення частиною восьмої статті 81 Закону № 1697-VII складу грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах на підставі цього Закону, тобто із визначенням посадового окладу відповідно до прокурорсько-слідчої посади, не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати виплату складових грошового забезпечення, зокрема, надбавки за вислугу років, відповідно до положень законодавчих актів про військову службу. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8383»
«Порядок зменшення суми відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника (ст. 117 КЗпП України) Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо порядку зменшення суми відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника, визначивши, що суд, керуючись принципами співмірності, справедливості та пропорційності, може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/28»
«Про застосування постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визнано нечинною. Водночас, за змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Оскільки, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова КМУ №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019. Тому, норми вказаного вище акту Уряду України підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5011»
«Щодо визначення розміру відшкодування, яке підлягає виплаті працівнику за час затримки розрахунку при його звільненні Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4555»
«Про неможливість застосування абзацу другого частини третьої статті 9 КУзПБ стосовно включення скарги на судові рішення, ухвалені в порядку статті 7 КУзПБ за результатами розгляду заяв (у порядку позовного провадження) у межах справи про банкрутство Аналіз змісту абзацу другого частини третьої статті 9 КУзПБ в сукупності з іншими частинами цієї статті та статті 7 Кодексу дає підстави для висновку про те, що необхідними (але не виключно) умовами застосування процесуальної можливості включення скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню, є такі: – судовими рішеннями, що підлягають касаційному оскарженню в порядку абзацу другого частини третьої статті 9 КУзПБ можуть бути тільки постанови апеляційного господарського суду, з них первісний, основний об’єкт касаційного оскарження – постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами оскарження ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню, та щонайменше одна постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо; – процесуальна можливість спільного касаційного оскарження в порядку абзацу другого частини третьої статті 9 КУзПБ (включення скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню) може бути застосована тільки щодо касаційного оскарження тих судових рішень (постанов апеляційного господарського суду) в процедурі банкрутства, які стосуються не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5349»
«Про недопущення формалізму при проведенні реєстраційних дій Перед проведенням державної реєстрації державний реєстратор повинен пересвідчитися в достатності, належності та правильності оформлення документів, поданих заявниками для вчинення реєстраційних дій, а також встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. У разі ж встановлення невідповідності документів вимогам Конституції та законів України, держаний реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації. Водночас формальні неточності в документах, які не породжують юридичних наслідків, не можуть бути, за загальним правилом, доказом невідповідності документів вимогам Конституції та законів України, та підставою для відмови державного реєстратора у проведенні реєстраційної дії. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4835»
«Про оскарження рекомендаційних положень припису, виданого органом Держпраці Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства, за невиконання якого може бути притягнуто до відповідальності. Отже, він виноситься за наявності наявних порушень, які фактично можливо і необхідно усунути. Якщо положення припису не містять конкретних положень про усунення виявлених порушень законодавства, а носять лише рекомендаційний характер, то такі положення є протиправними та підлягають скасуванню. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3478»
«Про виплату належних звільненому працівникові сум Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3807»
«Щодо розподілу витрат за надану професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5168»
«Про повноваження інспекторів праці під час здійснення перевірок дотримання вимог законодавства про працю Держпраці, встановивши в ході позапланової перевірки, яка призначена у суворій відповідності до закону, порушення законодавства про працю з питань, які не були предметом перевірки, однак є типовими для всіх працівників, та безпосередньо стосуються правопорушення, яке зумовило призначення позапланової перевірки, має право винести припис та застосувати санкції до винної особи (роботодавця). Органи Держпраці під час проведення перевірки суб`єкта господарювання повинні дотримуватися порядку призначення та проведення такої перевірки, визначеного законодавством України, а Конвенція Міжнародної організації праці № 81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі не передбачає винятків щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності за результатами перевірки, призначеної та проведеної з грубим порушенням порядку, визначеного національним законодавством. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2649»
«Можливість звільнення працівника за п.8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (з підстав, передбачених у контракті) у період тимчасової непрацездатності Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо застосування положень частини третьої статті 40 КЗпП України, визначивши, що гарантії, передбачені частиною третьою статті 40 КЗпП України щодо неможливості звільнення у період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці поширюється на випадки припинення трудового договору (договору контракту) з працівником за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, тобто з підстав, передбачених контрактом. У разі порушення цієї гарантії негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення працівника, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки) Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/20 Юрисдикція спору щодо оскарження керівником юридичної особи відсторонення або припинення повноважень (звільнення) за ч.3 ст. 99 ЦК України, п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП України Спір щодо оскарження керівником юридичної особи (її виконавчого органу), відстороненим від посади або повноваження якого припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, законності дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого відсторонення або припинення повноважень (звільнення) підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/924 Юрисдикція спору щодо оскарження керівником юридичної особи звільнення з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України Спір між звільненим із посади керівником юридичної особи (її виконавчого органу) та цією юридичною особою, її власником (органом, уповноваженим здійснювати від імені власника управління такою особою) щодо законності розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень органом управління юридичної особи), підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/925»
«Щодо субсидіарної відповідальності органу місцевого самоврядування за зобов'язаннями комунального підприємства Субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування. Така відповідальність не може бути покладена на орган місцевого самоврядування у трудових правовідносинах без встановлення того, що сама юридична особа не може виконати свої зобов`язання в межах трудових правовідносинах у процедурі виконання судових рішень або банкрутства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13498»
«Застосування ст. 117 КЗпП України після ухвалення рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати У разі ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, стягується у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/31»
«Вимоги кредиторів про відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації задовольняються в четверту чергу Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, не відповідає ознакам заробітної плати, які передбачені частиною першою статті 94 КЗпП України, оскільки виплачується не за виконану працівником роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому, вимоги про відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсація, повинні бути віднесені до вимог четвертої черги, а не до вимог першої черги. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1519»
«Щодо відповідальності роботодавця за затримку розрахунку при звільненні працівника Звернення звільненого працівника до суду з позовом про стягнення належних виплат вважається пред'явленням вимоги про розрахунок. Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку настає після отримання судової вимоги та невиплати належних сум. Час затримки обчислюється з моменту отримання відповідачем копії позовної заяви до фактичної виплати. Тягар доведення відсутності вини покладається на роботодавця. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13506»
«Про забезпечення права працівника надати письмові пояснення роботодавцю у разі виявлення факту прогулу Виявлення факту прогулу не є безумовною підставою для застосування до працівника дисциплінарного стягнення, однак не позбавляє роботодавця від обов’язку дотримання вимог трудового законодавства для фіксування факту прогулу, зокрема статті 149 КЗпП України (до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення). Вимога роботодавця, звернена до працівника, який був відсутній на роботі більше трьох годин, надати письмові пояснення є гарантією дотримання передбачених Конституцією і законами України прав та обов’язків як працівника, так і роботодавця. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2183»
«Щодо розрахнку та виплати компенсації за невикористану відпустку у разі одночасного звільнення сумісника з основного місця роботи та з роботи за сумісництвом У разі одночасного звільнення сумісника з основного місця роботи та з роботи за сумісництвом роботодавець зобов’язаний провести розрахунок компенсації за невикористану відпустку по кожному місцю роботи та виплатити працівнику компенсацію по кожному з них Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2392»
«Щодо підтвердження права на додаткову соціальну відпустку матері, яка виховує дитину без батька Для підтвердження права на додаткову соціальну відпустку мати, яка виховує дитину без батька, має надати роботодавцеві належним чином оформлені документи, що засвідчують достовірність відсутності участі батька у вихованні дитини Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2410»
Зразки документів, калькулятори та матеріали, дібрані за галуззю права цього рішення.
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?