Стаття 4 Закону «Про судовий збір»: судова практика Верховного Суду

«Про обов’язок Центральної виборчої комісії діяти до принципу належного урядування Відповідно до частини першої статті 97 Закону України «Про вибори народних депутатів України» ЦВК на своєму засіданні розглядає та приймає окремо протоколи ОВК про підсумки голосування у загальнодержавному окрузі в межах одномандатного округу та протоколи ОВК про підсумки голосування в одномандатному окрузі. Відомості зазначених протоколів на засіданні ЦВК оголошуються головою чи заступником голови відповідної окружної виборчої комісії. Час прийняття ЦВК протоколу ОВК і занесені до протоколу відомості фіксуються у протоколі засідання ЦВК. Тлумачення статей 97 та 99 цього Закону дозволяє дійти висновку, що цей порядок дій передбачений у межах п’ятнадцятиденного строку для встановлення результатів виборів депутатів у одномандатних округах. Законом не врегульовані випадки, коли такий строк ЦВК був пропущений з об’єктивних обставин та, між тим, продовжує тривати судове провадження в адміністративній справі, яке, на думку відповідача, може вплинути на встановлення підсумків голосування виборців в одномандатному виборчому окрузі. За таких обставин ЦВК має діяти відповідно до принципу належного урядування та передбачувано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно, своєчасно." Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5237»

«Обчислення суми судового збору, що підлягає сплаті позивачем, який звертається з позовною заявою до відповідача, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Таке розмежування є цілком виправданим, оскільки справи відокремленого позовного провадження мають різний суб'єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство. Такий підхід зумовлює сплату позивачем судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового або немайнового характеру до боржника відповідно до положень підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір». Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4803 Ставки судового збору за розгляд спору в позовному провадженні в межах справи про банкрутство боржника Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні в межах основної справи про банкрутство боржника за правилами ГПК України. За розгляд у позовному провадженні у межах справи про банкрутство, провадження у якій регулюється нормами КУзПБ, майнового чи немайнового спору господарському суду необхідно обраховувати розмір судового збору із ставки, що підлягає сплаті за подання позовної заяви відповідно майнового чи немайнового характеру (підпункти 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону). Ставки судового збору за подання заяв в основній процедурі банкрутства передбачені підпунктами 8-10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5644»

«Про відсутність у виборчому законодавстві України заборони реєструвати осіб з однаковим прізвищем, ім’ям та по-батькові кандидатами у народні депутати України 1) Реєстрація кандидатів навіть з однаковим прізвищем, ім’ям та по-батькові не заборонена виборчим законодавством України. Якщо доводи позивача переважно побудовані на прогнозованих самим же позивачем результатах голосування й відповідних припущеннях про порушення його прав як кандидата у народні депутати України, при реєстрації третьої особи кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі, то такі аргументи не доводять і не можуть доводити факту порушення Центральною виборчою комісією прав та інтересів позивача, які у значенні частини першої статті 273 КАС України підлягають захисту в порядку адміністративного судочинства. Водночас відсутність порушеного права унеможливлює і його захист у судовому порядку. 2) Центральна виборча комісія не уповноважена відповідно до законодавства України здійснювати оцінку достовірності даних, які наведені кандидатами в народні депутати України в поданих ними деклараціях. У частині першій статті 60 Закону № 4061-VI відсутня така підстава для відмови Центральною виборчою комісією в реєстрації кандидата в народні депутати України як подання таким кандидатом недостовірної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року початку виборчого процесу. Перелік підстав для відмови у реєстрації кандидата вичерпно встановлений Законом і не може бути розширений. Неточності, виявлені у документах, поданих на реєстрацію, підлягають виправленню, зокрема можуть бути виправлені після реєстрації кандидата, якщо ці неточності не стосуються виборчих цензів і не впливають на реєстрацію кандидата." Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5236»

«Про законодавчо визначені підстави для ухвалення Центральною виборчою комісією рішення про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України Правові підстави для ухвалення ЦВК рішення про скасування реєстрації кандидата визначені пунктом 8 частини п’ятої статті 61 Закону № 4061-VI, згідно з яким необхідною умовою має бути виявлення виборчою комісією обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 Закону № 4061-VI. Позивачем на обґрунтування бездіяльності ЦВК не наведено жодних обставин, а також не надано жодних доказів, що після реєстрації ОСОБА_2 кандидатом в народні депутати України відповідач виявив (або йому були надані) обставини, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у народні депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 Закону № 4061-VI." Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5244»

«Про виборчий бюлетень Затвердження форми, кольору і тексту виборчого бюлетеня належить до дискреційних повноважень Центральної виборчої комісії Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3891 Про відсутність у Центральної виборчої комісії законодавчо визначеного обов’язку встановлювати у виборчому бюлетені порядкові номери кандидатів у народні депутати України та розміщувати їхні кольорові фотографії Невстановлення у виборчому бюлетені порядкових номерів кандидатів у народні депутати України та їхніх кольорових фотографій не може впливати на волевиявлення виборців, їхній вільний та усвідомлений вибір, тим більше призвести до спотворення результатів виборів чи делегітимізації виборчого процесу, оскільки виборці забезпечуються належним доступом до інформації про кандидатів. Саме Закон № 4061-VI передбачає як загальне, так і спеціальне інформаційне забезпечення виборів, також можливість ведення кандидатами у народні депутати України передвиборчий агітації. Виборчий бюлетень є лише інструментом, за допомогою якого проводиться голосування в день виборів. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5238»

«Про відсутність правових підстав для надання оцінки наявності протиправної бездіяльності Центральної виборчої комісії у разі незаявлення під час звернення до суду з позовом відповідної вимоги Бездіяльність суб’єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у разі, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень, та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Водночас вимоги про визнання протиправною бездіяльності ЦВК позивачем не заявлялися, а отже, і не становлять предмета спору." Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5243»

«Розмір ставок судового збору за подання позовних заяв про звернення стягнення на заставлене майно Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог Позивача до Відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог Позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3189 Ставки судового збору за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7509 Визначення ставки судового збору за подання позовної заяви про обов’язок прийняти товар у рахунок погашення грошового зобов’язання Позовна вимога про зобов’язання прийняти товар в рахунок погашення грошового зобов’язання має майновий характер, оскільки така вимога має грошовий еквівалент, а тому ставка судового збору за подання відповідної позовної заяви визначається як за позовну заяву майнового характеру. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12267»

«Обчислення суми судового збору, що підлягає сплаті позивачем, який звертається з позовною заявою до відповідача, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Таке розмежування є цілком виправданим, оскільки справи відокремленого позовного провадження мають різний суб'єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство. Такий підхід зумовлює сплату позивачем судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового або немайнового характеру до боржника відповідно до положень підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір». Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4803»

«Визначення характеру позовних вимог про повернення земельної ділянки у зв’язку з припиненням дії договору оренди Позовна вимога прокурора про зобов’язання повернути земельну ділянку у зв’язку з припиненням дії договору оренди має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов’язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об’єктом вимоги є дія зобов’язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1394»

«Особливості сплати судового збору у справах про деліктну відповідальність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб За подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, судовий збір не справляється. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6313»

«Ставка судового збору, яка застосовується за подання апеляційної скарги на судове рішення приватним виконавцем За подання до суду апеляційної скарги на судове рішення приватним виконавцем суду варто застосовувати ставку судового збору як для фізичної особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, а не як для фізичної особи – підприємця. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1888»

«Визначення характеру позовних вимог про повернення земельної ділянки у зв’язку з припиненням дії договору оренди Позовна вимога прокурора про зобов’язання повернути земельну ділянку у зв’язку з припиненням дії договору оренди має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов’язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об’єктом вимоги є дія зобов’язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1394 Судовий збір за розгляд позовної заяви про зобов’язання повернути земельну ділянку, надану в оренду Позовна вимога про зобов’язання повернути земельну ділянку, надану відповідачу в оренду, має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов’язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об’єктом вимоги є дія зобов’язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна. Отже, ставка судового збору за подання такої позовної заяви визначається як за позовну заяву немайнового характеру. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12270»

«Щодо можливості звільнення фізичних осіб – конкурсних кредиторів від сплати судового збору та відстрочення / розстрочення сплати судового збору такими особами у справі про банкрутство Фізичні особи – конкурсі кредитори можуть бути звільнені від сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, а також за подання апеляційних/касаційних скарг на судові рішення (у тому числі судовий збір може бути відстрочений/розстрочений) в справі про банкрутство на загальних підставах, передбачених Законом, оскільки положеннями ст. 45 КУзПБ, що визначає порядок звернення конкурсних кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, не передбачено особливостей щодо порядку сплати судового збору за подання такої заяви, умов відстрочення (розстрочення) чи звільнення від сплати судового збору, ставки судового збору за подання заяви. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12448»

«Визначення ставки судового збору за подання заяви про визнання правочину недійсним та зобов’язання повернути у ліквідаційну масу майно (грошові кошти) боржника за наслідком укладення недійсного правочину в процедурі банкрутства Вимога про повернення майна боржника до ліквідаційної маси є за своєю правовою природою різновидом спростування попередніх майнових дій боржника у справі про банкрутство, а тому, звертаючись із позовом про витребування спірного рухомого майна з чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство, особа повинна сплатити судовий збір у розмірі, передбаченому у п.п. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12231»

«Щодо встановлення ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів Положеннями частини другої статті 4 Закону не встановлено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5670»

«Про відсутність у Центральної виборчої комісії повноважень щодо розгляду скарг на рішення окружної виборчої комісії та необхідність їхнього оскарження у судовому порядку Центральна виборча комісія наділена повноваженнями щодо розгляду скарг на бездіяльність окружної виборчої комісії, в той час як скарги на рішення окружної виборчої комісії можуть бути подані та розглянуті лише у судовому порядку. Отже, Центральна виборча комісія не наділена повноваженнями щодо розгляду скарг на рішення окружної виборчої комісії, а такі рішення можуть бути оскаржені у судовому порядку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5240»

«Щодо обов'язкових умов для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання Обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності. Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи. У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України може визнати явку позивача обов'язковою та викликати його у судове засідання. Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він повинен повідомити суд про причини неявки, і у випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи. Разом з тим частина четверта статті 202, пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України не передбачають вимоги про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з'явитися у судове засідання саме у зв'язку з визнанням судом його явки обов'язковою та викликом до суду. Окрім того, залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд. Враховуючи викладене, ОП КГС ВС не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 10/2456, оскільки у цій справі позивач мав намір взяти участь у судовому засіданні та повідомив суд про причини неявки, проте суд першої інстанції визнав таку неявку неповажною, з чим, у свою чергу, не погодився суд апеляційної інстанції. Таким чином суди у справі № 10/2456 досліджували наявність або відсутність інших підстав для залишення позову без розгляду та, відповідно, дійшли співвідносних правових висновків. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4543»

«Визначення розміру судового збору при зверненні до господарського суду із заявами з майновими вимогами до боржника в межах справи про банкрутство У разі звернення до господарського суду із заявами з майновими вимогами до боржника в межах справи про банкрутство судовий збір справляється у розмірі, визначеному підпунктом 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону як за подання заяв у майнових спорах, стороною яких є боржник, а не згідно з приписами підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону як за подання позовних заяв з майновими та немайновими вимогами, за якими відкриваються справи окремого позовного провадження Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5671»

«Про необхідність внесення грошової застави винятково партією, яка висунула певну особу кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі на проміжних виборах народних депутатів України За змістом частини другої статті 56 Закону України «Про вибори народних депутатів України» суб’єктом внесення грошової застави є суб’єкт висування кандидата у народні депутати – партія, яка висуває кандидатів, або ж особа, яка висувається кандидатом в одномандатному виборчому окрузі в порядку самовисування. На необхідність внесення грошової застави саме партією, яка висунула кандидата в депутати в одномандатному окрузі, вказують і положення частини третьої статті 56 Закону України «Про вибори народних депутатів України», відповідно до якої у разі прийняття Центральною виборчою комісією рішення про відмову в реєстрації кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії, або про відмову в реєстрації кандидата у депутати в одномандатному окрузі внесена грошова застава у п’ятиденний строк після прийняття відповідного рішення перераховується на рахунок партії." Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5234»