«Необхідність перевірки слідчим суддею повноважень прокурора на подання клопотання про проведення НСРД і дотримання правил підсудності Слідчий суддя під час розгляду клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій зобов`язаний перевірити документи, що посвідчують особу (службове…»
«Необов’язковість усвідомлення винним кому конкретно належить майно у разі заволодіння ним шляхом шахрайства (ст. 190 КК) Вказівка в ст. 190 КК на вчинення шахрайства стосовно чужого майна, виходячи з органічного зв’язку між його об’єктивними ознаками, психічне ставлення до яких необхідно…»
«Щодо належного відповідача у разі встановлення судом наявності підстав для відшкодування шкоди, передбачених ч. 1 ст. 1172 ЦК У разі, якщо суд встановив для відшкодування шкоди наявність підстав, передбачених приписами ч. 1 ст. 1172 ЦК, належним відповідачем є юридична або фізична особа -…»
«Передача координат місць дислокації українських військ співробітнику фсб рф в умовах активних бойових дій як форма державної зради (ст. 111 КК) Передача координат місць дислокації українських військ співробітнику фсб рф в умовах активних бойових дій свідчить про спрямованість умислу діяння на шкоду…»
«Неприпустимість кваліфікації за ст.345 КК дій, пов’язаних з заподіянням шкоди здоров’ю працівнику поліції у зв’язку з недотриманням правил безпеки руху Недотримання правил безпеки руху є необережним діянням, де ставлення водія до можливих наслідків характеризується самовпевненістю або недбалістю, а…»
«Відсутність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК, якщо потерпіла не набула права власності на майно Предметом крадіжки може бути лише чуже майно, на яке винний не має ані дійсного, ані уявного права. Якщо потерпіла не набула права власності на майно,…»
«Розмежування шахрайства (ст. 190 КК) і підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі (ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ст.369 КК) Якщо особа отримує гроші нібито для передачі службовій особі, маючи намір їх привласнити, це є шахрайством; однак, якщо при цьому винний…»
«Перевірка апеляційним судом змісту показань померлого свідка шляхом відтворення технічного запису судового засідання місцевого суду, а не на підставі їх переказу стороною захисту Неможливість повторного допиту свідка у зв’язку з його смертю не дає апеляційному суду права оцінювати його показання…»
«Небажання смерті потерпілого не виключає умислу щодо її заподіяння (ст. 115 КК), якщо особа здійснила постріл з близької відстані в голову потерпілого Направлення ствола пістолета і постріл з близької відстані в голову потерпілої, внаслідок чого настала її смерть, свідчить про відсутність правових…»
«Неодноразове притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за порушення ПДР у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння під час вирішення питання про застосування ст. 69 КК при призначенні покарання Неодноразове притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за…»
«Систематичні неявки сторони захисту в судові засідання як свідоме зловживання своїми процесуальними правами, безпідставне затягування судового процесу та перешкоджання розгляду кримінального провадження в розумні строки Систематичні неявки належним чином повідомленої сторони захисту в судові…»
«Якщо кримінальні правопорушення розглядаються судом в одному кримінальному провадженні, наявність ознак реальної сукупності унеможливлює застосування ст. 46 КК У випадку, коли на момент правової оцінки судом певного діяння особи за правилами ст. 46 КК, інші діяння цієї ж особи в інших кримінальних…»
«Розмежувальна ознака шахрайства та цивільно-правового делікту (умисел на привласнення майна, невиконання зобов’язання) Розмежувальною ознакою між шахрайством та цивільно-правовим деліктом є умисел особи, яка уклала договір про передачу майна, не маючи для цього повноважень. Якщо така особа у момент заволодіння майном мала умисел привласнити таке майно і не виконувати зобов’язання, що виникають з укладеного договору, то її дії містять склад шахрайства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/735»
«Щодо права суду досліджувати документи у підготовчому судовому засіданні при вирішенні питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст.284 КПК Суд першої інстанції в підготовчому судовому засіданні, з метою вирішення клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, має право дослідити додані до клопотання процесуальні документи, в тому числі рішення слідчого, прокурора, слідчого судді. За наявності вмотивованих заперечень учасників провадження, перевірка обґрунтованості і достовірності інформації з таких процесуальних документів здійснюється судом під час судового розгляду. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11799»
«Щодо доведеності винуватості особи за ч. 2 ст. 362 КК у разі копіювання інформації, що передавалася в автоматизованій системі, на носій інформації і втрати цього носія, що призвело до витоку інформації Виявлення на жорсткому диску приватних фотознімків разом зі службовими документами, виготовленими офіцером військової частини, не може поза розумним сумнівом вказувати на належність цього жорсткого диску саме цій особі та про порушення ним вимог Інструкції з обміну інформацією в автоматизованій системі управління ЗСУ, адже для передачі листів через автоматизовану систему офіцер використовував лише зареєстрований у службі діловодства флешносій, який розпізнає система, що свідчить про відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 362 КК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11819»
«Тотожність зворотів «призначати слідчого» та «визначати слідчого». Процесуальна форма рішення щодо призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, та старшого цієї групи. Термінологічні звороти «призначати слідчого» та «визначати слідчого» є синонімами, а тому їх зміст у тексті КПК є тотожним. Процесуальне рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні, визначення старшого цієї групи, який керуватиме діями інших слідчих, повинно мати форму постанови. Таке процесуальне рішення необхідно долучати до матеріалів досудового розслідування для підтвердження наявності повноважень слідчих, які здійснюють досудове розслідування. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6479»
«Формальний підхід до перевірки тверджень засудженого щодо застосування до нього незаконних методів ведення слідства Формальний підхід апеляційного суду до перевірки тверджень засудженого, які містилися в його апеляційній скарзі про застосування щодо нього незаконних методів ведення слідства, порушує гарантоване право на об’єктивний, неупереджений розгляд його справи. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5096»
«Надання під час судового розгляду постанов керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування Постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами. Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилося, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6871 Неознайомлення з речовими доказами за відсутності ініціативи сторони захисту не є порушенням вимог ст. 290 КПК Орган досудового розслідування зобов’язаний надати доступ до речових доказів та не зобов’язаний здійснювати таке ознайомлення в обов’язковому порядку за відсутності ініціативи сторони. Якщо сторона захисту, маючи інформацію про існування речових доказів, не клопотала про ознайомлення з ними, відсутність такого ознайомлення не є порушенням її прав і не впливає на допустимість доказів. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11864»
«Щодо дії у часі Закону №3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП. Врахування розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, установленого на час вчинення правопорушення при визначенні вартості викраденого майна Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі. У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12265»
«Відсутність підстав для внесення до ЄРДР за окремим порядковим номером відомостей про вчинення кожного з тих діянь, що охоплюються єдиним умислом особи, і передбачені відповідною частиною ст. 307 КК як альтернативні форми виявлення протиправного діяння У ст. 214 КПК не передбачено вимог про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за окремим порядковим номером відомостей про вчинення кожного з тих діянь, що охоплюються єдиним умислом особи і передбачені відповідною частиною ст. 307 КК як альтернативні форми виявлення суспільно небезпечного діяння (наприклад, протиправне придбання, зберігання з метою збуту і збут психотропної речовини в ч. 1 ст. 307 КК). За правилами кваліфікації такі діяння кваліфікуються як такі, що утворюють один склад злочину. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8745»
«Оцінка наявності у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку та джерела створення аварійної ситуації при кваліфікації за ст. 286 КК Для кваліфікації дій особи за ст. 286 КК судам слід виходити не лише звисновків експертів, в яких встановлено наявність причинного зв’язку між порушенням водієм ПДР та наслідками, що настали, а із сукупності всіх обставин, що належать до предмета доказування з огляду на особливості складу злочину, передбаченого у ст. 286 КК. Зокрема, оцінці підлягає наявність технічної можливості у водія уникнути наслідків злочину та джерело створення аварійної ситуації. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/746»
«Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб Про наявність попередньої змови групи осіб на вчинення злочину вказує узгодження співучасниками предмета злочину, місця, часу, способу вчинення та змісту функцій, які будуть здійснювати співучасники. Попередня змова може мати місце не лише в усній або письмовій формах, а й за допомогою конклюдентних дій, зокрема, безпосередньо через поведінку співучасників, яка свідчить про їх намір вчинити злочин. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/600»
«Щодо здійснення кримінального провадження за відсутності депутатки держдуми рф, засудженої за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, в порядку спеціального судового провадження (in absentia) Залишаючи судові рішення без зміни, Верховний Суд дійшов висновку, що місцевий суд урахував те, що стороною обвинувачення під час досудового розслідування вжито заходів для повідомлення депутата про здійснюване щодо неї кримінального провадження, зокрема, окрім повідомлень в спосіб, передбачений вимогами КПК, шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в газеті «Урядовий кур’єр» повідомлено про розгляд справи. Жодних клопотань, заяв, скарг депутат не подавала, у зв’язку з чим на підставі ухвали місцевого суду судовий розгляд цього кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої в порядку спеціального судового провадження («in absentia»), з обов’язковою участю захисника. Крім того, підозрювану було оголошено у державний, міждержавний та міжнародний розшук. Отже, розгляд кримінального провадження судом за відсутності депутата здійснювався на підставі прийнятого рішення про спеціальне судове провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Разом з тим, положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними в Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Подальше спеціальне судове провадження здійснювалося з дотриманням вимог ст. 323 КПК, за участю захисника з повідомленням обвинуваченої шляхом направлення їй повідомлення про підозру, а також повісток про виклик за відомою робочою адресою на електрону пошту та публікації інформації про судові засідання в газеті «Урядовий кур’єр» та на порталі судової влади в мережі Інтернет. Крім того, повідомлення про підозру депутату було перекладено на російську мову. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 297-5 КПК оголошення про виклик обвинуваченої до суду публікувалися на офіційному сайті вказаного засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а також на офіційних веб-сайтах місцевого, а потім і апеляційного суду. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10494»
«Обов’язок судів роз’яснити особі про наявність правових підстав звільнення її від кримінальної відповідальності. Умови звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК. Суди першої та апеляційної інстанцій зобов’язані роз’яснити особі, яка притягається до кримінальної відповідальності, що у разі, якщо на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчилися строки давності притягнення її до кримінальної відповідальності, то це є правовою підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення має наслідком закриття кримінального провадження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК. Крім того, цій особі має бути роз’яснено право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цих мотивів та наслідки такого заперечення. Нероз’яснення судом першої чи апеляційної інстанцій зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК за таких умов: 1) на день перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції закінчилися строки давності притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; 2) ця особа не подавала до апеляційного суду відповідного клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, і суд апеляційної інстанції не роз’яснив особі явності зазначених підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та не з’ясував її думки щодо згоди чи незгоди з таким звільненням; 3) така особа висловила згоду в касаційному суді на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6681»
«Щодо кваліфікації дій за ст. 296 КК у разі застосування насильства з особистих мотивів у громадському місці Застосування насильства, зумовлене неприязними відносинами з потерпілим та прагненням заподіяти конкретній особі шкоди з особистих спонукань, вчинене у громадському місці (у дворі житлового будинку) у присутності сторонніх осіб, за відсутності мотиву явної неповаги до суспільства, не дає підстав для кваліфікації дій як хуліганства Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11664»
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?