Стаття 257 ЦК України: судова практика Верховного Суду

«Щодо зміни строку кредитування у випадку прострочення виконання боржником своїх зобов`язань У разі, якщо сторони договору визнали підставою для зміни строку виконання основного зобов'язання саме виникнення в позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна є безумовною і не залежить від волевиявлення однієї зі сторін. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3710»

«Щодо вирішення спорів за позовами до органів державної виконавчої служби внаслідок визнанням недійсними торгів Вирішуючи питання про те, хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором, необхідно виходити з умов відповідного договору, що укладається між органом Державної виконавчої служби та спеціалізованою організацією. Боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Резолютивна частина рішень у зазначених спорах не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4219»

«Щодо застосування позовної давності, передбаченої ч. 1 ст. 50 Закону України «Про акціонерні товариства» (ч. 1 ст. 61 нового Закону України «Про акціонерні товариства») Визначений ст. 50 Закону України «Про акціонерні товариства» тримісячний строк для оскарження акціонером рішення загальних зборів або порядку прийняття такого рішення є за своєю правовою природою спеціальною (скороченою) позовною давністю. Водночас ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону передбачено інший початок перебігу позовної давності, ніж загальний порядок, встановлений ч. 1 ст. 261 ЦК України, а саме: перебіг позовної давності починається з дати прийняття рішення загальних зборів, яке оскаржується. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14441»

«Переривання перебігу позовної давності у разі подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності Подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову) не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1204»

«Початок перебігу позовної давності за вимогами ліквідатора про витребування майна І в разі пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. При визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Закон також не пов'язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Отже, початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3859 Переривання позовної давності шляхом пред’явлення позову у справі про банкрутство Перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3861 Переривання перебігу позовної давності у спорах про витребування майна Перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення (подання) позову, а здійсненого такого пред'явлення з додержанням вимог процесуального законодавства щодо форми та змісту до особи - належного відповідача за позовом, яким у випадку пред'явлення віндикаційного позову є володілець майна. У разі переходу під час розгляду справи майна у володіння іншої особи - пред'явлення позову до попереднього володільця перериває позовну давність і за вимогою до цієї іншої особи лише за умови здійснення судом заміни відповідача. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3862»

«Зупинення перебігу позовної давності на період дії мораторію у справі про банкрутство Мораторій у справі про банкрутство є особливою правовою нормою, яка не виключає в цілому перебігу строків позовної давності за будь-якими вимогами до боржника (зокрема, немайновими про визнання недійсним договору), ця норма пов'язана із зупиненням виконання боржником грошових зобов'язань та має ряд винятків щодо поширення дії мораторію, до яких віднесено задоволення конкурсних вимог у ліквідаційній процедурі боржника, задоволення поточних вимог, задоволення вимог по заробітній платі та прирівняних до неї вимог. Поняття мораторію у справі про банкрутство не охоплює заборони виконання будь-яких зобов'язань боржником, а стосується тільки зупинення виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Наслідки введення мораторію у справі про банкрутство не поширюються на зупинення перебігу позовної давності щодо інших вимог до боржника. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3860»

«Щодо обов’язку власника квартири, який в ній не проживає та не зареєстрований, нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг Непроживання особи у квартирі, яка належить їй на праві власності, та факт відсутності її реєстрації в цій квартирі не звільняє особу від обов’язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1945»

«Юрисдикція спору за позовом фізичних осіб, щодо порушення корпоративних прав засновників та власників фермерського господарства Спір, який пов'язаний з порушенням корпоративних прав засновників та власників фермерського господарства, діяльністю фермерського господарства та членством у ньому, незалежно від суб’єктного складу, відповідно до пунктів 3, 13 частини першої статті 20 ГПК України належить до юрисдикції господарських судів Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3178 Про неможливість застосування спеціальної позовної давності за аналогією закону до вимог про оскарження рішень власників фермерського господарства Вимоги Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яким встановлена спеціальна позовна давність до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, не можуть застосовуватися за аналогією закону до вимог про оскарження рішень власників фермерського господарства відповідно до статті 8 ЦК України. У такому разі, оскільки інше не передбачено законом, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3179»

«Застосуванню позовної давності у справах за участю прокурора У разі пред’явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред’явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідалася або могла довідатися особа, право якої порушене, чи прокурор, уповноважений звернутися до суду в інтересах держави за захистом такого права, зокрема, якщо прокурор довідався чи міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, раніше, ніж особа, право якої порушене Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2959»

«Право органів місцевого самоврядування на розпорядження землею після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натурі (на місцевість) Межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру, якщо межі населеного пункті не були встановлені/змінені у іншому порядку передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту його розбудови та/або зміни меж. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/156 Застосування позовної давності у спорі з декількома належними відповідачами У спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов’язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/157»

«Мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширює свою дію на будь-які інші спори, стороною яких є боржник та не застосовується при вирішенні цих спорів як передбачена законом підстава для зупинення перебігу позовної давності у спірних правовідносинах Норма частини третьої статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не поширює свою дію на будь-які інші спори, стороною яких є боржник, що розглядаються у справах про банкрутство, і не пов'язані зі спором про грошові вимоги кредиторів та не застосовується при вирішенні цих спорів як передбачена законом відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 ЦК України підстава для зупинення перебігу позовної давності у спірних правовідносинах. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1526 Початок перебігу позовної давності за вимогами боржника/арбітражного керуючого у справах про банкрутство Початок перебігу позовної давності за вимогами боржника/арбітражного керуючого у справах про банкрутство починається від дня, коли про порушене право або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися боржник, а не арбітражний керуючий. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1527 Позовна давність, ознаки, умови обмеження права на судовий захист у справі про банкрутство Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи – носія порушеного права. Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору. Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови: 1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, щоб зводити нанівець саму сутність цього права; 2) таке обмеження повинно мати легітимну мету; 3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою, а саме: – строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким; – застосування позовної давності має бути передбачуваним; – механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб’єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3792 Початок перебігу позовної давності у справах про банкрутство При тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов'язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. При цьому і в разі пред'явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3833 Початок перебігу позовної давності у справах про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута У спірних правовідносинах суб’єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатися боржник в особі уповноваженого органу. Визначення початку перебігу строку позовної давності з дня, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин, не відповідає наведеним правилам застосування норми матеріального права. Для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3850 Причини, які не вважаються поважними щодо пропуску строку позовної давності у справі про банкрутство Обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виняток, та свідчити про об’єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропуску цього строку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3863»

«Визначення початку перебігу строку позовної давності у справах про визнання недійсними свідоцтв України на знак для товарів і послуг Для визначення початку перебігу строку позовної давності у справах про визнання недійсними свідоцтв України на знак для товарів і послуг необхідно визначити початок конкуренції у використанні спірного позначення між позивачем та відповідачем. При цьому слід враховувати, що за змістом статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4353»

«Особливості застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням приписів частини шостої статті 232 ГК України, а тому: 1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. При цьому право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права; 2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266 та частини другої статті 258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду в межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1829»

«Щодо початку перебігу позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником. З урахуванням наведеного, перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки починається від дня, коли у кредитора (іпотекодержателя) виникло право на відповідний позов, незалежно від того, чи звертався він після цього до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5086 Звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса, до визначених статтями 263, 264 ЦК України підстав зупинення чи/або переривання позовної давності не належить У силу положень статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а також у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Звернення стягнення на предмет іпотеки не вказане у статті 264 ЦК України в якості окремої підстави переривання перебігу позовної давності, а також не може вважатися діями, що свідчать про визнання боржником свого боргу, чи прирівнюватись до пред`явлення позову. Звернення стягнення є реалізацією іпотекодержателем свого права, передбаченого договором іпотеки, та підставою припинення цього права. Повернення стягувачу виконавчого напису (виконавчого документу) також не може переривати перебіг позовної давності за позовними вимогами про звернення стягнення з аналогічних причин. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5087»

«Переривання позовної давності у зв’язку з пред’явленням особою позову про стягнення кредитної заборгованості до третейського суду Пред`явлення особою позову до третейського суду, до підвідомчості якого згідно зі статтею 6 Закону України «Про третейський суд» відноситься вирішення відповідного спору, в силу вимог частини другої статті 264 ЦК України перериває позовну давність та може свідчити про зміну строку виконання основного зобов`язання відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3748»

«Поважність причин пропуску позовної давності за вимогами про стягнення дивідендів Пропущення позивачем як акціонером строку позовної давності за вимогами про стягнення дивідендів вважається поважним у разі встановлення судом відсутності в матеріалах справи належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів належного повідомлення позивача як акціонера АТ згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» у відповідній редакції про проведення загальних зборів АТ, їх порядок денний, про результати прийнятих на них рішень, в тому числі щодо порядку, розміру та строків виплати дивідендів. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14442»

«Щодо початку перебігу позовної давності за вимогою про поділ спільного майна подружжя, пред’явленою після розірвання шлюбу Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності. Таким чином, початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України). Таким чином, Верховний Суд підтвердив правий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4593»

«Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг як підстава для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі Споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1950»