«Необхідність перевірки слідчим суддею повноважень прокурора на подання клопотання про проведення НСРД і дотримання правил підсудності Слідчий суддя під час розгляду клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій зобов`язаний перевірити документи, що посвідчують особу (службове…»
«Неможливість закриття кримінального провадження за ч.3 ст.289 КК на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК якщо додатковим об’єктом кримінального правопорушення було життя чи здоров’я особи Додатковим об’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК, є життя та здоров’я особи і…»
«Відсутність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК, якщо потерпіла не набула права власності на майно Предметом крадіжки може бути лише чуже майно, на яке винний не має ані дійсного, ані уявного права. Якщо потерпіла не набула права власності на майно,…»
«Перевірка апеляційним судом змісту показань померлого свідка шляхом відтворення технічного запису судового засідання місцевого суду, а не на підставі їх переказу стороною захисту Неможливість повторного допиту свідка у зв’язку з його смертю не дає апеляційному суду права оцінювати його показання…»
«Обов’язок надання обвинуваченому і його адвокату можливості зустрічі та конфіденційного спілкування у разі відмови від захисника. Необов’язковість відмови від захисника виключно в його присутності в судовому засіданні У разі відмови від захисника обов’язковим є надання обвинуваченому і його…»
«Корисливий мотив не є обов'язковим для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтями 185, 186, 187 КК і іншими положеннями, що передбачають відповідальність за заволодіння чужим майном Для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення,…»
«Неістотність порушення порядку дослідження доказу, якщо суд не послався на нього у вироку Порушення процедури дослідження доказів є істотним лише тоді, коли воно перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Якщо вирок не містить жодного посилання на документ як на доказ підтвердження…»
«Неможливість призначення вагітній обвинуваченій покарання у виді обмеження волі (ст. 61 КК) Оскільки на момент ухвалення вироку обвинувачена була вагітною, то призначення їй покарання у виді обмеження волі суперечить вимогам ч. 3 ст. 61 КК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду —…»
«Відсутність необхідності отримання дозволу для огляду під’їзду в багатоквартирному будинку у всіх власників квартир у будинку Для огляду під’їзду в багатоквартирному будинку дозвіл всіх власників квартир у будинку не потрібен. Огляд місця події є слідчою дією, яку можна проводити навіть до внесення…»
«Проникнення до житла як ознака складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК Проникнення до житла, що є ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК, слід розуміти як проникнення до приміщення, призначеного для постійного чи тимчасового проживання…»
«Факт лише перебування у злочинному середовищі не утворює складу злочину за ст. 255-1 КК Склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-1 КК (Встановлення або поширення злочинного впливу), утворюють дії особи, спрямовані на умисне встановлення або поширення в суспільстві злочинного…»
«Недотримання вимог до оформлення висновку експерта як підстава для визнання його недопустимим доказом Висновок експерта, що не містить належних відомостей про особу, яка його склала, її кваліфікацію як судового експерта, даних, що підтверджують повноваження на проведення відповідного дослідження,…»
«Кваліфікація дій щодо заволодіння майном, яке забуте власником у громадському місці з обмеженим простором (ст. 185 КК) Заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала кому належить це майно, мала підстави вважати де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна. Якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, в таких випадках слід констатувати презумпцію «забутості» речі її власником: у подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним. На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4103»
«Значення вартості предмета злочину для кваліфікації діяння як грабежу (ст. 186 КК) Для кваліфікації дій винного за ч. 2 ст. 186 КК не має значення, чи перевищує вартість викраденого майна суму, зазначену у ст. 51 КУпАП, адже зазначена правова норма не передбачає адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом грабежу. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5648»
«Розгляд кримінального провадження за відсутності засудженого, який заявив клопотання про його участь, якщо суд вжив усіх можливих заходів щодо виклику засудженого в судове засідання Оскільки суд вжив усіх можливих заходів щодо виклику засудженого в судове засідання (надсилання судових викликів за адресами, які засуджений вказав у суді першої інстанції та в апеляційній скарзі, а також за місцем його тимчасового перебування в реабілітаційному центрі, застосування приводів засудженого в судове засідання суду, які не вдалося виконати через неможливість встановити його місцезнаходження), розгляд апеляційної скарги без участі засудженого, який заявив клопотання про розгляд провадження за його участі не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3136»
«Обов'язковість зараховування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання у виді позбавлення волі Перебування особи в умовах ізоляції від суспільства за характером обмежень, покладених на особу, фактично прирівнюється до позбавлення волі як виду покарання, тому, відповідно до норм кримінального права, суди повинні обов'язково зараховувати попереднє ув’язнення у строк покарання, що призначається судом, а не враховувати цей строк при призначенні покарання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/144»
«Застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання), якщо особа вчинила злочин під час дії різних редакцій КК України Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається. Якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/503»
«Невирішення клопотання засудженого про призначення захисника, яке надійшло після розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення рішення Той факт, що клопотання засудженого про призначення захисника, яке суд не розглянув, надійшло до апеляційної суду уже після розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення рішення, не може розцінюватись як порушення права на захист. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3141»
«Критерій реальності погрози застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, при розбої (ст. 187 КК) Погроза застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що, якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів (зіпсованої зброї або й макета тощо), які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погрози, якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я. Таким чином, головним критерієм реальності погрози при розбої є суб'єктивне сприйняття її потерпілим. Для кваліфікації діяння за ст. 187 КК не має значення, чи мав винний намір приводити погрозу насильством, небезпечним для життя або здоров'я, до виконання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/39»
«Звільнення позивачів у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, від сплати судового збору під час розгляду справи. Повернення помилково сплаченого судового збору Відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Потерпілий (позивач), який сплатив судовий збір за вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, має право звернутися до суду, на рахунок якого сплачений судовий збір, із заявою про повернення помилково сплаченого судового збору, у тому числі повторно звернутися із відповідним клопотанням до суду першої інстанції з метою вирішення питання, пов’язаного з процесуальними витратами, у порядку статей 537, 539 КПК. При цьому стягнення із засудженого судового збору не допускається. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7835»
«Самостійний захист обвинуваченим своїх прав та інтересів у кримінальному провадженні, де участь захисника не є обов'язковою Особа є вільною у своєму виборі щодо залучення захисника в кримінальному процесі у разі, коли участь останнього не є обов’язковою для реалізації та захисту таких прав. У кримінальному провадженні де участь захисника не є обов'язковою, реалізація обвинуваченим свого права на захист у спосіб захищати свої права та інтереси самостійно не заборонена кримінальним процесуальним законом, не є порушенням конституційних прав та свобод і не вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3125 Кваліфікація проникнення у нічний час на територію закритої, огородженої тераси непрацюючого кафе (ч. 3 ст. 185 КК) Якщо жодних об’єктивних причин для проникнення у нічний час на територію закритої, огородженої тераси непрацюючого кафе у особи не було, висновок суду про те, що таке проникнення вчинено з метою крадіжки є правильним. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4104»
«Визначення моменту, з якого крадіжка (ст. 185 КК) є закінченим злочином Відповідно до положень кримінального закону крадіжка майна вважається закінченим злочином з моменту, коли винна особа повністю реалізувала умисел щодо заволодіння майном. Заволодіння передбачає такий перехід майна до винного, який надає йому навіть початкову реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним. При цьому докладне визначення цього моменту в кожному конкретному випадку залежить від характеру майна, навколишньої обстановки щодо вчинення крадіжки, наявності реальної можливості у винного використати майно на власний розсуд. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8»
«Розгляд апеляційної скарги прокурора, в якій порушувалося питання про погіршення правового становища обвинуваченої, без її участі Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами КПК або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається. При розгляді провадження щодо засудженої апеляційний суд вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримався та розглянув апеляційну скаргу прокурора, в якій порушувалося питання про погіршення правового становища обвинуваченої, без її участі. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3109»
«Призначення покарання у ситуації, коли після постановлення вироку, яким до особи застосовано ст. 75 КК, було встановлено, що нею вчинено кілька злочинів до та після постановлення першого вироку Коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку – за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього – за правилами ч. 4 ст. 70 КК, потім – за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку і остаточно – за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 цього Кодексу. У кримінально-правовій ситуації, коли вчинення нового злочину в період іспитового строку стає фактичною підставою для визнання (скасування) призначеного за попереднім вироком покарання у виді позбавлення волі, від відбування якого було звільнено особу, таким, що належить відбувати реально, його самостійне виконання при застосуванні ч. 4 ст. 70 КК не допускається за наявності підстав для подальшого призначення остаточного покарання за правилами ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/162»
«Непогашена судимість за злочин проти власності, що вплинула на кваліфікацію дій як повторних, не враховується при призначенні покарання Якщо наявна у винного судимість за злочин проти власності, потягла за собою наслідки у виді кваліфікації його дій за такою кваліфікуючою ознакою, як повторність, то зазначену обставину не може бути враховано при призначенні йому покарання як таку, що його обтяжує або вимагає призначення реального покарання у виді позбавлення волі. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/30»
«Усвідомлення потерпілим факту заволодіння майном як розмежувальна ознака крадіжки і грабежу Відповідно до положень ч. 1 ст. 185 КК крадіжкою є таємне викрадення чужого майна. При цьому основною умовою є те, що, здійснюючи викрадення, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Згідно з ч. 1 ст. 186 КК грабежем є відкрите викрадення чужого майна, а саме викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка, у свою чергу, усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. При цьому, розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв’язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп’яніння). Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж. Втеча засудженого лише з метою уникнення затримання не може бути підставою для кваліфікації дій засудженого за ознаками відкритого викрадення чужого майна. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10»
«Відмежування крадіжки від грабежу, якщо особу, яка намагалась заволодіти майном, виявлено на місці злочину та затримано при спробі втечі Якщо особа, вчиняючи таємне викрадення чужого майна, залишила майно, яким намагалася заволодіти, на місці вчинення кримінального правопорушення після її виявлення свідком, не маючи наміру на відкрите викрадення майна, та під час спроби втечі була затримана – її дії слід кваліфікувати як незакінчений замах на крадіжку (ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9»
«Проникнення під час розбою (у відкритому приміщенні з місця з обмеженим доступом) Дії особи, яка шляхом вільного доступу потрапила до приміщення та вчинила дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, що зберігається в місці з обмеженим доступом, охоплюються ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/88»
«Недопустимість доказів у випадку проведення особистого обшуку під видом огляду місця події поза місцем, де було вчинено кримінальне правопорушення Проведення особистого обшуку під видом огляду місця події поза місцем, де було вчинено кримінальне правопорушення, є підставою для визнання протоколу зазначеної слідчої дії та інших доказів, отриманих за її результатами, недопустимими. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4178»
«Недопустимість показань підозрюваного, обвинуваченого, наданих під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу Показання підозрюваного, обвинуваченого, надані під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, є недопустимими доказами. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4274»
«Призначення покарання у ситуації коли після постановлення вироку було встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку Відповідно до чинного кримінального законодавства та системного аналізу закону України про кримінальну відповідальність у випадку, коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку – за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього – за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім – за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку і остаточно – за сукупністю вироків. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/161»
«Проведення судового засідання за відсутності обвинуваченого, який не виявив бажання брати участь у засіданні, але за участі його захисника Засуджений має право сам обирати шлях захисту від пред'явленого йому обвинувачення, а його явка в судове засідання обумовлена його заявою або клопотанням, яке відповідно до загальних засад захисту прав та законних інтересів особи підлягає обов'язковому задоволенню. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засудженому було належним чином повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, в матеріалах кримінального провадження відсутнє його клопотання про обов'язкову його участь у такому розгляді, а зі змісту касаційної скарги засудженого убачається, що останній не виявив бажання бути присутнім під час апеляційного розгляду. Крім того, інтереси засудженого в суді апеляційної інстанції представляв його захисник, який також під час апеляційного розгляду не заявляв клопотання про участь засудженого в суді. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3135»
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?