Онук пропустив строк на спадщину через хворобу й обстріли: суд дав ще 30 днів

Верховний Суд 27 жовтня 2026 року відмовив Харківській міській раді й залишив у силі постанову апеляційного суду: онук отримав додатковий строк у 30 днів, щоб подати заяву про прийняття спадщини після смерті баби. Вона заповіла йому все майно, серед якого квартира. Спадщина відкрилася в Харкові, а онук живе в Києві. У шестимісячний строк заяв до нотаріуса не подавав ніхто.

Хронологія справи:

• 23 вересня 2024 року минув останній день шестимісячного строку.
• 16–27 вересня 2024 року онук лікувався в Києві з гострим захворюванням.
• 5 грудня 2024 року він подав позов про додатковий строк.
• 14 квітня 2025 року подав заяву нотаріусу, а 16 квітня отримав відмову у видачі свідоцтва.

Районний суд відмовив, апеляційний задовольнив позов. Міськрада просила Верховний Суд визначити, який пропуск строку вважати незначним: за її словами, висновок про гостру хворобу раніше стосувався пропуску на три дні, а тут минуло більш як два місяці до суду й понад шість місяців до нотаріуса.

Апеляційний суд зважив усе разом, і Верховний Суд не побачив у цьому помилки:

• хворобу в останні дні строку й загалом незначний пропуск;
• відстань між Києвом і Харковом та наслідки агресії рф, зокрема атаки на транспортну інфраструктуру;
• заповіт на користь онука й повагу до волі заповідачки;
• відсутність інших спадкоємців, чиї права постраждали б.

Закон (ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу) дозволяє суду дати додатковий строк за поважної причини. В іншій справі Верховний Суд вирішив, що сам воєнний стан такою причиною не є: ми писали про це в новині «Пропустили строк на спадщину: сам воєнний стан не поважна причина». Різницю дають обставини, підтверджені доказами.

• Спадкоємців за заповітом і за законом, які не проживали зі спадкодавцем і пропустили шестимісячний строк.
• Міських і сільських рад, що виступають відповідачами, коли інших спадкоємців немає.

Це практичні поради, а не вимоги закону.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2026 року у справі № 638/23314/24: текст у Єдиному державному реєстрі судових рішень.