«Необов’язковість усвідомлення винним кому конкретно належить майно у разі заволодіння ним шляхом шахрайства (ст. 190 КК) Вказівка в ст. 190 КК на вчинення шахрайства стосовно чужого майна, виходячи з органічного зв’язку між його об’єктивними ознаками, психічне ставлення до яких необхідно…»
«Щодо обов’язку суду самостійно визначити належного суб’єкта стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справах, ініційованих прокурором в інтересах держави Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу самостійного суб’єкта звернення та виконує обов’язки,…»
«Сплата кредиту за іпотечним договором не виключає відповідальності за шахрайство з нерухомим майном (ст. 190 КК) за відсутності волі власника на передачу майна в іпотеку і використання підробленої довіреності Отримання особою кредитних коштів під забезпечення іпотекою з використанням підробленої…»
«Розмежування кваліфікації дій за статтями 190 і 289 КК у разі якщо предметом протиправних дій є автомобіль Дії особи, яка отримала автомобіль від власника на умовах тимчасового платного користування, не маючи дійсних намірів на це, оскільки вже наступного дня організувала його продаж третім особам…»
«Щодо правомірності тимчасового обмеження видаткових операцій банком до повторної ідентифікації клієнта Банк як суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право тимчасово обмежити здійснення видаткових операцій та доступ до системи дистанційного обслуговування, якщо існують обґрунтовані підозри…»
«Щодо підстав для відшкодування моральної шкоди за тимчасове вилучення майна, на яке судом не було накладено арешт Сама по собі відмова слідчого судді у накладенні арешту на тимчасово вилучене майно не є автоматичним підтвердженням незаконності дій органу досудового розслідування чи прокуратури. Для…»
«Поетапний механізм призначення покарання у випадку, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох тотожних кримінальних правопорушеннях, одні з яких вчинено до постановлення попереднього вироку, а інші – після Якщо після постановлення вироку у справі…»
«Підстави, за яких вирок суду першої інстанції, ухвалений у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, підлягає апеляційному оскарженню Вирок місцевого суду, ухвалений у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, може бути оскаржений до апеляційного суду, якщо у вимогах, викладених в апеляційній скарзі, йдеться про неправильну…»
«Відповідальність за вбивство, вчиненого за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК) Умисне вбивство визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК), якщо у позбавленні життя потерпілого брали участь за попередньою домовленістю як співвиконавці дві і…»
«Розмежування шахрайства (ст. 190 КК) і підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі (ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ст.369 КК) Якщо особа отримує гроші нібито для передачі службовій особі, маючи намір їх привласнити, це є шахрайством; однак, якщо при цьому винний…»
«Наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 КК, незалежно від поінформованості про учасників і конкретні способи перетину кордону Хоча для кваліфікації дій особи за ст. 332 КК як незаконного переправлення осіб через державний кордон України детальна інформація про…»
«Щодо витребування майна від добросовісного набувача у разі вибуття майна з володіння власника поза його волею на підставі підробленої довіреності Якщо майно вибуло з володіння власника на підставі довіреності, яку він не підписував, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, таке…»
«Підстави для кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторно» Діяння особи, яка вчинила два і більше епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК, кваліфікуються за ознакою повторності без постановлення обвинувального вироку стосовно цієї особи за першим епізодом у разі, коли суд в одному кримінальному провадженні встановив доведеність вини в першому епізоді, що утворює повторність, і в наступному, який кваліфікується як повторний. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12235»
«Щодо відмови у позові через неналежний склад відповідачів Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову. Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12108»
«Допустимість як доказу протоколу слідчого експерименту у разі заперечення обвинуваченим відомостей, які були перевірені під час слідчого експерименту. Наслідки проведення слідчого експерименту у неналежній формі. Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які були перевірені під час слідчого експерименту за його участю, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту. Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4305»
«Відмова у відкритті апеляційного провадження при оскарженні обставин, не оспорюваних під час розгляду провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК Якщо обвинувачений в апеляційній скарзі оскаржує вирок суду виключно з підстав, які стосуються обставин, що не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК, то такі підстави не можуть бути предметом апеляційного оскарження згідно зі ст. 394 КПК, а тому суддя-доповідач апеляційного суду відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК має відмовити у відкритті апеляційного провадження. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14762»
«Щодо дії у часі Закону №3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП. Врахування розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, установленого на час вчинення правопорушення при визначенні вартості викраденого майна Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі. У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12265»
«Визначення ефективності розслідування є дискреційними повноваженнями прокурора, а суд уповноважений лише перевірити законність прийнятого рішення Якщо досудове розслідування в справі здійснюється слідчими різних органів, які визначені постановою заступника начальника слідчого відділу Управління СБУ про створення слідчої групи, до складу якої також входять детективи НАБУ, що беруть участь у проведенні більшості гласних та негласних слідчих і процесуальних дій у провадженні, тоді проведення слідчих та процесуальних дій є узгодженим з усіма слідчими (детективами) слідчої групи, а отже під час збирання доказів у провадженні слідчі різних органів досудового розслідування, що входять у групу (ГПУ, НАБУ, СБУ), діють як єдиний суб’єкт. Забезпечення ефективного розслідування та визначення органу, який буде його проводити, є виключною дискреційною діяльністю прокурора, який може мати різні правові підстави для передачі розслідування у справі іншому органу досудового слідства, зокрема це можуть бути відомості про особисту зацікавленість посадових осіб органу досудового розслідування в результатах справи, їх функціональна залежність від фігурантів провадження або відсутність достатніх ресурсів у органу, до підслідності якого відноситься кримінальне провадження. Використання в ч. 10 ст. 216, ч. 5 ст. 36 КПК поняття «неефективність досудового розслідування», як оціночного критерію, свідчить про те, що відповідні рішення приймаються в межах розсуду та дискреційних повноважень прокурора. Тому суд не може підміняти органи прокуратури та приймати рішення щодо правильності чи помилковості таких рішень, які були прийняті ними з використанням наданих дискреційних повноважень, та правомочний лише перевірити, чи були вони прийняті у встановленому законом порядку та чи містять вони відповідне обґрунтування. Надання судом оцінки доводам сторони захисту, які зводяться до оспорювання мотивів прийнятих прокурорами рішень про визначення підслідності у кримінальному провадженні, в такому випадку означатиме протиправне втручання суду в дискреційні повноваження прокурора. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14843»
«Період ознайомлення сторони обвинувачення з матеріалами, відкритими стороною захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, не впливає на перебіг строку досудового розслідування, передбаченого ст. 219 КПК, і не зупиняє його Період ознайомлення сторони обвинувачення з матеріалами, відкритими стороною захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, не впливає на перебіг строку досудового розслідування, передбаченого ст. 219 КПК, і не зупиняє його. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9870»
«Щодо виселення мешканців з іпотечного житла У разі звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, власник (іпотекодержатель) зобов'язаний надіслати мешканцям письмову вимогу про добровільне звільнення житла протягом одного місяця. Якщо мешканці відмовляються добровільно звільнити житло у встановлений строк, їх виселення допускається виключно на підставі рішення суду відповідно до статті 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 Житлового кодексу України. Примусове виселення без відповідного судового рішення є незаконним. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12117»
«Диспозитивність при визначенні зустрічного забезпечення та критерії істотності процесуальних порушень Зі змісту диспозитивних положень частин 1, 3 , 4 с т. 141 ГПК України вбачається, що господарський суд наділений саме правом, а не обов'язком визначити зустрічне забезпечення, так само як і питання зустрічного забезпечення суд може вирішити в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, винесеній за результатами розгляду клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому в ст. 13 цього Кодексу. Отже, у цьому випадку саме собою незазначення в оскаржуваній ухвалі про вирішення питання зустрічного забезпечення не можна вважати допущеним судом першої інстанції істотним процесуальним порушенням, достатнім для скасування ухвали про забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14223 Допустимість забезпечення позову без застосування зустрічного забезпечення Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Частиною 1 ст. 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов’язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). А тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням процесуальних норм. У разі існування обґрунтованих ризиків настання для відповідача негативних наслідків від застосування судом забезпечувальних заходів скаржник не позбавлений права ініціювати перед судом питання щодо застосування зустрічного забезпечення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15191 Право відповідача на клопотання про зустрічне забезпечення після постановлення первинної ухвали Зважаючи на положення ч. 4 ст. 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду з клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15192»
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?