Стаття 86 КПК України: судова практика Верховного Суду

«Відбитки пальців не є біологічними зразками За своєю суттю біологічні зразки особи виробляються в процесі її життєдіяльності (наприклад, кров, слина, піт, сперма тощо). У ході відібрання таких біологічних зразків вони відокремлюються від організму особи, тобто відбираються. Таким чином за своєю суттю біологічний зразок має мати здатність бути відокремленим. Відбитки пальців рук становлять собою перш за все візерунок, залишений папілярними лініями людського пальця, який візуалізується експертом у ході проведення експертного дослідження шляхом дослідження завитків, зображених на цьому візерунку, для встановлення його належності певній особі. Відбитки пальців, як і фотографія обличчя, відображення сітківки ока не відокремлюються від організму індивіда, оскільки не є такими за своєю природою. Фактично вони є відображенням певної частини тіла особи. Отже, відбитки пальців не належать до кола об’єктів, які можуть бути біологічними зразками, оскільки за своєю суттю такі відбитки є відображенням папілярного узору пальців, вони не відокремлюються від тіла особи на відміну від біологічних зразків, що можуть відбиратися, існувати й досліджуватися окремо від біологічного індивіда, як от кров, слина, піт, сперма тощо. Захисту персональних даних, якими, як стверджує захист, є відбитки пальців, Верховний Суд відхилив, оскільки йдеться про кримінальне переслідування особи, й гарантій охорони персональних даних у тому розумінні, яке має місце без такого переслідування, вочевидь інші. Жодної згоди особи на використання її анкетних даних, її фотографування тощо у кримінальному провадженні не потрібно. Не пов’язаний, на думку Суду, процесуальний механізм отримання відбитків пальців й зі свободою від самовикриття в контексті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10488»

«Щодо кваліфікації дій осіб за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127 і ч. 2 ст. 365 КК. Щодо ненадання протоколу проведення слідчого експерименту, долучення лише відеозапису цієї слідчої дії Неконкретність висунутого працівникам правоохоронного органу обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127 «Катування» КК (в редакції від 27.04.2004), а також ч. 2 ст. 365 «Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу» КК (в редакції від 27.04.2004), не може бути приводом для їх виправдання, а свідчить про неефективність розслідування факту жорстокого поводження з людиною з боку службових осіб правоохоронних органів. Якщо при перевищенні влади або службових повноважень фізичне насильство полягало в катуванні, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 127 КК, дії службової особи необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів – за ч. 2 ст. 127 і ч. 2 ст. 365 КК. Ненадання стороною обвинувачення з будь-яких підстав протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого не може зашкодити справедливому судовому розгляду з урахуванням того, що проведення цієї слідчої дії відбулося без порушення будь-яких прав і свобод людини, передбачених Конвенцією та Конституцією України, а наданий технічний носій інформації, на якому зафіксовано проведення цієї слідчої дії, за обставин цього кримінального провадження, є електронним доказом, на якому міститься інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10167»

«Підслідність кримінальних проваджень щодо головного державного інспектора Управління Держпраці Посада головного державного інспектора Управління Держпраці належить до числа посад державних службовців, на яку поширюється дія Закону «Про державну службу», а не Закону «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», і зайнята обвинуваченим посада та установа, в якій він працював, не належить до правоохоронних органів, визначених цим Законом. Право складання протоколів про адміністративні правопорушення ще не свідчить про здійснення правоохоронної діяльності органу в цілому. Тому здійснення досудового розслідування кримінального провадження належить слідчим органам Національної поліції. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12324 Обставини, які вказують на відсутність провокації, у тому числі якщо заявник сам телефонував особі, яка вимагала грошові кошти Заявник звернувся до правоохоронних органів у зв’язку з тим, що в нього вимагають грошові кошти. За цим зверненням було відкрито кримінальне провадження та правоохоронні органи зобов’язані були перевірити факти, викладені заявником. Дії правоохоронних органів на проведення НСРД стосовно обвинуваченого були розпочаті саме після повідомлення про вчинення ним злочину. При цьому зі сторони заявника будь-яких активних дій, спрямованих на схиляння обвинуваченого до скоєння ним злочину, вчинено не було. Той факт, що заявник сам міг телефонувати обвинуваченому жодним чином не спростовує неправомірні дії останнього та не свідчить про провокацію зі сторони заявника. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14807»

«Щодо правових наслідків проведення судово-медичної екпертизи з метою виявлення тілесних ушкодженнь у потерпілого через тривалий час (4 роки) пісдля ДТП Якщо у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи за ч. 2 ст. 286 КК, з метою виявлення у потерпілого відповідних тілесних ушкоджень, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, судово-медична експертиза була проведена через 4 роки після такої пригоди на підставі рентгенографії, проведеної через 3 роки після такої пригоди, то вирішення судом питання належності зазначеного доказу має вагоме значення для доведеності чи недоведеності винуватості засудженого Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10147»

«Щодо дій слідчого, вчинених під час огляду, які відмежовують огляд від освідування особи Метою проведення огляду є виявлення та фіксація відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Разом з тим, метою освідування є виявлення на тілі підозрюваного, свідка чи потерпілого слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет. З наявного в матеріалах кримінального провадження протоколу огляду покупця слідує, що слідчим було проведено огляд громадянина, якого за постановою прокурора було залучено як конфіденційну особу із зміненими відомостями про неї для проведення оперативної закупки наркотичних засобів та психотропних речовин (зафіксовано в чому він був одягнений, з’ясовано про наявність сторонніх речей та грошових купюр). При цьому під час проведення даної слідчої дії покупцю для проведення оперативної закупки наркотичних засобів та психотропних речовин було видано грошові кошти. Таким чином, дії слідчого не були пов’язані з освідуванням особи у контексті ст. 241 КПК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10934 Застосування агентурних методів при документуванні збуту наркотичних засобів не є свідченням провокації злочину Застосування особливих методів ведення слідства – зокрема, агентурних методів – саме по собі не може порушувати право особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний указаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу про схильність особи до вчинення злочину. Матеріали цього кримінального провадження свідчать про те, що в ході ведення оперативно-розшукової справи відносно фігуранта (обвинуваченого) проведені оперативні розшукові заходи, в результаті проведення яких встановлено, що останній здійснює реалізацію наркотичних засобів. Отримана у передбачений законом спосіб інформація про злочинну діяльність обвинуваченого давала обґрунтовані підстави органу досудового розслідування для початку проведення щодо нього заходів (контролю за вчиненням злочину) з метою його викриття та документування. Той факт, що свідок не був наркозалежною особою і сам звернувся до обвинуваченого з пропозицією купити наркотичний засіб, не може свідчити про ознаки провокації з боку правоохоронного органу, оскільки форма домовленостей між сторонами «угоди» про покупку «амфетаміну» в даному випадку не є ключовою. Адже важливим в аспекті кримінального переслідування особи в умовах контролю за її злочинною діяльністю є сам факт того, що особа здійснює збут психотропної речовини і це підтверджується відповідними результатами НСРД. Під час оцінки поведінки учасників закупівель слід брати до уваги, що будь-яка домовленість щодо протиправних дій має обопільний характер, а з урахуванням прийнятих у відповідному середовищі особливостей взаємовідносин між покупцями та реалізаторами наркотичних засобів і вироблених способів конспірації, малоймовірними є односторонні ініціативні дії реалізатора щодо збуту наркотиків. Пропозиція свідка була лише загальним абстрактним виразом готовності таємного агента заплатити певну суму грошей за поставлені наркотики та звернення таємного агента в даному випадку не було обов’язковою умовою для злочинної діяльності засудженого, тобто дії, якої в іншому випадку він не вчиняв. Таким чином поведінка органу досудового розслідування обмежувалася виключно документуванням злочину та була пасивною, як того і вимагають правила КПК під час контролю за вчиненням злочину. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14804»

«Про відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 197-1 КК) у разі продовження використання земельної ділянки після закінчення договору оренди, без наявності відповідного зареєстрованого державою договору оренди землі Факт прийняття до місцевого бюджету сільської ради коштів як «орендної» плати за землю ще не свідчить про наявність «фактичних» орендних відносин між особою та державою, оскільки ні місцева сільська рада, ні орган державної податкової інспекції не є належним уповноваженим органом на розпорядження земельними ділянками державної власності, та, відповідно, не вказує на відсутність у діях особи самовільного зайняття земельної ділянки (ст. 197-1 КК). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10092»

«Правозастосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, якщо особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, життя та здоров’я особи у якому є основним або додатковим об’єктом посягання. Прийняття судом рішення, що суперечать ч. 3 ст. 309 КПК. Поняття «злочин проти життя та здоров’я особи» (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК) охоплює склади злочинів, у яких основним або додатковим об’єктом є життя та здоров’я особи. Вирішуючи питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, необхідно виходити з фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, інкримінованого особі, і враховувати тяжкість злочину, об’єктом якого (основним або додатковим) є життя та здоров’я особи. Для застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК тяжкий або особливо тяжкий злочин, додатковим об’єктом якого є життя та здоров’я особи, охоплюється поняттям «тяжкий чи особливо тяжкий злочин проти життя та здоров’я особи». Неприйняття до розгляду судом першої інстанції під час підготовчого судового засідання заперечень на ухвалу слідчого судді про скасування постанови слідчого про зупинення досудового розслідування, що висловлені учасником кримінального провадження, та ненадання відповідей на доводи такого заперечення суперечать ч. 3 ст. 309 КПК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8589 Щодо вручення повідомлення про підозру близьким родичам особи у разі її смерті до офіційного набуття нею процесуального статусу підозрюваного Вручення повідомлення про підозру близьким родичам у разі смерті особи до офіційного набуття нею процесуального статусу підозрюваного має об’єктивно вимушений характер та водночас надає реальну процесуальну можливість близьким родичам заперечувати проти закриття кримінального. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10028»