«Про вимоги до доказів для допуску особи до роботи без оформлення трудового договору Відповідальність за порушення законодавства про працю для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за…»
«Зміна дати звільнення у зв'язку із закінченням строку трудового договору в період тимчасової непрацездатності У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України) в період його тимчасової непрацездатності порушення…»
«Щодо особливостей звільнення працівника у зв’язку з втратою довір’я та обов’язкової перевірки судом строків звернення у трудових спорах Звільнення працівника на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв’язку з втратою довір’я не є заходом дисциплінарного стягнення, тому на ці…»
«Щодо виплати вихідної допомоги у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи незалежно від строку перебування на посаді Для виплати вихідної допомоги у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України закон не встановлює мінімального…»
«Щодо звільнення за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у разі запровадження неповного робочого часу Звільнення працівника за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є правомірним лише за наявності реальних змін в організації виробництва і праці, які безпосередньо зумовлюють зміну істотних умов праці саме для цього…»
«Щодо юрисдикції спорів спортсмена-професіонала з футбольним клубом за наявності арбітражного застереження та провадження у справі про банкрутство Наявність арбітражного застереження у контракті спортсмена-професіонала сама по собі не позбавляє його права на судовий захист у трудовому спорі.…»
«Кваліфікація використання службового автомобіля не за призначенням як грубого порушення трудових обов'язків заступником керівника підприємства Використання заступником керівника державного підприємства службового автомобіля в особистих цілях з порушенням встановленого на підприємстві порядку…»
«Умови звільнення працівника шляхом припинення трудового договору за згодою сторін Основними умовами угоди про припинення трудового договору за пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення трудового договору та строк,…»
«Щодо правової природи протоколу перевірки як носія доказової інформації та неможливість його окремого оскарження Протокол (акт) перевірки, складений робочою групою органу управління за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності підпорядкованої установи, є лише носієм доказової…»
«Невиконання роботодавцем обов'язку інформувати працівника про вакансії не впливає на припинення строкового трудового договору Невиконання роботодавцем обов'язку, передбаченого частиною третьою статті 23 КЗпП України, щодо інформування працівника, який працює за строковим трудовим договором, про…»
«Про межі предмета позапланового заходу державного нагляду (контролю) у сфері праці Позаплановий захід контролю, ініційований за зверненням фізичної особи, не обмежується перевіркою дотримання законодавства про працю виключно стосовно заявника. Така перевірка може охоплювати також питання, які…»
«Про гарантії збереження місця роботи для членів добровольчих формувань територіальної громади при звільненні за порушення умов контракту Гарантії збереження місця роботи, передбачені статтею 119 КЗпП України, не поширюються на звільнення працівника за порушення умов контракту, вчинені до набуття…»
«Обставини, які необхідно з’ясувати суду при розгляді спорів щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за угодою сторін При розгляді спорів щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за угодою сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України) суди повинні з’ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2027»
«Відкликання працівником заяви про звільнення, якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6478»
«Про підстави звільнення за угодою сторін Приписами чинного законодавства для роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) не передбачено обов`язку приймати відкликання працівником своєї заяви про звільнення у разі досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін. Згідно із усталеною судовою практикою при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (роботодавцем) про припинення трудового договору за угодою сторін, такий договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості можливе лише в разі взаємної згоди на це власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) і працівника. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8487»
«Про обов’язковість перевірки відомостей в акті про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення Відомості, викладені в акті перевірки, підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів під час розгляду справи органом Держпраці. Це свідчить про те, що викладені в акті перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягають перевірці. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6054»
«Про правове регулювання обмеження на проведення перевірок органами Держпраці Норми Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб`єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є зокрема обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів. Таким чином, правовідносини, пов`язані зі встановленням обмеження на проведення перевірок органами Держпраці, регулювались саме пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII від 28 грудня 2014 року, а не Законом № 71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня - червня 2015 року і закінчилися 01 липня 2015 року. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6047»
«Про встановлення трудових відносин за допомогою критерію «залежності» При встановленні трудових відносин за допомогою критерію «залежності» беруться до уваги наступні елементи: періодичність виплати винагороди працівнику; той факт, що така винагорода являється єдиним або основним джерелом доходів працівника; виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів; реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку; оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи; відсутність фінансового ризику у працівника. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6042»
«Оцінка поважності причин відсутності працівника на роботі при вирішенні питання про законність звільнення з роботи за прогул Визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності. Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа передбачених ЦПК України. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5667»
«Про адміністративну відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин Ключовою відмінністю статті 265 КЗпП України і статті 41 КУпАП є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнуто юридичну особу як роботодавця за статтею 265 КЗпП України і посадову особу цієї юридичної особи за статтею 41 КУпАП за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин. Особу, яка не є посадовою особою за своєю суттю, неможливо притягнути до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 41 КУпАП. При цьому, непритягнення посадової особи позивача до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 41 КУпАП, не може ставитись в залежність до можливості притягнення позивача як юридичної особи до відповідальності за порушення законодавства про працю. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5896»
«Про відмінність договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів Основною відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - КЗпП. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Правова основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають. Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. За цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду. Трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5894»
«Про основні ознаки трудового договору Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5887»
«Про порушення трудових прав особи шляхом укладення з особою цивільно-правового договору замість трудового Якщо відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі. Шляхом укладення з особою цивільно-правового договору порушуються права такої особи, оскільки юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України. Особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5890»
«Про негативні наслідки укладання цивільно-правового договору замість трудового у разі наявності ознак трудових відносин між роботодавцем і працівником Положення частини третьої статті 24 КЗпП України (щодо заборони роботодавцю залучати працівника до роботи без укладення трудового договору) повинні застосовуватися роботодавцями, які бажають використовувати найману оплачувану працю незалежно від того, наполягає на такому оформленні працівник чи ні. Юридичні та фізичні особи – підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (статті 43–46) та законами України Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5889»
«Про період ознайомлення з умовами праці, проходження інструктажів, ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку Ознайомлення з умовами праці, проходження інструктажів, ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку відбувається до початку роботи працівника, але вже за укладеним трудовим договором. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5471»
«Про виключний перелік питань, які у межах правовідносин щодо здійснення державного нагляду (контролю), встановлюються саме законами Зважаючи на контекст, у якому в частині четвертій статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" вжито термін «закон», цю правову норму, ураховуючи її конструкцію, необхідно розуміти так, що нею наводиться виключний і остаточний перелік питань, які у межах правовідносин щодо здійснення державного нагляду (контролю), встановлюються саме законами. Вказане дає підстави для висновку, що усі, окрім передбачених у частині четвертій статті 4 цього Закону питання, які пов`язані з здійсненням державного нагляду (контролю), зокрема, за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (наприклад, переліку підстав для проведення Держпраці інспекційних відвідувань), можуть урегульовуватись, як законами, так й іншими актами законодавства, у тому числі й нормами міжнародної конвенції, яка ратифікована Україною у встановленому законом порядку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5016»
«Про розмежування цивільно-правових і трудових відносин Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5020»
«Про адміністративну відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин Ключовою відмінністю статті 265 КЗпП України і статті 41 КУпАП є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнуто юридичну особу як роботодавця за статтею 265 КЗпП України і посадову особу цієї юридичної особи за статтею 41 КУпАП за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин. Особу, яка не є посадовою особою за своєю суттю, неможливо притягнути до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 41 КУпАП. При цьому, непритягнення посадової особи позивача до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 41 КУпАП, не може ставитись в залежність до можливості притягнення позивача як юридичної особи до відповідальності за порушення законодавства про працю. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5896»
«Про застосування постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визнано нечинною. Водночас, за змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Оскільки, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова КМУ №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019. Тому, норми вказаного вище акту Уряду України підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5011»
«Про важливість оформлення трудових відносин роботодавцем для забезпечення права особи на працю та відпочинок Без оформлених трудових відносин особа позбавляється конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 (кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю) та 45 (кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та право на оплачувану щорічну відпустку, вихідні та святкові дні) Основного Закону України, а відповідні обов`язки роботодавця залишаються поза межами законодавчого регулювання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5003»
«Про виконання робіт підвищеної небезпеки виключно працівниками роботодавця, що отримав дозвіл на їх виконання Оскільки подає декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства та отримує дозвіл на виконання конкретних видів робіт фізична особа-підприємець (роботодавець), то роботи підвищеної небезпеки, визначені таким дозволом, можуть виконуватись виключно працівниками такого роботодавця, а не особами, що надають послуги за цивільно-правовими договорами, за умови відсутності у них дозволів на виконання таких робіт. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4999»
«Укладення трудового договору на визначений строк за відсутності умов, зазначених у частині другій статті 23 КЗпП України, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ч. 2 ст. 23 КЗпП України). Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим. Але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір. Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених у частині другій статті 23 КЗпП України, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення. У зв’язку із закінченням строку може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір в такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4610»
Зразки документів, калькулятори та матеріали, дібрані за галуззю права цього рішення.
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?