ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 161/5363/25

1. У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг» (далі - ТОВ «Фуді-Кейтеринг») про визнання протиправним і скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Позов обґрунтовано тим, що вона з 01 березня 2024 року працювала у ТОВ «Фуді-Кейтеринг» на посаді укладальника-пакувальника.

3. Наказом генерального директора ТОВ «Фуді-Кейтеринг» № 128-к/тр від 19 лютого 2025 року її було звільнено з роботи за відмову продовжувати роботу у зв?язку із зміною істотних умов праці на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

4. 17 лютого 2025 року її було повідомлено про нібито зміну щодо неї істотних умов праці та запровадження режиму неповного робочого часу. У цьому повідомленні зазначалось про те, що у товаристві наказом № 6-П від 17 лютого 2025 року для окремих працівників з 19 лютого 2025 року буде запроваджено режим неповного робочого часу із графіком роботи з понеділка по п`ятницю тривалістю 2 години в день, з вихідними днями субота та неділя.

5. Також було повідомлено, що після запровадження режиму неповного робочого часу оплата праці буде проводитися пропорційно відпрацьованому часу (тобто за 2 години в день). У зв`язку із цим їй було запропоновано подати відповідну заяву про її згоду на зміну істотних умов праці. Таку заяву вона не подала, оскільки не погодилась на такі умови і має сумніви щодо того, що у ТОВ «Фуді-Кейтеринг» відбулися зміни в організації виробництва і праці.

6. Позивачка ОСОБА_1 вважає, що її з роботи звільнили незаконно.

7. Покликаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним та скасувати наказ № 128-к/тр від 19 лютого 2025 року про припинення трудового договору, поновити її на посаді укладальника-пакувальника у ТОВ «Фуді-Кейтеринг»; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

8. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 28 січня 2026 року, позов задоволено.

9. Визнано протиправним та скасовано наказ ТОВ «Фуді-Кейтеринг» від 19 лютого 2025 року№ 128-к/тр про припинення трудового договору (контракту), яким ОСОБА_1 було звільнено з посади укладальника-пакувальника ТОВ «Фуді-Кейтеринг».

10. Поновлено ОСОБА_1 на посаді укладальниці-пакувальниці ТОВ «Фуді-Кейтеринг».

11. Стягнено з ТОВ «Фуді-Кейтеринг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 126 034,25 грн.

12. Здійснено розподіл судових витрат.

13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ТОВ «Фуді-Кейтеринг» не дотрималось встановленого порядку зміни істотних умов праці та не виконало свого обов?язку щодо зазначення, які саме істотні умови праці змінюються, що дало б змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з роботодавцем.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Фуді-Кейтеринг».

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

17. У касаційній скарзі ТОВ «Фуді-Кейтеринг», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

18. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає:

застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 607/83/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі

№ 761/8658/16-ц, від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 205/1312/17, від 26 січня 2022 року у справі № 185/5041/18, від 27 квітня 2022 року в справі № 185/1908/18, від 31 серпня 2022 року у справі № 840/4029/18, від 22 травня 2023 року у справі № 212/2542/22, 26 листопада 2025 у справі № 362/2755/22, від 08 січня 2026 року № 280/8427/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що позивачка звернулась до суду із пропуском строку для звернення до суду, оскільки остання була звільнена 19 лютого 2025 року, тому перебіг місячного строку закінчився 19 березня 2025 року, а позивачка звернулась до суду 20 березня 2025 року.

20. Також заявник посилається на те, що судами не враховано, що оскільки припинено співпрацю з одним із чотирьох клієнтів і навантаження на харчоблок змінилось, тому товариство впровадило режим неповного робочого часу для ряду працівників, у тому числі і для позивачки.

21. Зазначає, що переведення позивачки на менший обсяг ставки викликане зменшенням навантаження на харчоблок, а отже є обґрунтованим.

22. Суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не надали правової оцінки відмові позивачки працювати у змінених умовах у поєднанні з тим фактом, що наказ про запровадження неповного робочого часу вона не оскаржувала.

23. Вказує, що суди попередніх інстанцій невірно обрахували середній заробіток за час вимушеного прогулу.

24. У квітні 2026 року до Верховного Суду надійшли пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , які по суті є відзивом на касаційну скаргу, у яких вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. ОСОБА_1 04 березня 2024 року прийнята на роботу у ТОВ «Фуді-Кейтеринг» на посаду укладальника-пакувальника у виробничому відділі м. Луцьк ТОВ «Фуді- Кейтеринг» зі змінним графіком роботи (т. 1, а. с. 42).

26. 17 лютого 2025 року генеральним директором ТОВ «Фуді-Кейтеринг» прийнято наказ № 6-ІІ «Про запровадження режиму неповного робочого часу для окремих працівників виробничого відділу м. Луцьк», на підставі якого для окремих працівників виробничого відділу м. Луцьк, у тому числі і для ОСОБА_1 (укладальник-пакувальник), запроваджено режим неповного робочого часу із графіком роботи з понеділка по п?ятницю тривалістю 2 години в день, з вихідними днями субота, неділя.

27. Крім того, цим наказом зобов?язано інспектора з кадрів до кінця робочого дня підготувати та подати генеральному директору на підпис проекти персональних повідомлень працівникам про заплановані зміни істотних умов праці, а саме про запровадження неповного робочого часу (т. 1, а. с. 43).

28. 18 лютого 2025 року працівниками виробничого відділу м. Луцьк ТОВ «Фуді-Кейтеринг» було складено акт про відмову ОСОБА_1 від отримання повідомлення від 17 лютого 2025 року № 75 «Про зміну істотних умов праці та запровадження режиму неповного робочого часу», в якому зазначено, що ОСОБА_1 було передано повідомлення про зміну істотних умов праці та запровадження режиму неповного робочого часу та запропоновано ОСОБА_1 до 18 години 00 хвилин 18 лютого 2025 року надати відповідну письмову згоду продовжити роботу в нових умовах та попереджено, що у разі відсутності такої згоди її буде звільнено з роботи 19 лютого 2025 року на підставі пункту 6 частини 1 статті 36 КЗпП України (т. 1, а. с. 41).

29. Наказом генерального директора ТОВ «Фуді-Кейтеринг» № 128-к/тр від 19 лютого 2025 року «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 звільнено з посади укладальника-пакувальника у зв`язку із відмовою продовжувати роботу у зв`язку зі зміною істотних умов праці на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України. Із цим наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 19 лютого 2025 року (т. 1, а. с. 44).

30. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

31. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

32. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

33. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

34. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

35. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

36. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

37. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

38. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

39. Частинами третьою та четвертою статті 32 КЗпП України передбачено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6статті 36 цього Кодексу.

40. У пунктах 10, 19 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду трудових спорів» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо). Суди зобов`язані з`ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

41. Зміна істотних умов праці (розміру оплати праці, тривалості робочого часу, режиму роботи) може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

42. Судами встановлено, що підставою для винесення генеральним директором ТОВ «Фуді-Кейтеринг» Інною Станкевич наказу № 6-П від 17 лютого 2025 року «Про запровадження режиму неповного робочого часу для окремих працівників виробничого відділу м. Луцьк» слугувала доповідна записка начальника відділу виробничого відділу Наталії Малаховської від 05 лютого 2025 року, відповідно до якої, зокрема, було запропоновано переглянути умови праці працівників, які були в основному задіяні в фасуванні продукції для КП «Волинське ОТМО захисту материнства і дитинства» ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) (а. с. 200, т. 1).

43. Відповідно до штатного розпису ТОВ «Фуді-Кейтеринг», який був введений в дію на товаристві з 01 лютого 2025 року наказом № 4-П від 31 січня 2025 року «Про затвердження штатного розпису», у розділі 11.1 «Виробничий відділ м. Луцьк» посада укладальника - пакувальника - 9 штатних одиниць (а. с. 231-233, т. 1).

44. Відповідно до штатного розпису ТОВ «Фуді-Кейтеринг», який був введений в дію на товаристві з 19 лютого 2025 року наказом № 7-П від 18 лютого 2025 року «Про затвердження штатного розпису», у розділі 11.1 «Виробничий відділ м. Луцьк» посада укладальника - пакувальника - 5 штатних одиниць (а. с. 234-236, т. 1).

45. З огляду на викладене, суди правомірно виснували, що ОСОБА_1 була попереджена про зміну істотних умов праці (запровадження режиму неповного робочого дня), у тому числі про зміну істотних умов праці були попереджені ще три працівники, які працювали укладальниками-пакувальниками, а також був попереджений один кухонний робітник, хоча у виробничому відділі м. Луцьк працювало ще 5 працівників на посаді укладальника-пакувальника з аналогічними функціональними обов?язками і такі працівники не попереджалися роботодавцем про зміну істотних умов праці.

46. При цьому посилання відповідача на те, що саме позивач, разом із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які працювали на посадах укладальника-пакувальника, та ОСОБА_6 , яка працювала на посаді кухонного робітника, були задіяні в основному в фасуванні продукції для КП «Волинське ОТМО захисту материнства і дитинства», строк дії договору з яким закінчився 31 січня 2025 року, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

47. Слід зазначити, що жодних змін до робочої інструкції укладальника-пакувальника роботодавцем ТОВ «Фуді-Кейтеринг» не вносилося, як і відсутні докази введення змін істотних умов праці до посадових обов`язків працівників за аналогічною посадою.

48. Встановивши обставини, суди обґрунтовано зазначили, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження факту того, що запроваджені зміни істотних умов праці взагалі стосувались позивача, з огляду на те, що такі зміни істотних умов праці не мали відношення до інших 5 укладальників-пакувальників, враховуючи, що в жодному розпорядчому документі відповідача не було закріплено (розмежовано) напрямок роботи працівників на посаді укладальників-пакувальників по обслуговуванню конкретних договорів (клієнтів).

49. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ «Фуді-Кейтеринг» не дотримався встановленого порядку зміни істотних умов праці та не виконав свого обов`язку щодо зазначення, які саме істотні умови праці змінюються, що дало б змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з роботодавцем.

50. Враховуючи те, що відповідачем не дотримано процедури розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, суди дійшли правомірного висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного наказу про звільнення та поновлення позивачки на роботі.

51. Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

52. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» та за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

53. Згідно з абзацом третім та четвертим пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

54. Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

55. Оскільки середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 1 095,95 грн та того, що за період з 20 лютого 2025 року по 06 жовтня 2025 року було 115 робочих днів, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20 лютого 2025 року по 06 жовтня 2025 року складає 126 034,25 грн (1 095,95 грн середньоденна заробітна плата позивачки х 115 робочих днів = 126 034,25 грн).

56. Під час розгляду справи відповідачем не спростовано правильність обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, здійсненого судами попередніх інстанцій.

57. Також колегія суддів відхиляє посилання заявника на пропуск позивачкою строку звернення до суду із вказаним позовом.

58. Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

59. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

60. Судами встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом генерального директора ТОВ «Фуді-Кейтеринг» № 128-к/тр від 19 лютого 2025 року «Про припинення трудового договору (контракту)» 19 лютого 2025 року, про що свідчить її власноручно проставлений підпис (а. с. 44, т. 1).

61. Позовну заяву з додатками нею було подано до відділення поштового зв`язку 20 березня 2025 року (а. с. 13, т. 1).

62. Таким чином, строк звернення до суду із вказаним позовом почав обчислюватися з 20 лютого 2025 року, а тому, звертаючись до суду із вказаним позовом 20 березня 2025 року, позивачкою не було пропущено строк, визначений статтею 233 КзПП України.

63. Доводи про те, що позивачка не приступила до виконання своїх посадових обов`язків після ухвалення судового рішення не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій про порушення порядку вивільнення працівника та такі доводи не можуть впливати на оцінку судами обставин невиконання позивачем вимог КзПП України у період вивільнення позивачки.

64. Посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 607/83/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 761/8658/16-ц, від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 205/1312/17, від 26 січня 2022 року у справі № 185/5041/18, від 27 квітня 2022 року в справі № 185/1908/18, від 31 серпня 2022 року у справі № 840/4029/18, від 22 травня 2023 року у справі № 212/2542/22, 26 листопада 2025 у справі № 362/2755/22, від 08 січня 2026 року № 280/8427/21, відхиляються колегією суддів, оскільки оскаржувані судові рішення, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах.

65. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

66. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального процесуального права.

67. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду