Захист прав пацієнтів та медичних працівників, компенсація шкоди через медичну недбалість, ліцензування клінік. Офіційні правові позиції Великої Палати та касаційних судів Верховного Суду. Копіюйте реквізити та перевірені правові висновки для складання процесуальних документів.
«Невиконання лікарем плану надходжень від платних медичних послуг як підстава для дисциплінарної відповідальності Невиконання лікарем затвердженого плану надходжень від надання платних медичних послуг може бути підставою для дисциплінарної відповідальності за умови, що обов'язок щодо виконання такого плану передбачено відповідними положеннями та посадовою інструкцією, з якими працівника ознайомлено, а роботодавець довів наявність винного невиконання трудових обов'язків та дотримання порядку застосування дисциплінарного стягнення, визначеного статтями 147–149 КЗпП України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15752»
«Юрисдикція спорів щодо виконання договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладений між НСЗУ та закладом охорони здоров’я або фізичною особою – підприємцем, яка має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, не є приватноправовим (господарським чи цивільним) договором. Він є формою договірного врегулювання відносин у сфері соціального забезпечення, у яких НСЗУ діє як суб’єкт владних повноважень на виконання публічного обов’язку держави. Спори за позовами надавачів медичних послуг до НСЗУ, що виникають з приводу виконання такого договору, зокрема щодо оскарження бездіяльності НСЗУ з оплати наданих медичних послуг, є публічно-правовими і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України. ВП ВС відступила від висновків, викладених у постановах КГС ВС від 7 березня 2023 року у справі № 914/3593/21, від 27 червня 2023 року у справі № 918/518/22, від 4 липня 2023 року у справі № 920/1340/21, у частині визначення юрисдикції щодо спорів, що виникають з приводу виконання договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15731»
«Щодо встановлення факту батьківства після смерті особи За наявності сукупності належних доказів утримання дитини та визнання батьківства за життя померлої особи факт батьківства може бути встановлений судом і за відсутності судово-генетичної експертизи. Висновок ДНК-дослідження біологічної спорідненості дитини з родичами померлого, проведеного ліцензованою медичною установою, є допустимим доказом, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами відповідно до статей 128, 130 СК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15359»
«Про умови для виплати додаткової винагороди військовослужбовцю внаслідок поранення, пов’язаного із захистом Батьківщини Якщо висновком ВЛК підтверджено прямий зв’язок травми військовослужбовця із захистом Батьківщини, а захворювання та стаціонарне лікування є прямим наслідком цієї травми, підстава для виплати додаткової збільшеної винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 зберігається протягом усього періоду лікування - адже особа перебуває на стаціонарному лікуванні саме у зв’язку з тією самою травмою, що підтверджена висновком ВЛК. Переривати виплату чи відмовляти в ній лише через те, що поточний медичний діагноз формулюється як «захворювання», а не «травма», є формальним підходом, що суперечить суті норми - адже причинно-наслідковий зв’язок з травмою, пов’язаною із захистом Батьківщини, не перервався та встановлений постановою ВЛК. Оскільки військовослужбовець перебував на стаціонарному лікуванні у зв’язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, вирішальним для виплати додаткової винагороди є встановлення ВЛК причинного зв’язку такого поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, що прямо передбачено Постановою КМУ № 168 та має бути підтверджено відповідними медичними документами. Постанова КМУ № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я за медичними показниками, пов’язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), що пов’язане із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 грн. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13765»
«Про наслідки розгляду заяви про перегляд постанови ВЛК Словосполучення «заява чи скарга щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК» визначає предмет звернення особи, а не те, що кожний розгляд скарги обов'язково завершується скасуванням постанови або прийняттям нової постанови ВЛК. Перегляд постанови є одним із можливих наслідків лише після попереднього визнання скарги обґрунтованою. Якщо ж ВЛК не встановила підстав для перегляду або направлення на повторний медичний огляд, передбачені пунктом 3.4 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 юридичні наслідки не настають. Таким чином, передбачені цією нормою наслідки у вигляді перегляду постанови або направлення на повторний чи контрольний медичний огляд настають за умови попереднього визнання звернення обґрунтованим. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15142»
«Про обов’язок Центру оцінювання функціонального стану особи дотримуватися процедури повторного оцінювання під час перевірки рішення медико-соціальної експертизи Під час проведення перевірки рішення медико-соціальної експертизи на виконання ухвали слідчого судді або рішення, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має обов`язок діяти відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338. Зазначений Порядок не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення медико-соціальної експертизи іншим шляхом, ніж як проведення повторного оцінювання функціонального стану особи, з її викликом та повідомленням. При цьому таке оцінювання має проводитися на підставі дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15133»
«Про умови відмови у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім’ї загиблого військовослужбовця у разі виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних або токсичних речовин У спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця за наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі військовослужбовця сам факт їх виявлення не є достатньою підставою для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги. Підставою для відмови за умови належного доказування може бути лише: 1) доведена сукупність таких обставин: перебування військовослужбовця у стані сп`яніння, вчинення ним у такому стані конкретних юридично значущих дій та причинний зв`язок між цими діями і смертю; 2) доведений прямий медичний причинний зв`язок між алкогольним, наркотичним або токсичним сп`янінням та його безпосередніми наслідками і смертю. Разом з тим смерть військовослужбовця, яка настала під час виконання військового обов`язку, внаслідок бойового ураження, захворювання, пов`язаного зі службою, або протиправних дій іншої особи, не може вважатися такою, що підпадає під обмеження статті 16-4 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» лише з огляду на виявлення алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі загиблого. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14183»
«Щодо обчислення річного строку для отримання додаткової охорони прав на винахід Якщо річний строк, встановлений абзацом четвертим ч. 1 ст. 27-1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», розпочався та закінчився до набрання чинності цією нормою, то вона не застосовується до відносин з продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на запатентований лікарський засіб. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15329»
«Про правила і межі обов’язку розпорядника інформації надавати публічну інформацію Суб`єкт владних повноважень (розпорядник) не зобов`язаний створювати нову інформацію у відповідь на запит чи звернення, якщо вона не існувала раніше. Його обов`язок обмежується наданням уже наявної, задокументованої інформації, якою він реально володіє або зобов`язаний володіти за законом. Цей обов`язок повинен відповідати таким правилам і межам: - «відсутність обов`язку на створення» означає, що законодавство про доступ до публічної інформації не вимагає проводити нові дослідження, створювати якісно нові масиви даних чи виконувати складну аналітичну роботу під час відповіді; - «межа компетенції» означає, що якщо запит вимагає створення чогось нового, що виходить за межі повноважень органу, це не є доступом до інформації; - «виняток щодо обов`язку володіти» слід розуміти так, що орган зобов`язаний надати інформацію, навіть якщо її спеціально попередньо не виготовляли на окремому носії, але за своїм статусом і функціями він повинен був її створити чи мати у своєму розпорядженні; - «технічна обробка» означає, що простий підрахунок, вибірка або збір даних із наявних у базах документів без створення нового змісту зазвичай не вважаються створенням нової інформації, тому їх виконати зобов`язані. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15011 Про підстави для відмови у задоволенні запиту на публічну інформацію Законодавець визначає право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Право на інформацію може бути обмежене законом лише у виключних випадках: в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Також, спеціальний Закон України "Про доступ до публічної інформації", що регулює відносини щодо доступу до публічної інформації, передбачає, що підстави для відмови у задоволенні запиту є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню. Відмова можлива лише в разі, якщо розпорядник не володіє інформацією і не зобов`язаний нею володіти, якщо інформація належить до категорії з обмеженим доступом, якщо не відшкодовано фактичні витрати на копіювання або якщо не дотримано мінімальних вимог до оформлення запиту. Більш того, відмова має бути вмотивованою, містити дані посадової особи, відповідальної за розгляд запиту, дату, чітке посилання на підставу відмови, порядок оскарження та надаватися у письмовій формі. Отже, право на доступ до публічної інформації в Україні є цілісним правовим механізмом із чітко визначеними процедурами, строками, гарантіями та способами захисту. Його ефективність залежить не лише від формального дотримання приписів закону, а й від готовності розпорядників діяти з дотриманням принципів відкритості, добросовісності та пропорційності. Саме така практика формує довіру до держави, забезпечує реальну підзвітність публічної влади та зміцнює принцип верховенства права. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15012»
Виключна правова проблема, міжюрисдикційні спори
Спори з ТЦК, податковою, митницею, перерахунок пенсій
Банкрутство підприємств, договірні зобов'язання, корпоративні спори
Спадкові справи, аліменти, поділ майна, нерухомість
Кваліфікація правопорушень, запобіжні заходи, обшуки
Точний розрахунок за ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» для всіх інстанцій
Обчислення компенсації адвокатських витрат за ст. 137 ЦПК / 126 ГПК
Розрахунок за ст. 625 ЦКУ з офіційними індексами інфляції Держстату
Розрахунок неустойки за подвійною обліковою ставкою НБУ
Частка від доходу та гарантований мінімум на дитину 2026
Розрахунок бойових 30/100 тис. грн та одноразової допомоги
База судової практики PravoPro.com.ua містить постанови Великої Палати Верховного Суду та чотирьох касаційних судів (КГС, КАС, КЦС, ККС). Для перевірених матеріалів система окремо показує правовий висновок щодо застосування норм матеріального і процесуального права та формує бібліографічне посилання для процесуальних документів.
Висновки Верховного Суду щодо застосування норм права враховуються іншими судами. Для суб'єктів владних повноважень діє правило, визначене ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
В один клік копіюйте реквізити рішення для подальшої перевірки та включення у позовні заяви, відзиви й апеляційні скарги.
Рішення щодо аліментів, пенсій, штрафів, 3% річних чи збитків поєднані з відповідними юридичними калькуляторами PravoPro.
Знайдіть перевіреного адвоката у вашому місті зі спеціалізацією у відповідній судовій палаті та перевірте його свідоцтво у реєстрі ЄРАУ.
