Судова практика: Реєстрація ТМ та патентів

«Про відсутність у НКРЕКП обов'язку щодо повторного оприлюднення проєкту регуляторного акта у разі внесення до нього змін, пов'язаних із первинно визначеним предметом та метою регулювання Внесення до проєкту рішення, що має ознаки регуляторного акта, змін саме по собі не зумовлює обов`язку Регулятора повторно проводити процедуру його оприлюднення, збору та розгляду зауважень і пропозицій, оскільки стаття 15 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» надає Регулятору право, а не встановлює обов`язок вчинення таких дій; якщо внесені зміни залишаються пов`язаними з предметом та первинно визначеною метою регулювання і не свідчать про фактичне формування нового, самостійного за предметом та метою регуляторного рішення, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг вправі прийняти остаточну редакцію без повторного оприлюднення проєкту. Водночас положення статей 12, 15 Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» не встановлюють обов`язку повторного консультування із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства кожного разу, коли до проєкту рішення вносяться зміни, а тому відсутність повторних консультацій за таких обставин сама по собі не свідчить про порушення процедури прийняття рішення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15182 Про правове регулювання постачання природного газу оператору газорозподільчої системи постачальником «останньої надії» для покриття фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат Постачання природного газу постачальником «останньої надії» оператору газорозподільчої системи узгоджується з положеннями частини першої статті 15 Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу», яка передбачає можливість постачання природного газу в інших випадках, визначених правилами для постачальника «останньої надії», а частина п`ята цієї статті прямо уповноважувала Регулятора затверджувати такі правила. При цьому законодавство не виключає можливості набуття оператором газорозподільчої системи статусу споживача у правовідносинах щодо постачання природного газу, необхідного для покриття фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат у газорозподільній системі. Водночас набуття оператором газорозподільчої системи такого статусу у відносинах з постачальником не змінює правової природи самих виробничо-технологічних витрат, які не є природним газом, використаним оператором для власних потреб, а лише обумовлює необхідність придбання ним відповідних обсягів природного газу для забезпечення функціонування газорозподільної системи. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15183»

«Про обчислення строку звернення прокурора до суду у справах, пов’язаних із видачею спеціальних дозволів на користування надрам Початок перебігу строку для звернення прокурора до суду слід пов`язувати з моментом, коли він об`єктивно отримав достатні матеріали, що підтверджують ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень. Прокурор не є суб`єктом правовідносин у сфері користування надрами та не володіє постійним доступом до інформації про всі рішення Державної служби геології та надр України та пов`язані рішення інших суб`єктів, а отже, не може вважатися таким, що автоматично знає про особливості кожного виданого спеціального дозволу чи його продовження тощо. Фактична обізнаність прокурора про наявність підстав для звернення до адміністративного суду виникає лише тоді, коли внаслідок реалізації своїх повноважень, визначених законом, він отримує достатню сукупність даних, які дозволяють ідентифікувати порушення публічного інтересу і підтвердити його документально. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13003»