ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 400/13836/23

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), у розмірі, збільшеному до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 27 січня по 14 лютого 2023 року, з 18 липня по 15 серпня 2023 року, а також за час перебування у відпустці за станом здоров`я на підставі довідки ВЛК від 14 березня 2023 року № 2385, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за періоди з 27 січня по 14 лютого 2023 року, з 18 липня по 15 серпня 2023 року, а також за час перебування у відпустці за станом здоров`я на підставі довідки ВЛК від 14 березня 2023 року № 2385, з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проходження військової служби у В/ч НОМЕР_1 позивач отримав травму під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області. У зв`язку із цим він тривалий час проходив лікування, зокрема стаціонарне у періоди з 27 січня по 14 лютого 2023 року та з 18 липня по 15 серпня 2023 року. Згідно зі свідоцтвом про хворобу від 14 серпня 2023 року позивача визнано непридатним до військової служби.

Позивач вважав, що внаслідок отримання тяжкого бойового поранення має право на додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я. Звернення представника позивача щодо нарахування та виплати цієї винагороди відповідач залишив без належного реагування.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи, що додаткова винагорода виплачується за період стаціонарного лікування лише у разі, якщо воно безпосередньо пов`язане з пораненням або травмою, отриманими під час захисту Батьківщини. На його думку, у спірні періоди позивач проходив лікування у зв`язку із захворюванням - кістою Бейкера лівого колінного суглоба, а не внаслідок бойового поранення.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами встановлено, що позивач із 16 листопада 2022 року проходив військову службу за мобілізацією у В/ч НОМЕР_1 на посаді стрільця - помічника гранатометника відділення взводу морської піхоти роти морської піхоти. За твердженням позивача, 10 січня 2023 року під час виконання бойового завдання він отримав травму.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 січня 2023 року № 25 позивача з 26 січня 2023 року направлено на стаціонарне лікування. Відповідач зазначав, що 23 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до медичного пункту зі скаргами на біль у колінному суглобі. У направленні на лікування попередньо було зазначено діагноз «кіста Бейкера правого колінного суглоба великих розмірів».

Згідно з медичними документами позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Центрі реконструктивної та відновної медицини Одеського національного медичного університету з 27 січня по 14 лютого 2023 року. Серед установлених діагнозів зазначено частковий розрив передньої хрестоподібної зв`язки, пошкодження медіального меніска, хондромаляцію, артроз та кісту Бейкера лівого колінного суглоба. Із 18 липня по 15 серпня 2023 року позивач повторно перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону.

Рішенням ВЛК від 11 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку. Позивач вважав, що за періоди стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я відповідач безпідставно не нарахував йому додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі до 100 000 грн, оскільки лікування було зумовлене тяжким бойовим пораненням.

У відповідь на звернення представника позивача військова частина листом від 05 жовтня 2023 року № 3727 повідомила, що підставою для виплати такої винагороди є довідка про обставини отримання поранення, травми, контузії або каліцтва під час захисту Батьківщини, оформлена за встановленою формою.

Оскільки такої довідки позивач не надав, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування додаткової винагороди. Не погоджуючись із такою позицією, позивач звернувся до суду.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до Постанови № 168 та Порядку виплати грошового забезпечення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), право на додаткову винагороду у розмірі до 100 000 грн за період стаціонарного лікування або відпустки для лікування виникає за умови, що поранення, контузія, травма чи каліцтво пов`язані саме із захистом Батьківщини.

Суд зазначив, що підставою для видання наказу про виплату такої винагороди є довідка про обставини травми, оформлена за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402). Така довідка видається командиром військової частини на підставі відповідного наказу та повинна містити відомості про отримання військовослужбовцем поранення чи травми під час захисту Батьківщини.

На переконання суду, позивач помилково ототожнює пов`язаність травми з проходженням військової служби з її пов`язаністю із захистом Батьківщини. Установлення останньої обставини належить до повноважень командування військової частини, у якій військовослужбовець проходив службу або перебував у відрядженні на момент отримання травми.

Оскільки військова частина заперечувала факт отримання позивачем травми під час бойових дій та не видала йому довідку за формою, визначеною додатком 5 до Положення № 402, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування і виплати додаткової винагороди за періоди стаціонарного лікування та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. Колегія суддів зазначила, що відповідно до Постанови № 168, Порядку № 260 та окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 право на таку винагороду за час стаціонарного лікування або перебування у відпустці для лікування виникає за умови, що поранення, контузія, травма чи каліцтво пов`язані саме із захистом Батьківщини. Підставою для видання відповідного наказу є довідка про обставини травми, оформлена за формою, визначеною додатком 5 до Положення № 402, а також висновок ВЛК про відповідний причинний зв`язок.

Колегія суддів вказала, що визначення тяжкості поранення та його причинного зв`язку із захистом Батьківщини належить до повноважень військово-лікарської комісії.

Апеляційний суд установив, що такої довідки позивачу не видавали, а наявні в матеріалах справи документи ВЛК підтверджували лише пов`язаність травми з проходженням військової служби, а не із захистом Батьківщини. Доводи позивача щодо непризначення розслідування обставин травмування та невидачі довідки суд відхилив, оскільки така бездіяльність військової частини не була предметом спору в цій справі.

У касаційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Підставою для подання касаційної скарги визначено пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначав, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та не врахували докази, які підтверджують отримання ним травми 10 січня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області. На його думку, медичними документами підтверджено причинний зв`язок між цією травмою, подальшим стаціонарним лікуванням у періоди з 27 січня по 14 лютого та з 18 липня по 15 серпня 2023 року, а також перебуванням у відпустці за станом здоров`я. Скаржник стверджував, що отримана травма належить до тяжких, а тому він набув право на додаткову винагороду в розмірі до 100 000 грн.

Скаржник наголошував, що обов`язок щодо проведення розслідування обставин травмування та оформлення довідки про обставини травми покладено на командування військової частини. Тому відсутність такої довідки, яка виникла не з вини позивача, не може бути підставою для позбавлення його належної виплати. Водночас відповідач не провів розслідування обставин травмування, не надав запитуваних документів і, не з`ясувавши фактичних обставин отримання травми, дійшов передчасного висновку про відсутність її зв`язку із захистом Батьківщини.

Верховний Суд ухвалою від 20 червня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

V. Релевантні джерела права

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частинами другою-четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогодні.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, якою передбачено на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди та встановлено загальні умови щодо її виплати.

Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Редакція зазначеної Постанови, в тому числі її пункту 1, неодноразово змінювалася.

Так, постановами Кабінету Міністрів України № 400 від 01.04.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року; із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ № 793 від 07.07.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року, № 43 від 20.01.2023 пункт 1 Постанови № 168 доповнено, серед іншого, абзацами такого змісту:

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії».

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» внесено зміни до пункту 1, зокрема: слова «військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора», «співробітникам Служби судової охорони,» виключено та після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора».

Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за № 177/39233 (який застосовується з 01 лютого 2023 року) внесено зміни до Порядку № 260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Пунктом 10 розділу ХХХІV Порядку № 260, визначено у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1.1. I. Загальні положення визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 21 визначено порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України.

У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (21.1.)

Відповідно до пункту 21.5. постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочиннихугруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті «а» цього пункту.

Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.

д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

е) «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, не діагностовані при призові (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу), і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби.

VІ. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначені у статті 341 КАС України, керується таким.

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу незгоди позивача з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за окреслені у позовних вимогах періоди часу відповідно до Постанови КМУ № 168.

Перевіривши обґрунтованість доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Після подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження Верховний Суд у постановах від 27 серпня 2025 року у справі № 280/7364/23 та від 19 березня 2026 року справа № 600/367/24 досліджував питання щодо можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, у тому числі за період лікування.

У цих судових актах Верховний Суд вказав, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100 000,00 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Підставою для виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).

Верховний Суд звернув увагу, що умовою її виплати є належне підтвердження фактів: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з таким пораненням, а також надання відпусток за станом здоров`я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

У постанові від 01 квітня 2026 року у справі № 240/4897/24 Верховний Суд зазначив, що аналіз пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 та Окремого доручення № 912/з/29, виданого на виконання цієї постанови Уряду, дає підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі 100 000,00 грн у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, здійснюється, зокрема, за такої умови, а саме: за наявності довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), визначеної додатком 5 до Положення № 402, виданої командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, що містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Підстав для відступу від цих правових висновків у ході перегляду рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку Верховний Суд не вбачає.

У період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення - за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.

З аналізу нормативного регулювання слідує, що саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв. При цьому відповідне Положення розмежовує такі формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби»; а також «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» та ін.

Саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) кваліфіковане як пов`язане із захистом Батьківщини - виплата здійснюється. Натомість, якщо встановлено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане лише з виконанням обов`язків військової служби (поза бойовими діями) або взагалі не пов`язане з проходженням військової служби - підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відсутні.

Постанова КМУ № 168 чітко передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, виключно у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Судами встановлено, що командиром військової частини НОМЕР_1 позивачу не видавалася довідка про обставини отримання поранення, травми, контузії чи каліцтва під час захисту Батьківщини за формою, визначеною додатком 5 до Положення № 402. Інших документів, які б підтверджували отримання позивачем тяжкої травми саме під час захисту Батьківщини, матеріали справи також не містять.

Надані довідки гарнізонної ВЛК не містять висновку про пов`язаність травми позивача із захистом Батьківщини, а свідчать лише про її зв`язок із проходженням військової служби. Водночас ці поняття не є тотожними, оскільки для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн необхідно підтвердити саме причинний зв`язок поранення або травми із захистом Батьківщини.

За відсутності такого документального підтвердження, а також доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні чи у відпустці за станом здоров`я саме внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, відсутня сукупність необхідних умов для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168.

Отже, суди попередніх інстанцій дослідивши документи, які були надані позивачем до В/ч НОМЕР_1 для виплати додаткової грошової допомоги, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 за заявлений позивачем період.

Верховний Суд уважає безпідставним посилання позивача у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази які мають значення для вирішення спору, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права, повно і всебічно з`ясував обставини в справі, що стосуються предмету спору, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Крім того, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, дій військового керівництва позивача щодо непроведення службового розслідування, виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.

У разі наявності у позивача заперечень щодо отриманих ним під час проходження військової служби травм та власного переконання щодо їх тяжкості та умов їх виникнення, йому варто відповідно до Положень № 402 вимагати перегляду рішення ВЛК щодо причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм і каліцтв, проте надання оцінки таким діям чи бездіяльності судом виходить за межі предмету розгляду цієї справи.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за періоди перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я. Матеріалами справи не підтверджено сукупності обов`язкових умов для такої виплати, зокрема отримання позивачем тяжкого поранення або травми, пов`язаних саме із захистом Батьківщини, та проходження лікування внаслідок такого поранення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, переглянуті судом касаційної інстанції в передбачених статтею 341 КАС України межах, ухвалені з додержанням норм матеріального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд