Судова практика: Поділ майна подружжя

«Про правовий режим нерухомості, щодо якої подружжям укладено попередній договір купівлі-продажу Попередній договір щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна не є правовстановлювальним документом, а тому об’єкт нерухомості, право власності на який зареєстроване за іншою особою (забудовником/продавцем) і щодо якого основний договір купівлі-продажу ще не укладено, не може бути визнаний об’єктом спільної сумісної власності подружжя Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15304»

«Щодо поділу майна подружжя в Україні за наявності спільної нерухомості за кордоном Спір про поділ нерухомого майна подружжя, що знаходиться за межами України, підлягає виключній підсудності суду держави його знаходження, тому український суд зобов’язаний закрити провадження у цій частині, а не відмовляти у позові по суті. Водночас неможливість поділу закордонної нерухомості не звільняє суд від обов’язку вирішити спір щодо майна, розташованого на території України. У такому разі суд не обмежений запропонованим сторонами варіантом розподілу і має самостійно визначити справедливий спосіб поділу українського майна, щоб остаточно вирішити конфлікт та уникнути штучного подвоєння судового процесу Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15099»

«Щодо презумпції спільності майна подружжя стосовно будинку, збудованого до шлюбу, але введеного в експлуатацію та зареєстрованого в період шлюбу Самі лише факти введення новозбудованого житлового будинку в експлуатацію та державної реєстрації права власності на нього під час шлюбу не є достатніми підставами для визнання цієї нерухомості спільною сумісною власністю подружжя, якщо будівництво було завершено до реєстрації шлюбу. Статус спільного майна визначається не реєстрацією, а джерелом набуття коштів та часом фактичного створення речі Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15106»

«Щодо початку перебігу позовної давності за вимогою про поділ спільного майна подружжя, пред’явленою після розірвання шлюбу Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності. Таким чином, початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України). Таким чином, Верховний Суд підтвердив правий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4593»

«Визначення вартості майна, відчуженого одним із подружжя проти волі іншого, у справах про поділ майна подружжя У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7401»

«Щодо поділу іпотечного майна між подружжям Перебування майна в іпотеці не перешкоджає його поділу між подружжям у судовому порядку та визнанню права власності на частку кожного з подружжя, оскільки такий поділ не є розпорядженням предметом іпотеки і не припиняє дії іпотечного договору. Особа, яка набуває право власності на частку в предметі іпотеки внаслідок поділу спільного майна подружжя, набуває статус іпотекодавця з усіма його правами та обов'язками за іпотечним договором. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14425»

«Презумпція спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначена презумпція спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1418»

«Презумпція спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначена презумпція спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1418»

«Щодо відшкодування витрат на медичні послуги, оплачені під час шлюбу, при поділі майна подружжя Витрати на медичні послуги (операція та реабілітація), оплачені з спільних коштів подружжя під час шлюбу та спільного проживання, не підлягають відшкодуванню одним із подружжя іншому при поділі майна, якщо відсутні докази заперечення проти таких витрат або використання спільних коштів без згоди другого з подружжя. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14106»

«Правовий режим майна, придбаного у період шлюбу за особисті кошти одного з подружжя Придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1603»