Судова практика: Захист за ст. 130 КУпАП

«Про реалізацію органом державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду права на звернення до суду з позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює жодних особливостей щодо звернення до суду з позовом органу державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, а також розгляду цієї категорії спорів, зокрема не визначає того, що поданню такого позову повинно передувати обов`язкове проведення заходів державного архітектурно - будівельного контролю і що обставини самочинного будівництва можуть підтверджуватися лише складеними за результатом проведення таких заходів актами та/або розпорядчими документами контролюючого органу, як то приписи, протоколи, розпорядження тощо. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10268»

«Про обчислення строку звернення прокурора до суду у справах, пов’язаних із видачею спеціальних дозволів на користування надрам Початок перебігу строку для звернення прокурора до суду слід пов`язувати з моментом, коли він об`єктивно отримав достатні матеріали, що підтверджують ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень. Прокурор не є суб`єктом правовідносин у сфері користування надрами та не володіє постійним доступом до інформації про всі рішення Державної служби геології та надр України та пов`язані рішення інших суб`єктів, а отже, не може вважатися таким, що автоматично знає про особливості кожного виданого спеціального дозволу чи його продовження тощо. Фактична обізнаність прокурора про наявність підстав для звернення до адміністративного суду виникає лише тоді, коли внаслідок реалізації своїх повноважень, визначених законом, він отримує достатню сукупність даних, які дозволяють ідентифікувати порушення публічного інтересу і підтвердити його документально. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13003»

«Про особливості здійснення НКРЕКП планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) в період воєнного стану Протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах. Разом з тим Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг має право проводити планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов на підставі свого рішення, за наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15130»

«Про умови відмови у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім’ї загиблого військовослужбовця у разі виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних або токсичних речовин У спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця за наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі військовослужбовця сам факт їх виявлення не є достатньою підставою для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги. Підставою для відмови за умови належного доказування може бути лише: 1) доведена сукупність таких обставин: перебування військовослужбовця у стані сп`яніння, вчинення ним у такому стані конкретних юридично значущих дій та причинний зв`язок між цими діями і смертю; 2) доведений прямий медичний причинний зв`язок між алкогольним, наркотичним або токсичним сп`янінням та його безпосередніми наслідками і смертю. Разом з тим смерть військовослужбовця, яка настала під час виконання військового обов`язку, внаслідок бойового ураження, захворювання, пов`язаного зі службою, або протиправних дій іншої особи, не може вважатися такою, що підпадає під обмеження статті 16-4 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» лише з огляду на виявлення алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі загиблого. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14183»

«Щодо безпідставності висновку про ухилення особи від експертизи, якщо повідомлення про явку надіслано судом після дати її проведення Неявка позивача до експертної установи не може розцінюватися як умисне ухилення від участі в молекулярно-генетичній експертизі, якщо супровідні повідомлення суду про необхідність явки були надіслані та вручені представнику особи вже після дати, призначеної експертом для відбору зразків. Покладення на позивача відповідальності за непроведення дослідження за таких умов є порушенням норм процесуального права та засад справедливості. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15095»

«Відмова у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги членам сім’ї військовослужбовця у разі його загибелі, якщо він знаходився у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння на час настання смерті Відповідно до статті 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7410»

«Про застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Судді у відставці мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у зв’язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, що в свою чергу зумовлює зростання розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму. Відтак для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Здійснено відступ від висновків, викладених колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14447»

«Про порядок відкликання підпису найманого працівника під висунутими вимогами у колективному трудовому спорі Вимоги найманих працівників на виробничому рівні вважаються законно сформованими та чинними з моменту, коли їх підтримала більшість членів трудового колективу, що фіксується у підписних листах і оформлюється відповідним протоколом, який складає уповноважений представницький орган найманих працівників. Ці норми права не передбачають правового механізму, який дозволяв би роботодавцю збирати зустрічні індивідуальні заяви працівників, щоб змінювати чи анулювати вже зафіксоване волевиявлення більшості. Будь-яке наступне анулювання підписів у такий спосіб нівелює саму сутність колективного захисту праці та суперечить визначеній законом процедурі, коли сторони врегульовують колективні трудові спори (конфлікти). Поряд із цим законодавство не обмежує право працівника змінити свою позицію та відмовитися від раніше поставленого підпису, проте реалізувати це право він може лише шляхом подання відповідної заяви саме органу, якого наймані працівники уповноважили представляти їхні інтереси у відповідному колективному трудовому спорі (конфлікті). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14853»