ПОСТАНОВА
головуючого Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В.,Мацедонської В. Е.
розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, ухваленого у складі головуючого судді Іванчулинцем Д. В., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Носа С. П., суддів: Кухтея Р. В., Шевчук С. М.
І. Суть спору
1. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
1.1. визнати протиправними дії заступника начальника відділу - начальника першого відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 щодо відмови позивачу в перетинанні державного кордону України у зв`язку з виїздом на постійне проживання до Канади;
1.2. визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника відділу - начальника першого відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 від 08 липня 2024 року.
1.3. відшкодувати позивачу за рахунок держави моральну шкоду, завдану незаконними діями та рішенням відповідача в розмірі 100 255 550 000 грн та матеріальну шкоду в розмірі 3224,78 грн заподіяну позивачу незаконними діями та рішенням відповідача.
2. На обґрунтування позову позивач зазначає, що він, маючи документи для виїзду за кордон на постійне проживання до Канади, що підтверджується штампом від 06 червня 2024 року, скріпленим печаткою, 08 липня 2024 року намагався виїхати через міжнародний автомобільний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Лужанка» на виїзд з України.
Однак рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 08 липня 2024 року позивачу відмовлено в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, у зв`язку з відсутністю підстав на перетинання державного кордону України.
Позивач зазначає, що під час перетинання державного кордону України 08 липня 2024 року у міжнародному автомобільному пункті пропуску «Лужанка» ним подано усі підтверджуючі документи, необхідні для виїзду з території України.
На переконання позивача, йому безпідставно відмовлено у перетинанні державного кордону України, не вказавши конкретних причин відмови.
Позивач стверджує, що ані Указ Президента України № 64/2022, ані Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року»», на які послалася уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону як на додаткову правову підставу законності оскаржуваного рішення, не містять заборони на виїзд чоловіків за межі України під час воєнного стану, а отже, рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку є протиправним та таким, що належить до скасування.
Разом з цим позивач наголошує, що незаконними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку просить відшкодувати йому за рахунок держави у розмірі 100 255 550 000 грн та просить стягнути матеріальну шкоду в розмірі 3224,78 грн заподіяну позивачеві незаконним, на думку останнього, рішенням відповідача.
Вважаючи рішення про відмову в перетинанні державного кордону України незаконним та таким, що порушує права та свободи позивача, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про його скасування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується його паспортом.
4. 08 липня 2024 року в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Лужанка» на виїзд з України на паспортний контроль ОСОБА_1 пред`явив паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії номер НОМЕР_2 , виданий 15 липня 2016 року, орган, що видав 2626.
5. За результатами здійснення прикордонного контролю, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, який досяг 16-річного віку від 08 липня 2024 року.
6. Підставою відмови у перетинанні позивача державного кордону України слугував пункт 3 Указу Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а також Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року" через тимчасове обмеження у праві виїзду з України, у зв`язку з відсутністю підстав для перетинання державного кордону, оскільки позивач не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують (надають) підставу для виїзду за кордон громадянина України (ПМЖ Канади).
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, в позові відмовлено.
8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час проходження прикордонного контролю позивач не надав документ (довідку), який підтверджує факт зняття його з військового обліку у зв`язку із вибуттям за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців та вилучення його військово-облікового документу в передбаченому законом порядку та штампу про оформлення виїзду за кордон на постійне місце проживання, визначений додатком 6 до Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2016 року № 816, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 вересня 2016 року за № 1241/29371.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача законних підстав для відмови позивачу у перетинанні державного кордону на виїзд з України. Враховуючи вищевказане, дії заступника начальника відділу - начальника першого відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 щодо відмови ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону України у зв`язку з виїздом на постійне проживання до Канади суд першої інстанції визнав правомірними, а оскаржуване рішення таким, що ухвалено в межах та спосіб встановлений законодавством України.
9. Зазначена позиція була підтримана і Восьмий апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
IV. Касаційне оскарження
10. Позивач подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Так, автор скарги, зокрема, зазначає, що до суду першої інстанції за заявою заступника керівника Прокуратури Одеської області надійшло клопотання про залучення прокурора до участі у справі, однак суд необґрунтовано його відхилив, з огляду на порушення прав найбільш вразливої верстви населення територіальної громади.
Автор касаційної скарги звертає увагу на помилковість висновку судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для скасування рішення відповідача про відмову у перетинанні державного кордону України внаслідок неправильного застосування статті 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", пунктів 6, 8 Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзд громадян України за кордон на постійне проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16 серпня 2016 року № 816, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 вересня 2016 року за № 1241/29371, а також додатку 6 до цього ж Порядку.
Автор касаційної скарги, зокрема, зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 08 липня 2024 року, діяла норма пункту 53 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 53), згідно із якою призовники, військовозобов`язані та резервісти, які виїжджають за кордон, не знімаються (не виключаються) з військового обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.
11. За наслідками автоматичного розподілу касаційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Желєзний І. В., судді: Мацедонська В. Е., Мельник-Томенко Ж. М.
Верховний Суд ухвалою від 22 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у цій справі.
У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 29 травня 2026 року № 1056/0/15-26 "Про тимчасове відсторонення судді Верховного Суду Желєзного І. В. від здійснення правосуддя" призначено повторний автоматичний розподіл цієї справи, за результатами якого ця справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Смокович М. І., судді: Кашпур О. В., Мацедонська В. Е.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
12. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
15. В силу частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Зазначеному кореспондує стаття 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII).
16. Водночас статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
17. Згідно з частиною першою статті 64 Основного Закону конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
При цьому частиною другою цієї ж статті Конституції України визначено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
18. Визначення воєнного стану міститься у статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 грудня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) та означає особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
19. Згідно з положеннями пункту 6 частини першої статті 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
20. Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ.
Згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII.
В подальшому воєнний стан неодноразово продовжений відповідними Указами Президента України.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
21. Загальний порядок перетину державного кордону України визначений Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року № 57, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Правила № 57), згідно з пунктом 2 яких у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
22. Відповідно до пункту 2-6 Правил № 57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
23. Приписами пункту 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 1455) передбачено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
24. Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин, (далі - Закон № 3543-ХІІ) мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
25. Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Частиною шостою цієї статті Закону передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
26. Водночас статтею 23 Закону № 3543-ХІІ врегульовано підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
27. Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05 листопада 2009 року № 1710-VI (далі - Закон № 1710-VI) пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
28. За приписами частин першої-другої статті 14 Закону № 1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
29. Згідно з пунктом 26 Правил № 57 виїзд транспортних засобів, що перетинають державний кордон, з пункту пропуску здійснюється тільки з дозволу уповноважених службових осіб підрозділу охорони державного кордону.
VI. Позиція Верховного Суду
30. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що гарантоване статтею 33 Конституції України право вільно залишати територію України, належить до категорії прав, що можуть бути обмежені в умовах воєнного стану.
31. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який не одноразово був продовжений.
Разом з цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
32. Отже, з огляду на викладені вище норми у їх сув`язі, необхідність заборони виїзду військовозобов`язаних осіб пов`язана з проведенням комплексу заходів, здійснюваних, зокрема, з метою посилення обороноздатності держави та захисту її території від збройної агресії.
При цьому законодавцем передбачений перелік військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
33. Предметом спору у цій справі є рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08 липня 2024 року про відмову громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у перетинанні державного кордону на виїзд з України.
Підставою вказаного рішення слугував Указ Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, через тимчасове обмеження у праві виїзду з України, у зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, оскільки вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон (ПМЖ Канада).
34. Так, згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону № 389-VIII .
35. Отже, на період дії правового режиму воєнного стану (строк дії обмежень) Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 передбачено можливість обмеження, у тому числі, встановленого статтею 33 Конституції України права вільно залишати територію України.
36. Зі змісту статей 17, 65 Конституції України висновується, що захист держави, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба - це конституційний обов`язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов`язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом).
З огляду на специфіку військової служби, яка полягає, зокрема, у виконанні військовослужбовцями спеціальних завдань, наявності ризиків для їх життя та здоров`я тощо, будь-яка форма проходження військової служби є обов`язком громадян України щодо захисту держави.
Отже, закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус (абзаци дев`ятий, десятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р (II)/2019).
Тобто, громадяни наділені не тільки правами, а й обов`язками, які закріплені на рівні Конституції України. Одним із таких обов`язків згідно зі статтею 65 Конституції України є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Офіційне оголошення воєнного стану Указом Президента України зумовило офіційне проголошення державою заходів, спрямованих на фактичну, явну, поточну, неминучу небезпеку існування держави і захисту українського народу, шляхом швидкого прийняття рішень у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні уповноваженими на те органами влади.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2026 року у справі № 500/2534/23.
37. Варто зазначити, що Верховний Суд вже досліджував питання законності обмеження права громадянина України на виїзд за кордон в умовах воєнного стану, зокрема наявності достатніх правових підстав для відмови у перетинанні державного кордону у разі непред`явлення підтверджуючих документів, передбачених законодавством на підставі пунктів 2-1, 2-6 Правил № 57.
Так, у справі № 380/572/23 (спір стосувався законності обмеження права громадянина України, який досяг 16-річного віку, на перетин державного кордону в умовах воєнного стану) Суд дійшов висновку, що в умовах воєнного стану, з урахуванням передбачених законом обмежень, для перетину державного кордону громадяни України повинні мати не лише дійсні паспортні документи, але й, у передбачених випадках, додаткові підтверджуючі документи, що підтверджують підстави виїзду.
У постанові від 09 березня 2023 року у справі № 600/2520/22-а Верховний Суд зазначав, що обмеження певних категорій громадян у праві виїзду за кордон під час воєнного стану певною мірою є втручанням у приватне життя особи в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак таке втручання прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну мету.
У постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року в справі № 380/7792/22 вказано що той факт, що Закон № 3857-XII не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження до вказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Законів України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду.
Верховний Суд (постанова від 31 серпня 2023 року в справі № 380/572/23) дійшов висновку, що в умовах воєнного стану на підставі спеціальних законів - Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» можуть застосовуватися обмеження права громадян на виїзд з України, навіть якщо Закон «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» таких обмежень прямо не містить. Оскільки позивач не надав уповноваженій особі Держприкордонслужби додаткових підтверджуючих документів, передбачених у таких випадках законодавством, відмова у перетинанні державного кордону була законною і обґрунтованою.
У справі № 380/572/23 Верховний Суд (постанова від 31 серпня 2023 року), оцінюючи доводи касаційної скарги щодо порушення конституційних прав і гарантій, а також прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, звернув увагу на те, що Україна офіційно повідомила ООН і іноземні держави про тимчасовий відступ від окремих міжнародних зобов`язань, зокрема щодо свободи пересування (стаття 33 Конституції України, стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції) у зв`язку з воєнним станом. Водночас навіть в умовах війни держава зобов`язана діяти в межах Конституції та законів і поважати права людини. Суд підкреслив, що баланс між правами громадян і потребами національної безпеки має досягатися у спосіб, який відповідає принципу верховенства права. В умовах воєнного стану обмеження права на виїзд були виправдані пріоритетом публічного інтересу та не були свавільними.
Вказані висновки Верховного Суду колегія суддів вважає застосовними також і при вирішенні спірних правовідносин.
38. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач при спробі перетину державного кордону вказував на те, що він має намір виїзду за кордон на постійне проживання до Канади, пред`явивши паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії номер НОМЕР_2 , виданий 15 липня 2016 року, орган, що видав 2626.
З оскаржуваного рішення відповідача про відмову у перетині державного кордону України висновується, що позивачу відмовлено у перетині державного кордону, оскільки він не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують (надають) підставу для виїзду за кордон громадянина України (ПМЖ Канади).
39. Приписи статті 3 Закону № 3857-XII визначають загальні процедури прикордонного контролю, серед яких, зокрема, передбачено, що громадяни України перетинають державний кордон у пунктах пропуску після пред`явлення одного з документів, передбачених статтею 2 цього Закону (паспорт для виїзду за кордон, дипломатичний або службовий паспорт, посвідчення особи моряка чи члена екіпажу, посвідчення на повернення в Україну).
Аналогічні положення містить Закон України «Про прикордонний контроль», згідно зі статтями 6 та 14 якого перетин державного кордону дозволяється лише за умови пред`явлення дійсних паспортних документів та, у передбачених випадках, інших документів, що підтверджують право особи на виїзд. Рішення про відмову в пропуску приймається уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України та оформлюється у встановленому порядку.
40. Абзацом четвертим пункту 2 Правил № 57 визначено, що у випадках, передбачених законодавством, для перетинання державного кордону особа, крім паспорта, повинна мати також документи, що підтверджують підстави для виїзду.
41. Частиною сьомою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
42. За змістом частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.
43. Приписи статті 37 Закону № 2232-XII визначають порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних: військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
44. За приписами частини третьої статті 37 цього ж Закону призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.
У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
45. Як уже зазначалось, частиною четвертою статті 37 Закону № 2232-XII у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
46. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних (далі - Порядок № 921), відповідно до пункту 56 якого взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності.
47. Пунктом 22 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
48. Отже, з початком війни в Україні діє правовий режим воєнного часу, а територіальні центри комплектування є відповідальними за ведення військового обліку та видачу військово-облікових документів. Військовий квиток, тимчасове посвідчення або приписне - документи, що підтверджують належність до військового обов`язку. Лише на підставі таких документів прикордонники можуть оцінити правомірність перетину кордону. При цьому право на відстрочку від мобілізації саме по собі не дає автоматичного права на виїзд з України - це різні правові категорії, що регулюються різними законами й визначаються різними органами.
Верховний Суд у постановах від 26 червня 2025 року та від 20 серпня 2026 року у справах № 260/4205/22 та № 500/2534/23 відповідно, висловив правові висновки щодо права військовозобов`язаних осіб на перетин державного кордону у разі введення на території України воєнного стану на підставі пунктів 2-1 та 2-6 Правил та необхідність підтвердження такого права належними доказами/документами. Такі висновки Верховного Суду підлягають врахуванню при наданні оцінки спірним судовим рішенням у цій справі.
Варто зауважити, що приписи Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про прикордонний контроль», Правил № 57 ґрунтуються на тому, що право громадянина на перетин кордону має бути підтверджено певними документами, які дають уповноваженій службовій особі Держприкордонслужби прийняти обґрунтоване рішення.
49. У справі, що розглядається, позивач обґрунтовував свій виїзду закордон на постійне місце проживання в Республіку Канада. Водночас громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент перетину кордону був військовозобов`язаним.
50. Так, відповідно до пункту 53 Порядку № 1487, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які виїжджають за кордон, не знімаються (не виключаються) з військового обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.
51. Водночас аналіз наведених норм права свідчить, що сам по собі статус «виїзд на ПМЖ» (навіть за наявності штампів у паспорті чи перебування на постійному консульському обліку) військовозобов`язаному не надає права перетинати кордон. Недостатньо міграційних документів, оскільки необхідною умовою є оформлений дозвіл від ТЦК.
При цьому вимога щодо наявності військово-облікового документа з відміткою ТЦК (відстрочка, виключення з обліку тощо) для перетину кордону військовозобов`язаним регламентується двома основними нормативно-правовими актами України - Правилами № 57 та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, у період дії воєнного стану уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України зобов`язані та мають право перевіряти військово-облікові документи у громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Щоб перетнути кордон, одного статусу ПМЖ замало. На пункті пропуску військовозобов`язаний має пред`явити військово-обліковий документ та документ-підтвердження статусу у цьому військовому документі, де зазначено або виключений з військового обліку, наприклад за станом здоров`я (на підставі постанови ВЛК про непридатність), або наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, підстави для надання якої чітко визначені статтею 23 Закону № 3543-ХІІ.
52. За обставинами цієї справи, станом на 08 липня 2024 року позивач не мав правових підстав для перетину державного кордону.
53. Згідно з положеннями статті 1 Закону № 389-VIII особливий правовий режим воєнного стану передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, повноважень необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.
54. Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні.
55. Системою таких заходів слугувало прийняття Урядом низки постанов, серед яких і внесено зміни до Правил № 57, тобто передбачено обмеження прав певних категорій громадян України на виїзд за межі території України впродовж строку дії воєнного стану. Це обмеження, як зазначалось вище, узгоджується із пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 про можливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтею 33 Конституції України.
56. Таким чином, введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на усій території України воєнного стану і слугувало підставою для тимчасового обмеження прав позивача на перетин державного кордону з метою виїзду за межі території України. Це тимчасове обмеження запроваджено у відповідності до Конституції України, Закону № 389-VIII та Указу Президента України, яким введено воєнний стан в Україні.
57. Верховний Суд зауважує, що передбачені статтею 6 Закону № 3857-XII підстави тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України є загальними та застосовуються як до, так і після введення воєнного стану. Натомість застосована щодо позивача підстава для відмови у перетині державного кордону є спеціальним обмеженням впровадженим в установленому Конституцією України порядку на період дії воєнного стану.
58. За обставинами цієї справи, надані позивачем представнику Державної прикордонної служби України документи не давали підстав для прийняття позитивного рішення уповноваженою посадовою особою, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України.
59. Враховуючи першочерговий пріоритет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом воєнної загрози для суверенітету та незалежності України, Суд дійшов висновку, що спосіб реалізації державою у тих невизначених умовах воєнного стану прав, свобод та інтересів її громадян визначався потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту держави, а тому є співмірним із застосованим до позивача обмеженням та не є свавільним.
60. Отже, відмова позивачу в перетинанні державного кордону України прийнята за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону в межах та на підставі наданих йому повноважень, і таке рішення відповідає визначеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям, а тому є правомірним.
61. За таких обставин та правового врегулювання, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
62. Аналізуючи доводи позивача щодо необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2024 року у справі № 380/11916/22 варто зазначити, що у цій категорії справ при вирішенні спору суди повинні виходити із сукупності конкретних обставин справи у взаємозв`язку із нормами права, які регулюють спірні правовідносини та підлягають застосуванню.
За обставинами справи № 380/11916/22, на яку вказує автор касаційної скарги, рішення про відмову у перетинанні державного кордону датовано 18 серпня 2022 року та стосується студента іноземного навчального закладу, який надав необхідний перелік документів уповноваженій особі органу прикордонної служби. Наведене свідчить, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2024 року у справі № 380/11916/22, на яку посилається автор касаційної скарги, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, а тому не підлягають застосуванню.
63. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
64. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
65. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
66. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд