ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 160/6661/24

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник, позивач) звернувся до суду з позовом до 20 Регіональної військово-лікарської комісії (далі - відповідач, 20 Регіональна ВЛК), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність 20 Регіональної ВЛК щодо нездійснення перегляду причинного зв`язку захворювання, що встановлений у довідці військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_1 № 1209 від 30 вересня 2022 року, за скаргою ОСОБА_1 вх. № 39 від 02 січня 2024 року;

- зобов`язати 20 Регіональну ВЛК здійснити перегляд причинного зв`язку захворювання, що встановлений у Довідці військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_1 № 1209 від 30 вересня 2022 р., на підставі скарги ОСОБА_1 вх.№ 39 від 02 січня 2024 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16 червня 2022 року під час виконання бойових завдань він отримав мінно-вибухову травму та акубаротравму без порушення цілісності барабанної перетинки. За результатами медичного огляду військово-лікарська комісія видала довідку від 30 вересня 2022 року № 1209, у якій зазначила, що захворювання позивача «ТАК, пов`язане з проходженням військової служби». Позивач не погоджується з таким формулюванням причинного зв`язку, оскільки травму було отримано безпосередньо під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини. На його думку, відповідно до підпункту «а» пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402), у довідці мало бути зазначено: «поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з захистом Батьківщини». З метою перегляду встановленого причинного зв`язку позивач оскаржив довідку ВЛК до 20 Регіональної військово-лікарської комісії. Однак листом від 18 січня 2024 року йому фактично відмовлено у перегляді висновку та роз`яснено право звернутися зі скаргою до Центральної військово-лікарської комісії.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 із 09 червня 2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді стрільця 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 6-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09 червня 2022 року № 145.

Згідно з витягом із журналу бойових дій 2-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , зареєстрованого за книгою обліку № 590/дек від 06 червня 2022 року, 16 червня 2022 року під час перебування в районі виконання бойових завдань позивач потрапив під мінометний обстріл противника.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 19 червня 2022 року № 155 позивач вибув із району виконання бойових завдань та був направлений на лікування до В/ч НОМЕР_3 АДРЕСА_1 .

Із 19 червня по 04 липня 2022 року позивач проходив лікування у Дніпровській лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я», а з 11 по 22 липня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в центрі ендокринної хірургії КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова» ДОР.

30 вересня 2022 року ВЛК військової частини НОМЕР_1 позивачу видано довідку № 1209, у якій зазначено, що його захворювання «ТАК пов`язане із проходженням військової служби».

Позивач не погоджується з установленим формулюванням причинного зв`язку, оскільки матеріалами справи, зокрема витягом із журналу бойових дій, підтверджено, що погіршення стану його здоров`я виникло після мінометного обстрілу противника 16 червня 2022 року під час виконання бойових завдань.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність 20 Регіональної ВЛК щодо нездійснення перегляду причинного зв`язку захворювання, установленого в довідці військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_1 від 30 вересня 2022 року № 1209, за скаргою ОСОБА_1 , зареєстрованою за вх. № 39 від 02 січня 2024 року.

Зобов`язано 20 Регіональну ВЛК здійснити перегляд причинного зв`язку захворювання, установленого у зазначеній довідці військово-лікарської комісії, на підставі скарги ОСОБА_1 та прийняти рішення відповідно до Положення № 402.

Також стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 звернувся до 20 Регіональної ВЛК зі скаргою на визначений у довідці військово-лікарської комісії від 30 вересня 2022 року № 1209 причинний зв`язок його захворювання з проходженням військової служби. Позивач наполягав, що захворювання виникло внаслідок отриманої під час виконання бойових завдань мінно-вибухової травми, а тому встановлений причинний зв`язок потребував перегляду.

За результатами розгляду скарги відповідач направив позивачу лист, у якому повідомив про відсутність підстав для перегляду причинного зв`язку та роз`яснив право на звернення до Центральної військово-лікарської комісії (далі - ЦВЛК). Водночас відповідно до Положення № 402, регіональна ВЛК уповноважена переглядати, затверджувати, скасовувати або залишати без змін постанови підпорядкованих військово-лікарських комісій.

На переконання суду, результат розгляду такої скарги повинен бути оформлений вмотивованою постановою, яка містить оцінку наведених особою обставин і поданих документів. Направлення відповідачем лише інформаційного листа не є належним рішенням, передбаченим Положенням № 402, та позбавляє позивача можливості оскаржити відповідну постанову до ЦВЛК або в судовому порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач належним чином скаргу позивача не розглянув і передбаченого законодавством рішення не прийняв, чим допустив протиправну бездіяльність.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів не погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що порядок розгляду скарги позивача не регулювався Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).

Апеляційний суд зазначив, що відповідно до глави 3 розділу І Положення № 402 вимоги до звернень військовослужбовців, порядок і строки їх розгляду, а також обов`язки штатних ВЛК визначаються Законом № 393/96-ВР та Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735. При цьому рішення, дії чи бездіяльність ВЛК регіону, прийняті за результатами розгляду звернення, можуть бути оскаржені до Центральної військово-лікарської комісії.

З огляду на це колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково визнав неналежним розгляд скарги позивача лише з тієї підстави, що 20 Регіональна ВЛК оформила відповідь листом, а не окремою постановою. Оскільки відповідач розглянув звернення позивача, повідомив про відсутність підстав для перегляду причинного зв`язку захворювання та роз`яснив порядок подальшого оскарження до ЦВЛК, підстав для визнання його бездіяльності протиправною апеляційний суд не встановив.

У касаційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Підставою для подання касаційної скарги визначено пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що на цей момент Верховним Судом не було сформовано правову позицію щодо застосування пунктів 2.1, 2.2., 2.4.5, 2.4.10 Положення № 402 у співвідношенні із Законом № 393/96-ВР при оформленні результатів скарги про причинний зв`язок захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців. Зокрема, відсутній висновок Верховного Суду щодо того, чи відповідає законодавству оформлення результатів розгляду скарг про причинний зв`язок захворювань у військовослужбовців не у формі постанов, а у формі листів-відповідей.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо правомірності дій відповідача, які втілилися у наданні ним відповіді на скаргу позивача у порядку, передбаченому Законом № 393/96-ВР, оскільки на такий випадок нормами Порядку № 402 передбачено іншу форму надання відповіді на подібну скаргу.

Позивач вважає, що норми Положення № 402 є спеціальними нормами права щодо скарг про причинний зв`язок захворювань та травм, звільнених з військової служби, на противагу нормам Закону № 393/96-ВР, які є загальними.

Отже, скаржник вважає, що апеляційний суд неправомірно скасував законне рішення суду першої інстанції та дійшов хибного висновку про дотримання відповідачем порядку розгляду скарги позивача до 20 Регіональної ВЛК щодо перегляду причинного зв`язку захворювань. У зв`язку із цим скаржник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

V. Релевантні джерела права

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2801-XII) визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2008 року затверджено Положення № 402, у якому передбачено, що військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Визначення військово-лікарської експертизи міститься у пункті 1.2 розділу І Положення № 402 та означає:

медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно з пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до абзаців 1-5 пункту 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Пунктом 2.3 розділу І Положення № 402 передбачено, що Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (підпункт 2.4.6. пункту 2.4 розділу І Положення № 402).

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10. пункту 2.4 розділу І Положення № 402).

Главою 3 розділу І Положення № 402 врегульовано порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК, якою відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення № 402, є Центральна військово-лікарська комісія.

Так, пунктами 3.1 - 3.4 розділу І Положення № 402 передбачено, що вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначено положеннями глави 21 розділу II Положення № 402, пунктами 21.1-21.5 якого передбачено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК (пункт 21.2).

Причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19 (пункт 21.3).

При медичному огляді військовослужбовців, призваних на збори військовозобов`язаних, резервістів під час навчальних зборів, кандидатів на навчання у ВВНЗ, направлених військовими комісаріатами, коли їм встановлено діагноз і постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу або довідкою, ВЛК встановлюється причинний зв`язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми) (пункт 21.4).

Відповідно до пункту 21.5 пункту 21 глави II Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях, зокрема:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті «а» цього пункту.

Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.

е) «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, не діагностовані при призові (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу), і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби.

VІ. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначені у статті 341 КАС України, керується таким.

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу незгоди позивача з бездіяльністю відповідача щодо належного розгляду його скарги про перегляд причинного зв`язку захворювання, яка, на думку позивача, полягала у неприйнятті відповідного рішення у формі постанови згідно з вимогами Положення № 402.

Перевіривши обґрунтованість доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Насамперед Верховний Суд вважає за необхідне окреслити межі дискреції суду у питаннях надання оцінки рішень військово-лікарських комісій щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень і травм з військовою службою.

У постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2021 року у справі № 820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК (РЛК), а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Ці висновки Верховного Суду були правильно застосовані судами попередніх інстанцій в аспекті визначення меж надання оцінки діяльності 20 Регіональної військово-лікарської комісії.

Щодо правильності обрання відповідачем форми розгляду скарги позивача на визначений у довідці ВЛК причинний зв`язок його захворювання з проходженням військової служби, Верховний Суд зазначає таке.

Аналіз норм Положення № 402 свідчить, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення № 402 з метою визначення придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців та установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.

При цьому до штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Водночас постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до Центральної ВЛК або до суду.

Водночас відповідно до Положення № 402 госпітальні та гарнізонні ВЛК не наділені повноваженнями змінювати своє рішення, проте, як визначено у підпункті 2.4.6 пункту 2.4 розділу І Положення № 402, рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Крім того, у разі незгоди із рішеннями госпітальних та гарнізонних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до Центральної ВЛК або до суду.

Подібні висновки були висловлені у постановах Верховного суду від 16 квітня 2025 у справі № 160/31586/23 та від 26 лютого 2025 року у справі № 600/3273/22-а.

У справі, що розглядається, позивач звернувся до регіональної військово-лікарської комісії зі скаргою на дії військово-лікарської комісії щодо встановлення в довідці не правильного, на його думку, причинного зв`язку виникнення у нього захворювань, у зв`язку із чим просив змінити формулювання з «Захворювання, Так, пов`язане із проходженням військової служби» на «Захворювання, Так, пов`язані із захистом Батьківщини».

Листом 20 Регіональної військово-лікарської комісії від 18.01.2024 р. позивачу було повідомлено про відсутність підстав для перегляду причинного зв`язку у довідці ВЛК В/ч НОМЕР_4 № 1209 від 30.09.2022 та роз`яснено право особі оскаржити це рішення звернувшись до Центральної військово-лікарської комісії.

Аналіз положень пунктів 2.1, 2.4.5, 2.4.6 та глави 3 розділу І Положення № 402 свідчить про необхідність розмежування постанови ВЛК як результату здійснення військово-лікарської експертизи та рішення, прийнятого за результатами розгляду звернення особи.

Постановами ВЛК оформлюються результати реалізації комісією спеціальних експертних повноважень, зокрема щодо визначення придатності до військової служби та встановлення або перегляду причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм і каліцтв. Такі постанови оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою ВЛК або протоколом засідання військово-лікарської комісії.

Водночас глава 3 розділу І Положення № 402 окремо регулює порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК. Пунктом 3.1 цієї глави передбачено, що вимоги до звернень, порядок і строки їх розгляду, а також обов`язки штатних ВЛК визначаються Законом України «Про звернення громадян» та відповідною Інструкцією Міністерства оборони України.

Крім того, у положеннях глави 3 використано поняття «рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону», які можуть бути оскаржені до Центральної військово-лікарської комісії. Отже, Положення № 402 не ототожнює кожне рішення за результатами розгляду звернення з постановою ВЛК.

Пунктом 3.4. Положення № 402 визначено, що у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.

Зміст пункту 3.4. Положення № 402 свідчить, що прийняття ВЛК рішення у формі постанови знаходиться у прямій залежності від обґрунтованості скарги особи.

Словосполучення «заява чи скарга щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК» визначає предмет звернення особи, а не означає, що кожний розгляд скарги обов`язково завершується скасуванням постанови або прийняттям нової постанови ВЛК. Перегляд постанови є одним із можливих наслідків лише після попереднього визнання скарги обґрунтованою. Якщо ж ВЛК не встановила підстав для перегляду або направлення на повторний медичний огляд, передбачені пунктом 3.4 юридичні наслідки не настають. На це також безпосередньо вказує доповнення виразу «перегляду» в дужках словом «скасування», що переконує в умовності обов`язку оформлення рішення ВЛК у вигляді постанови тільки за відповідним результатом, а не будь яким відмінним від нього (до прикладу залишення рішення ВЛК без змін).

Таким чином, передбачені цією нормою наслідки у вигляді перегляду постанови або направлення на повторний чи контрольний медичний огляд настають за умови попереднього визнання звернення обґрунтованим. Якщо ж за результатами перевірки доводів і матеріалів звернення штатна ВЛК не встановила підстав для перегляду постанови, пункт 3.4 Положення № 402 у відповідній редакції не вимагав прийняття окремої постанови про відмову в задоволенні скарги.

У редакції пункту 3.4, чинній на час звернення позивача, безпосередньо не було визначено форми, у якій штатна ВЛК мала повідомляти про визнання скарги необґрунтованою. Проте глава 3 розділу І Положення № 402 передбачала застосування до таких звернень Закону України «Про звернення громадян».

Тому за відсутності підстав для перегляду постанови ВЛК результат розгляду необґрунтованої скарги міг бути доведений до заявника письмовою відповіддю, зокрема листом, за умови що така відповідь містила належні мотиви відмови, оцінку доводів скаржника та роз`яснення порядку подальшого оскарження.

Отже, сама собою форма листа не свідчить про протиправну бездіяльність регіональної ВЛК, якщо комісія фактично розглянула скаргу, перевірила подані матеріали, визнала доводи необґрунтованими та повідомила заявника про мотиви такого висновку. Постанова або інше обов`язкове до виконання рішення мала прийматися тоді, коли скарга визнавалася обґрунтованою та виникала потреба переглянути попередню постанову ВЛК чи направити особу на повторний медичний огляд.

Суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору установили, що регіональна ВЛК листом від 18.01.2024 фактично відмовила позивачу у перегляді довідки ВЛК в/ч НОМЕР_1 № 1209 від 30.09.2022 щодо причинно-наслідкового зв`язку захворювань позивача, визнавши, як це передбачено пунктом 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402, скаргу (заяву) позивача (вх. № 39 від 02.01.2024) необґрунтованою.

У цій відповіді містяться чіткі формулювання щодо причин такої відмови із зазначенням норм законодавства, якими керувалася комісія, та переліком документів, перевірених нею перед прийняттям такого рішення. Також у відповіді було роз`яснено право особи оскаржити це рішення до Центральної військово-лікарської комісії у разі незгоди з ним.

Отже, відповідач фактично розглянув скаргу позивача, перевірив надані матеріали, повідомив мотиви відсутності підстав для перегляду довідки ВЛК та роз`яснив порядок подальшого оскарження. Саме лише оформлення результатів розгляду скарги листом, а не постановою ВЛК, за наведених обставин не свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що право на оскарження пов`язується виключно з прийняттям постанови ВЛК, а лист комісії, за твердженням позивача, позбавляє його можливості подальшого оскарження результату розгляду скарги. Такі доводи не відповідають дійсному стану правового регулювання.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується змістом листа від 18.01.2024, відповідач роз`яснив позивачу право оскаржити прийняте рішення до Центральної військово-лікарської комісії. При цьому форма документа, яким оформлено результат розгляду звернення (постанова чи лист), не є передумовою для реалізації особою права на судовий захист. Право на звернення до суду з позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, передбачене статтею 5 КАС України, не залежить від форми, у якій суб`єкт владних повноважень оформив результат розгляду звернення особи, а обумовлюється самим фактом волевиявлення цього суб`єкта щодо прав, свобод та інтересів особи.

Отже, лист регіональної ВЛК від 18.01.2024, яким по суті вирішено питання про відмову в перегляді причинного зв`язку захворювання позивача, є актом індивідуальної дії, який так само підлягає оскарженню до Центральної військово-лікарської комісії або до суду, як і постанова ВЛК. Позивач не був і не є позбавленим права оскаржити зміст та обґрунтованість цього листа по суті - в тому числі в частині незгоди з висновком щодо причинного зв`язку захворювання, - а отже, посилання на порушення його права на оскарження внаслідок неприйняття постанови є безпідставним.

За таких обставин та правового врегулювання, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності у поведінці відповідача ознак бездіяльності щодо розгляду скарги позивача.

На основі зазначеного Верховний Суд констатує, що доводи та аргументи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення суду у касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, переглянуте судом касаційної інстанції в передбачених статтею 341 КАС України межах, ухвалене з додержанням норм матеріального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд