ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 642/2785/23

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання шлюбу недійсним.

Позов мотивований тим, що з 28 травня 1978 року по 07 березня 1997 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 .

Позивачка вказувала, що з липня 1996 року вони проживали окремо, але в одній квартирі, яку приватизували у 1997 році на четверо співвласників - неї, ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_1 та їх двох дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У 1998-1999 році від сестри відповідача, яка мешкала у Ізраїлі, надійшла пропозиція переїхати разом з дітьми до неї на постійне місце проживання, але для цього потрібна була згода ОСОБА_1 як батька їх спільних дітей. Відповідач пообіцяв надати таку згоду на умові, що він також переїде до Ізраїлю як її чоловік, оскільки іншим шляхом він не мав змоги отримати громадянство Ізраїлю у спрощеному порядку. Відповідач запропонував їй укласти фіктивний шлюб з метою спільного переїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю.

31 липня 1999 року сторони уклали фіктивний шлюб без реального наміру створити сім`ю і набуття прав та обов`язків подружжя. З часу укладення шлюбу вони мешкали окремо, збирали документи для виїзду за кордон, але змогли здійснити переїзд через відсутність дозволу від родича на виїзд онука разом з їх дочкою.

Позивачка зазначала, що з 2005 року проживала з іншою особою - ОСОБА_6 як чоловік і жінка.

ОСОБА_1 просила:

визнати недійсним шлюб, зареєстрований між нею та ОСОБА_1 31 липня 1999 року Ленінським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова, актовий запис № 300, у зв`язку з його фіктивністю;

скасувати актовий запис № 300.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року:

позов ОСОБА_1 задоволено частково;

шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , зареєстрований 31 липня 1999 року Ленінським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова, актовий запис № 300 (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 ) - визнано недійсним від дня його державної реєстрації у зв`язку з його фіктивністю;

у задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

з часу реєстрації шлюбу 31 липня 1999 року та до моменту звернення позивачки до суду з позовом у цій справі між сторонами були відсутні стосунки, притаманні подружжю, сторони проживали окремо та шлюбних відносин не підтримували, спільних дітей у цьому шлюбі не мали, жили кожен своїм життям, спільного господарства не вели та спільного бюджету не мали, один одного не утримували та спільного майна не набували. Вказані обставини підтвердили допитані у справі свідки;

встановивши, що шлюб укладено сторонами без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання шлюбу недійсним з підстав фіктивності.

У червні 2024 року не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Виноградов В. О., звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 липня 2024 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24 вересня 2024 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Виноградова В. О. на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року:

клопотання адвоката Виноградова В. О. задоволено;

поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

обставини, викладені в клопотанні про поновлення строку, свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження;

ОСОБА_2 не є стороною у справі, доказів отримання неї копії оскаржуваного судового рішення матеріали не містять, тому наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Постановою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено;

рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

позивачка не довела належними та допустимими доказами факту укладення з ОСОБА_1 фіктивного шлюбу без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя. Посилання позивачки на проживання з іншим чоловіком з 2005 року не свідчить про відсутність наміру створити сім`ю з відповідачем у 1999 році (при реєстрації шлюбу);

з часу укладення між сторонами шлюбу 31 липня 1999 року до часу звернення позивачки до суду з позовом пройшло близько 24 років і питання про фіктивність шлюбу, укладеного з відповідачем, постало лише після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 ;

з огляду на те, що апелянт є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 , а позивачкою після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції подано позов до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільної сумісною власністю та визнання права власності на частку в спільному сумісному майні, зміну черговості спадкування, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення впливає на її права та обов`язки відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Верховного Суду від 28 травня 2025 року:

касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мозгова О. А., задоволено частково;

касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено;

постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що:

особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити із того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою. При цьому апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження;

у справі, яка переглядається Верховним Судом, встановлено, представник ОСОБА_2 - адвокат Виноградов В. О., звернувшись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, вказував, що лише при ознайомлені 11 червня 2024 року з матеріалами справи № 642/5329/23 дізнався про існування оскаржуваного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року у справі № 642/2785/23, а тому саме 11 червня 2024 року слід вважати датою вручення заявнику повного тексту судового рішення, отже строк на апеляційне оскарження не пропущено.

ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Виноградов В. О., на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року. В ухвалі апеляційний суд зазначив, що апеляційна скарга подана у визначений законом строк (а. с. 136). У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Мозгова О. А. звернула увагу апеляційного суду на пропуск апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та надала відповідні докази на підтвердження того, що про існування оскаржуваного рішення ОСОБА_2 було відомо ще у листопаді 2023 року (а. с. 152-156, 160-169). Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року виправлена описка у тексті ухвали Харківського апеляційного суду від 18 липня 2024 року з виключенням абзацу 3 мотивувальної частини, у якому зазначено, що «апеляційна скарга подана у визначений законом строк» (а. с. 206). Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року задоволено клопотання адвоката Виноградова В. О. (подане 24 вересня 2024 року, а. с. 208, 209). Поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року (а. с. 218). В ухвалі від 24 вересня 2024 року апеляційний суд зазначив, що обставини, викладені в клопотанні про поновлення строку, свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження;

тобто суд апеляційної інстанції після відкриття провадження у справі вирішив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, проігнорувавши надані стороною позивача докази про те, що про існування оскаржуваного рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 було відомо у листопаді 2023 року, формально задовольнивши клопотання про поновлення строку. Отже, суд апеляційної інстанції не встановив поважні причини пропуску значного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не з`ясував, чи наявні правові підстави для його поновлення, чи не свідчить таке поновлення про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції не навів обґрунтованого мотивування для поновлення строку на апеляційне оскарження. Таким чином, у справі, яка переглядається Верховним Судом, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про поновлення строку на апеляційне оскарження, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції;

подібні правові висновки також викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2025 року у справі № 190/1598/22, провадження № 61-12383сво23, постановах Верховного Суду: від 06 грудня 2023 року у справі № 200/13452/18, провадження № 61-8954св23; від 10 квітня 2024 року у справі № 2-2452/11, провадження № 61-15972св23. Допущене апеляційним судом порушення норм процесуального права призвело до передчасного вирішення справи по суті;

у касаційних скаргах містяться доводи про незаконність ухвали апеляційного суду від 24 вересня 2024 року. Верховний Суд вважає обґрунтованим аргумент касаційних скарг щодо порушення норм процесуального права апеляційним судом при поновленні строку на апеляційне оскарження;

Верховний Суд звертає також увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції про розгляд справи, оскільки судова кореспонденція надсилалась відповідачу засобами поштового зв`язку за неналежною адресою ( АДРЕСА_1 , замість АДРЕСА_2 ) (а. с. 185, 189, 191, 238);

Верховний Суд вважав, що доводи касаційних скарг частково знайшли своє підтвердження. Постанова Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року ухвалена без додержання норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. При цьому, з урахуванням вищенаведеного, Верховний Суд не надає оцінку доводам касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Мозгової О. А., які стосуються вирішення спору по суті.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 липня 2025 року:

закінчено підготовку до апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Виноргадова В. О. на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року, в справі № 642/2785/23, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання шлюбу недійсним;

призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду на 11 год. 10 хв. на 11 грудня 2025 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Виноградова В. О. на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року залишено без руху;

надано апелянту строк для усунення недоліків у термін 10 днів з дня отримання копії ухвали апеляційного суду;

роз`яснено апелянту, що у разі неподання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням більш поважних доводів або вказати інші підстави для поновлення строку у встановлений ухвалою строк, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

постановою КЦС ВС від 28 травня 2025 року у цій справі була скасована постанова Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року як така, що була ухвалена без додержання норм процесуального права, з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. З урахуванням вищевказаного, колегія суддів наразі має процесуальний обов`язок розглянути питання пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду від 8 серпня 2023 року;

як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_2 - адвокат Виноградов В. О., при зверненні до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, вказував, що лише при ознайомленні 11 червня 2024 року з матеріалами справи № 642/5329/23 дізнався про існування оскаржуваного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 8 серпня 2023 року у справі № 642/2785/23, а тому саме 11 червня 2024 року слід вважати датою вручення заявнику повного тексту судового рішення, отже, строк на апеляційне оскарження не пропущено. Представник ОСОБА_1 - адвокат Мозгова О. А. звернула увагу апеляційного суду на пропуск апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Зазначає, що у відзиві на позовну заяву, поданому ОСОБА_2 1 листопада 2023 року у справі № 642/5329/23, ОСОБА_2 зазначала, що їй відомо про існування рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 8 серпня 2023 року у справі № 642/2785/23, і у клопотанні про витребування доказів, поданому разом з відзивом, просила витребувати належним чином завірену копію цього рішення. 7 листопада 2023 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від 3 листопада 2023 року копія рішення у справі № 642/2785/23 долучена до матеріалів справи № 642/5329/23. Отже, про існування оскаржуваного судового рішення у справі № 642/2785/23 ОСОБА_2 було відомо принаймні у листопаді 2023 року, проте з апеляційною скаргою вона звернулася лише у червні 2024 року;

апелянту необхідно зазначити поважні причини та вказати, які об`єктивні перешкоди у визначений період унеможливлювали подання апеляційної скарги вчасно. Отже, заявнику необхідно зазначити інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження та надати докази на їх підтвердження, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За таких обставин зазначена апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків, а саме: надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 березня 2026 року:

клопотання адвоката Виноградова В. О. задоволено, поновлено ОСОБА_2 , яка діє в особі адвоката Виноградова В. О., процесуальний строк на подачу апеляційної скарги на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року в справі № 642/2785/23;

у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Мозгової О. А. про залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 без розгляду відмовлено;

продовжено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

постановою КЦС ВС від 28 травня 2025 року (провадження № 61-14207св24) касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мозгова О. А., задоволено частково; касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції не навів обґрунтованого мотивування для поновлення строку на апеляційне оскарження. Таким чином, у справі, яка переглядається Верховним Судом, було зазначено, що суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про поновлення строку на апеляційне оскарження, чим порушив вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції;

з огляду на це, колегія суддів при новому розгляді скарги повернулася до розгляду питання щодо поважних причин пропуску процесуального строку на оскарження рішення суду. З урахуванням того, що ухвала Харківського апеляційного суду про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги не була скасована та залишилася чинною, а також зазначеної у постанові КЦС ВС від 28 травня 2025 року (провадження № 61-14207св24) вказівки про повернення справи на стадію відкриття апеляційного провадження у справі та наведених у ній висновків щодо неналежного обґрунтування висновків суду про поновлення строку на подання апеляційної скарги, для повторного розгляду цього питання ухвалою суду апеляційної інстанції від 11 грудня 2025 року апелянта було зобов`язано у строк 10 днів зазначити інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження та надати докази на їх підтвердження;

18 грудня 2025 року до суду апеляційної інстанції вчасно надійшла заява представника апелянта ОСОБА_2 - адвоката Виноградова В. О., в якій він просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року у справі № 642/2785/23 та поновити відповідний процесуальний строк. На обґрунтування заяви наразі було вказано, що процесуальне законодавство встановлює спеціальні строки оскарження судових рішень для осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси або обов`язки, а саме тридцятиденний строк, який обчислюється з дня вручення такій особі судового рішення саме у порядку частини дванадцятої статті 272 ЦПК України. Також зазначено, що між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Володимира Виноградова» 06 червня 2024 року було укладено договір про надання правничої допомоги. 10 червня 2024 року адвокатом Виноградовим В. О. було подано до Ленінського районного суду м. Харкова клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 642/5329/23. 11 червня 2024 року адвокат Виноградов В. О., ознайомившись з матеріалами справи № 642/5329/23, дізнався про існування рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року у справі № 642/2785/23 та ознайомився з його повним текстом (повний текст рішення міститься у матеріалах справи № 642/5329/23). Відтак, саме 11 червня 2024 року слід вважати датою вручення заявнику повного тексту судового рішення. До цього моменту ОСОБА_2 не була ознайомлена з повним текстом оскаржуваного рішення, а в її розпорядженні було лише рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень з вилученими персональними даними сторін та свідків, датами, зокрема реєстрації шлюбу, та адресами. Крім того, вважає за необхідне врахувати, що вплив оскаржуваного у цій справі судового рішення на права та інтереси ОСОБА_2 не був для неї очевидним, оскільки вона не має вищої юридичної освіти. З формальної точки зору, рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 08 серпня 2023 року стосується виключно ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , оскільки предметом позову є визнання шлюбу недійсним. Реальний вплив рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 08 серпня 2023 року на права та інтереси ОСОБА_2 простежується тільки через призму того, що позов у цій справі було подано виключно з метою підготовки підґрунтя для звернення до суду з позовом про встановлення факту спільного проживання з іншою особою, зміну черговості спадкування та заволодіння рухомим та нерухомим майном померлого ОСОБА_6 , який є батьком ОСОБА_2 , а остання, у свою чергу, є його єдиною законною спадкоємицею. Інакше пояснити звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним через 23 роки після його укладання неможливо. Детально про вплив оскаржуваного рішення на права та інтереси ОСОБА_2 вказано безпосередньо в апеляційній скарзі від 18 червня 2024 року;

представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокат Мозгова О. А. крім того заявила клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду з мотивів зловживання апелянтом ОСОБА_2 правом на подачу апеляційної скарги, покликаючись на вищевказані мотиви суду касаційної інстанції, з яких було скасовано згадану постанову суду апеляційної інстанції від 24 вересня 2024 року, та правові висновки, які були висловлені у постанові ВП ВС від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (провадження № 14-139цс24);

згідно з наданою при першому розгляді скарги до суду апеляційної інстанції представницею позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Мозговою О. А. копією відзиву на позовну заяву, поданого ОСОБА_2 01 листопада 2023 року у справі № 642/5329/23, ОСОБА_2 зазначала, що їй відомо про існування рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року у справі № 642/2785/23 і у клопотанні про витребування доказів, поданому разом з відзивом, просила витребувати належним чином завірену копію цього рішення. У зв`язку з цим та з урахуванням вищевказаних доводів та вказівок касаційного суду, які за змістом вказаних норм статей 2, 44 ЦПК України зобов`язують суд апеляційної інстанції при новому розгляді скарги з`ясувати дійсні причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги, для перевірки аргументів щодо поновлення процесуального строку з однієї сторони, та щодо зловживання процесуальним правом та залишення цієї скарги без розгляду з іншої сторони, - колегія суддів у відкритому судовому засіданні, за участі усіх учасників справи, у змагальному процесі дослідила матеріали цивільної справи № 642/5329/23 та встановила наступні обставини;

так, згідно з матеріалами цивільної справи № 642/5329/23 ухвалою суду першої інстанції від 03 листопада 2023 року було задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів. Витребувано у Ленінського районного суду м. Харкова (61052, м. Харків, Полтавський шлях, 20) належним чином посвідчену копію рішення у справі № 642/2785/23 (провадження № 2/642/790/23) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним. 07 листопада 2023 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від 03 листопада 2023 року копія рішення у справі № 642/2785/23 надійшла до матеріалів справи № 642/5329/23;

у справі відсутні докази про те, що ОСОБА_2 отримала копію вказаного рішення суду від 08 серпня 2023 року у справі № 642/2785/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним - у передбаченому частиною шостою статті 272 ЦПК України порядку. Визначальним для унормування початку перебігу строку на апеляційне оскарження є вручення повного судового рішення (див. пункт 39 правових висновків, які були висловлені у постанові ВП ВС від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (провадження № 14-139цс24)). Відповідно до норми пункту 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

у матеріалах справи № 642/5329/23 та № 642/2785/23 відсутні відомості про те, що суд першої інстанції повідомляв відповідачку ОСОБА_2 або її представника про надходження копії вказаного рішення суду у справі № 642/2785/23, або надіслав на їхню адресу цей документ, що за змістом вказаної норми статті 272 ЦПК України мала очікувати ОСОБА_2 . За таких обставин заявниця мала легітимні очікування на виконання судом вказаних норм процесуального права, а тому не можна стверджувати, що вона зловживала своїми процесуальними правами та умисно не знайомилась з матеріалами справи. Наведені з цього приводу заперечення представниці позивачки ОСОБА_1 - адвоката Мозгової О. А. ґрунтуються на необґрунтованому припущенні, що заявниця знала про надходження до справи витребуваної судом копії повного тексту рішення суду від 08 серпня 2023 року у справі № 642/2785/23 (провадження № 2/642/790/23), які колегія суддів відхиляє.

у матеріалах іншої справи № 642/5329/23 наявні копії заяви та ордера адвоката, з яких вбачається, що під час її розгляду інтереси ОСОБА_2 з 06 червня 2024 року представляв адвокат Виноградов В. О., який на четвертий день після цього, 10 червня 2024 року, звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи № 642/5329/23. 11 червня 2024 року адвокат Виноградов В. О., ознайомившись з матеріалами справи № 642/5329/23, дізнався про наявність у матеріалах справи копії повного тексту рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року у справі № 642/2785/23, та ознайомився з його повним текстом. Таким чином, слід визнати, що ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв адвокат Виноградов В. О., також дізналася про зміст повного тексту рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року у справі № 642/2785/23. Перед цим, у своєму відзиві на позов у справі № 642/5329/23 ОСОБА_2 вказувала, що їй відомо про вказане рішення з ЄДРСР, в якому зміст рішення суду не є повним, дійсні відомості про осіб та дати, адреси у цьому реєстрі відсутні, а тому апелянту для розуміння дійсного змісту рішення суду та визначення свого відношення до нього дійсно було необхідно отримати повний текст рішення суду, належним чином посвідченого, та отримати кваліфіковану юридичну допомогу;

у матеріалах справи, яка наразі переглядається судом, відсутні відомості про те, що до подачі апеляційної скарги 18 червня 2025 року на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року у справі № 642/2785/23 апелянт ОСОБА_2 або її представник - адвокат Виноградов В. О., які не брали участі у її розгляді, знайомились з матеріалами цієї справи;

процесуальне законодавство передбачає початок обчислення та перебігу 30-денного строку оскарження судових рішень для осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси або обов`язки, а саме - з дня вручення такій особі копії судового рішення (див. з цього приводу аналогічні правові висновки, які були висловлені у пунктах 36-40 постанови ВП ВС від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (провадження № 14-139цс24));

дійсно, під час розгляду справи № 642/5329/23 у відзиві від 01 листопада 2023 року відповідачка ОСОБА_2 вказала, що їй відомо про існування рішення Ленінського районного суду м. Харкова у справі № 642/2785/23. 01 листопада 2024 року через канцелярію суду разом з відзивом на позовну заяву відповідачкою ОСОБА_2 було подано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого для всебічного та повного розгляду справи просить суд витребувати в якості доказів у Ленінського районного суду м. Харкова належним чином посвідчену копію рішення у справі № 642/2785/23 (провадження № 2/642/790/23 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним). Як уже зазначав суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції не дотримався законного порядку надсилання заявниці ОСОБА_2 або її представнику копії вказаного рішення суду у справі № 642/2785/23, або принаймні їх повідомлення про надходження цього документа до матеріалів справи. За таких обставин не можна вважати, що ОСОБА_2 або її представники діяли недобросовісно та умисно, з метою, що не відповідає завданню цивільного судочинства, яке визначено у статті 2 ЦПК України, - а тому колегія суддів у цьому випадку не вбачає передбачених у статті 44 ЦПК України ознак процесуального правопорушення - зловживання процесуальним правом, яке передбачає лише умисні дії правопорушника. Оцінивши вищевказані обставини у їх сукупності та взаємному зв`язку, колегія суддів вважала, що відсутність у апелянта ОСОБА_2 або її представників повного тексту рішення суду у справі № 642/2785/23 не була пов`язана з невиконанням ними своїх процесуальних обов`язків та не свідчить про їх недобросовісне користування процесуальними правами. При цьому апелянт ОСОБА_2 не була учасником розгляду цієї справи № 642/2785/23, а тому до отримання повного тексту рішення суду та необхідної у цьому випадку кваліфікованої юридичної допомоги вказані обставини об`єктивно не дозволили їй подати апеляційну скаргу раніше 18 червня 2025 року;

колегія суддів погодилася з аргументами клопотання представника апелянта про те, що до цієї дати ОСОБА_2 не була ознайомлена з повним текстом оскаржуваного рішення, у її розпорядженні була лише роздруківка копії рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, у якому відсутні персональні дані сторін та свідків, важливі дати, зокрема реєстрації шлюбу, та адреси. За відсутності повних даних у рішенні суду в особи немає можливості повною мірою зрозуміти його зміст та мотиви ухваленого рішення суду, внаслідок чого у неї немає можливості за допомогою правника подати обґрунтовану апеляційну скаргу, яка відповідає законним вимогам щодо її форми та змісту. Крім того, колегія суддів зважає на те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Виноградова В. О. була подана в межах 30-денного строку після ознайомлення з повним текстом цього рішення у справі, як це передбачено частиною дванадцятою статті 272 ЦПК України. Вказані обставини свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року та про відсутність підстав для залишення її без розгляду відповідно до змісту норми статті 44 ЦПК України;

колегія суддів також зважала на те, що за змістом статей 362, 389, 406 ЦПК України та за відсутності зловживання процесуальним правом з боку апелянта, відповідно до правових висновків, які були висловлені у постанові ВП ВС від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (провадження № 14-139цс24), суд апеляційної інстанції у цій справі апріорі позбавлений дискреційних повноважень ігнорувати чинність ухвали Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року про поновлення процесуального строку на подачу апеляційної скарги, яка у касаційному порядку разом з постановою ХАС від 24 вересня 2024 року не оскаржувалась та не була скасована (див. з цього приводу відповідні релевантні правові висновки у пунктах 64-69 вказаної постанови ВП ВС від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23). Згідно з висновками, від яких не відступила ВП ВС у згаданій постанові ВС від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23, викладеними в постанові Верховного Суду у складi колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2024 року у справі № 914/759/23, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 821/2138/15, від 24 січня 2020 року у справі № 810/1831/16, від 23 грудня 2021 року у справі № 200/12281/19, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 761/37389/17, від 27 травня 2020 року у справі № 569/4688/15, від 11 листопада 2020 року у справі № 1327/4103/12, за змістом яких у апеляційного суду відсутнє право закривати апеляційне провадження як помилково відкрите за наявності ухвал про відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження.

Постановою Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено;

рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення;

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання шлюбу недійсним відмовлено;

вирішено питання щодо судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

суд першої інстанції всупереч вимогам статті 89 ЦПК України помилково не звернув уваги на те, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження реєстрації шлюбу між сторонами без їх реального наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя або відсутності їх взаємної згоди на укладення шлюбу шляхом його реєстрації у 1999 році, а також тривалого часу перебування сторін у шлюбі після його реєстрації. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання шлюбу недійсним суперечить наявним у справі доказам, а тому його не можна визнати у достатній мірі обґрунтованим. Колегія суддів звернула увагу, що питання про фіктивність шлюбу, укладеного з відповідачем, постало лише після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 . Наведені з цього приводу доводи скарги знайшли своє підтвердження у матеріалах справи;

з огляду на те, що апелянт є спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_6 , а позивачкою після ухвалення оскаржуваного рішення подано позов до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в спільному сумісному майні, зміну черговості спадкування, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення впливає на її права та обов`язки, відповідають фактичним обставинам справи;

позов про визнання шлюбу недійсним був поданий до суду зі спливом значного строку. Бажання зберегти сім`ю, про що заявив у суді відповідач, не є свідченням фіктивності їх шлюбу. Розумної поважної причини для такої затримки суду не було повідомлено. Колегія суддів у цьому контексті зауважує, що позов був поданий через два місяці після смерті батька апелянта - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому таку поведінку сторін вважає недобросовісною. Суд відмовляє у захисті такого права, якщо поведінка позивача суперечить правилам добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20). При цьому колегія суддів відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України також керується висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), а саме: «Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них». Зважуючи інтереси сторін та апелянта, колегія суддів також звернула увагу, що сторони за обставин цієї справи не позбавлені права на розірвання шлюбу. За таких обставин та відповідно до наведеного правового обґрунтування колегія суддів вважає доведеними доводи скарги, які спростовують висновки суду першої інстанції. Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права, то відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України колегія суддів скасовує оскаржене рішення суду повністю та ухвалює нове - про відмову у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

20 серпня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року, до якої включено скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 березня 2026 року, в якій просила:

постанову Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 березня 2026 року скасувати;

закрити апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року;

рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що:

постановою Верховного Суду від 28 травня 2025 року у цій справі попередню постанову апеляційного суду було скасовано через те, що суд формально підійшов до вирішення питання строків та проігнорував докази того, що ОСОБА_2 було відомо про рішення ще у листопаді 2023 року. Згідно з частиною першою статті 417 ЦПК України, вказівки Верховного Суду є обов`язковими. Проте Харківський апеляційний суд в ухвалі від 25 березня 2026 року знову поновив строк, зазначивши про «легітимні очікування» ОСОБА_2 на отримання рішення суду в порядку статті 272 ЦПК України. Цей висновок повністю суперечить матеріалам справи. ОСОБА_2 не є стороною у справі № 642/2785/23, а тому суд першої інстанції не мав надсилати їй рішення за статтею 272 ЦПК України. Копію рішення ОСОБА_2 самостійно витребувала через клопотання в межах іншої справи № 642/5329/23 ще 03 листопада 2023 року, і вона надійшла туди 07 листопада 2023 року. Її тодішній представник - адвокат Скляр В. В. - мав електронний кабінет в ЄСІТС. Твердження нового адвоката Виноградова В. О. про те, що строк «з формальної точки зору не почав перебіг», є маніпуляцією з метою штучного поновлення строків, що було проігноровано апеляційним судом;

порушенням Харківським апеляційним судом норм процесуального права щодо стадій апеляційного розгляду та незаконне залишення апеляційної скарги без руху після відкриття апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції припустився очевидного порушення процесуальної послідовності та стадійності цивільного процесу, що призвело до ухвалення незаконної ухвали від 25 березня 2026 року та фінальної постанови від 05 серпня 2026 року. Процесуальним законом (статті 354, 357, 359 ЦПК України) визначено чіткий та імперативний алгоритм дій суду при надходженні апеляційної скарги. Перевірка форми, змісту, а також дотримання процесуальних строків і вирішення питання про їх поновлення здійснюється судом виключно на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Постановивши ухвали про залишення скарги без руху або про відкриття провадження, суд вичерпує свої повноваження на цій процесуальній стадії. ЦПК України не передбачає можливості залишення апеляційної скарги без руху після того, як апеляційне провадження у справі вже було офіційно відкрито. Хронологія процесуального свавілля у даній справі: постановою Верховного Суду від 28 травня 2025 року справу було повернуто до апеляційного суду чітко зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження для належної перевірки строків. Ігноруючи цю вказівку касаційного суду (що є порушенням статті 417 ЦПК України), Харківський апеляційний суд ухвалою від 07 липня 2025 року одразу відкрив апеляційне провадження у справі, призначивши її до розгляду. На цій стадії питання поважності причин пропуску строку судом вирішено не було. Ухвалою від 11 грудня 2025 року (тобто через 5 місяців після відкриття провадження та перебування справи на стадії розгляду) Харківський апеляційний суд раптом прийняв рішення залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без руху, надавши їй строк для усунення недоліків та обґрунтування інших («більш поважних») доводів пропуску строку. Вийшовши за межі своїх процесуальних повноважень та застосувавши аналогію закону там, де діє чітка імперативна норма, Харківський апеляційний суд штучно та всупереч ЦПК України створив для ОСОБА_2 додаткові умови для «виправлення» її неповажних причин пропуску строку;

після того, як апеляційний суд відкрив провадження ухвалою від 07 липня 2025 року, не виконавши вказівки Верховного Суду щодо перевірки строків, та отримавши заяви сторони позивача про зловживання апелянтом правами, єдиним законним процесуальним рішенням суду (в силу статей 44, 357, 358 ЦПК України та з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 28 травня 2025 року) мало бути закриття апеляційного провадження, а не винесення не передбаченої законом ухвали про залишення скарги без руху всередині відкритого провадження. Таким чином, ухвала Харківського апеляційного суду від 25 березня 2026 року про поновлення строку є наслідком грубого порушення судом процесуального закону та штучного виходу за межі стадій апеляційного перегляду, що є самостійною підставою для скасування ухвалених рішень відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України;

суд апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали від 25 березня 2026 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та фінальної постанови від 05 серпня 2026 року порушив приписи статті 44 ЦПК України та повністю проігнорував сталу та послідовну правову практику Верховного Суду щодо недопустимості процесуальних маніпуляцій зі строками на оскарження судових рішень;

неврахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (провадження № 14-139цс24). У пункті 49 зазначеної зразкової постанови Велика Палата Верховного Суду висловила чіткий правовий висновок: «На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи». Крім того, Велика Палата наголосила, що подання апеляційної скарги з пропуском строку та із зазначенням у клопотанні про поновлення строку неправдивих відомостей про дату отримання судового рішення спрямоване на неправомірне отримання процесуального права на апеляційне оскарження поза межами встановлених законом строків і є формою зловживання процесуальними правами, що суперечить завданням цивільного судочинства (частина друга статті 44 ЦПК України). Харківський апеляційний суд повністю проігнорував цей висновок та не надав жодної правової оцінки фактам свідомого маніпулювання фактами з боку ОСОБА_2 та її представника - адвоката Виноградова В. О., на які систематично вказувала сторона позивача у своїх заявах від 09 липня 2025 року, 10 грудня 2025 року та 19 грудня 2025 року: у первинній апеляційній скарзі від 18 червня 2024 року та у клопотанні від 24 вересня 2024 року адвокат Виноградов В. О. безальтернативно стверджував, що дата 11 червня 2024 року є моментом, коли апелянт уперше дізналася про існування повного тексту рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року під час ознайомлення з матеріалами іншої справи № 642/5329/23. Проте матеріалами справи № 642/5329/23 беззаперечно доведено, що ще 03 листопада 2023 року Ленінським районним судом м. Харкова за клопотанням самої ж відповідачки ОСОБА_2 було винесено ухвалу про витребування належним чином посвідченої копії рішення у цій справі № 642/2785/23. На виконання цієї ухвали вказана копія рішення суду надійшла до матеріалів справи № 642/5329/23 ще 07 листопада 2023 року. Інтереси ОСОБА_2 у справі № 642/5329/23 у цей період (з 10 жовтня 2023 року) безперервно представляли професійні адвокати Скляр В. В. (ордер серії АХ № 1044348) та Онопенко В. С. Адвокат Скляр В. В., діючи в межах договору, особисто готував відзив та клопотання про витребування копії рішення від 08 серпня 2023 року, а також відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України мав і має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС. Відтак, апелянт через своїх представників мала повний, безперешкодний та оперативний доступ до тексту рішення суду ще у листопаді 2023 року;

заміна ОСОБА_2 своїх представників на адвоката Виноградова В. О. у червні 2024 року та його заяви про те, що «станом на сьогодні ані ОСОБА_2 , ані її представник не зверталися до суду із заявою про отримання копії рішення, а відтак, з формальної точки зору, тридцятиденний строк не почав свій перебіг», є очевидною процесуальною диверсією, спрямованою на введення суду в оману. Посилання на те, що ОСОБА_2 не має вищої юридичної освіти, а тому «не могла припустити вплив рішення на її інтереси до консультації Виноградова В. О.», повністю нівелюється тим, що вона користувалася кваліфікованою правничою допомогою адвокатів Скляра В. В. та Онопенка В. С. з жовтня 2023 року;

поновлюючи строк, апеляційний суд повністю проігнорував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 липня 2020 року у справі № 910/11964/19 та від 09 вересня 2020 року у справі № 361/4130/20, де зазначено: «Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження». Аналогічно, у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 345/2935/21 зазначено, що суб`єкт цивільного судочинства має здійснювати свої процесуальні права відповідно до їх призначення. Зловживання правом - це поведінка, що перевищує або порушує межі здійснення суб`єктивних прав, зокрема використання процесуальних строків всупереч їхній легітимній меті. ОСОБА_2 , ініціювавши витребування рішення суду у листопаді 2023 року, продемонструвала повну обізнаність про наявність спору. Проте апеляційну скаргу було подано лише 18 червня 2024 року - тобто з пропуском строку на понад 7 місяців. Будь-яких об`єктивних, непереборних та незалежних від волі скаржника перешкод для своєчасного подання скарги суду надано не було;

відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Частина четверта цієї ж статті зобов`язує суд вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. Як зазначено в ухвалі Європейського суду з прав людини у справі «Регак проти Чеської Республіки» (Rehak v. the Czech Republic), рішення у якій було ухвалено 18 травня 2004 року (заява № 67208/01), заява характеризується як зловживання правом, якщо вона свідомо ґрунтується на неправдивих фактах з метою ввести Суд в оману. Встановивши факт наявності повного тексту рішення у матеріалах пов`язаної справи ще з листопада 2023 року та маніпулятивну зміну свідчень представника апелянта (від твердження «строк не пропущено» до твердження «строк формально не почався, бо копію суду не просили»), Харківський апеляційний суд мав констатувати зловживання процесуальними правами з боку ОСОБА_2 , відмовити у поновленні строку та залишити апеляційну скаргу без розгляду / закрити апеляційне провадження. Замість цього апеляційний суд став на бік недобросовісного учасника процесу, штучно реанімував її процесуальний строк, чим грубо порушив принцип рівності сторін та принцип правової визначеності (res judicata) як елементів права на справедливий суд за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

23 жовтня 2026 року Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав пояснення.

Пояснення мотивовані тим, що:

шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім`ю. Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку;

проведеною перевіркою архівного фонду Відділу виявлено актовий запис № 301, складений 31 липня 1999 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 29 вересня 2023 року актовий запис про шлюб на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року у справі № 642/2785/23 анульований.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2026 року:

відкрито касаційне провадження у справі;

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року відмовлено.

16 жовтня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.↗

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року відмовлено справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 06 жовтня 2026 року, що:

наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23; від 22 серпня 2024 року у справі № 641/1685/22; від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц; від 07 вересня 2022 року у справі № 761/11845/19; від 28 травня 2025 року у справі № 642/2785/23; від 12 жовтня 2022 року у справі № 345/2935/21; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу;

разом з тим, постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11, на яку міститься посилання у касаційній скарзі, не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах. Тому посилання на указану постанову Пленуму Верховного Суду України не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Європейський суд з прав людини зауважив, що:

процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року);

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року);

складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року);

норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);

одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що:

«апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, з урахуванням отримання представником ОСОБА_2 копії рішення 20 липня 2020 року, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 травня 2022 року в справі № 904/1875/19 зазначено, що:

«з приписів частини 2 статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною 2 статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2023 року в справі № вказано, що:

«57. Згідно з ч. 2 ст. 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

58. Однак, з приписів вищенаведеної процесуальної норми не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

59. Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

60. Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, звільняє її від безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченої ч. 2 ст. 261 ГПК України, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Проте в такому випадку особа не звільняється від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України.

61. Отже, норми ГПК України підлягають застосуванню до всіх без виключення учасників судового процесу, а окремі норми визначають початок перебігу процесуального строку на оскарження судових рішень саме для осіб які не брали участі у розгляді справи, а суд вирішив питання про їх права та інтереси, та передбачають можливість поновлення процесуального строку на оскарження судових рішень. Суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

62. Схожі за змістом правові висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 5011-46/18261-2012, від 03.10.2019 у справі № 909/117/17, від 08.10.2019 у справі № 5011-46/18261-2012».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року в справі № 1512/12762/12 (провадження № 61-6640св23) зазначено, що:

«відповідно до пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Наведена норма процесуального права не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Заявник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Зазначене необхідно врахувати суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2026 року в справі № 916/1271/25 зазначено, що:

«28. Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

35. Зазначена процесуальна норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

36. Системний аналіз ст. 261 ГПК України свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими нормами ГПК України (частина перша статті 119, частини третя, четверта статті 260). Такий висновок відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду у застосуванні положень частини другої статті 261 ГПК України (щодо апеляційних скарг, поданих особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки), викладеній у постановах, зокрема, від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19 та від 21.07.2022 у справі № 904/158/20, від 20.04.2023 у справі № 9/41, від 07.11.2023 у справі №40/223-05, від 20.05.2024 у справі № 908/2916/20, від 21.01.2025 у справі №16/298-10/145, від 20.10.2025 у справі № 914/2191/18, від 11.11.2025 у справі № 916/5530/23(916/1958/25)).

38. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

40. Апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 у справі №916/1271/25, учасником якої вона не є, була подана до Південно-західного апеляційного господарського суду 02.02.2026, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

41. Надаючи оцінку поважності причиним пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та клопотанню скаржниці про поновлення цього строку, судом апеляційної інстанції було встановлено та враховано, що:

- представник ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні під час постановлення ухвали від 09.07.2025 про передачу справи № 916/2621/24 для розгляду в межах справи № 916/1271/25, отже з 09.07.2025 був обізнаний про наявність справи № 916/1271/25 про банкрутство ТОВ "Рестарт Трейд Плюс",

- в ухвалі Господарського суду Одеської області від 01.12.2025 про прийняття судом справи № 916/2621/24 для розгляду в межах справи №916/1271/25, суд послався на те, що постановою місцевого господарського суду від 15.07.2025 ТОВ "Рестарт Трейд Плюс" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру,

- ухвала від 01.12.2025 була доставлена в електронний кабінет представника скаржниці 01.12.2025 о 17:50, що відповідно до ч. 7 ст. 242 ГПК України вважається врученням скаржниці,

- представник скаржниці неодноразово (22.12.2025 та 12.01.2026) звертався до суду із заявами про ознайомлення з матеріалами справи №916/1271/25, однак ознайомився лише 27.01.2026,

- адвокат Якових Є. В. має зареєстрований електронний кабінет, а тому не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи в електронному вигляді.

- стверджуючи про те, що заява про ознайомлення була подана до суду першої інстанції 17.12.2025, а не 22.12.2025, представником апелянта не було надано жодних доказів на підтвердження таких обставин,

- з відомостей комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду вбачається, що заява про ознайомлення саме з матеріалами справи №916/1271/25, а не №916/1271/25(916/2621/24), яка не відноситься до справи, яка є предметом апеляційного перегляду, сформована в системі "Електронний суд" саме 22.12.2025.

42. Відтак, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що щонайменше з 09.07.2025 ОСОБА_1 була обізнана про наявність у провадженні Господарського суду Одеської області справи №916/1271/25 про банкрутство ТОВ "Рестарт Трейд Плюс", про наявність постанови місцевого господарського суду від 15.07.2025 знала принаймні з 01.12.2025 (ухвала суду про передачу справи № 916/2621/24 для розгляду в межах справи № 916/1271/25), однак із апеляційною скаргою звернулася лише 02.02.2026, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому, апелянт не зазначає, із посиланням на відповідні докази, що стало об`єктивною перешкодою для звернення з апеляційною скаргою після того, як вона довідався про наявність оскаржуваної постанови».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2026 року в справі № 761/48660/19 (провадження № 61-5094св26) зазначено, що:

«звертаючись до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року, ОСОБА_3 зазначала, що вона не була залучена до участі у розгляді цієї справи, проте вказаним рішенням суду порушуються її права, а про наявність оскаржуваного судового рішення вона дізналася через свого представника, який ознайомився з матеріалами справи 01 вересня 2025 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_3 було достовірно відомо про наявність оскаржуваного рішення ще 15 квітня 2025 року. Цей факт підтверджується тим, що ОСОБА_3 оскаржувала дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень від 17 лютого 2025 року (індексний номер рішення № 77303827), яка була здійснена на виконання судових рішень у справі № 761/48660/19, зокрема й оскаржуваного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року. Під час оскарження дій приватного нотаріуса ОСОБА_3. долучила до своєї скарги інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 квітня 2025 року щодо квартири АДРЕСА_1 . У зазначеній довідці підставою державної реєстрації було прямо вказано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року та зазначено єдиний унікальний номер цієї справи. Стосовно доводів про те, що під час подання скарги на дії нотаріуса до Міністерства юстиції України ОСОБА_3. не була обізнана зі змістом рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року, апеляційний суд вказав, що вона або її представник не були позбавлені можливості самостійно ознайомитися з цим судовим рішенням у Єдиному державному реєстрі судових рішень, загальний доступ до якого було забезпечено 22 січня 2024 року.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке. Частина друга статті 358 ЦПК України не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ЦПК України.

У цій справі матеріалами спростовуються твердження ОСОБА_3 про те, що про існування оскаржуваного рішення вона дізналася лише 01 вересня 2025 року. Апеляційним судом обґрунтовано встановлено, що заявниця була обізнана про судове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року щонайменше з 15 квітня 2025 року, коли самостійно долучила інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав до своєї скарги на дії приватного нотаріуса Войтовського В. С. У цій довідці було прямо відображено як дату ухвалення рішення, так і єдиний унікальний номер судової справи № 761/48660/19.

Верховний Суд наголошує, що з моменту відкриття загального доступу до судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 січня 2024 року, ОСОБА_3 або її представник мали реальну та об`єктивну можливість безперешкодно ознайомитися з його повним змістом. Посилання заявниці на те, що її представник ознайомився з матеріалами справи безпосередньо у суді лише 01 вересня 2025 року, не може вважатися поважною причиною для пропуску строку. Сторони судового процесу та зацікавлені особи зобов`язані діяти добросовісно та в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження. За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного та законного висновку, що поновлення строку за відсутності об`єктивних перешкод порушило б принцип остаточності судового рішення (res judicata) та правової визначеності.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята з додержанням норм процесуального права, зокрема і статті 358 ЦПК України, попри аргументи касаційної скарги про її порушення. Норми, які визначають процес подання скарги, служать меті належного здійснення правосуддя. Сторони, яких це стосується, повинні обґрунтовано очікувати, що ці правила будуть застосовуватися. Отже, відмовляючи заявниці у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд саму сутність права доступу до суду не порушив, а відповідні обмеження мали легітимну мету та були пропорційними між використаними засобами і досягнутими цілями».

Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості (див., зокрема, пункти 74, 75 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року в справі № 752/8449/20 (провадження № 61-15447св23)).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що:

ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2023 року в справі № 642/5329/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114697755): клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено; витребувано у Ленінського районного суду м. Харкова (61052, м. Харків, Полтавський шлях, 20) належним чином посвідчену копію рішення у справі № 642/2785/23 (провадження № 2/642/790/23 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним);

в ухвалі Ленінського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2023 року в справі № 642/5329/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114697755), зокрема, вказано, що: 01 листопада 2023 року через канцелярію суду разом з відзивом на позовну заяву відповідачкою ОСОБА_2 було подано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого для всебічного та повного розгляду справи просить суд витребувати як докази у Ленінського районного суду м. Харкова (61052, м. Харків, Полтавський шлях, 20) належним чином посвідчену копію рішення у справі № 642/2785/23 (провадження № 2/642/790/23 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним). На обґрунтування клопотання вказує, що позов не визнає в повному обсязі та у відзиві посилається на наявність доказів, про які відповідачці відомо, а саме: рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року та перетин державного кордону України ОСОБА_1 разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 . Оскільки ОСОБА_2 не є стороною у справі № 642/2785/23 (провадження № 2/642/790/23), отримати належним чином посвідчену копію рішення та надати її суду не має можливості через вказані обставини, а копія рішення, яка є у відповідачки, роздрукована без повного доступу до ЄДРСР, тобто персональні дані сторін, дати реєстрації шлюбу тощо в ньому закриті. Крім того, як зазначає відповідачка, у цьому рішенні вказані прізвища свідків. У цій справі позивач теж посилається на свідків, проте сформувати свою позицію щодо їх допиту та розуміння зв`язку з позивачем (родинного чи дружнього) неможливо.

У справі, що переглядається:

рішення Ленінського районного суду м. Харкова ухвалене 08 серпня 2023 року, повний текст складено 15 серпня 2023 року (66 - 69, том 1);

18 червня 2024 року ОСОБА_2 через представника Виноградова В. О. подала апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Харкова ухвалене 08 серпня 2023 року (а. с. 82, том 1). В апеляційній скарзі вказувалося про те, що 11 червня 2024 року адвокат Виноградов В. О. був ознайомлений з матеріалами справи № 642/5329/23 та дізнався про існування рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року у справі № 642/2785/23, повний текст якого знаходиться в матеріалах справи № 642/5329/23. Відтак, саме 11 червня 2024 року слід вважати датою вручення заявнику повного тексту судового рішення, а тому апеляційна скарга подається із дотриманням встановленого процесуального строку (а. с. 85, том 1);

апеляційний суд при поновленні строку на подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції міркував так, що ухвала Харківського апеляційного суду про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги не була скасована та залишилася чинною; у постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року (провадження № 61-14207св24) зазначено про повернення справи на стадію відкриття апеляційного провадження у справі для неналежного обґрунтування висновків суду про поновлення строку на подання апеляційної скарги; для повторного розгляду цього питання ухвалою суду апеляційної інстанції від 11 грудня 2025 року апелянта було зобов`язано у строк 10 днів зазначити інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження та надати докази на їх підтвердження; у справі відсутні докази про те, що ОСОБА_2 отримала копію рішення суду від 08 серпня 2023 року у справі № 642/2785/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним у передбаченому частиною шостою статті 272 ЦПК України порядку; апелянт ОСОБА_2 не була учасником розгляду цієї справи № 642/2785/23, а тому до отримання повного тексту рішення суду та необхідної у цьому випадку кваліфікованої юридичної допомоги вказані обставини об`єктивно не дозволили їй подати апеляційну скаргу раніше 18 червня 2025 року; колегія суддів погодилася з аргументами клопотання представника апелянта про те, що до цієї дати ОСОБА_2 не була ознайомлена з повним текстом оскаржуваного рішення, у її розпорядженні була лише роздруківка копії рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, у якому відсутні персональні дані сторін та свідків, важливі дати, зокрема реєстрації шлюбу, та адреси. За відсутності повних даних у рішенні суду в особи немає можливості повною мірою зрозуміти його зміст та мотиви ухваленого рішення суду, внаслідок чого у неї немає можливості за допомогою правника подати обґрунтовану апеляційну скаргу, яка відповідає законним вимогам щодо її форми та змісту; апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Виноградова В. О. була подана в межах 30-денного строку після ознайомлення з повним текстом цього рішення у справі, як це передбачено частиною дванадцятою статті 272 ЦПК України. Вказані обставини свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року та про відсутність підстав для залишення її без розгляду відповідно до змісту норми статті 44 ЦПК України;

18 грудня 2025 року через Електронний суд ОСОБА_2 через представника Виноградова В. О. подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказувала, що станом на сьогодні, ані ОСОБА_2 , ані її представник не звертались до суду із заявою про отримання копії рішення, а відтак, з формальної точки зору, тридцятиденний строк на оскарження не почав свій перебіг. Крім того, між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Володимира Виноградова» 06 червня 2024 року було укладено договір про надання правничої допомоги. 10 червня 2024 року адвокатом Виноградовим В. О. було подано до Ленінського районного суду м. Харкова клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 642/5329/23. 11 червня 2024 року адвокат Виноградов В. О., ознайомившись з матеріалами справи № 642/5329/23, дізнався про існування рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року у справі № 642/2785/23 та ознайомився з його повним текстом (повний текст рішення міститься у матеріалах справи № 642/5329/23). Відтак, саме 11 червня 2024 року слід вважати датою вручення заявнику повного тексту судового рішення, що під час першого розгляду цієї справи було правильно кваліфіковано апеляційним судом у якості обставини, що свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року. До цього моменту ОСОБА_2 не була ознайомлена з повним текстом оскаржуваного рішення, а в її розпорядженні було лише рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень з вилученими персональними даними сторін та свідків, датами, зокрема, реєстрації шлюбу, та адресами (а. с. 187 зворот, том 2);

аналіз матеріалів справи свідчить, що у клопотанні від 01 листопада 2023 року про витребування доказів в справі № 642/5329/23 ОСОБА_2 вказувала, що не є стороною у справі № 642/2785/23 (провадження № 2/642/790/23), отримати належним чином посвідчену копію рішення та надати її суду не має можливості через вказані обставини, а копія рішення, яка є у відповідачки, роздрукована без повного доступу до ЄДРСР, тобто персональні дані сторін, дати реєстрації шлюбу тощо в ньому закриті. Крім цього, у цьому рішенні вказані прізвища свідків. У цій справі позивач теж посилається на свідків, проте сформувати свою позицію щодо їх допиту та розуміння зв`язку з позивачем (родинного чи дружнього) неможливо (а. с. 9, 10, том 3);

апеляційний суд не врахував, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ЦПК України. Як свідчать встановлені апеляційним судом обставини, ОСОБА_2 була обізнана про рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2023 року щонайменше з 01 листопада 2023 року. У клопотанні від 01 листопада 2023 року про витребування доказів в справі № 642/5329/23 ОСОБА_2 відобразила як дату ухвалення рішення, так і єдиний унікальний номер судової справи № 642/2785/23. Посилання заявниці на те, що її представник ознайомився з матеріалами справи безпосередньо у суді лише 11 червня 2024 року, не може вважатися поважною причиною для пропуску строку. Сторони судового процесу та зацікавлені особи зобов`язані діяти добросовісно та в розумні інтервали часу вживати заходів щодо отримання інформації про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про поновлення строку на апеляційне оскарження. Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що разом з постановою апеляційного суду по суті в касаційну скаргу включені заперечення на ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження та про поновлення строку на апеляційне оскарження. Тому ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження та про поновлення строку на апеляційне оскарження, постанову апеляційного суду належить скасувати з переданням справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду