ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 502/1736/24

Описова частина

У серпні 2024 року виконуючий обов`язки керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа- Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України»), про витребування земельної ділянки та скасування записів у поземельній книзі щодо земельної ділянки.

В обґрунтування позову посилався на те, що за результатами вивчення стану використання земель лісового фонду на території Ізмаїльського району Одеської області виявлено факт порушення вимог земельного та лісового законодавства, що були допущені під час набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757, площею 0,1000 га, для індивідуального дачного будівництва, внаслідок чого з державного лісового фонду та постійного користування ДСГП «Ліси України» незаконно вибула вказана земельна ділянка.

Так, розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 29 серпня 2019 року № 222 ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757, площею 0,1000 га, для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.

Рішенням державного реєстратора Кулевчанської сільської ради Саратського району Одеської області Мандражи О. П. від 17 вересня 2019 року № 48706475 було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1915550651223, номер відомостей про речове право 33247284).

Разом із цим, земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757 сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Незважаючи на те, що вказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення державної власності та у встановленому законодавством порядку не вилучалась, Кілійською районною державною адміністрацією неправомірно здійснено передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Про належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державного лісового фонду свідчить інформація ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» № 04-615 від 23 травня 2024 року, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757 за матеріалами лісовпорядкування 2013 року згідно з наданим фрагментом картографічних матеріалів входить до кварталу 40 виділу 9 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Вказані матеріали базового лісовпорядкування, проведеного у 2013-2014 роках, погоджено Міністерством екології та природних ресурсів України, що підтверджується листом № 5/1-08/14326-15 від 20 листопада 2015 року та затверджено наказом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства № 78-ОД від 29 грудня 2015 року «Про затвердження матеріалів базового лісовпорядкування державних підприємств Одеського ОУЛМГ 2013-2014 років».

Крім того, як вбачається із листів Південного лісового офісу ДП «Ліси України» № 145 від 22 липня 2024 року та № 159 від 22 липня 2024 року, земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757, площею 0,1000 га накладається на квартал 40 виділ 9 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України» на площу 0,1000 га.

Прокурор вказував, що вилучення для несільськогосподарських потреб спірної земельної ділянки, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України», і надання у приватну власність такої земельної ділянки станом на 29 серпня 2019 року належало до повноважень Кабінету Міністрів України.

Водночас, відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України № 215/40/0/2-21 від 05 липня 2021 року, рішення про погодження зміни цільового призначення, відведення, вилучення із користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час - філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України») земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757 не приймалось.

Посилаючись на викладені обставини, прокурор просив суд:

витребувати земельну ділянку лісогосподарського призначення із кадастровим номером 5122383000:01:001:1757, площею 0,1000 га, з володіння ОСОБА_2 на користь Одеської обласної державної (військової) адміністрації;

скасувати у поземельній книзі наземельну ділянку із кадастровим номером 5122383000:01:001:1757 запис від 13 серпня 2019 року № 001 в частині відомостей про цільове призначення земельної ділянки, а саме категорія земель: землі рекреаційного призначення, код виду цільового призначення 07.03 для індивідуального дачного будівництва.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 29 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з їх необґрунтованості, оскільки прокурор не довів факту розташування спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення.

11 серпня 2025 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 29 січня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2025 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

21 жовтня 2025 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Строкової А. Г. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

28 жовтня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з розпорядженням в. о. заступника керівника Апарату Верховного Суду- керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Інни Андросюк від 04 червня 2026 року № 631/0/226-26 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю. на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Зайцева А. Ю.↗ справу № 502/1736/24 (провадження № 61-10515св25) призначено судді-доповідачеві Коротенку Є. В.↗, у складі колегії суддів: Воробйова І. А.,Зайцев А. Ю.↗

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 29 серпня 2019 року № 222 ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757, площею 0,1000 га, для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1915550651223, земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757, площею 0,1 га, призначена для індивідуального дачного будівництва, належить на праві власності ОСОБА_2 .

Із поземельної книги, відкритої 16 грудня 2019 року відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадстру в Одеській області, а саме розділу 3 № 004 від 18 вересня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757, яка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, код виду цільового призначення 07.03 - «для індивідуального дачного будівництва».

Згідно довідки від 28лютого 2019 року № 132/168-19, наявної в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , вбачається, що станом на 01 січня 2016 року земельна ділянка площею 0,1000 га, яка проектується до відведення для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту), рахується як: відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - 0,1000 га, з них солончаки - 0,1000. В примітці даної довідки вказано, що відповідно до матеріалів Схем землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель Кілійського району Одеської області категорія вказаної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення

Згідно з інформацією ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» № 04-615 від 23 травня 2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757 за матеріалами лісовпорядкування 2013 року згідно з наданим фрагментом картографічних матеріалів входить до кварталу 40 виділу 9 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Вказані матеріали базового лісовпорядкування, проведеного у 2013-2014 роках, погоджено Міністерством екології та природних ресурсів України, що підтверджується листом № 5/1-08/14326-15 від 20 листопада 2015 року та затверджено наказом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства № 78-ОД від 29 грудня 2015 року «Про затвердження матеріалів базового лісовпорядкування державних підприємств Одеського ОУЛМГ 2013-2014 років».

Згідно з листами Південного лісового офісу ДП «Ліси України» № 145 від 18 липня 2024 року та № 159 від 22 липня 2024 року відповідно до даних базового лісовпорядкування 2013 року земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757, площею 0,1000 га накладається на квартал 40 виділ 9 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України» на площу 0,1000 га.

Згідно картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталів 14, 40 Вилківського лісництва «Ізмаїльський лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування за 2013 рік ВО «Укрдержліспроект» спірна земельна ділянка знаходиться повністю в межах кварталу № 40.

Листом ДП «Ізмаїльське лісове господарство» № 133 від 16 липня 2021 року надано проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства (Вилківське лісництво) 2013-2014 років на підтвердження постійного права користування на землі лісогосподарського призначення, зокрема квартал 40, виділ 9, в межах якого розташовується сформована спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757.

Листом ДП «Ізмаїльське лісове господарство» № 238 від 18 липня 2023 суду надано актуалізовані матеріали лісовпорядкування станом на 01 січня 2022 року Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльський лісгосп» Одеської області на підтвердження постійного права користування на землі лісогосподарського призначення, зокрема квартал 40, виділ 9, в межах якого розташовується сформована спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757.

Відповідно до вищевказаних матеріалів лісовпорядкування загальна площа земель лісогосподарського призначення, що входять в квартал 40 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України» становить 29,0 га, з яких лісові землі площею 1,3 га, нелісові землі площею 27,7 га: з них 12,9 га складають болота; 9,3 га садиби, споруди; 5,5 га пісок.

Відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України № 21540/0/2-21 від 05 липня 2021 року рішення про погодження зміни цільового призначення, відведення, вилучення із користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України») земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером не приймалося.

Із повідомлення Одеської обласної державної адміністрації від 20 грудня 2023 року вбачається, що заходів щодо скасування розпоряджень Кілійської РДА стосовно передачі земельних ділянок у приватну власність, які розташовані на території Ізмаїльського району (колишнього Кілійського) Одеської області, у тому числі в судовому порядку, не вживалося. Одеська обласна державна адміністрація не заперечує щодо подання позову до суду в інтересах держави від імені Одеськоїобласної державної адміністрації

Мотивувальна частина

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з їх необґрунтованості, оскільки прокурор не довів факту розташування спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення.

Проте такі висновки є передчасними з наступних підстав.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (стаття 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)).

Положеннями статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

У статті 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі лісогосподарського призначення.

Питання встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок визначено статтею 20 ЗК України.

Згідно з частиною першою статті 55 ЗК України до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (стаття 56 ЗК України).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям у яких створено спеціальні підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (стаття 57 ЗК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають всі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Пунктом «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 5 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 ЛК України).

Згідно з частиною першою статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування регламентовано статтею 122 ЗК України.

Статтею 149 ЗК України врегульовано порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування.

Частина шоста статті 149 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Згідно з частиною дев`ятою статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, могли вилучатися для суспільних і інших потреб лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Згідно з частинами першою, другою статті 103 ЛК України спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів вирішуються в установленому порядку органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, судами. Виключно судом вирішуються спори з питань володіння, користування і розпоряджання лісами, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 23 листопада 2021 року у справі

№ 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказано, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою. Тому Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81

ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

(частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» № 04-615 від 23 травня 2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757 за матеріалами лісовпорядкування 2013 року згідно з наданим фрагментом картографічних матеріалів входить до кварталу 40 виділу 9 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Вказані матеріали базового лісовпорядкування, проведеного у 2013-2014 роках, погоджено Міністерством екології та природних ресурсів України, що підтверджується листом № 5/1-08/14326-15 від 20 листопада 2015 року та затверджено наказом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства № 78-ОД від 29 грудня 2015 року «Про затвердження матеріалів базового лісовпорядкування державних підприємств Одеського ОУЛМГ 2013-2014 років».

Відповідно до листів Південного лісового офісу ДП «Ліси України» № 145 від 22 липня 2024 року та № 159 від 22 липня 2024 року відповідно до даних базового лісовпорядкування 2013 року земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757, площею 0,1000 га накладається на квартал 40 виділ 9 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України» на площу 0,1000 га.

Крім цього, листом ДП «Ізмаїльське лісове господарство» № 133 від 16 липня 2021 року надано проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства (Вилківське лісництво) 2013-2014 років та листом № 238 від 18 липня 2023 надано актуалізовані матеріали лісовпорядкування станом на 01 січня 2022 року Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльський лісгосп» Одеської області на підтвердження постійного права користування на землі лісогосподарського призначення, зокрема квартал 40, виділ 9, в межах якого розташовується сформована спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1757.

Відповідно до вищевказаних матеріалів лісовпорядкування загальна площа земель лісогосподарського призначення, що входять в квартал 40 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України» становить 29,0 га, з яких лісові землі площею 1,3 га, нелісові землі площею 27,7 га: з них 12,9 га складають болота; 9,3 га садиби, споруди; 5,5 га пісок.

Відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України № 21540/0/2-21 від 05 липня 2021 року рішення про погодження зміни цільового призначення, відведення, вилучення із користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України») земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером не приймалося.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції наведеного не врахував, не надав належної оцінки доводам прокурора щодо порушення порядку передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , в достатній мірі не дослідив докази на підтвердження її місцезнаходження(розташування).

Зокрема, суд першої інстанції не надав належної оцінки викопіюванням з матеріалів лісовпорядкування із зазначенням місця розташування спірної земельної ділянки відносно земель лісогосподарського призначення, а також актуалізованим матеріалам лісовпорядкування станом на 01 січня 2022 року Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльський лісгосп» Одеської області.

Місцевий суд обмежився загальними висновками щодо обставин, які спростовують розміщення спірної земельної ділянки на землях лісогосподарського призначеннята про невідповідність вимогам закону наданих позивачем планово-картографічнихматеріалів.

Водночас суд першої інстанції, встановивши, щоспірна земельна ділянка рахується як відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, а відтак не відноситься до земель лісогосподарського призначення, не прийняв до уваги, що відповідно до положень частини першої статті 55 ЗК України до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Разом із тим, також слід приймати до уваги, що підтвердженням обставин накладення однієї земельної ділянки на іншу може бути відповідна земельно-технічна експертиза (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), постанови Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі №372/2650/17 (провадження № 61-12760св19), від 15 вересня 2021 року у справі № 570/1721/20 (провадження № 61-10072св21), від 13 квітня 2022 року у справі № 738/46/20 (провадження № 61-5944св21), від 19 березня 2025 року у справі №569/2168/23 (провадження № 61-14290св24)).

Відповідно до пунктів 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Разом із тим, питання щодо можливості призначення у справі земельно-технічної експертизисудом першої інстанції не вирішувалося, процесуальні права сторін щодо можливості звернення з відповідним клопотанням та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій судом належним чином не роз`яснювалися.

У зв`язку з наведеним, місцевий суд дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на вказане уваги також не звернув, недоліки, допущені судом першої інстанції, не виправив.

Колегія суддів зазначає, що у силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

У пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За викладених обставин оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду