«Щодо передачі в комунальну власність нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за фізичною особою Рішення органу місцевого самоврядування про передачу в комунальну власність нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за фізичною особою на підставі чинного (нескасованого)…»
«Про обов’язок органу місцевого самоврядування дотримуватися чинних на момент затвердження містобудівної документації процедур і державних будівельних норм Абзаци перший-четвертий пункту 3 розділу II Перехідних положень Закону України від 17 червня 2020 року № 711-ХІ «Про внесення змін до деяких…»
«Наслідки ненадання іпотекодержателем державному реєстратору експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження для проведення державної реєстрації права власності на предмети іпотеки Ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, тому іпотекодержатель зобов`язаний…»
«Щодо належного способу захисту права власності у разі помилкового зазначення у правовстановлюючих документах адреси іншої земельної ділянки У разі якщо індивідуальний акт органу місцевого самоврядування та виданий на його підставі правовстановлюючий документ (свідоцтво про право власності) містять…»
«Щодо відсутності права на компенсацію вартості самочинного будівництва при його знесенні на вимогу власника земельної ділянки Власник самочинного будівництва не має права на компенсацію вартості такого майна у разі його знесення на вимогу власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне…»
«Щодо належного способу захисту права співвласника на доступ до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку ОСББ не вправі позбавляти співвласника доступу до допоміжних приміщень будинку (горища, підвалу). Належним способом захисту права співвласника на користування такими приміщеннями є…»
«Щодо правового режиму самочинного будівництва та умов його знесення на вимогу власника земельної ділянки Державна реєстрація права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не змінює його правового режиму та не перешкоджає власнику земельної ділянки вимагати захисту своїх прав. Якщо власник…»
«Щодо умов солідарної відповідальності подружжя за завдані збитки Для покладення солідарної відповідальності на подружжя за завдані збитки (упущену вигоду) необхідно встановити, що шкоду заподіяно спільними діями або бездіяльністю обох із них. Сам факт перебування у шлюбі, спільний статус майна чи…»
«Про застосування поняття «інтереси держави» в контексті права прокурора на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування «Інтереси держави» є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому…»
«Статус народного депутата не надає права на безперешкодний перетин державного кордону Норми права, що визначають повноваження / права народних депутатів України не містять положень, які встановлювали б, що до повноважень народного депутата України, як посадової особи, належить повноваження / право…»
«Щодо визнання дитини-сироти такою, що втратила право користування іпотечним житлом, закріпленим за нею органом опіки Дитина-сирота, за якою рішенням органу опіки та піклування закріплено право користування житловим приміщенням, що є предметом іпотеки, не може бути визнана такою, що втратила право…»
«Відступ! Відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на посадову особу вчинення нотаріальних дій, як підстава для кваліфікації нікчемним заповіту, посвідченого секретарем сільської ради Законодавець у ЦК України не передбачив таких підстав для кваліфікації нікчемним…»
«Щодо порядку заміни члена наглядової ради, який є представником акціонера Положення абзацу другого частини першої статті 57 Закону України "Про акціонерні товариства" у системному зв'язку з положеннями абзацу другого частин шостої та сьомої статті 53 цього Закону слід розуміти так, що підстава, визначена в пункті 5 (здійснення письмового повідомлення про заміну члена наглядової ради, який є представником акціонера), є одночасно як самостійною підставою для припинення повноваження члена наглядової ради (що реалізуються в будь-який час із власної волі акціонера), так і тим процесуальним та процедурним механізмом, за допомогою якого акціонер реалізує своє право на заміну члена наглядової ради в разі припинення повноважень з об'єктивних причин, які перебувають поза волею акціонера (пункти 1 -4). Реалізація членом наглядової ради акціонерного товариства свого права припинити повноваження за власним бажанням жодним чином не виключає право акціонера здійснити заміну свого представника без рішення загальних зборів та не обмежує таке право певним строком (зокрема, двома тижнями з дня подання відповідної заяви). Акціонер, представник якого припинив свої повноваження члена наглядової ради відповідно до пункту 1 частини першої статті 57 Закону України "Про акціонерні товариства", залишає за собою право призначити нового представника на заміну того, що припинив повноваження за власним бажанням, протягом загального строку, на який обрано наглядову раду. КП КГС ВС відступила від висновку, викладеного у постановах КГС ВС від 16.09.2021 у справі №910/3917/20 та від 11.02.2021 у справі №924/344/20 щодо застосування норм частин шостої та сьомої статті 53, частини першої статті 57 Закону "Про акціонерні товариства" у питаннях реалізації акціонером права на заміну члена Наглядової ради, який є представником акціонера. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6844 Щодо оскарження акціонером рішень наглядової ради Акціонер не бере участь безпосередньо в ухваленні рішення наглядовою радою про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу товариства, але має право оскаржувати такі рішення, якщо вони прийняті з порушенням порядку ухвалення та меж компетенції неправомочними членами наглядової ради й за відсутності підстав, визначених статутом та законами. Таке право не залежить від кількості акцій, що належить акціонеру Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11471»
«Про безумовну незмінність статусу об’єкту незавершеного будівництва до моменту введення його в експлуатацію та здійснення державної реєстрації права власності на нього Навіть наявність судового рішення про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини другої статті 331 Цивільного кодексу України, оскільки не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6778 Право на виконання робіт з розміщення на земельній ділянці споруди для виробництва асфальтобетону (асфальтозмішувальної установки та інших споруд для забезпечення належного функціонування устаткування виробничого призначення) Виконання будівельних робіт з розміщення на земельній ділянці споруди для виробництва асфальтобетону (асфальтозмішувальної установки та інших споруд для забезпечення належного функціонування устаткування виробничого призначення) вимагає отримання дозволу на таке будівництво, оскільки вказаний об’єкт за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів із середніми (СС2) наслідками, позаяк підлягав оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7948»
«Заволодіння земельними ділянками лісогосподарського призначення Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо заволодіння земельними ділянками лісогосподарського призначення, визначивши, що заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки за жодних умов не може виникнути право власності. Водночас приватні особи можуть мати земельні ділянки лісогосподарського призначення на праві власності. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння особою такими землями, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) і далі належатиме власникові. Інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), але не набуває право володіння на земельну ділянку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6675 Наслідки зайняття земельних ділянок фактичним користувачем Велика Палата Верховного Суду відступила шляхом уточнення від власного правового висновку щодо наслідків зайняття земельних ділянок фактичним користувачем, визначивши, що зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов’язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6676 Спосіб захисту права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення Велика Палата Верховного Суду підтвердила власний правовий висновок щодо способу захисту права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, визначивши, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6677 Належний спосіб захисту прав власника у випадку заволодіння його нерухомим майном Велика Палата Верховного Суду відступила від власного правового висновку щодо належного способу захисту прав власника у випадку заволодіння його нерухомим майном, визначивши, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6678 Розмежування віндикаційного та негаторного позовів Велика Палата Верховного Суду частково відступила шляхом уточнення від власного правового висновку щодо розмежування віндикаційного та негаторного позовів, визначивши, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном. Відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6679»
«Можливість затвердження органом місцевого самоврядування проектів землеустрою, розроблених на підставі отриманих раніше дозволів та погоджених органами Держгеокадастру (з 1 січня 2013 року) З набранням чинності змін до ЗК України, внесених ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 6 вересня 2012 року № 5245-VI (з 1 січня 2013 року) щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність та делегуванням повноважень з управління землями сільськогосподарського призначення органам місцевого самоврядування, законодавством не зобов`язано зацікавлених осіб повторно отримувати дозволи на розроблення проектів землеустрою та не визначено, що раніше видані дозволи є нечинними. Також не передбачено, що проекти землеустрою, розроблені на підставі отриманих раніше дозволів та погоджені відповідно до законодавства, чинного на момент, коли розпорядником земель сільськогосподарського призначення були управлінні Держгеокадастру, не можуть бути затвердженні органом місцевого самоврядування, який став розпорядником земель сільськогосподарського призначення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6610»
«Визначення належності земельної ділянки до земель історико-культурного призначення Земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури чи іншим об`єктом культурної спадщини. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури чи іншим об`єктом культурної спадщини, а не рішенням органу місцевого самоврядування. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8276»
«Наслідки визнання норми закону неконституційною для рішень загальних зборів акціонерного товариства Визнання Конституційним Судом України норми закону неконституційною не є підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів АТ, прийнятого на підставі цієї норми до дня ухвалення відповідного рішення КСУ. Належним способом захисту права акціонера у такому випадку є відшкодування державою матеріальної шкоди відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, а не визнання недійсним рішення загальних зборів. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14410»
«Зобов'язання здійснити обов'язкову пропозицію при набутті контрольного пакета акцій Акціонер, який разом з афілійованими особами набув контрольний пакет акцій приватного акціонерного товариства без дотримання вимог статей 65 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо повідомлення про набуття контрольного пакета та подання інформації про найвищу ціну придбання, зобов'язаний запропонувати всім акціонерам придбати у них акції за ціною, визначеною наглядовою радою товариства, у порядку публічної безвідкличної пропозиції. Невиконання цього обов'язку унеможливлює реалізацію міноритарними акціонерами їх права на продаж акцій за гарантованою законом ціною, тому зобов'язання вчинити такі дії є належним способом захисту їх порушених прав. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14420»
«Про підстави зупинення виконавчого провадження Стаття 34 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» містить виключний перелік підстав, які зумовлюють необхідність зупинення виконавчого провадження, серед яких відсутня така підстава, як звернення до суду за роз`ясненням рішення. Звернення державного виконавця до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення у відповідності до пункту 10 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII є правом, а не обов`язком виконавця. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6386»
«Про будівництво, як сферу підвищеної відповідальності Будівництво є сферою підвищеної відповідальності, оскільки до такого виду діяльності висуваються більш суворі вимоги, позаяк суб`єкти містобудівної діяльності повинні чітко дотримуватися встановлених правил та вимог до розроблення, затвердження та проведення експертизи проєктної документації, бути готовими надати всі необхідні документи на правомірну вимогу суб`єкта владних повноважень; відповідальність за порушення встановленого порядку корегування проєктної документації та її подання до органів ДАБІ України покладається на суб`єктів містобудівної діяльності. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6168»
«Про порядок задоволення вимог щодо відчуження для суспільних потреб житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень Порядок, який визначає Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», регламентує саме механізм відчуження земельної ділянки (її частини), а визначена ним процедура відчуження житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень є можливою лише у разі коли такі об`єкти нерухомості розміщені на земельній ділянці, що знаходиться у приватній власності юридичних чи фізичних осіб. У цьому Законі відсутні положення, які б регулювали правовідносин щодо окремого відчуження для суспільних потреб житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, а відтак вимоги про примусове відчуження житла з мотивів суспільної необхідності можуть бути задоволені лише одночасно із вимогою щодо відчуження відповідної земельної ділянки. Такий же порядок закріплений і в статті 267 КАС України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6089»
«Щодо порядку реалізації членом КСП права на земельну частку (пай) у випадку відсутності його прізвища у додатку до державного акта на право колективної власності на землю Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку (чи виключено з нього), що додається до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. У разі недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) у КСП. При цьому право на такий позов у члена КСП виникає з моменту видачі КСП державного акта на землю. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5293»
«Про забезпечення захисту порушеного конституційного права на безпечне довкілля в контексті Орхуської конвенції Відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства. З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки. Відтак право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5961»
«Неможливість виділення частки квартири в натурі в окреме жиле приміщення та неприязні стосунки між співвласниками як підстави для примусового припинення права власності на частку у квартирі Неможливість виділення частки квартири в натурі в окреме жиле приміщення та неприязні стосунки між співвласниками не є безумовними підставами для примусового припинення права власності на частку належного особі майна, якщо таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5610»
«Про Концепцію стратегічного розвитку міста Києва Концепція стратегічного розвитку міста Києва є проміжним документом, спрямованим на розробку Генерального плану, але не є містобудівним документом, який рівнозначний чинному Генеральному плану. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5929 Про значення конституційних положень щодо права власності у сфері будівництва Значення конституційних положень щодо права власності у сфері будівництва полягає в обов'язку суб'єктів містобудівної діяльності неухильно дотримуватися вимог законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «;Про архітектурну діяльність», «Про благоустрій населених пунктів», вимог державних будівельних норм та стандартів, містобудівної документації на місцевому рівні з тим, щоб створення нових об'єктів будівництва (реконструкція існуючих об'єктів) здійснювались з урахуванням прав та інтересів мешканців відповідного населеного пункту, включаючи необхідність створення сприятливих умов для життя та здоров'я людини. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5930»
«Про протиправність зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами з підстави невстановлення надрокористувачем меж зони санітарної охорони З метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з уповноваженим центральним органом виконавчої влади. У свою чергу, режим зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому зони санітарної охорони встановлюються для водних об`єктів, а не під певний вид спеціальних дозволів чи в залежності від виду господарської діяльності. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5926»
«Про процедуру, що передує проведенню демонтажу тимчасової споруди Проведенню демонтажу тимчасової споруди передує відповідна процедура, яка включає проведення обстеження території розміщення тимчасової споруди та складання акта обстеження із зазначенням виявлених порушень, винесення припису з вимогою демонтажу самочинно встановленої тимчасової споруди у письмовій формі, в якому встановлюється семиденний термін для усунення виявлених порушень. При цьому, підставами для винесення припису про здійснення демонтажу тимчасової споруди є її самовільне розміщення, тобто розміщення за відсутності проєктно-дозвільної документації, а саме: її відсутності, анулювання дії або закінчення строку дії паспорту прив`язки. Відповідний припис має бути вручений власнику тимчасової споруди у встановленому порядку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5920»
Зразки документів, калькулятори та матеріали, дібрані за галуззю права цього рішення.
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?