ПОСТАНОВА
головуючого Синельникова Є. В.,
суддів Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гуцульщина», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 травня 2026 року у складі колегії суддів Томин О. О., Луганської В. М., Пнівчук О. В., і виходив з такого.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСББ «Гуцульщина» про зобов`язання не чинити перешкод у користуванні горищем будинку, підвальним приміщенням, господарськими приміщеннями та прибудинковою територією будинку, а також про відшкодування моральної шкоди.
2. Позов обґрунтовано тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 , яку отримала в дарунок від матері у 2014 році, та співвласницею багатоквартирного будинку. Її квартира та квартири ще декількох мешканців під`єднані до водозбірників, розташованих на горищі будинку, оскільки вода до будинку подається лише тричі на тиждень по дві години, а у разі прориву водопроводу чи несправності водонапірної станції будинок може залишатися без водопостачання тривалий час.
3. Відповідач ОСББ «Гуцульщина» з моменту вступу ОСОБА_2 на посаду його керівника чинить їй перешкоди у доступі до горища, підвальних та господарських приміщень будинку і прибудинкової території, не надає ключів від замків до горища та підвальних приміщень.
4. Зазначала, що 30 грудня 2023 року її дочці, з якою вона проживає у квартирі, знадобився терміновий доступ до горища у зв`язку з пошкодженням водозбірника, під`єднаного до квартири та розташованого на горищі будинку, внаслідок чого вода стікала по панелі коридору п`ятого поверху. Її дочка викликала майстра, однак горище було зачинене, а голова ОСББ «Гуцульщина» ОСОБА_2 відмовилася надати ключі. На місце події було викликано поліцію, яка зафіксувала відмову в наданні доступу до горища навіть у присутності працівників поліції, а вода заливала коридор упродовж двох днів.
5. Також вказувала, що після цього з анонімних джерел їй стало відомо, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пошкодили її водозбірники, у зв`язку з чим вона та її дочка були повністю позбавлені водопостачання.
6. Крім того, 16 січня 2024 року ОСОБА_3 застосував до неї фізичну силу. За цим фактом було відкрито кримінальне провадження, а ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення щодо неї.
7. Посилалася на те, що 05 березня 2024 року подружжя ОСОБА_5 організувало збори мешканців будинку, на яких з порушенням вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» було проголосовано питання про демонтаж її водозбірників. На зборах були присутні співвласники 9 з 56 квартир, а «за» проголосували лише 6 осіб. Водночас інші мешканці будинку мають доступ до горища та підвального приміщення, оскільки там розташовані їхні водозбірники та гідрофори, які продовжують використовуватися.
8. Щодо отримання доступу до зазначених приміщень позивачка зверталася до Косівської міської ради та житлово-комунального відділу, однак їй повідомили про необхідність звернутися до голови ОСББ. Неодноразові усні та письмові звернення до голови ОСББ залишилися без задоволення, а рекомендовані листи поверталися через відмову їх отримувати.
9. Стверджувала, що не має доступу до горища, підвалу та допоміжних приміщень, а в її квартирі повністю відсутнє водопостачання, що унеможливлює нормальне проживання. Крім того, під час повітряних тривог вона не може користуватися підвалом як укриттям, а щодо користування прибудинковою територією між нею та відповідачем постійно виникають конфліктні ситуації з приводу паркування автомобіля.
10. Вважала, що як співвласниця багатоквартирного будинку має право на безперешкодний доступ до допоміжних приміщень та користування спільним майном будинку.
11. Вказувала, що діями відповідача їй завдано моральної шкоди, оскільки постійні конфлікти спричинили душевні хвилювання, погіршення стану здоров`я, мігрень, втрату здорового сну, переживання, тривогу, емоційну напругу, нервозність, почуття образи та незахищеності. Розмір моральної шкоди оцінила у 20 000 грн.
12. ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСББ «Гуцульщина» не чинити їй перешкод у користуванні горищем будинку, підвальним приміщенням, господарськими приміщеннями та прибудинковою територією будинку шляхом надання їй дубліката ключа від замка до горища, від замка до підвального приміщення, від замка до господарського приміщення, розташованого біля входу до будинку, або надання їй ключів від зазначених приміщень для виготовлення дублікатів ключів до відповідних замків, стягнути з ОСББ «Гуцульщина» на її користь 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та сплачений нею судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
13. Рішенням Косівського районного суду від 06 лютого 2026 року позов задоволено частково.
14. Зобов`язано ОСББ «Гуцульщина» не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні горищем будинку, підвальним приміщенням, господарськими приміщеннями та прибудинковою територією будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом надання ОСОБА_1 ключів від замка до горища, від замка до підвального приміщення та від замка до господарського приміщення, розташованого біля входу до будинку, для виготовлення дублікатів ключів до зазначених замків.
15. Стягнуто з ОСББ «Гуцульщина» на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
16. Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є власницею квартири у багатоквартирному житловому будинку та має право користуватися допоміжними приміщеннями будинку, а саме горищем, підвальним приміщенням і господарськими приміщеннями, а також прибудинковою територією будинку.
17. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСББ «Гуцульщина» в особі голови Колісник І. Р. порушує права позивачки діями, які полягають у перешкоджанні доступу до горища, підвального та господарського приміщень.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
18. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСББ «Гуцульщина» задоволено.
19. Рішення Косівського районного суду від 06 лютого 2026 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.
20. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСББ «Гуцульщина» про зобов`язання не чинити перешкод у користуванні горищем будинку, підвальним приміщенням, господарськими приміщеннями та прибудинковою територією будинку, а також про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
21. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Гуцульщина» судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 633,60 грн.
22. Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 є співвласницею спільного майна багатоквартирного будинку, однак зазначив, що це право здійснюється з урахуванням установлених законом і рішеннями співвласників умов та обмежень і не може порушувати права інших співвласників.
23. Водночас апеляційний суд вважав, що позивачка не належить до осіб, яким Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій надають безперешкодний доступ до горища для технічного нагляду, ремонту або обслуговування обладнання, а рішення загальних зборів про надання їй постійного доступу чи комплекту ключів не приймалося.
24. Крім того, апеляційний суд врахував протокол зборів співвласників від 07 березня 2025 року, яким у зв`язку зі зверненнями мешканців п`ятого поверху щодо протікання самовільно встановлених водяних резервуарів вирішено перекрити подачу централізованої води до таких резервуарів.
25. Апеляційний суд визнав твердження про безперешкодний доступ інших мешканців до горища та підвалу такими, що належно не підтверджені. Суд також зазначив, що позивачка користується окремим приміщенням на першому поверсі для зберігання речей, а матеріали справи не містять доказів створення перешкод у користуванні прибудинковою територією.
26. Вимогу про відшкодування моральної шкоди апеляційний суд визнав похідною від вимог про усунення перешкод та відмовив у її задоволенні через недоведеність неправомірної поведінки з боку відповідача.
Узагальнені доводи касаційної скарги
27. 16 червня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла до суду 22 червня 2026 року), в якій просить скасуватипостанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 травня 2026 року (повний текст постанови складено 25 травня 2026 року) та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.
28. Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, вказуючи, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 28 травня 2020 року у справі № 442/6503/15-ц. Також заявниця посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки.
29. Касаційна скарга мотивована тим, що справа порушує фундаментальне питання: чи має право ОСББ установлювати замки на допоміжні приміщення та не надавати ключа співвласнику, якщо ці приміщення є об`єктом спільної сумісної власності. Заявниця вважає це питання важливим для формування єдиної правозастосовної практики та таким, що має для неї виняткове значення.
30. Зазначає, що ОСББ і його загальні збори створені для управління спільним майном, але не можуть змінювати обсяг чи зміст права спільної сумісної власності та фактично позбавляти окремого співвласника доступу до майна.
31. Вказує, що суди не дослідили докази, а саме аудіозаписи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
32. Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 347/1025/25 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
33. 21 липня 2026 року матеріали цивільної справи № 347/1025/25 надійшли до Верховного Суду.
34. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
35. 21 липня 2026 року ОСББ «Гуцульщина» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
36. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що право співвласника користуватися спільним майном не є абсолютним і здійснюється з урахуванням технічних, санітарних та протипожежних вимог. Замикання горища і підвалу відповідач вважає не порушенням права, а виконанням вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій і Правил пожежної безпеки в Україні.
37. ОСББ «Гуцульщина» вважає, що позивачка зобов`язана використовувати спільне майно за призначенням і виконувати законні рішення зборів співвласників. Підвал будинку, згідно з листом Косівської районної державної адміністрації від 15 березня 2013 року, не належить до захисних споруд цивільної оборони.
38. Заперечує створення перешкод у користуванні прибудинковою територією та вказує, що позивачка має доступ до квартири, прибудинкової території, приміщення для зберігання дитячих візків на першому поверсі й місць загального користування.
39. Вказує, що сам факт звернення до правоохоронних органів під час аварійної ситуації не доводить постійного протиправного перешкоджання, а аварійні роботи мають виконуватися представниками ОСББ або уповноваженими спеціалістами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
40. ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 грудня 2014 року.
41. Відповідно до листа Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 03 січня 2024 року дочка позивачки ОСОБА_6 зверталася з повідомленням про виникнення конфлікту з сусідами, які не надають ключів від горища. Вона зазначила, що виникла аварійна ситуація, під час якої необхідно відремонтувати бак, що протікає. Працівники поліції, прибувши на місце події, встановили, що у заявниці виник конфлікт з головою ОСББ у зв`язку з відмовою останньої надати дублікат ключів від горища. Учасникам події було надано роз`яснення та рекомендовано звернутися до комунального підприємства Косівської адміністрації.
42. Також ОСОБА_1 зверталася до Косівської міської ради із заявою про проведення обстеження будинку на АДРЕСА_2 щодо наявності доступу до горища та підвального приміщення.
43. Листом № 172 від 23 січня 2024 року Косівська міська рада повідомила ОСОБА_1 про проведення обстеження будинку на АДРЕСА_2 , за результатами якого складено акт від 22 січня 2024 року. Вказано, що будинок не перебуває в комунальній власності міської ради, у ньому зареєстровано юридичну особу - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Косівське товариство співвласників будинку АДРЕСА_2 » (ОСББ «Гуцульщина»). Отже, для врегулювання питання доступу до допоміжних приміщень будинку заявниці необхідно звернутися до уповноважених осіб ОСББ «Гуцульщина», які здійснюють управління майном. Також вказано, що наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 затверджено Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, якими передбачено порядок утримання допоміжних приміщень житлового будинку. Згідно з пунктом 3.2.5 вхідні двері або люки для горищних приміщень із запасними, напірними і розширювальними баками повинні бути утеплені, обладнані ущільнювальними прокладками та завжди замкнені (один комплект ключів зберігається у чергового диспетчера ОДС або в кімнаті техніка-майстра виконавця послуг, а другий у консьєржа чи двірника), про що робиться відповідний напис на люку чи дверях. Вхід до горищного приміщення і на дах дозволяється тільки працівникам виконавця послуг, безпосередньо відповідальним за технічний нагляд, і тим, які виконують ремонтні роботи, а також працівникам експлуатаційних організацій, обладнання яких розміщене на даху й у горищному приміщенні. Згідно з пунктом 3.3.5 вхідні двері до технічного підвалу та підвалу повинні бути замкнені (ключі зберігаються у виконавця послуг, про місце зберігання робиться спеціальний напис на дверях). Доступ представників виконавця послуг до транзитних інженерних комунікацій, що проходять через приміщення, повинен бути забезпечений у будь-який час доби. Згідно з пунктом 4.4.21 двері й люки до горищних приміщень повинні бути зачинені на замок. Один комплект ключів від дверей повинен зберігатися у виконавця послуг, другий у двірника.
44. До зазначеного листа додано акт комісійного обстеження від 22 січня 2024 року, згідно з яким комісія провела обстеження щодо доступу до допоміжних приміщень (горища, підвалу) п`ятиповерхового будинку на АДРЕСА_3 . За результатами обстеження встановлено, що на стелі сходової клітки облаштовано вхід на горище з приставною драбиною. Вхід зачинений на замок (без вільного доступу). На першому поверсі при вході до сходової клітки облаштовано вхід до підвального приміщення, яке також зачинене.
45. Згідно з повідомленнями-вимогами від 25 січня 2024 року та 11 лютого 2024 року позивачка ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_6 зверталися до голови ОСББ «Гуцульщина» Колісник І. Р. з письмовими вимогами забезпечити їм доступ до горища, підвальних і господарських приміщень шляхом надання ключів, а також доступ до документації ОСББ.
46. Відповідно до листа МКП «Косів» від 30 січня 2024 року № 22 на заяву голови правління ОСББ «Гуцульщина» Колісник І. Р. (лист № 5 від 23 січня 2024 року) щодо надання інформації стосовно встановлення ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , пластикового резервуара для води на горищі багатоквартирного будинку, Міське комунальне підприємство «Косів» Косівської міської ради повідомило, що відповідно до Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690, виконавець забезпечує постачання питної води до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуг виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку. Горище багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю всіх співвласників. Правовий режим такого майна встановлено відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Тому до повноважень підприємства не належить надання дозволу та виготовлення проєктно-технічної документації для встановлення будь-якої ємності для зберігання води на горищі багатоквартирного будинку.
47. Відповідно до листа Косівської міської ради від 30 січня 2024 року № 209 заяви ОСОБА_1 про отримання дозволу на встановлення пластикового резервуара для води на горищі будинку на АДРЕСА_2 , а також дозволу на розроблення проєктно-технічної документації на його встановлення не надходили, відповідні дозволи не надавалися.
48. Згідно з копією листа № 289 від 09 лютого 2024 року Косівська міська рада повідомила ОСББ «Гуцульщина» про проведення обстеження будинку на АДРЕСА_2 , за результатами якого складено акт від 22 січня 2024 року. Зазначено, що вхід на горище був зачинений на замок, а вхід до підвального приміщення - також зачинений на замок без вільного доступу. Наведено посилання на відповідні пункти Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76. Вказано, що міська рада не видавала мешканцям будинку дозволу на встановлення резервуара для води.
49. За змістом копії листа Косівської районної державної адміністрації № 3-5 від 15 березня 2013 року підвальне приміщення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , не належить до захисних споруд цивільної оборони.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
50. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
51. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою та третьою статті 411 цього Кодексу.
52. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення, перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, при цьому не встановлює нових обставин і не переоцінює докази, однак має перевірити, чи правильно суди визначили правову природу встановлених обставин та чи застосували до них належні норми права.
53. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
54. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом.
55. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
56. За частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
57. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Жоден доказ не має наперед установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, мотивуючи їх урахування або відхилення.
58. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
59. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
60. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
61. Частиною другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
62. Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
63. Відповідно до частини першої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
64. Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
65. Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
66. Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки зі спільного майна багатоквартирного будинку.
67. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника.
68. Допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
69. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку; додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства; забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
70. За частиною першою статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).
71. Відповідно до частин першої та четвертої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання ними обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.
72. За статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» питання використання спільного майна та визначення обмежень на користування ним належать до виключної компетенції загальних зборів. Відповідно до статті 15 цього Закону співвласник зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах повноважень, використовувати приміщення за призначенням і додержуватися правил користування ними.
73. У рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 роз`яснено, що допоміжні приміщення переходять у спільну власність власників квартир одночасно з набуттям права на квартири, а підтвердження права на такі приміщення не потребує додаткових дій. Ніхто зі співвласників не має пріоритетного права користуватися чи розпоряджатися ними.
74. Наведені норми утворюють взаємопов`язану систему, яка встановлює право співвласника на користування спільним майном та воно підлягає захисту, проте спосіб його здійснення може бути організований з урахуванням призначення конкретного приміщення, технічної та пожежної безпеки і прав інших співвласників. Управління спільним майном не надає ОСББ права порушувати права окремого співвласника або безстроково відмовляти у будь-якій можливості його реалізації.
75. Пункт 3.2.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі Правила № 76), передбачає, що вхідні двері або люки до горищних приміщень із запасними, напірними і розширювальними баками повинні бути завжди замкнені, а комплекти ключів зберігаються у визначених цими Правилами осіб. Вхід до горищного приміщення і на дах дозволяється працівникам, відповідальним за технічний нагляд, особам, які виконують ремонтні роботи, та працівникам експлуатаційних організацій, обладнання яких там розміщене.
76. Згідно з пунктом 3.3.5 Правил № 76 вхідні двері до технічного підвалу та підвалу повинні бути замкнені, ключі зберігаються у виконавця послуг, а про місце їх зберігання робиться напис на дверях. Пункт 4.4.21 цих Правил також вимагає зачиняти на замок двері й люки до горищних приміщень та визначає місця зберігання двох комплектів ключів.
77. Пункт 2.12 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, забороняє використовувати горища й технічні приміщення не за призначенням та встановлює, що двері горищ, технічних поверхів, вентиляційних камер, електрощитових і підвалів повинні утримуватися зачиненими.
78. Отже, апеляційний суд правильно вказав, що саме по собі встановлення замків на дверях технічних приміщень не є протиправним. Проте він помилково ототожнив обов`язок утримувати такі приміщення замкненими з правом ОСББ відмовляти співвласнику у доступі та користуванні ними. Правила № 76 встановлюють режим безпечного утримання допоміжних приміщень і порядок зберігання ключів, але не звужують обсяг права спільної сумісної власності та не звільняють ОСББ від обов`язку забезпечити можливість його реалізації у законний і безпечний спосіб.
79. Задоволення вимоги про зобов`язання не чинити перешкод не означає надання позивачці необмеженого, цілодобового чи неконтрольованого доступу до технічних приміщень, права використовувати їх не за призначенням, самостійно втручатися у внутрішньобудинкові мережі або ігнорувати законні рішення співвласників. ОСББ вправі встановити розумний порядок доступу, що передбачає попереднє звернення, супровід відповідальної особи, залучення спеціаліста та додержання вимог безпеки, однак такий порядок має бути реальним, недискримінаційним і не може перетворюватися на обмеження права власності.
80. Суди встановили факт наявності замків та дверях допоміжних приміщень, лист органів Національної поліції підтверджує відмову голови ОСББ надати співвласнику доступ до допоміжних приміщень під час аварійної ситуації; акт комісійного обстеження засвідчує відсутність вільного доступу до горища і підвалу; письмові вимоги від 25 січня та 11 лютого 2024 року підтверджують неодноразові звернення позивачки з вимогами про надання доступу. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що у відповідь на ці звернення ОСББ запропонувало позивачці дієвий порядок доступу до допоміжних приміщень або обґрунтувало затримку у цьому.
81. Посилання відповідача на те, що аварійні роботи повинні виконуватися представниками ОСББ або уповноваженими спеціалістами, не є підставою для тривалого обмеження співвласника у доступі до допоміжних приміщень. ОСББ мало можливість організувати доступ уповноваженої особи до джерела протікання, а не обмежитися відмовою, яка залишала аварійну ситуацію невирішеною.
82. Протокол зборів співвласників від 07 березня 2025 року стосується припинення подачі води до самовільно встановлених резервуарів через їх протікання. Він не містить рішення про обмеження ОСОБА_1 у праві користуватися всім спільним майном. Правомірність розміщення резервуара та право співвласника користуватися спільним майном є різними питаннями. ОСББ може вимагати демонтажу неправомірно встановленого обладнання та додержання технічних вимог, але не може використовувати такі аргументи як підставу для повного заперечення речового права співвласниці допоміжних приміщень.
83. Так само лист Косівської районної державної адміністрації про те, що підвал не належить до захисних споруд цивільного захисту, спростовує лише твердження про його офіційний статус як укриття. Цей лист не змінює правового режиму підвалу як складової спільного майна багатоквартирного будинку.
84. У постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 442/6503/15-ц сформульовано висновок, що порушення принципу спільності здійснення права спільної сумісної власності на шкоду інтересам позивача, як іншого співвласника спірного коридору, визнано судами достатньою підставою для задоволення її вимог та поновлення порушених прав у спосіб, визначений у рішенні суду першої інстанції, з метою відновлення можливості повноцінно користуватись спільним майном та квартирою.
85. У справі, яка переглядається, порушення права власності підтверджено не лише суб`єктивним переконанням позивачки, а зафіксованою відмовою у доступі під час аварійної ситуації, актом обстеження, письмовими вимогами та позицією ОСББ щодо відсутності у позивачки права на доступ.
86. Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність порушення права позивачки. Суд першої інстанції правильно встановив наявність перешкод у реалізації права власності, але не врахував, що законодавством не передбачено обов`язок ОСББ видати кожному співвласнику особистий комплект ключів від горища, підвалу та господарського приміщення. Правила № 76 визначають спеціальний порядок зберігання ключів.
87. Належним і співмірним способом захисту порушеного права є покладення на ОСББ обов`язку не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні спільним майном. Такий спосіб відповідає статті 391 ЦК України, усуває заперечення речового права позивачки та водночас залишає ОСББ можливість визначити законний, безпечний та технічно можливий порядок доступу до допоміжних приміщень.
88. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкоди породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20(провадження № 61-21130сво21)).
89. Моральною шкодою визнаються страждання, завдані громадянину внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19)).
90. Відповідно до частин першої третьої статті 23 та частини першої статті 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав, за наявності самої шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку та вини, якщо закон не встановлює іншого.
91. У цій справі встановлено протиправне вчинення відповідачем перешкод у здійсненні позивачкою права користування спільним майном. Тривалість конфлікту, відмова забезпечити доступ під час аварійної ситуації, неодноразові письмові звернення позивачки об`єктивно змінили звичайний спосіб життя та спричинили позивачці душевні переживання.
92. Ураховуючи характер порушеного права, тривалість протиправної поведінки відповідача, глибину душевних переживань позивачки, відсутність незворотних наслідків для її здоров`я, а також вимоги розумності, справедливості та співмірності, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1 000 грн. Такий розмір є достатнім для справедливої компенсації встановлених немайнових втрат і не призводить до безпідставного збагачення позивачки.
93. Виходячи з наведеного вище, постанова апеляційного суду, якою у позові відмовлено повністю, підлягає скасуванню із залишення в силі рішення суду першої інстанції. Водночас рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині способу усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщеннями: цю вимогу слід задовольнити без покладення на ОСББ обов`язку передати ключі від замків для виготовлення їх дублікатів. Висновок місцевого суду про стягнення 1 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди є мотивованим.
94. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.
95. За частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та резолютивної частин.
96. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
97. Оскільки, Верховний Суд змінює рішення суду першої інстанції в резолютивній частині, суд дійшов висновку, що розподіл судових витрат, який було зроблено судом першої інстанції, підлягає залишенню без змін.
98. Витрати зі сплати судового збору, понесені під час апеляційного перегляду, підлягають залишенню за відповідачем.
99. За звернення до Верховного Суду позивачкою було сплачено 4 845,00 грн, оскільки немайнова вимога підлягає задоволенню, необхідно стягнути судовий збір у сумі 2 422,40 грн, крім того позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню у сумі 1 000,00 грн з 20 000,00 грн заявлених, тобто задоволено 5 % від заявлених позовних вимог. За вказану позовну вимогу сплачено 2 422,40 грн, тобто стягненню підлягає 121,12 грн (2 422,40 грн * 0,05), а тому судовий за подання касаційної підлягає відшкодуванню у сумі 2 543,22 грн (2 422,20 грн + 121,12 грн).
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду