«Щодо оскарження ухвали про відмову у поновленні строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення Ухвала суду першої інстанції про відмову у поновленні строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду на підставі п. 10 ч. 1 ст. 353…»
«З ВІДСТУПОМ! Щодо оскарження ухвал суду першої інстанції, які не передбачені статтею 294 КАС України Ухвали суду першої інстанції, які відсутні в переліку статті 294 КАС України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, якщо перешкоджають подальшому провадженню у справі…»
«Про відсутність у громадянина України можливості відмовитися від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія при процедурі отримання ним паспорту для виїзду за кордон Чинне законодавство щодо порядку видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон…»
«Щодо зупинення розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні у разі оскарження виконавчого напису нотаріуса Якщо в іншій справі оскаржується законність виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого здійснюється виконавче провадження, розгляд заяви про заміну стягувача у цьому…»
«Щодо обов’язку суду сприяти військовослужбовцю у підтвердженні служби та безпідставності відмови в зупиненні провадження через дату видачі довідки форми 5 Перебування сторони у складі Збройних Сил України під час дії воєнного стану є обов'язковою підставою для зупинення провадження у справі. Закон…»
«Про порядок відкликання підпису найманого працівника під висунутими вимогами у колективному трудовому спорі Вимоги найманих працівників на виробничому рівні вважаються законно сформованими та чинними з моменту, коли їх підтримала більшість членів трудового колективу, що фіксується у підписних…»
«Про випадок, коли розгляд питання про недовіру сільському голові може бути розглянутий на сесії ради без попереднього розгляду такого питання постійною комісією Від депутатських фракцій внесена вимога про включення до порядку денного питання про недовіру сільському голові та дострокове припинення…»
«Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків Відсутність побачень дитини з тим із батьків, з ким вона не проживає, не є підставами для позбавлення останнього батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу. Ухилення від виконання…»
«Про фіктивність шлюбу та відмежування від припинення сімейних стосунків Фіктивність шлюбу за ч. 2 ст. 40 СК України визначається відсутністю в обох сторін на момент реєстрації шлюбу наміру створити сім’ю та набути прав і обов’язків подружжя. Подальше припинення сімейних стосунків, намір розірвати…»
«Оцінка поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у разі амбулаторного лікування Перебування особи на амбулаторному лікуванні, яке не передбачає госпіталізації, саме по собі не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки не свідчить про об'єктивну…»
«Рішення загальних зборів учасників товариства, яке можна вважати правочином у розумінні ст. 206-2 КК України Кримінальне правопорушення, визначене ст. 206-2 КК України, з об’єктивної сторони характеризується дією у вигляді протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організації,…»
«Про повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати складові розрахунку та розмірів грошового забезпечення для військовослужбовців Саме Уряду делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційними повноваженнями,…»
«Право директора юридичного департаменту товариства на подання та підписання апеляційної скарги, якщо він не є адвокатом Згідно з п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про осіб, інших ніж керівник, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, здійснюється за бажанням юридичної особи. Отже, наведене є правом, а не обов`язком юридичної особи, що водночас не виключає можливості наділення нею правами такого представництва осіб у порядку, визначеному законодавством і статутом, та не зумовлює нечинності відповідних документів, що підтверджують надання таких повноважень Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3093»
«Стягнення процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів) на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо укладення кредитного договору шляхом підписання заяви-анкети, зазначивши, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг за відсутності домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту не може розцінюватися як частина кредитного договору та не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/508»
«Щодо ефективного способу захисту прав директора ТОВ у випадку не розгляду загальними зборами учасників ТОВ його заяви про звільнення за власним бажанням Загальними зборами учасників товариства заява про звільнення за власним бажанням з посади директора ТОВ не розглянута і питання про припинення трудових відносин не вирішено. Якщо закон або договір не визначає ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Ефективним у цьому випадку є такий спосіб захисту, як припинення трудових відносин на підставі частини першої статті 38 КЗпП України Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2426»
«Порядок застосування правових позицій ВП ВС щодо відступу від попередніх висновків ВСУ та ВС Незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4573»
«Компетенція суду щодо визнання поважності причин подання позову з пропуском строку позовної давності Закон не містить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2072»
«Юрисдикція спору щодо встановлення чинності державних актів на земельні ділянки Спір щодо встановлення чинності державних актів на земельні ділянки підлягає розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, залежно від складу учасників справи. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/904»
«Поновлення строку на апеляційне чи касаційне оскарження рішення суду у випадку визначення ВП ВС юрисдикційності спору Визначення ВП ВС юрисдикційності певної категорії спорів може бути підставою для поновлення строку на апеляційне чи касаційне оскарження процесуального рішення суду, яке є перешкодою для повторного звернення особи до належного суду. Також така постанова вищої судової інстанції може бути іншою процесуальною підставою для звернення з позовом до належного суду Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4558»
«Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2116»
«Права інтелектуальної власності, які підлягають спадкуванню Визначення переліку прав інтелектуальної власності, які підлягають спадкуванню, має здійснюватися із врахуванням положень статей 1218 та 1219 ЦК України. Їх тлумачення, крізь призму наявності майнових та особистих немайнових прав інтелектуальної власності, дозволяє стверджувати, що спадкуватися можуть тільки майнові права. Як наслідок при визначенні спадкового активу який складається із прав інтелектуальної власності необхідно встановити чи відносяться відповідні права до майнових. Згідно частини першої статті 424 ЦК України до майнових прав інтелектуальної власності належить: право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5742 Щодо строків чинності майнових прав інтелектуальної власності Відповідно до частини другої статті 425 ЦК майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором. Тому майнові права можуть спадкуватися протягом строків їх чинності. В ЦК України для різних майнових прав встановлені відмінні строки їх чинності (зокрема статті 446, 456, 465, 475, 475, 488, 496 ЦК України). Проте це не виключає наявність винятків. Наприклад, майнові права на торговельну марку, за загальним правилом, є чинними протягом десяти років (стаття 496 ЦК України), Виключенням, у такому разі, є право на добре відому торговельну марку, оскільки воно не залежить від тих чи інших строків. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5743 Щодо здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам Тлумачення статті 428 ЦК України свідчить, що в ній передбачено конструкцію спільності прав інтелектуальної власності. При цьому законодавець не пов`язує спільну належність прав інтелектуальної власності із правовим режим спільної власності, оскільки вона є притаманною для речових відносин. У тому разі, якщо один із суб`єктів, яким спільно належать певні права інтелектуальної власності, вибуває внаслідок тих чи інших підстав із цих правовідносин (зокрема, внаслідок смерті), то його спадкоємець (спадкоємці) можуть заявляти вимогу про визнання права інтелектуальної власності. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5744»
«Юрисдикція спору за позовом фізичної особи про визнання права власності на нерухоме майно до боржника, щодо якого порушено господарськими судами справу про банкрутство до 19 січня 2013 року Cпір за позовом фізичної особи про визнання права власності на нерухоме майно до боржника, щодо якого порушено господарськими судами справу про банкрутство до 19 січня 2013 року, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1644»
«Здійснення ліквідатором – арбітражним керуючим права власності Після введення процедури ліквідації до арбітражного керуючого (ліквідатора) переходить правомочність власника та керівника боржника; вибуття майна з володіння власника (банкрута) відбувається не за його волевиявленням, а за прямою вказівкою спеціального закону. Обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов'язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством про банкрутство. Здійснення ліквідатором – арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, що встановлені Законом про банкрутство (проведення аукціону з порушенням вимог цього Закону), не є вираженням волі власника майна (банкрута) на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави для повернення майна володільцю шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів у порядку частини першої статті 388 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4865 Належні способи захисту прав та інтересів у правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство ВП ВС відступила від власного висновку, сформульованого у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, щодо неефективності вимог про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу як способу захисту прав та інтересів позивача у справі про банкрутство, зазначивши, що у правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство відновлення порушеного права позивача здійснюється у різні способи, зокрема: − якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство майно боржника перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред’явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону; - якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред’явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону); − якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство відчужено майно, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред’явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України У цій справі на момент звернення позивачів із заявами про визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону та укладених за його наслідком договорів купівлі-продажу майна боржника спірне майно належало на праві власності переможцю аукціону, з яким боржник уклав договори купівлі-продажу цього майна. Тож, на думку Великої Палати ВС, обраний спосіб захисту у вигляді вимог про визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону й договору купівлі-продажу майна боржника і застосування реституції відповідає критерію ефективності та змісту порушеного права позивачів. Правовим наслідком задоволення судом позовних вимог щодо визнання результатів аукціону з реалізації майна та договору купівлі-продажу майна боржника недійсними є повернення відчуженого з порушенням вимог Закону про банкрутство майна до ліквідаційної маси боржника, навіть у випадку заявлення такої вимоги позивачем, який не є стороною договору. Водночас задоволення судом вимоги про повернення відчуженого на аукціоні майна до ліквідаційної маси боржника передбачає також стягнення з боржника на користь переможця аукціону одержаних за правочином коштів. Таке стягнення є не задоволенням окремої позовної вимоги, а необхідним наслідком визнання недійсним правочину та задоволення вимоги про застосування реституції, хоч і сформульованої позивачем в усіченому вигляді, який охоплює тільки ту частину, яка стосується повернення відчуженого боржником майна. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10323 Щодо витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на нього в межах справи про банкрутство Здійснення ліквідатором – арбітражним керуючим розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, що передбачені Законом про банкрутство (в редакції від 14.05.1992), а саме проведення аукціону з порушенням вимог цього Закону, не є вираженням волі власника майна (банкрута) на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави для повернення майна володільцю шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів у порядку частини першої статті 388 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14891»
«Декларація відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства є офіційним документом Декларація відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки є офіційним документом. Разом із тим, ураховуючи, що подання державному адміністратору недостовірної інформації щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства за наведених у вироку обставин містить склад адміністративного правопорушення, то в діях обвинуваченої відсутні склади кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/202»
«Щодо здійснення повторного перегляду судового рішення, яке вже було переглянуто в апеляційному та касаційному порядку відповідно до положень ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, та набрало законної сили ОП КГС ВС дійшла висновку, що ГПК України у редакції, яка була чинною до 15.12.2017, не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки. Разом з тим ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина перша статті 254 кодексу). Однак, розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України у редакції, яка була чинною до 15.12.2017. Відтак, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення. Оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України. Таким чином, ОП КГС ВС дійшла висновку про відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.08.2018 у справі № 910/14369/16 про те, що особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що рішенням місцевого господарського суду вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки і яке вже було переглянуто та залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, може звернутися з відповідною апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4387»
«Оскарження ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до документів щодо фінансово-господарської діяльності юридичної особи Ухвала слідчого судді про надання тимчасового доступу до документів щодо фінансово-господарської діяльності юридичної особи шляхом вилучення їхніх оригіналів, якщо це не перешкоджає підприємницькій діяльності цієї юридичної особи, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/523»
«Про перерахунок та виплата підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» частини першої статті 77 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як члену сім'ї репресованої і подальшому реабілітованої При визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, та членам їхніх сімей, які були примусово переселені, слід керуватися нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 року № 654, зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам закону. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1664»
«Зразкова справа. Про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця Право державного службовця, якому встановлена інвалідність, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» пов'язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця. Жодних додаткових умов для призначення такої пенсії не встановлено. Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1985»
«Юрисдикція спору щодо виплати компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги, передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо юрисдикції спору щодо виплати компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку виплачують органи державної влади у встановленому Законом порядку, визначивши, що такий спір є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2502»
«Про оскарження постанови ЦВК про відмову в реєстрації особи кандидатом у Президенти України з огляду на невнесення грошової застави у розмірі, встановленому Законом України «Про вибори Президента України» Основний Закон встановлює ценз щодо осіб які мають право бути обраними Президентом України, а механізм реалізації пасивного виборчого права передбачено Законом № 474-XIV. Законом «Про вибори Президента України» встановлена обов’язковість внесення у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Комісії грошової застави у розмірі два мільйони п’ятсот тисяч гривень для усіх без винятку суб’єктів висування кандидатів на пост Президента України (ст. 49 Закону № 474-XIV). Отже, грошова застава не може розглядатися як обмеження пасивного виборчого права громадян за ознакою майнового стану." Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5246»
«Визначення моменту виникнення права на позов Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. За змістом статті 261 ЦК України законодавець виходить не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов'язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2067»
«Особа, яка може бути представником у малозначних справах Сторона у справі, віднесеній процесуальним законом до малозначних, не позбавлена права на представництво своїх законних інтересів, у тому числі й на звернення із апеляційною скаргою, поданою, зокрема, представником за довіреністю. Наведене є виключенням із загального правила прямої дії норми статей 59, 1312 Конституції України та підпункту 11 пункту 161 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, яким передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3095»
Зразки документів, калькулятори та матеріали, дібрані за галуззю права цього рішення.
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?