Стаття 215 ЦК України: судова практика Верховного Суду

«Щодо визнання права власності на придбане нерухоме майно на підставі статті 392 ЦК України Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної статті судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду. Виникнення права власності на нерухоме майно в процедурі реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство пов’язане з укладенням договору купівлі- продажу між ліквідатором боржника як замовником аукціону та переможцем торгів з подальшим нотаріальним посвідченням такого договору та відповідною державною реєстрацією переходу права до нового власника. Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна свідчить про те, що в позивача не виникло права власності на таке майно і не відбулося порушення його прав як власника майна, у зв’язку із чим позов про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України не підлягає задоволенню. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14892»

«Зупинення перебігу позовної давності на період дії мораторію у справі про банкрутство Мораторій у справі про банкрутство є особливою правовою нормою, яка не виключає в цілому перебігу строків позовної давності за будь-якими вимогами до боржника (зокрема, немайновими про визнання недійсним договору), ця норма пов'язана із зупиненням виконання боржником грошових зобов'язань та має ряд винятків щодо поширення дії мораторію, до яких віднесено задоволення конкурсних вимог у ліквідаційній процедурі боржника, задоволення поточних вимог, задоволення вимог по заробітній платі та прирівняних до неї вимог. Поняття мораторію у справі про банкрутство не охоплює заборони виконання будь-яких зобов'язань боржником, а стосується тільки зупинення виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Наслідки введення мораторію у справі про банкрутство не поширюються на зупинення перебігу позовної давності щодо інших вимог до боржника. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3860»

«Наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджає зверненню стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку Існування судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за умови його невиконання не перешкоджає зверненню стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Ухвалення зазначеного рішення без його виконання не припиняє дію договору іпотеки, а застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та непоновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням та спрямоване на захист прав та інтересів кредитора. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5119»

«Юрисдикція спору за позовом фізичних осіб, щодо порушення корпоративних прав засновників та власників фермерського господарства Спір, який пов'язаний з порушенням корпоративних прав засновників та власників фермерського господарства, діяльністю фермерського господарства та членством у ньому, незалежно від суб’єктного складу, відповідно до пунктів 3, 13 частини першої статті 20 ГПК України належить до юрисдикції господарських судів Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3178 Про неможливість застосування спеціальної позовної давності за аналогією закону до вимог про оскарження рішень власників фермерського господарства Вимоги Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яким встановлена спеціальна позовна давність до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, не можуть застосовуватися за аналогією закону до вимог про оскарження рішень власників фермерського господарства відповідно до статті 8 ЦК України. У такому разі, оскільки інше не передбачено законом, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3179»

«Відсутність відповідальності туроператора за відмову посольства країни відвідування у видачі візи або невидачу візи до початку подорожі Туроператор не несе відповідальності за відмову посольства країни відвідування у видачі візи або невидачу візи до початку подорожі, а сплачені кошти підлягають поверненню туристу за вирахуванням витрат, які вже поніс туроператор/турагент на організацію туру (на умовах, передбачених договором про надання туристичних послуг) та анулювання всіх туристичних послуг на момент такої відмови. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3455»

«Щодо визнання на підставі рішення суду нікчемного заповіту недійсним Визнання на підставі рішення суду нікчемного заповіту недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1756»

«Визнання недійсним договору, яким встановлено емфітевзис на майбутнє Закон не встановлює заборони на визначення емфітевтичного права на майбутнє, а договір емфітевзису повинен відповідати загальним положенням про договір, передбаченим статтями 407 – 412 ЦК України та статтею 102-1 Земельного кодексу України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/131»

«Щодо дійсності арбітражного застереження, яке не містить місцезнаходження арбітражу, складу арбітрів, місця проведення засідання арбітражного суду, мови арбітражного провадження Арбітражне застереження, яке не містить погодженого між сторонами місцезнаходження арбітражу, складу арбітрів, місця проведення засідання арбітражного суду, мови арбітражного провадження, відповідно до статей 203, 215 ЦК України та Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не є нікчемним у силу вимог закону. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9536»

«Наявність правових підстав для визнання правочину недійсним у момент його вчинення Наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Розірвання сторонами такого правочину, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання його недійсним. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/55»

«Мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширює свою дію на будь-які інші спори, стороною яких є боржник та не застосовується при вирішенні цих спорів як передбачена законом підстава для зупинення перебігу позовної давності у спірних правовідносинах Норма частини третьої статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не поширює свою дію на будь-які інші спори, стороною яких є боржник, що розглядаються у справах про банкрутство, і не пов'язані зі спором про грошові вимоги кредиторів та не застосовується при вирішенні цих спорів як передбачена законом відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 ЦК України підстава для зупинення перебігу позовної давності у спірних правовідносинах. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1526 Початок перебігу позовної давності за вимогами боржника/арбітражного керуючого у справах про банкрутство Початок перебігу позовної давності за вимогами боржника/арбітражного керуючого у справах про банкрутство починається від дня, коли про порушене право або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися боржник, а не арбітражний керуючий. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1527 Позовна давність, ознаки, умови обмеження права на судовий захист у справі про банкрутство Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи – носія порушеного права. Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору. Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови: 1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, щоб зводити нанівець саму сутність цього права; 2) таке обмеження повинно мати легітимну мету; 3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою, а саме: – строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким; – застосування позовної давності має бути передбачуваним; – механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб’єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3792 Початок перебігу позовної давності у справах про банкрутство При тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов'язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. При цьому і в разі пред'явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3833 Початок перебігу позовної давності у справах про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута У спірних правовідносинах суб’єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатися боржник в особі уповноваженого органу. Визначення початку перебігу строку позовної давності з дня, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин, не відповідає наведеним правилам застосування норми матеріального права. Для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3850 Причини, які не вважаються поважними щодо пропуску строку позовної давності у справі про банкрутство Обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виняток, та свідчити про об’єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропуску цього строку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3863»

«Можливість оспорення дійсності заповіту спадкоємцем, який пропустив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини Особа, яка не звернулась у встановлений законом шестимісячний термін за реалізацією свого права на спадкування без поважних причин, засвідчує відсутність у спадкоємця юридичної заінтересованості у визнанні заповіту недійсним, оскільки право, за захистом якого він звертається до суду (право на спадкування), йому не належить унаслідок спливу строку на його реалізацію. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1753»

«Умови, за яких боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом за ініціативи банку У разі погодження в кредитному договорі порядку підвищення відсоткової ставки за ініціативи банку боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3738»

«Наслідки підписання договору директором товариства без згоди учасників цього товариства Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди учасників цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою ‒ стороною договору, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор у цьому випадку діяв саме від імені товариства, а не від імені його учасника. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1151»

«Про прирівнення до вкладу коштів фізичних осіб за чітко визначеними ознаками Правочин щодо надання позивачем позики ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та операції з перерахування коштів позичальнику й повернення коштів із рахунку вказаного товариства на рахунок позивача були вчинені після віднесення банку до категорії проблемних. Отже, кошти позивача відповідають критеріям, визначеним змінами, внесеними до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», а тому вони прирівнюються до вкладу, а позивач – до вкладника. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4262»

«Невиконання певних домовленостей особою, на користь якої здійснена відмова від спадщини як підстава для визнання заяви про відмову від спадщини недійсною на підставі статті 229 ЦК України Зміна думки щодо відмови від спадщини у зв’язку з невиконанням певних домовленостей у подальшому особою, на користь якої здійснена така відмова, не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання заяви про відмову від спадщини недійсною на підставі статті 229 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1776»

«Правові наслідки спливу позовної давності щодо основної та додаткової вимог кредитора Сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора щодо стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов’язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки згідно з абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку». Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2»

«Щодо нікчемності договору поруки внаслідок недодержання письмової форми Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Враховуючи зазначене, встановлення судом, що підпис від імені поручителя в договорі поруки виконаний не ним, а іншою особою, має наслідком нікчемність такого договору. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5100»

«Юрисдикція спорів у справах, які виникають з корпоративних відносин між учасниками товариства Спори у справах, які виникають з корпоративних відносин між учасниками товариства, у тому числі й тими, які вибули, щодо визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства, змін до статуту товариства, а також договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства є господарсько-правовими і підлягають розгляду за правилами господарського судочинства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/114»