«Спосіб захисту прав орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки у випадку укладення договору оренди з іншим орендарем Велика Палата Верховного Суду конкретизувала власний правовий висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права,…»
«Належний спосіб захисту речових прав замовника на об’єкт будівництва у разі їх оспорювання або невизнання У разі оспорювання або невизнання речових прав замовника на майно, що перебуває в процесі створення, останній має право на захист шляхом пред’явлення позову про визнання за ним його майнових…»
«Щодо недійсності договору дарування майна (фраудаторного правочину), вчиненого з метою уникнення його потенційної конфіскації у кримінальному провадженні Для кваліфікації договору дарування майна близькому родичу як фраудаторного правочину, спрямованого на приховування активів від конфіскації,…»
«Щодо недопустимості одночасної кваліфікації договору як фіктивного та фраудаторного (вчиненого на шкоду кредитору) Одночасна кваліфікація оспорюваного договору як фіктивного (стаття 234 ЦК України) та фраудаторного (такого, що вчинений на шкоду кредитору всупереч статтям 3, 13 ЦК України), не…»
«Щодо правомірності електронного договору позики у криптовалюті USDT та відсутності підстав для визнання його недійсним Електронний договір позики у криптовалюті USDT, підписаний сторонами за допомогою електронного підпису, прирівнюється за своїми правовими наслідками до письмової форми. Оскільки у…»
«Нормативна підстава визнання недійсним договору, який направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника (фраудаторний) Позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення…»
«Нормативна підстава визнання недійсним договору, який направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника (фраудаторний) Позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення…»
«Щодо права опікуна майна особи, яка зникла безвісти за особливих обставин, брати участь у загальних зборах ТОВ та голосувати замість такого учасника Опікун майна особи, яка зникла безвісти за особливих обставин, має право брати участь і голосувати на загальних зборах юридичної особи замість такого…»
«Ефективний спосіб захисту прав власника земельної ділянки, позбавленого фактичного користування нею внаслідок незаконної державної реєстрації права оренди за іншою особою Для ефективного захисту прав власника землі, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено…»
«Щодо неукладеності договору реструктуризації заборгованості за відсутності предмета реструктуризації Договір про реструктуризацію заборгованості є неукладеним, якщо заборгованість, що є предметом такого договору, встановлена судовим рішенням як відсутня. Оскільки за відсутності реального боргу…»
«Належний спосіб захисту речових прав замовника на об’єкт будівництва у разі їх оспорювання або невизнання У разі оспорювання або невизнання речових прав замовника на майно, що перебуває в процесі створення, останній має право на захист шляхом пред’явлення позову про визнання за ним його майнових…»
«Незнання спадкоємцем про існування заповіту як підстава для визнання угоди про розподіл спадкового майна недійсною за статтею 229 ЦК України Необізнаність спадкоємця про існування заповіту на його користь на момент отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та укладення угоди про…»
«Про неможливість розгляду у судовому порядку наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання правочину нікчемним Встановлена правова природа наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1932»
«Одночасне пред’явлення віндикаційного і негаторного позовів Одночасне пред’явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов) є неможливим. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/448 Спосіб захисту прав особи, порушених невиконанням зобов’язання за договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване нерухоме майно Права особи, порушені невиконанням зобов’язання за договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване нерухоме майно, повинні захищатися за допомогою норм інституту зобов’язального права, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків. Позовні вимоги про визнання права власності осіб, які володіють майновими правами на новозбудоване нерухоме майно є неналежним способом захисту прав такої особи. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/449 Умови застосування віндикаційного та негаторного позовів Одна з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4590»
«Щодо дійсності договору управління нерухомим майном, обтяженим іпотекою та укладеним без згоди іпотекодержателя Здійснивши системний аналіз положень частини першої статті 1 та абзацу 4 частини третьої статті 9 Закону України "Про іпотеку", ОП КГС ВС дійшла висновку, що законодавцем передбачено перелік договорів, укладення яких прямо заборонено без згоди іпотекодержателя та визначено наслідки їх недійсності згідно з частиною третьою статті 12 цього Закону. Договір управління не включено до такого переліку, незважаючи на те, що положення управителя завжди до якоїсь міри пов'язані з переданням предмета управління – майна установника управління у користування управителя. Отже, законодавцем допускається передання власником-іпотекодавцем належного йому нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки, в управління третій особі на підставі договору управління майном в силу частини першої статті 1039 ЦК України з обов'язком щодо попередження управителя про правовий режим майна, яке передається в управління, як такого, що є предметом обтяження (частина друга статті 1039 ЦК України) та з врахуванням обсягу обмеження прав власника за договором іпотеки. З огляду на викладене ОП КГС ВС не вважає за необхідне відступати від висновку, викладеного Верховним Судом у справах № 916/144/18 та № 916/145/18 про відсутність правових підстав для визнання нікчемним (недійсним) договору управління нерухомим майном саме з підстав, передбачених частиною третьою статті 12 Закону України "Про іпотеку". Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4447»
«Виникнення корпоративних прав, які пов'язані з набуттям права власності на акції Право власності на цінні папери бездокументарної форми існування переходить до депонента з моменту зарахування прав на ці цінні папери на його рахунок у цінних паперах у депозитарній установі. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2977»
«Нікчемність одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчиненого після спливу строку позовної давності щодо вимоги сторони, яка заявила про таке зарахування Односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинений після спливу строку позовної давності щодо вимоги сторони, яка заявила про зарахування зустрічних однорідних вимог, є нікчемним і відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України визнання його недійсним не вимагається Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/626 Юрисдикція спору між фізичними особами про про визнання недійсним одностороннього правочину про зустрічне зарахування грошових вимог, які виникли із договору щодо корпоративних прав Спір між фізичними особами про визнання недійсним одностороннього правочину про зустрічне зарахування грошових вимог, які виникли із договору щодо корпоративних прав, підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/627 Юрисдикція спорів, що випливають з односторонніх правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог (коли такі вимоги виникають на підставі зобов`язань, спори щодо яких підлягають розгляду за правилами різного виду судочинства) Визначення юрисдикції спорів, що випливають з односторонніх правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог (коли такі вимоги виникають на підставі зобов`язань, спори щодо яких підлягають розгляду за правилами різного виду судочинства) відбувається відповідно до того виду судочинства, в порядку якого підлягають розгляду спори щодо зобов`язань, на підставі яких виникла вимога у сторони, яка заявила про зарахування зустрічних однорідних вимог. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2639»
«Припинення банком банківської діяльності поза межами порядку, передбаченого ЗУ «Про банки і банківську діяльність Припинення банком банківської діяльності можливе виключно у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Перехід прав та обов’язків від банку до наступних осіб, які заявили про своє правонаступництво, не може відбуватися лише на підставі виключення цим банком із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності «банківської діяльності» без дотримання процедури, встановленої Законом України «Про банки і банківську діяльність». Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/657 Припинення управління банком Фондом у випадку скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку Скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом. Управління банком Фондом у такому разі припиняється лише після прийняття НБУ рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд НБУ. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4607 Перехід прав та обов’язків від банку до наступних осіб у випадку виключення цим банком із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності «банківської діяльності» Перехід прав та обов’язків від банку до наступних осіб, які заявили про своє правонаступництво, не може відбуватися лише на підставі виключення цим банком із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності «банківської діяльності» без дотримання процедури, встановленої Законом України «Про банки і банківську діяльність». Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4608»
«Наслідки розірвання виконаного повністю або частково договору та закінчення строку дії гарантії щодо права сторони звернутися з позовом до суду про визнання такого договору недійсним Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Закінчення строку дії гарантії є підставою для припинення зобов'язання гаранта перед кредитором. Водночас така обставина не позбавляє сторони права на звернення з позовом про визнання такого договору недійсним. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3394»
«Щодо нікчемності умов кредитного договору щодо встановлення додаткових платежів, заборонених чинним на момент укладення договору законодавством Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацем другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 ЗаконуУкраїни «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Положення спірного кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено законодавством, чинним на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5707»
«Способи захисту корпоративних прав учасника товариства, порушених внаслідок укладення директором товариства договору Учасник товариства, який вважає свої корпоративні права порушеними внаслідок укладення директором товариства договору, має право (разом з іншими учасниками) ініціювати питання щодо скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про звернення товариства з відповідним позовом до суду. Належним способом захисту корпоративних прав учасника товариства також може бути подання ним (зокрема, разом з іншими учасниками, яким належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства) позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи. Якщо частки такого учасника недостатньо для цього з огляду на вимоги частини першої статті 54 ГПК України, то такий учасник вправі вийти з товариства і вимагати виплати йому вартості частки, а також подати позов до самого товариства та/або його учасників, якщо він вважає, що рішенням загальних зборів учасників товариства щодо відчуження майна йому було завдано збитки. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/102 Визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, на підставі якого діяв директор Для визнання недійсними договорів, укладених виконавчим органом товариства з третьою особою, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом у судовому порядку визнано недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, на підставі якого виконавчий орган діяв на момент укладення цих договорів. Такі договори можуть бути визнані недійсними із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що контрагент юридичної особи за договором діяло недобросовісно і нерозумно, тобто знало або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могло не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3058 Юрисдикція спору за позовом фізичної особи щодо оскарження договору іпотеки нерухомого майна, укладеного між двома юридичними особами (до 15 грудня 2017 року) Спір за позовом фізичної особи щодо оскарження договору іпотеки нерухомого майна, укладеного між двома юридичними особами, ініційований до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4184 Порядок визначення юрисдикційності спору Питання юрисдикційності спору вирішується при відкритті провадження у справі, а вирішальним моментом при цьому є час, коли подано позов. Тобто, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд з`ясовує, у порядку якого судочинства мала розглядатися справа станом на час подання позову до цього суду. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4560»
«Щодо застосування положень глави 83 ЦК України у разі виконання недійсного правочину лише однією із сторін Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5461»
«Умови чинності гарантії, які не можуть бути погоджені в договорі банківської гарантії Погодження в договорі банківської гарантії таких умов чинності гарантії, що залежать від дій боржника (тому об`єктивно можуть не наступити), суперечить правовій природі гарантії, сутність якої полягає в тому, що банк гарант приймає на себе зобов`язання зі сплати обумовленої договором суми у разі настання гарантійного випадку незалежно від сплати таких сум боржником. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, водночас порядок покриття боржником вказаних сум встановлений в ст. 569 ЦК України, яка передбачає право гаранта на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3395»
«Можливість укладення платником аліментів правочинів, спрямованих на відчуження належного йому майна Обов’язок сплати аліментів не є перешкодою для укладення платником аліментів правочинів, спрямованих на відчуження належного йому майна. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6924»
«Щодо застосування положень ЦК України щодо умов дійсності правочину та правових наслідків недійсності правочину для регулювання суспільних відносин, які виникають у зв’язку з укладенням трудового договору Положення Цивільного кодексу України щодо умов дійсності правочину та правових наслідків недійсності правочину не підлягають застосуванню для регулювання суспільних відносин, які виникають у зв’язку з укладенням трудового договору (контракту) Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2009»
«Щодо права представника за довіреністю на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, укладеного від імені його довірителя на підставі оспорюваної довіреності, виданої іншій особі Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права. Таким чином, представник за довіреністю, заступаючи місце особи, яку він представляє і від імені якої виступає «Alter ego» (друге «я», мій представник) має право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, укладеного на підставі оспорюваної довіреності, виданої іншій особі у разі, якщо такий правочин суперечить його волевиявленню як представника власника майна, відчуженого за таким договором. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3448»
«Підстава для визнання договору дарування недійсним на підставі статті 225 ЦК України Підставою для визнання договору дарування недійсним згідно зі статтею 225 ЦК України, що передбачає можливість визнати недійсним правочин, вчинений дієздатною фізичною особою в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути лише абсолютна неспроможність дарувальника в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6979»
«Іпотека не припиняється у разі витребування власником майна, що є предметом іпотеки, від добросовісного набувача (іпотекодавця) або у випадку відсутності згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Оскільки Закон України «Про іпотеку», який є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, не передбачено таких підстав для припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку, тому такі підстави не припиняють основне зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5054»
«Щодо відсутності обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном, право на користування яким мають діти, якщо власник не є одним із їх батьків або особою, яка їх замінює Аналіз законодавства дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, у разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх. Законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном залежно від того, чи мають право на користування ним інші особи, зокрема малолітні, якщо власник не є їх батьком (матір’ю) або ж особою, яка замінює останніх. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5157»
«Орендодавець, який вчинив правопорушення у вигляді недопуску орендаря до об’єкта оренди, якщо фактів такого порушення зафіксовано два (або більше), не може бути притягнутим до юридичної відповідальності двічі (або більше) Вирішуючи питання про стягнення штрафу та його розмір за невиконання умов договору оренди майна, слід враховувати безперервність вчиненого орендодавцем порушення у вигляді перешкоджання орендарю у доступі на робоче місце незалежно від кількості фіксацій такого порушення. Так, кількість фіксацій факту порушення права орендаря на користування орендованим майном залежить лише від волі самого орендаря і не є свідченням наявності відповідної кількості порушень з боку орендодавця, яке залишається єдиним триваючим порушенням для нього і полягає в протиправному вчиненні орендодавцем перешкод орендарю у реалізації ним права користування орендованим майном. Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Отже, у такому випадку не може бути підставою для притягнення орендодавця до юридичної відповідальності двічі (або більше) вчинення єдиного триваючого порушення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1592 Триваюче порушення в господарській справі Триваючим порушенням є порушення, яке почалося з протиправної дії чи бездіяльності, здійснюється потім безперервно шляхом невиконання обов’язку. Початковим моментом цього діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли особа не виконує конкретного обов’язку (в розглядуваному випадку обов’язку, передбаченого умовами договору) або виконує його неповністю чи неналежним чином. Таке порушення припиняється виконанням регламентованих обов’язків добровільно або у примусовому порядку, залученням винної особи до відповідальності. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1593»
«Оцінка та перевірка заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства щодо доводів заявника, наведених в обгрунтування розміру земельної ділянки Розглядаючи заяву громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування, а в разі переданого на судовий розгляд спору – суд, повинен дати оцінку зазначеним у заяві обставинам і фактам, перевірити доводи заявника, наведені в обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив розвитку фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду – виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3184»
«Застосування ст. 232 ЦК України до правочину, вчиненого керівником юридичної особи внаслідок зловмисної домовленості з представником іншої сторони Правочин, вчинений керівником юридичної особи внаслідок зловмисної домовленості з представником іншої сторони, може бути визнаний недійсним на підставі частини першої статті 232 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/177»
Зразки документів, калькулятори та матеріали, дібрані за галуззю права цього рішення.
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?