«Щодо кваліфікації відсутності працівника через потребу збереження життя та здоров’я у прифронтових зонах Недосягнення згоди між працівником і роботодавцем щодо підстав надання відпустки без збереження заробітної плати в умовах воєнного стану саме по собі не може бути підставою для звільнення за…»
«Про особливості надання відпустки без збереження заробітної плати в умовах воєнного стану Згідно із роз`ясненнями Міністерства економіки України до Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» відпустка,…»
«Щодо права роботодавця об'єкта критичної інфраструктури відмовити у наданні відпустки під час воєнного стану та кваліфікація невиходу на роботу як прогулу Роботодавець об'єкта критичної інфраструктури під час дії воєнного стану має право відмовити працівнику, зокрема особі з інвалідністю, у наданні…»
«Щодо направлення поштового відправлення як доказ подання заяви про відпустку без збереження заробітної плати Факт отримання роботодавцем поштового відправлення від працівника не є беззаперечним доказом того, що у цьому відправленні містилася заява про надання відпустки без збереження заробітної…»
«Про систематичність прогулу, як обов'язкову умову для звільнення державного службовця Обов'язковою умовою для звільнення державного службовця є встановлення систематичності (тобто вчинених неодноразово протягом року) прогулів (відсутності на роботі більше трьох годин) цієї особи без поважних…»
«Про особливості надання відпустки без збереження заробітної плати в умовах воєнного стану Згідно із роз`ясненнями Міністерства економіки України до Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» відпустка,…»
«Про тлумачення права на компенсацію за невикористану відпустку осіб рядового і начальницького складу ДБР Положення №743 та Інструкція №348, які визначають порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу ДБР, хоча й передбачають право на отримання компенсації за…»
«Щодо кваліфікації невиходу працівника на роботу в умовах воєнного стану та виконання дистанційної роботи Невихід працівника на роботу внаслідок обставин, пов’язаних із бойовими діями, або через небезпеку для життя і здоров’я, не може бути кваліфікований як прогул без поважних причин. Якщо працівник…»
«Про невіднесення до засобів примусу пропозиції роботодавця піти у відпустку своєму працівнику, який через надзвичайну ситуацію в країні тимчасово виїхав за її межі Працівникам, зокрема, які виїхали за межі території України або набули статусу внутрішньо переміщеної особи, за їх заявою, в…»
«Щодо кваліфікації відсутності працівника через потребу збереження життя та здоров’я у прифронтових зонах Недосягнення згоди між працівником і роботодавцем щодо підстав надання відпустки без збереження заробітної плати в умовах воєнного стану саме по собі не може бути підставою для звільнення за прогул, якщо відсутність працівника зумовлена об’єктивними обставинами, пов’язаними із збереженням життя та здоров’я Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13985»
«Про особливості надання відпустки без збереження заробітної плати в умовах воєнного стану Згідно із роз`ясненнями Міністерства економіки України до Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» відпустка, яка передбачена частиною четвертою статті 12 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану (Закон №2136-IX), є новим видом відпустки без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов`язковому порядку за його заявою. Дана відпустка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, які надаються працівникові відповідно до статей 25, 26 Закону України ""Про відпустки"". Для отримання такої відпустки працівник, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, звертається до роботодавця з відповідною заявою, в якій обов`язково має бути визначеною тривалість такої відпустки, але не більше ніж 90 календарних днів. Закон не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів. Водночас вважаємо, що загальна тривалість відпусток (частин) яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану. Законом не передбачено право роботодавця відмовити такому працівникові у наданні цієї відпустки. Водночас, виходячи із умов її надання, вбачається, що працівник має підтвердити той факт, що він ""виїхав за межі території України"" або ""набув статусу внутрішньо переміщеної особи"". Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, відтак рішення щодо надання відпустки у цьому випадку прийматиметься роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт. Отже, законодавець встановив обов`язок для роботодавця надати працівнику відповідну відпустку, але за умови, наявність відповідних обставин, а саме: наявність факту перетину особою державного кордону або набуття статусу внутрішньо переміщеної особи. Тобто, у разі звернення працівника із заявою про надання відпустки відповідно до частини четвертої статті 12 Закону №2136-IX, йому також необхідно надати документи, що будуть підтверджувати наведені вище обставини. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11394»
«Щодо права роботодавця об'єкта критичної інфраструктури відмовити у наданні відпустки під час воєнного стану та кваліфікація невиходу на роботу як прогулу Роботодавець об'єкта критичної інфраструктури під час дії воєнного стану має право відмовити працівнику, зокрема особі з інвалідністю, у наданні будь-якого виду відпустки. Перебування працівника за кордоном без погодженої відпустки та невихід на роботу після отримання відмови у її наданні є прогулом без поважних причин, що є підставою для звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13982»
«Щодо направлення поштового відправлення як доказ подання заяви про відпустку без збереження заробітної плати Факт отримання роботодавцем поштового відправлення від працівника не є беззаперечним доказом того, що у цьому відправленні містилася заява про надання відпустки без збереження заробітної плати. За відсутності доказів, що підтверджують зміст поштового відправлення, відсутність працівника на роботі може бути кваліфікована як прогул без поважних причин, що є підставою для звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14104»
«Про систематичність прогулу, як обов'язкову умову для звільнення державного службовця Обов'язковою умовою для звільнення державного службовця є встановлення систематичності (тобто вчинених неодноразово протягом року) прогулів (відсутності на роботі більше трьох годин) цієї особи без поважних причин. Єдиною належною обставиною, яка свідчить про систематичність вчинення державним службовцем такого дисциплінарного проступку як прогул без поважних причин, є чинне рішення суб'єкта призначення (керівника відповідного державного органу) про накладення на даного державного службовця дисциплінарного стягнення за таке ж порушення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12603»
«Про особливості надання відпустки без збереження заробітної плати в умовах воєнного стану Згідно із роз`ясненнями Міністерства економіки України до Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» відпустка, яка передбачена частиною четвертою статті 12 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану (Закон №2136-IX), є новим видом відпустки без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов`язковому порядку за його заявою. Дана відпустка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, які надаються працівникові відповідно до статей 25, 26 Закону України ""Про відпустки"". Для отримання такої відпустки працівник, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, звертається до роботодавця з відповідною заявою, в якій обов`язково має бути визначеною тривалість такої відпустки, але не більше ніж 90 календарних днів. Закон не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів. Водночас вважаємо, що загальна тривалість відпусток (частин) яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану. Законом не передбачено право роботодавця відмовити такому працівникові у наданні цієї відпустки. Водночас, виходячи із умов її надання, вбачається, що працівник має підтвердити той факт, що він ""виїхав за межі території України"" або ""набув статусу внутрішньо переміщеної особи"". Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, відтак рішення щодо надання відпустки у цьому випадку прийматиметься роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт. Отже, законодавець встановив обов`язок для роботодавця надати працівнику відповідну відпустку, але за умови, наявність відповідних обставин, а саме: наявність факту перетину особою державного кордону або набуття статусу внутрішньо переміщеної особи. Тобто, у разі звернення працівника із заявою про надання відпустки відповідно до частини четвертої статті 12 Закону №2136-IX, йому також необхідно надати документи, що будуть підтверджувати наведені вище обставини. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11394 Про необхідність перекладу документів, поданих іноземною мовою, для вирішення питання щодо надання відпустки Вирішуючи питання щодо спірної відпустки, відповідач (роботодавець) повинен був оцінити надані позивачкою документи, тобто, перш за все, зрозуміти їх дійсний зміст. Однак, враховуючи, що поданий працівником документ виданий іноземною мовою без відповідного перекладу, у відповідача були відсутні підстави для прийняття будь-якого рішення щодо спірної відпустки, оскільки у своїй діяльності органи державної влади України використовують виключно державну мову. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11395»
«Про тлумачення права на компенсацію за невикористану відпустку осіб рядового і начальницького складу ДБР Положення №743 та Інструкція №348, які визначають порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу ДБР, хоча й передбачають право на отримання компенсації за невикористану відпустку в році звільнення, вони все ж не містять чітких норм, які б регулювали порядок виплати компенсації за дні відпустки, які не були використані в попередні роки.Недостатня чіткість спеціального законодавства у спірному питанні призводить до ситуації правової невизначеності, яку, за загальним правилом, у тому числі з урахуванням позицій, сформульованих Європейським судом з прав людини, потрібно тлумачити на користь працівника. Стаття 45 Конституції України гарантує кожному, хто працює, право на відпочинок. Така конституційна гарантія створює для роботодавця безумовний обов`язок забезпечити реалізацію права працівника на відпочинок не лише шляхом його декларування (як, наприклад, затвердження графіків відпусток), а й через безпосереднє видання наказів про відпустку у передбачений законодавством спосіб та термін.Невиконання роботодавцем цього обов`язку з будь-яких причин, не може створювати для працівника негативні наслідки, зокрема щодо позбавлення гарантованих Конституцією України днів відпочинку під час оплачуваної щорічної відпустки. Для забезпечення дотримання цієї конституційної гарантії законодавець передбачив можливість перенесення відпусток на інший період або компенсації у вигляді грошових виплат. З огляду на те, що спеціальне законодавство, яке регулює умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДБР, не містить чіткої регламентації питання невикористаних днів відпустки за попередні роки, Верховний Суд підтримує застосування до спірних правовідносин норм загального трудового законодавства, зокрема КЗпП України та Закону №504/96-ВР. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11320»
Зразки документів, калькулятори та матеріали, дібрані за галуззю права цього рішення.
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?