Стаття 215 ЦК України: судова практика Верховного Суду

«Умови, за яких оспорюваний правочин може бути визнано судом недійсним Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5136»

«Умови, необхідні для визнання правочину недійсним Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4960»

«Щодо фіктивності договору купівлі-продажу цінних паперів Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тому мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, і з метою приховання майна від конфіскації чи звернення стягнення на таке майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6967»

«Щодо підвідомчості справ у спорах про стягнення коштів за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів Спір про стягнення коштів за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів, який ґрунтується на цивільно-правових угодах та не виникає з корпоративних правовідносин, розглядається за правилами цивільного судочинства Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6946 Обов'язок суду встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів купівлі-продажу цінних паперів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків Вирішуючи спори про визнання недійсним договору купівлі- продажу цінних паперів, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6965»

«Щодо відсутності обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном, право на користування яким мають діти, якщо власник не є одним із їх батьків або особою, яка їх замінює Аналіз законодавства дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, у разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх. Законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном залежно від того, чи мають право на користування ним інші особи, зокрема малолітні, якщо власник не є їх батьком (матір’ю) або ж особою, яка замінює останніх. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5157»

«Занижена ціна продажу права вимоги за кредитним договором у процесі ліквідації банку як підстава для визнання аукціону та відповідного договору недійсними Занижена ціна продажу права вимоги за кредитним договором, яка є меншою ніж предмет продажу, тобто обсяг самого права вимоги, не є підставою для визнання аукціону та договору недійсними, оскільки сама по собі не свідчить про порушення порядку продажу активів банку у процесі його ліквідації. Вкладник банку, який проходить процедуру ліквідації, не є заінтересованою особою у визнанні такого аукціону та договору недійсними, оскільки не є стороною оспорюваного договору про відступлення права вимоги, укладеного за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) з продажу майна та не довів, що оспорюваним договором порушені його певні права та інтереси. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4893»

«Щодо належного способу захисту права при укладенні договору оренди земельної ділянки без дотримання конкурентних засад Право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь в торгах. Договір оренди земельної ділянки, укладений додатково без дотримання конкурентних засад, є нікчемним, оскільки спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності. Позовна вимога про визнання такого договору недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4899»

«Щодо застосування позовної давності у спорах про повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей Аналіз положень статей 625, 1212 ЦК України у сукупності з положеннями глави 19 "Позовна давність" розділу V "Строки та терміни. Позовна давність" книги першої "Загальні положення" цього Кодексу про позовну давність дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей), передбачених в частині другій статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу), сплив якої у разі заявлення стороною у спорі про її застосування є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України). Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6298»

«Визнання фіктивним (ст. 234 ЦК України) договору дарування нерухомого майна, укладеного між близькими родичами з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, визначивши, що договір дарування нерухомого майна, укладений між близькими родичами з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, може бути визнано фіктивним на підставі статті 234 ЦК України. Особа вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом, та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/631»

«Визнання недійсним правочину з відчуження заставленого майна за відсутності згоди заставодержателя Сама по собі обставина відсутності згоди заставодержателя на вчинення правочину з відчуження заставленого майна є достатньою підставою для задоволення позову заставодержателя про визнання такого правочину недійсним. ОП КГС ВС відступила від висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 05.02.2019 у справі № 910/9131/16, про те, що відсутність згоди заставодержателя на продаж заставленого майна не є достатньою підставою для визнання договору недійсним, оскільки застава зберігає свою силу для нового власника. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11479»

«Обставини, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору (фраудаторний договір) Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3437»

«Відмежування правових наслідків недійсності правочину і правових наслідків виконання недійсного правочину Слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину; до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в статті 216 ЦК або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Наприклад, особливим правовим наслідком недійсного заповіту при їх множинності може бути відновлення чинності попереднього заповіту (частина четверта статті 1254 ЦК України). Тобто законодавець лише в окремих випадках передбачає таку конструкцію як відновлення чинності правочину. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4452 Встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов’язання або односторонню відмову від договору є недопустимим По своїй суті неустойка - це конструкція, яка є видом забезпечення виконання зобов`язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільно-правової відповідальності). У статті 549 та в § 2 глави 49 ЦК України регулювання неустойки відбувається тільки з позицій забезпечення виконання зобов`язання. Неустойка (штраф чи пеня) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов`язання. При цьому навіть визначення неустойки дозволяє констатувати, що законодавець пов`язує її стягнення саме з порушенням зобов`язання. Це підтверджується застосуванням таких понять та словосполучень, як «забезпечення зобов`язання», «порушення зобов`язання». Тому недопустимим є встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4453»

«Співвласник у праві спільної часткової власності як особа, якій належать майнові права в розумінні частини першої статті 761 ЦК України Аналіз частини першої статті 761 ЦК України свідчить, що до особи, якій належать майнові права, відноситься також співвласник у праві спільної часткової власності на земельну ділянку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6032»

«Щодо визнання недійсним диплома про вищу освіту на підставі статей 203, 215 ЦК України Об’єднана Палата відступила від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі № 522/13762/14-ц (провадження № 61-11996св18), зазначивши таке. Диплом є документом, що посвідчує здобуття освіти, в тому числі вищої, післядипломної, а не є дією особи, що спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, а визнання його недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України не є ефективним способом захисту порушеного речового права позивача (у разі його порушення). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4292 Щодо визнання недійсними рішень закладів вищої освіти, які були підставою для видачі диплома Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Виходячи з положень Закону України «Про вищу освіту» рішення закладів вищої освіти можуть бути скасовані самим закладом вищої освіти та не потребують попереднього визнання таких рішень незаконними. Крім того вищевказані спірні документи виконують допоміжну функцію, оскільки є підставою для видачі диплома, а тому з видачею останнього вичерпали свою дію. Визнання нечинними та скасування: наказу про зарахування слухачем, рішення кваліфікаційної комісії про присвоєння кваліфікації - спеціаліст-юрист, наказу про присвоєння кваліфікації - спеціаліст-юрист та видачі диплома про закінчення правничого факультету, є неефективним способом захисту та таким, що потребуватиме додаткових засобів захисту, оскільки не призводить до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його порушення), зокрема відновлення становища, яке існувало до видачі таких документів. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4293»

«Порядок надання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок – часток (паїв) у користування Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки – частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а тому надання таких ділянок у користування здійснюється без проведення земельних торгів на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1386 Момент виникнення правовідносин оренди землі державної або комунальної власності Правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди. До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме - щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14668 Юрисдикція спору щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин, за результатами реалізації якого у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини мають приватноправовий характер Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права оренди земельної ділянки), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15026»

«Нарахування банком заборгованості за здійснення операцій за кредитним рахунком клієнта, які він не замовляв і не оформляв, є підставою для розірвання кредитного договору відповідно до статті 651 ЦК України Факт здійснення операцій за кредитним рахунком власника кредитної картки, які ним не замовлялися та не оформлялися, що завдало йому істотної шкоди у вигляді нарахування додаткової заборгованості, яку він має погашати, та нарахування банком плати у великому розмірі за послугу «Миттєва розстрочка» за кредитні кошти, які ним не отримувались, а сама послуга не замовлялась, є підставою для розірвання кредитного договору відповідно до статті 651 ЦК України Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4646»

«Правочин, на виконання якого було передано майно, не може бути каліфікований як фіктивний З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц Касаційний цивільний суд у цій справі зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторони не вчинили жодних дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3945»

«Визнання договору дарування недійсним у зв’язку з суперечностями між дарувальником та обдаровуваним щодо умов використання майна Виникнення суперечностей і конфліктів між дарувальником та обдаровуваним щодо умов використання майна, що було предметом договору дарування, після укладення договору не може бути підставою для визнання договору недійсним. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6981»

«Визнання недійсним на підставі статті 234 ЦК України (фіктивність) договору дарування, укладеного з родичем з метою приховання майна від конфіскації чи звернення на нього стягнення Укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу свідчить про те, що цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6976»