«Спосіб захисту прав орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки у випадку укладення договору оренди з іншим орендарем Велика Палата Верховного Суду конкретизувала власний правовий висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права,…»
«Належний спосіб захисту речових прав замовника на об’єкт будівництва у разі їх оспорювання або невизнання У разі оспорювання або невизнання речових прав замовника на майно, що перебуває в процесі створення, останній має право на захист шляхом пред’явлення позову про визнання за ним його майнових…»
«Щодо недійсності договору дарування майна (фраудаторного правочину), вчиненого з метою уникнення його потенційної конфіскації у кримінальному провадженні Для кваліфікації договору дарування майна близькому родичу як фраудаторного правочину, спрямованого на приховування активів від конфіскації,…»
«Щодо недопустимості одночасної кваліфікації договору як фіктивного та фраудаторного (вчиненого на шкоду кредитору) Одночасна кваліфікація оспорюваного договору як фіктивного (стаття 234 ЦК України) та фраудаторного (такого, що вчинений на шкоду кредитору всупереч статтям 3, 13 ЦК України), не…»
«Щодо правомірності електронного договору позики у криптовалюті USDT та відсутності підстав для визнання його недійсним Електронний договір позики у криптовалюті USDT, підписаний сторонами за допомогою електронного підпису, прирівнюється за своїми правовими наслідками до письмової форми. Оскільки у…»
«Нормативна підстава визнання недійсним договору, який направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника (фраудаторний) Позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення…»
«Нормативна підстава визнання недійсним договору, який направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника (фраудаторний) Позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення…»
«Щодо права опікуна майна особи, яка зникла безвісти за особливих обставин, брати участь у загальних зборах ТОВ та голосувати замість такого учасника Опікун майна особи, яка зникла безвісти за особливих обставин, має право брати участь і голосувати на загальних зборах юридичної особи замість такого…»
«Ефективний спосіб захисту прав власника земельної ділянки, позбавленого фактичного користування нею внаслідок незаконної державної реєстрації права оренди за іншою особою Для ефективного захисту прав власника землі, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено…»
«Щодо неукладеності договору реструктуризації заборгованості за відсутності предмета реструктуризації Договір про реструктуризацію заборгованості є неукладеним, якщо заборгованість, що є предметом такого договору, встановлена судовим рішенням як відсутня. Оскільки за відсутності реального боргу…»
«Належний спосіб захисту речових прав замовника на об’єкт будівництва у разі їх оспорювання або невизнання У разі оспорювання або невизнання речових прав замовника на майно, що перебуває в процесі створення, останній має право на захист шляхом пред’явлення позову про визнання за ним його майнових…»
«Незнання спадкоємцем про існування заповіту як підстава для визнання угоди про розподіл спадкового майна недійсною за статтею 229 ЦК України Необізнаність спадкоємця про існування заповіту на його користь на момент отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та укладення угоди про…»
«Зміна думки щодо відмови від спадщини як підстава для визнання заяви про відмову від спадщини недійсною відповідно до ст. 230 ЦК України Зміна думки щодо відмови від спадщини у зв’язку з невиконанням певних домовленостей надалі особою, на користь якої здійснена така відмова, не може бути достатньою підставою для визнання заяви про відмову від спадщини недійсною відповідно до положень статті 230 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8575»
«Порядок прийняття рішення про відмову у прийнятті до товариства спадкоємця учасника товариства Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо порядку прийняття рішення про відмову у прийнятті до товариства спадкоємця учасника товариства, визначивши, що рішення про відмову у прийнятті до товариства спадкоємця приймають більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства, включно з голосами, які припадають на частку учасника, який помер, хоча цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Єдиний учасник товариства, який володіє меншою часткою у статутному капіталі, не може скликати загальні збори та відмовити у прийнятті до товариства спадкоємців померлого учасника, котрий володів більшою часткою у статутному капіталі. Спадкоємці останнього, які виявили бажання брати участь у діяльності товариства, не можуть бути позбавлені права участі в ньому Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6667»
«Необхідність отримання державним (приватним) виконавцем дозволу органу опіки і піклування на примусову реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти На відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним чи приватним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6526 Необхідність отримання держаним (приватним) виконавцем дозволу органу опіки і піклування на примусову реалізацію житлової нерухомості у разі реєстрації боржником у квартирі малолітніх/неповнолітніх дітей під час виконавчого провадження У разі реєстрації боржником у спірній квартирі малолітніх/неповнолітніх дітей під час виконавчого провадження житлові права на квартиру у таких дітей не виникають, а отже, у такому випадку державний (приватний) виконавець не повинен отримувати дозвіл органу опіки і піклування на примусову реалізацію житлової нерухомості. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6527»
«Щодо нікчемності поновлення договору оренди (стаття 764 ЦК України) у зв’язку з відсутністю згоди іпотекодержателя на його поновлення Поновлення договору найму (стаття 764 ЦК) відбувається внаслідок вчинення правочину мовчанням, і такий правочин може бути кваліфікований як нікчемний. У зв’язку з цим, якщо іпотекодержатель не надавав свою згоду на поновлення договору оренди, то поновлення договору оренди внаслідок вчинення правочину мовчанням є нікчемним та не створює жодних юридичних наслідків. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7893»
«Щодо обрання ефективного способу захисту при визнанні недійсним правочину купівлі-продажу цінних паперів за наявності підстав для витребування простих іменних акцій бездокументарної форми існування У випадку недійсності правочину купівлі-продажу цінних паперів, наявності підстав для витребування акцій, враховуючи особливості правового регулювання депозитарного обліку щодо спірних простих іменних акцій бездокументарної форми існування, які зберігаються на рахунку в цінних паперах, відкритому в депозитарній установі, ефективним способом захисту позивача є вимоги про зобов’язання провести безумовну облікову операцію списання простих іменних акцій бездокументарної форми існування. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6949»
«Про прирівнення до вкладу коштів, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи З метою поширення гарантій Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеними ознаками, які при цьому не є вкладом згідно із чинним законодавством. А саме, до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6107»
«Щодо моменту виникнення права власності на нерухоме майно, придбане з прилюдних торгів Моментом виникнення майнових прав, а саме: суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов’язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України). У випадку придбання нерухомого майна на прилюдних торгів документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є саме свідоцтво про придбання нерухомого майна, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені торги. Тобто право власності на нерухоме майно, придбане з прилюдних торгів, виникає з моменту отримання такого свідоцтва. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6281»
«Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, укладеного з перевищенням повноважень Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди учасників цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені ТОВ, а не його учасника. Отже, підписання оспорюваних договорів з порушенням, як стверджує позивач, вимог чинного законодавства може свідчити про порушення прав та інтересів самого ТОВ, а не корпоративних прав його учасників Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6966»
«Щодо наслідків вчинення наступного нікчемного заповіту (ч. 4 ст. 1254 ЦК України) Положення частини четвертої статті 1254 ЦК України щодо відновлення дії попереднього заповіту є винятком із загального правила про наслідки недійсності правочину й не регулює правові наслідки нікчемності заповіту. Вчинення наступного нікчемного заповіту не може скасовувати попередній заповіт. Суд не може зобов’язати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8544»
«Щодо визнання правочину дійсним (конвалідація) на підставі частини другої статті 218 ЦК України та частини другої статті 220 ЦК України Визнання дійсним дво- чи багатостороннього правочину (конвалідація) на підставі частини другої статті 218 ЦК України, а також частини другої статті 220 ЦК України допускається тільки для нікчемних правочинів (для яких недотримання письмової форми або недотримання письмової форми з відсутністю нотаріального посвідчення зумовлює їх нікчемність). Визнання дійсним дво- чи багатостороннього правочину (конвалідація) на підставі зазначених норм є окремим способом захисту і висновок суду про визнання правочину дійсним має міститися як в мотивувальній, так і в резолютивній частині судового рішення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5406»
«Щодо наслідків визнання недійсною окремої частини правочину, яка є його істотною умовою Умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним у цілому, а не лише в цій частині. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6278»
«Щодо наявності підстав для визнання недійсним договору іпотеки у зв’язку з позбавленням іпотекодавця права власності на предмет іпотеки Якщо на момент укладення договору іпотеки іпотекодавець був власником переданого в іпотеку майна і лише згодом майно було витребуване у нього на підставі рішення суду, підстав для визнання недійсним договору іпотеки немає. Слід враховувати, що банк покладався на відповідні обставини на момент укладення оспорюваного договору і тому уклав договір іпотеки. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6476»
«Невнесення інформації про страховий поліс до центральної бази даних МТСБУ не зумовлює його нікчемність Законодавець не пов’язує нікчемність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з неподанням інформації страховиком про укладені договори до централізованої бази даних МТСБУ. Тобто невиконання страховиком свого обов’язку щодо подання інформації про укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних не зумовлює його нікчемність. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5125»
«Факти, які підлягають встановленню судом у справі щодо визнання правочину удаваним Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином. Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення правочину, а також з`ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6248»
«Негаторний позов як належний спосіб захисту права власника на усунення перешкод у користуванні майном Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов’язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об’єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14349»
«Щодо підтвердження судом нікчемності правочину у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7886»
«Необхідність встановлення наявності достатньої правової підстави користування земельною ділянкою позивачем, який оспорює дійсність договору її купівлі-продажу як такого, що порушує його право орендаря Під час вирішення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки як такого що порушує право орендаря такої земельної ділянки судам необхідно встановити факт користування позивачем спірною земельною ділянкою на достатній правовій підставі на день укладення спірних договорів, що може свідчити про порушення прав позивача. Тобто судам необхідно встановити чи дійсно позивач є заінтересованою особою, яка може звертатись до суду з позовом про визнання спірних правочинів недійсними. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5030»
«Підтвердження факту вчинення правочину та проведення господарських операцій на його виконання для виникнення в платника податку права на податковий кредит Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо підтвердження факту вчинення правочину та проведення господарських операцій на його виконання для виникнення в платника податку права на податковий кредит, визначивши, що податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5734»
Зразки документів, калькулятори та матеріали, дібрані за галуззю права цього рішення.
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?