«Щодо правомірності електронного договору позики у криптовалюті USDT та відсутності підстав для визнання його недійсним Електронний договір позики у криптовалюті USDT, підписаний сторонами за допомогою електронного підпису, прирівнюється за своїми правовими наслідками до письмової форми. Оскільки у…»
«Визначення розміру субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника Розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства, за приписами абзацу першого частини…»
«Залучення співвідповідача до участі в справі У разі пред'явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи та без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів. Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і стосовно…»
«Щодо належності й ефективності позовної вимоги про повернення земельної ділянки як наслідку нікчемності договору оренди землі та застосування позовної давності Позовна вимога про зобов’язання орендаря повернути земельну ділянку орендодавцю – стороні нікчемного договору оренди землі, укладеного з…»
«Правочини, вчинені всупереч санкціям і з метою обходу блокування активів, є нікчемними, а все одержане за ними може бути стягнуто в дохід держави Правочини, спрямовані на відчуження активів усупереч санкціям, установленим Законом України «Про санкції», порушують публічний порядок та є нікчемними…»
«Щодо ефективності обраного ліквідатором способу захисту інтересів боржника та кредиторів Не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності неналежність обраного ним способу захисту інтересів боржника та кредиторів з огляду на…»
«Захист права власності співвласника багатоквартирного будинку на приміщення загального користування (коридор) від самовільного зайняття іншими співвласниками Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю всіх співвласників, незалежно від підстав набуття ними права…»
«Щодо повноважень суду касаційної інстанції скасовувати рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі Повноваження скасувати судове рішення з направленням справи на новий розгляд, якщо суд нижчої інстанції прийняв рішення про права, інтереси та (або)…»
«Критерії розмежування договорів про встановлення сервітуту та оренди земельної ділянки Основна відмінність між договором про встановлення сервітуту та договором оренди земельної ділянки полягає в тому, що встановлення земельного сервітуту не припиняє прав власника (землекористувача) земельної…»
«Відмова у визнанні арбітражного рішення через порушення публічного порядку та санкційних обмежень Використання міжнародного комерційного арбітражу для «обходу» санкційних обмежень, запроваджених під час воєнного стану, порушує публічний порядок України. Суд зобов'язаний ex officio перевіряти таке…»
«Юрисдикція спору між власником земельної ділянки та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на цій земельній ділянці, про знесення такого будівництва Спір між власником земельної ділянки (в тому числі органом місцевого самоврядування) щодо захисту майнового права на цю земельну…»
«Щодо неможливості господарських судів приймати рішення про припинення повноважень голови ОСББ, оскільки це питання належить до виключної компетенції уповноважених статутних органів ОСББ У разі, коли законом передбачено прийняття рішення з того чи іншого питання виключно загальними зборами, ці…»
«Застосування ст. 1212 ЦК України до правовідносин з фактичного користування транспортним засобом на підставі нікчемного договору фінансового лізингу Правовідносини за нікчемним договором фінансового лізингу, на підставі якого відбулося фактичне користування транспортним засобом лізингодавця, за своїм змістом є кондикційними. Фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов’язаний повернути ці кошти власнику на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7926»
«Щодо вирішення спорів за позовами до органів державної виконавчої служби внаслідок визнанням недійсними торгів Вирішуючи питання про те, хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором, необхідно виходити з умов відповідного договору, що укладається між органом Державної виконавчої служби та спеціалізованою організацією. Боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Резолютивна частина рішень у зазначених спорах не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4219»
«Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а вважається лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Досліджуючи обставини існування в особи права власності, суд має передусім встановити підставу, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, законом вона не передбачена. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2299»
«Застосування ст. 1212 ЦК України до правовідносин з фактичного користування транспортним засобом на підставі нікчемного договору фінансового лізингу Правовідносини за нікчемним договором фінансового лізингу, на підставі якого відбулося фактичне користування транспортним засобом лізингодавця, за своїм змістом є кондикційними. Фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов’язаний повернути ці кошти власнику на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7926»
«Початок перебігу позовної давності за вимогами ліквідатора про витребування майна І в разі пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. При визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Закон також не пов'язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Отже, початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3859 Переривання позовної давності шляхом пред’явлення позову у справі про банкрутство Перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3861 Переривання перебігу позовної давності у спорах про витребування майна Перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення (подання) позову, а здійсненого такого пред'явлення з додержанням вимог процесуального законодавства щодо форми та змісту до особи - належного відповідача за позовом, яким у випадку пред'явлення віндикаційного позову є володілець майна. У разі переходу під час розгляду справи майна у володіння іншої особи - пред'явлення позову до попереднього володільця перериває позовну давність і за вимогою до цієї іншої особи лише за умови здійснення судом заміни відповідача. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3862»
«Юрисдикція спору за позовом ТОВ до його колишнього учасника (засновника) з приводу відчуження товариством на користь останнього основних засобів ТОВ у виді автомобіля Спір за позовом ТОВ до його колишнього учасника (засновника) з приводу відчуження товариством на користь останнього основних засобів ТОВ у виді автомобіля в період, коли відповідач ще не вибув зі складу учасників (засновників) вказаного товариства, тобто спір стосується управління та діяльності юридичної особи, а тому підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1005»
«Юрисдикція спору за позовом фізичних осіб, щодо порушення корпоративних прав засновників та власників фермерського господарства Спір, який пов'язаний з порушенням корпоративних прав засновників та власників фермерського господарства, діяльністю фермерського господарства та членством у ньому, незалежно від суб’єктного складу, відповідно до пунктів 3, 13 частини першої статті 20 ГПК України належить до юрисдикції господарських судів Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3178 Про неможливість застосування спеціальної позовної давності за аналогією закону до вимог про оскарження рішень власників фермерського господарства Вимоги Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яким встановлена спеціальна позовна давність до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, не можуть застосовуватися за аналогією закону до вимог про оскарження рішень власників фермерського господарства відповідно до статті 8 ЦК України. У такому разі, оскільки інше не передбачено законом, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3179»
«Застосування приписів статті 388 ЦК України у разі визнання правочину недійсним з підстав, визначених статтею 20 Закону про банкрутство Закон про банкрутство є частиною цивільного / господарського законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон (у цьому випадку стаття 20), норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника. Установлення у статті 20 Закону про банкрутство спеціальних наслідків визнання правочинів недійсними та спростування майнових дій боржника не перешкоджає застосуванню приписів статті 388 ЦК України. Можливість звернення до суду в порядку статті 388 ЦК України належить ліквідатору банкрута відповідно до статті 41 Закону про банкрутство. Застосувати приписи статті 388 ЦК України як наслідки визнання правочинів недійсними та спростування майнових дій за статтею 20 Закону про банкрутство можна за умови: 1) наявності (доведеності) обставин, які вказують на неможливість (неефективність) застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 20 Закону про банкрутство (відсутність майна, коштів у кредитора, наявність інших обставин); 2) вибуття спірного майна з володіння боржника (банкрута у справі) поза його волею; 3) доведеності обставин, які дають підстави для застосування в межах справи про банкрутство (як наслідок застосування приписів статті 20 Закону про банкрутство) положень статті 388 ЦК України; 4) наявності доведеного статусу власника спірного майна; 5) якщо такий спосіб захисту буде визнаний судом найбільш ефективним у конкретному випадку за наявності відповідних доказів у справі. УВАГА! Правовий висновок, викладений у зазначеній постанові, слід враховувати в разі застосування статті 42 КУзПБ, якою передбачено підстави визнання недійсними правочинів боржника. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14818»
«Наявність правових підстав для визнання правочину недійсним у момент його вчинення Наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Розірвання сторонами такого правочину, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання його недійсним. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/55»
«Про прирівнення до вкладу коштів фізичних осіб за чітко визначеними ознаками Правочин щодо надання позивачем позики ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та операції з перерахування коштів позичальнику й повернення коштів із рахунку вказаного товариства на рахунок позивача були вчинені після віднесення банку до категорії проблемних. Отже, кошти позивача відповідають критеріям, визначеним змінами, внесеними до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», а тому вони прирівнюються до вкладу, а позивач – до вкладника. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4262»
«Про неможливість розгляду у судовому порядку наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання правочину нікчемним Встановлена правова природа наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1932»
«Щодо дійсності договору управління нерухомим майном, обтяженим іпотекою та укладеним без згоди іпотекодержателя Здійснивши системний аналіз положень частини першої статті 1 та абзацу 4 частини третьої статті 9 Закону України "Про іпотеку", ОП КГС ВС дійшла висновку, що законодавцем передбачено перелік договорів, укладення яких прямо заборонено без згоди іпотекодержателя та визначено наслідки їх недійсності згідно з частиною третьою статті 12 цього Закону. Договір управління не включено до такого переліку, незважаючи на те, що положення управителя завжди до якоїсь міри пов'язані з переданням предмета управління – майна установника управління у користування управителя. Отже, законодавцем допускається передання власником-іпотекодавцем належного йому нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки, в управління третій особі на підставі договору управління майном в силу частини першої статті 1039 ЦК України з обов'язком щодо попередження управителя про правовий режим майна, яке передається в управління, як такого, що є предметом обтяження (частина друга статті 1039 ЦК України) та з врахуванням обсягу обмеження прав власника за договором іпотеки. З огляду на викладене ОП КГС ВС не вважає за необхідне відступати від висновку, викладеного Верховним Судом у справах № 916/144/18 та № 916/145/18 про відсутність правових підстав для визнання нікчемним (недійсним) договору управління нерухомим майном саме з підстав, передбачених частиною третьою статті 12 Закону України "Про іпотеку". Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4447»
«Щодо застосування положень глави 83 ЦК України у разі виконання недійсного правочину лише однією із сторін Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5461»
«Обов’язки сторін правочину в разі визнання його недійсним Недійсність правочину зобов’язує повернення від однієї сторони іншій у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення – відшкодування вартості того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8585»
«Можливість представництва прокурором інтересів держави в особі Служби автомобільних доріг Служба автомобільних доріг є самостійною юридичною особою та наділена правом на здійснення захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, тому за відсутності доказів невиконання або неналежного виконання нею своїх функцій щодо захисту інтересів держави в сфері користування землями транспорту у прокурора відсутні законні підстави для представництва інтересів держави. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2957»
«Застосування ст. 232 ЦК України до правочину, вчиненого керівником юридичної особи внаслідок зловмисної домовленості з представником іншої сторони Правочин, вчинений керівником юридичної особи внаслідок зловмисної домовленості з представником іншої сторони, може бути визнаний недійсним на підставі частини першої статті 232 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/177»
«Щодо зворотної дії в часі норм Закону України «Про захист прав споживачів» для визнання недійсним кредитного договору Норми Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції від 1 грудня 2005 року) не мають зворотної дії в часі та не можуть застосовуватися для визнання недійсним кредитного договору або окремих його положень, якщо кредитний договір був укладений до набрання ними чинності. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3742»
«Можливість одночасного застосування віндикаційного і негаторного позовів для захисту прав спадкоємця Якщо права спадкоємця вже захищені шляхом витребування майна згідно з раніше ухваленим рішенням суду, додаткові визнання угод щодо переходу права власності на спірне майно недійсними не вимагається та суперечить загальним засадам цивільного законодавства, оскільки одночасно пред’явлені віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8579»
«Приватизація земель сільськогосподарських підприємств шляхом паювання Паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується зі змістом пункту 8 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/678 Правовий статус нерозподілених (невитребуваних) часток (паїв) Сформовані та нерозподілені (невитребувані) частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, перебувають лише у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/679 Юрисдикція спору про визнання недійним розпорядження райдержадміністрації щодо затвердження технічної документації із землеустрою, яким надані в тимчасове користування на умовах оренди фермерському господарству земельні частки (паї) із земель позивача Спір за позовом юридичної особи, яка вважає себе власником майна, про визнання недійним розпорядження райдержадміністрації щодо затвердження технічної документації із землеустрою, яким надані в тимчасове користування на умовах оренди фермерському господарству земельні частки (паї) із земель сільськогосподарського призначення за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) членів позивача і визнання недійсним відповідного договору оренди земельної ділянки, підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1068»
Зразки документів, калькулятори та матеріали, дібрані за галуззю права цього рішення.
Точний розрахунок ставки збору для першої інстанції, апеляції та касації
3% річних та інфляційні втрати (ст. 625 ЦКУ)Офіційний розрахунок збитків від знецінення коштів для позову
Калькулятор пені за господарським договоромРозрахунок неустойки з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?