ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 752/15452/17

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОГРУПА ДЕМЕТРА» (далі - ТОВ «АГРОГРУПА ДЕМЕТРА»), компанії АМТЕК ХОЛДІНГЗ ЛТД» (далі - АМТЕК ХОЛДІНГЗ ЛТД»),сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «БОГОДУХІВСЬКЕ» (далі - СТОВ «БОГОДУХІВСЬКЕ»), приватного сільськогосподарського підприємства «ДОВІРА» (далі - ПрСП «ДОВІРА»), державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації Павленко І. М., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куксової М. С., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі та скасування державних реєстрацій змін до установчих документів.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , спадкоємцем першої черги після смерті якого є позивач. За життя померлий був учасником СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ», в якому володів часткою у статутному капіталі в розмірі 89,1 %, а також ПСП «ДОВІРА», в якому володів часткою у статутному капіталі у розмірі 90 %.

Після смерті ОСОБА_2 невідомі особи заволоділи його частками у статутних капіталах вказаних товариств, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до Обухівського районного суду Київської області, рішенням якого встановлено незаконність набуття компанією «АМТЕК ХОЛДІНГЗ ЛТД» часток СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ» та ПСП «ДОВІРА», що належали ОСОБА_2 .

У подальшому ОСОБА_1 стало відомо про відчуження 27 квітня 2016 року на підставі договорів купівлі-продажу компанією «АМТЕК ХОЛДІНГЗ ЛТД» на користь ТОВ «АГРОГРУПА ДЕМЕТРА» часток СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ» та

ПСП «ДОВІРА», що належали ОСОБА_2 , а також проведення державної реєстрації змін до установчих документів, а саме - зміни учасників.

Не зважаючи на рішення Обухівського районного суду Київської області, яким встановлено факт не укладення договорів купівлі-продажу часток у статутних капіталах СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ» та ПСП «ДОВІРА», тобто компанія «АМТЕК ХОЛДІНГЗ ЛТД» не набула прав учасника вказаних товариств, вона як спадкоємець ОСОБА_2 позбавлена можливості реалізувати своє права на спадкування часток у статутних капіталах СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ» та

ПСП «ДОВІРА».

При цьому, враховуючи недійсність договорів купівлі-продажу часток у статутних капіталах СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ» та ПСП «ДОВІРА», які були подані для державної реєстрації зміни складу учасників цих товариств, з метою відновлення її порушених прав, а також відновлення в Єдиному державному реєстрі відомостей про ОСОБА_2 як законного учасника товариств скасуванню підлягають державні реєстрації змін до установчих документів СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ» та ПСП «ДОВІРА», проведені на підставі недійсних договорів.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М. С. 27 квітня 2016 року реєстровим № 1150, укладений між компанією «АМТЕК ХОЛДІНГЗ ЛТД» та

TOB «АГРОГРУПА ДЕМЕТРА»;

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів

СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ», проведену державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Павленко І . М . 10 червня 2016 року

№ 10191050024000288; зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі

ПСП «ДОВІРА», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М. С. 27 квітня 2016 року реєстровим № 1143, укладений між компанією «АМТЕК ХОЛДІНГЗ ЛТД» та TOB «АГРОГРУПА ДЕМЕТРА»;

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів

ПСП «ДОВІРА», проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М. С. 28 червня 2016 року № 10191050025000293; зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі

СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М. С. 27 квітня 2016 року реєстровий № 1150, укладений між компанією «АМТЕК ХОЛДІНГЗ ЛТД» та

TOB «АГРОГРУПА ДЕМЕТРА»;

- скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів

СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ», проведену державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації Павленко І. М . 10 червня 2016 року

№ 10191050024000288; зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі

ПСП «ДОВІРА», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М. С. 27 квітня 2016 року реєстровий № 1143, укладений між компанією «АМТЕК ХОЛДІНГЗ ЛТД» та TOB «АГРОГРУПА ДЕМЕТРА»;

- скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів

ПСП «ДОВІРА», проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М. С. 28 червня 2016 року

№ 10191050025000293; зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 215 ЦК України, вважав доведеними та обґрунтованими позовні вимоги, оскільки ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати фактично права на успадкування часток у статутних капіталах товариств, станом на час розгляду справи не набула прав учасника СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ» та ПСП «ДОВІРА», зміни до статутів товариств у частині складу учасників не відбулися.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 20 серпня 2018 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 березня 2018 року скасовано і постановлено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова мотивована тим, що права ОСОБА_1 вже захищені шляхом витребування майна згідно з рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 жовтня 2016 року, а тому додаткове визнання угод щодо переходу права власності на спірне майно недійсними не вимагається та суперечить загальним засадам цивільного законодавства, оскільки одночасно пред`явлені віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними.

19 вересня 2018 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Войтович І. В., подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 серпня 2018 року та залишити в силірішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 березня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно не дослідив обставини справи та дійшов помилкового висновку про те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права. Спірні договори купівлі-продажу в цілому порушують права позивача, оскільки унеможливлюють відновленню її порушеного права - набуття статусу учасника СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ» та ПСП «ДОВІРА». Висновки суду, що позивач не є суб`єктом оскарження всього договору купівлі продажу, оскільки TOB «АГРОГРУПА ДЕМЕТРА» залишилося власником частки у розмірі 10,9 % у статутному капіталі СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ», а вказана частка не належить ОСОБА_1 , зроблено при неповному дослідженні обставин справи та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційний суд не звернув належну увагу на правову природу набуття права власності на корпоративні права, ототожнив корпоративні права з майном та помилково посилався на постанови Верховного Суду України у справах

№ 6-52цс14 та № 43/440-6/231.

Суд апеляційної інстанції не звернув належної правової уваги на те, що оспорювані договори є первісними правочинами, а тому мають бути визнаними недійсними.

Крім того, апеляційним судом застосовано норма права, яка застосуванню у спірних правовідносинах не підлягає, а саме: Закон України «Про акціонерні товариства».

15 листопада 2018 року TOB «АГРОГРУПА ДЕМЕТРА» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, підписаний представником товариства Слободяном Д. Б. , у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити та залишити без змін постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 серпня 2018 року.

Відзив мотивовано законністю і обґрунтованістю рішення суду апеляційної інстанції, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі всебічно досліджених доказів.

Вказує, що оскільки законодавство чітко передбачає процедуру вступу спадкоємця до товариства з обмеженою відповідальністю, однак

ОСОБА_1 у досудовому порядку не зверталася із заявою про включення її як правонаступника до складу учасників, а тому право позивача не порушено.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

05 грудня 2018 року справа № 752/15452/17 надійшла до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, викладені в відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був засновником та учасником СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ» та ПСП «ДОВІРА», його частки у статутних капіталах вказаних товариств становили 89,1 % та 90 % відповідно.

Рішенням Обухівського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників СТОВ «БОГОДУХІВСЬКЕ», оформлене протоколом загальних зборів учасників № 5 від 06 січня 2016 року з додатком до протоколу № 5 загальних зборів учасників (засновників) СТОВ «БОГОДУХІВСЬКЕ» від 06 січня 2016 року.

Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників СТОВ «Богодухівське», оформлене протоколом загальних зборів учасників № 6 від 11 січня 2016 року з додатком до протоколу № 6 загальних зборів учасників (засновників) СТОВ «БОГОДУХІВСЬКЕ» від 11 січня 2016 року.

Визнано недійсною нову редакцію статуту СТОВ «БОГОДУХІВСЬКЕ», затверджену протоколом загальних зборів учасників № 5 від 06 січня 2016 року, зареєстровану 11 січня 2016 року № 10191050015000288.

Визнано недійсною нову редакцію статуту СТОВ «БОГОДУХІВСЬКЕ», затверджену протоколом загальних зборів учасників № 6 від 11 січня 2016 року, зареєстровану 14 січня 2016 року № 10191050017000288.

Скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - СТОВ «БОГОДУХІВСЬКЕ», проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заремба О. В. 11 січня 2016 року, реєстраційна дія № 10191050015000288 та 14 січня

2016 року, реєстраційна дія № 10191050017000288.

Витребувано від ТОВ «АГРОГРУПА ДЕМЕТРА» на користь ОСОБА_1 частку у розмірі 89,1 % статутного капіталу СТОВ «БОГОДУХІВСЬКЕ»та визнано за ОСОБА_1 право власності на частку статутного капіталу СТОВ «БОГОДУХІВСЬКЕ»у розмірі 89,1 % у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2

Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ПСП «Довіра», оформлене протоколом загальних зборів учасників ПСП «ДОВІРА» № 8 від 26 січня 2016 року.

Визнано недійсною нову редакцію статуту ПСП «ДОВІРА», затверджену протоколом загальних зборів учасників № 8 від 26 січня 2016 року, зареєстровану 01 лютого 2016 року №10191050023000293.

Скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - ПСП «ДОВІРА», проведену Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області 01 лютого 2016 року, реєстраційна дія № 10191050023000293.

Витребувано від ТОВ «АГРОГРУПА ДЕМЕТРА» на користь ОСОБА_1 частку у розмірі 90 % статутного капіталу ПСП «ДОВІРА» та визнано за ОСОБА_1 право власності на частку статутного капіталу ПСП «ДОВІРА» у розмірі 90 % у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2

Встановлено, що 27 квітня 2016 року між компанією «АМТЕК ХОЛДІНГЗ ЛТД» та TOB «АГРОГРУПА ДЕМЕТРА» укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПСП «ДОВІРА», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М. С. 27 квітня 2016 року, реєстровий № 1143.

28 червня 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М. С. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ПСП «ДОВІРА», № 10191050025000293; зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників.

28 квітня 2016 року між Компанією «АМТЕК ХОЛДІНГЗ ЛТД» та

TOB «АГРОГРУПА ДЕМЕТРА» укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М. С. 27 квітня 2016 року, реєстровий № 1150.

10 червня 2016 року державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Павленко І. М. на підставі цього договору проведено державну реєстрацію змін до установчих документів СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ», № 10191050024000288; зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з положеннями Закону України «Про судоустрій та статус суддів» одним із завдань Верховного Суду як суду касаційної інстанції з метою забезпечення однакового застосування норм права є надання роз`яснень із питань застосування законодавства при вирішенні судових справ та формування правових висновків.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом лише у визначених законом випадках.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

При цьому, правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції

ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто, цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій із внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі

№ 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зробила висновок про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що порушені права ОСОБА_1 захищені саме шляхом витребування майна, а тому додаткове визнання угод щодо переходу права власності на спірне майно недійсними не вимагається та суперечить засадам цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Аналогічний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження

№ 14-181цс18).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України). У разі недійсності правочину суд застосовує реституцію: кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

Зобов`язання з реституції виникають внаслідок недійсності правочину (його нікчемності чи визнання судом недійсним). Реституція є заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до стану, який вони мали до вчинення такого правочину. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного, зокрема нікчемного, правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні цього правочину. Крім того, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не захищаються шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням статей 215 і 216 ЦК України. Такий захист можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-53цс12).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зробила висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Статтею 317 ЦК України передбачено право власника володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до статті 90 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Отже, за змістом вказаних норм матеріального права власник майна, в тому числі і майнових прав, має право на ефективний спосіб захисту свого порушеного права в суді у випадку виникнення спору.

Право на частку в статутному капіталі будь-якого товариства є майновим правом, яке учасник може реалізувати будь-яким способом на свій розсуд, однак із дотриманням законодавства та установчих документів господарського товариства.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачає, що майном, яке може оцінюватися, вважаються об`єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід`ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об`єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності; майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративні права є різновидом майнових прав, пов`язаних із правом на частку у статутному капіталі та частку в майні господарського товариства і не можуть відчужуватися окремо одне від одного.

З урахуванням зазначеного колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ототожнення корпоративних прав із майном є неприпустимою та хибною конструкцією, застосованою судом апеляційної інстанції, у зв`язку з їх необґрунтованістю та зазначає, що відповідно до статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У справі, що переглядається, є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо визнання права власності за ОСОБА_1 на частку статутного капіталу

СТОВ «БОГОДУХІВСЬКЕ» у розмірі 89,1 % у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 Витребувано від ТОВ «АГРОГРУПА ДЕМЕТРА» на користь ОСОБА_1 частку у розмірі 90 % статутного капіталу ПСП «Довіра» та визнано за ОСОБА_1 право власності на частку статутного капіталу

ПСП «ДОВІРА» у розмірі 90 % у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що порушені права позивача вже захищені рішенням суду, що набрало законної сили, а визнання договорів недійсними не є ефективною, дієвою та передбаченою законом можливістю реалізації прав позивача.

Зазначеними судовими рішеннями на користь ОСОБА_2 витребувано від ТОВ «АГРОГРУПА ДЕМЕТРА» частку у розмірі 90 % статутного капіталу

ПСП «Довіра» та частку у розмірі 89,1 % статутного капіталу

СТОВ «БОГОДУХІВСЬКЕ».

Посилання касаційної скарги на те, що спірні договори купівлі-продажу в цілому порушують права позивача, оскільки унеможливлюють відновлення її порушеного права, спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами, якими передбачено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 жовтня 2016 року за ОСОБА_1 визнано право власності лише на частку статутного капіталу СТОВ «БОГОДУХІВСЬКЕ» в розмірі 89,1 %. Разом із тим, судами встановлено та не спростовано сторонами у справі, що поряд із ОСОБА_2 учасниками СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ» були ОСОБА_6 , який володів часткою у статутному капіталі в розмірі 5,45 % та ОСОБА_7 , яка володіла також часткою 5,45 %. Поряд із ОСОБА_2 учасником ПСП «ДОВІРА» був ОСОБА_8 , який володів часткою у статутному капіталі в розмірі 10 %. Проте вказані особи не витребовували частки від ТОВ «АГРОГРУПА ДЕМЕТРА» та не уповноважували на це ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, до участі у справі залучені не були.

У справі, що переглядається, судами витребувано на користь спадкоємиці належні їй майнові права на частку у статутному капіталі господарських товариств та визнано за нею право власності на них.

У подальшому законодавство передбачає право власника частки в статутному капіталі товариства або витребувати майно ТОВ пропорційно своїй частці або ставити питання про прийняття до складу учасників товариства в порядку, передбаченому статутом та законодавством. У випадку, якщо товариство або його учасники таке право не визнають, ця особа може звернутися до суду з вимогою про визнання учасником у судовому порядку, оскільки невизнання за особою корпоративних прав є невизнанням прав особи на частку в статутному капіталі, адже саме це майнове право породжує право корпоративне.

При цьому колегія суддів враховує, що ТОВ «АГРОГРУПА ДЕМЕТРА» на підставі договорів купівлі-продажу відчужила 100 % часток СTOB «БОГОДУХІВСЬКЕ» та

ПСП «ДОВІРА», а тому скасування повністю реєстрації як учасника порушує його права та не відновлює право позивача на участь у господарському підприємстві.

2016 року; протокол загальних зборів учасників СТОВ «БОГОДУХІВСЬКЕ» № 5 від 06 січня 2016 року, що свідчить про те, що оскаржувані позивачем правочини не є первісними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 не вчиняла необхідні дії, передбачені чинним законодавством України, для виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 жовтня 2016 року, якими її права були захищені та відновлені, внаслідок чого посилання на те, що оскаржувані договори та вчинені на їх підставі записи про державну реєстрацію змін до установчих документів

СТОВ «БОГОДУХІВСЬКЕ» та ПСП «ДОВІРА» створюють перешкоди (унеможливлюють) у спадкуванні позивачем майнових прав, визнаних за нею судовим рішенням, внаслідок чого у вказаний спосіб підлягає захисту право ОСОБА_1 , не підтверджуються жодним належним та допустимим доказом у розумінні ЦПК України.

Постановою пленуму Вищого господарського суду від 25 лютого 2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають із корпоративних правовідносин» встановлено, що у разі смерті (ліквідації) учасника ТОВ (ТДВ) спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Законодавство, яким врегульовані спірні правовідносини на момент їх виникнення, чітко визначена процедура вступу спадкоємця до товариства з обмеженою відповідальністю, яка не була дотримана ОСОБА_1

Після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону України «Про господарські товариства» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), у цьому разі законодавцем не передбачено автоматичне набуття права участі у товаристві. Оскільки судами встановлено що ОСОБА_1 не вчиняла необхідні дії, передбачені чинним законодавством України, для виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 жовтня 2016 року, зокрема, не зверталася з заявою про право участі у товаристві, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Верховний Суд звертає увагу на те, що 17 червня 2018 року набув чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до положень якого спрощено порядок спадкування частки учасника.

Таким чином, згідно з вказаним законом спадкоємцю учасника-фізичної особи або правонаступнику учасника-юридичної особи більше не потрібна згода дійсних учасників на вступ до товариства. Для реалізації цього права внесені зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відповідно до яких спадкоємець фізичної особи або правонаступник юридичної особи може стати учасником товариства на підставі нотаріально засвідченої заяви про вступ до товариства, поданої державному реєстраторові (нотаріусу) із документом, що підтверджує право на спадщину або реорганізацію юридичної особи.

Суд апеляційної інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду