Судова практика: Захист у справах про дезертирство

«Наявність у військовослужбовців дійсних релігійних переконань не є підставою для непокори (ст. 402 КК) у разі їх залучення під час несення служби до виконання функцій, не пов’язаних із використанням зброї Наявність у військовослужбовців дійсних релігійних переконань не є підставою для відмови ними від виконання наказів військового командування, якщо під час оголошення цих наказів до відома обвинувачених було доведено намір їх залучення під час несення служби до виконання функцій, не пов’язаних із використанням зброї, зокрема для виконання завдань з інженерного (фортифікаційного) обладнання рубежів оборони . Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14597 Заборона розширеного тлумачення об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 408 КК Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 408 КК, у формі нез’явлення на службу обмежується лише діяннями, що вказані законодавцем у вичерпному переліку, а тому кваліфікація за відповідною частиною ст. 408 КК діянь особи, що не включені законодавцем до цього вичерпного переліку, зокрема нез’явлення військовослужбовця на службу в разі звільнення його з-під варти, є розширеним тлумаченням кримінального закону і застосуванням закону про кримінальну відповідальність за аналогією, що прямо заборонено приписами ч. 4 ст. 3 КК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14598»

«Про одну з правових підстав для невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди Окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 також визначено ряд підстав, за наявності яких військовослужбовці не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн. Однією з таких підстав є самовільне залишення військовослужбовцем військової частини, місця служби або дезертирство за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника), як це передбачено підпунктом 9.4 пункту 9 згаданого окремого доручення. Таким чином, встановлений факт самовільного залишення військовослужбовцем Збройних Сил України військової частини є правовою підставою для невиплати йому додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн, передбаченої Постановою №168. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10964»

«Про одну з правових підстав для невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди Окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 також визначено ряд підстав, за наявності яких військовослужбовці не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн. Однією з таких підстав є самовільне залишення військовослужбовцем військової частини, місця служби або дезертирство за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника), як це передбачено підпунктом 9.4 пункту 9 згаданого окремого доручення. Таким чином, встановлений факт самовільного залишення військовослужбовцем Збройних Сил України військової частини є правовою підставою для невиплати йому додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн, передбаченої Постановою №168. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10964»

«Про обставини, які вказують на те, що засуджений не мав наміру повертатися на військову службу та свідчать про наявність в його діях складу злочину, передбаченого ст. 408 КК. Щодо порушення права на перехресний допит 1. Дії військовослужбовця, який проходив військову службу на підставі контракту та після закінчення лікарняного 24.02.2022 не з’явився до військової частини для виконання своїх безпосередніх обов’язків в умовах воєнного стану, натомість до моменту затримання проживав цивільним життям, вказують на те, що він не мав наміру повертатися на військову службу, а тому мають ознаки дезертирства 2. Порушення права на перехресний допит може мати місце лише в разі проведення прямого допиту свідка в судовому засіданні. Якщо такий прямий допит взагалі не проводився і особа фактично не допитувалася як свідок у судовому засіданні, то порушити право на перехресний допит неможливо Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10883»

«Порушенням ч. 3 ст. 349 КПК є залишення попереньо визначеного порядку дослідження доказів у разі коли заява особи про повне визнання вини не відповідає змісту наданих показань Оскільки заява військовослужбовця про повне визнання вини у дезертирстві фактично не відповідає змісту наданих ним суду показань, в яких він стверджував, що залишив військову частину з метою переведення до іншої частини через психологічний і фізичний тиск на нього з боку командира відділення, то залишення судом попередньо визначеного порядку та обсягу дослідження доказів й обмеження лише допитом обвинуваченого є порушенням вимог ч. 3 ст. 349 КПК Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10496»

«Щодо складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 КК (момент виникнення наміру, мета обов'язкова ознака складу) Момент виникнення у особи наміру ухилитись від військової служби (безпосередньо в момент самовільного залишення військової частини або в період незаконного перебування за її межами) не впливає на наявність складу злочину «Дезертирство». Обов’язковою ознакою складу цього кримінального правопорушення завжди є мета, що полягає у намірі військовослужбовця ухилятися від військової служби протягом не трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а назавжди Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10145»

«Незастосування звільнення від відбування покарання з випробуванням до військовослужбовця засудженого за ч. 4 ст. 408 КК Звільнення військовослужбовця від відбування призначеного покарання з випробуванням без достатніх на те підстав формує негативну думку інших військовослужбовців, відповідно до якої ухилення від виконанням покладених на військовослужбовця обов’язків під час воєнного стану не призводить до покарання, яке є адекватним скоєному. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10007»

«Розгляд судом всіх аргументів апеляційної скарги. Дослідження доказів апеляційним судом. У рішенні апеляційного суду повинна надаватися вичерпна відповідь на всі аргументи, що містяться в апеляційній скарзі, а дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд у контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2833 Обставини, що не виключають наявність у військовослужбовця умислу на дезертирство (ст. 408 КК) Для встановлення ознак складу злочину, передбаченого ст. 408 «Дезертирство» КК, судам належить досліджувати та брати до уваги докази, які підтверджують наявність у військовослужбовця мети ухилитися від військової служби. Апеляційний суд під час нового судового розгляду повинен, зокрема, перевірити доводи в апеляційній скарзі прокурора, які вказують на наявність у діях виправданого військовослужбовця (військового комісара) мети уникнути військової служби, як-то відсутність дозволу у військовослужбовця на відпустку, а також його рапортів на відпустку, достовірну обізнаність військовослужбовця щодо обраного стосовно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, який унеможливлює самовільне залишення території України, намагання військовослужбовця залишити територію України та його затримання під час прикордонного контролю. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8976»