Судова практика: Компенсації за затримку рейсів

«Про визначення переліку документів, на підставі яких Державіаслужба має право притягувати суб`єкта авіаційної діяльності до відповідальності за правопорушення у галузі цивільної авіації Обов`язковим документом, на підставі якого Державіаслужба має право застосувати до суб`єкта авіаційної діяльності відповідальність за правопорушення у галузі цивільної авіації, є протокол про правопорушення. Такий протокол підписується посадовою особою, що склала його, та керівником або уповноваженим представником суб`єкта авіаційної діяльності. Складання інших обов`язкових документів ані стаття 129 Повітряного кодексу України, ані пункт 2.1 розділу 2 Порядку № 637 не містять. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10806»

«Про додатковий вид дозволу необхідний авіаперевізнику для здійснення польотів до країн, які визначені як країни з нестабільним становищем Наявність документів на право експлуатації відповідних повітряних ліній не звільняє авіаперевізника від обов`язку дотримуватись вимог авіаційної безпеки, визначених Інструкцією № 399, зокрема, в частині отримання дозволу на польоти до країн, які визначені як країни з нестабільним становищем. В даному випадку, позивач зобов`язаний дотримуватися правових норм чинного законодавства, які не ставлять в залежність наявність відповідних документів на здійснення польотів від законодавчо затверджених правил та виключень в окремих випадках, які містять застереження та певні умови. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10288»

«Про повноваження Державіаслужби визначати умови та порядок анулювання/обмеження прав авіаперевізника на експлуатацію повітряних ліній Положення частини першої, третьої статті 92, статті 94 Повітряного кодексу України не лише визначають процедурні питання, але й встановлюють межі та умови реалізації прав Державіаслужби, визначених частиною п`ятою статті 11 Повітряного кодексу України, щодо встановлення авіаційними правилами України у тому числі видів, форм сертифікатів та інших документів, що видаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації; строки дії зазначених документів, а також порядку та умов отримання, анулювання, припинення їх дії за результатами проведених перевірок, інспектування та аудиту. Отже, порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній встановлюється авіаційними правилами України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9629»

«Правова природа державного збору в авіаційній галузі Державний збір, який суб`єкт авіаційної діяльності повинен сплачувати до Фонду, є цільовим, по суті відплатним платежем до Державного бюджету України. За своїм призначенням, підставами сплати і характером цих підстав такий збір належить до категорії інших неподаткових надходжень доходів загального фонду Державного бюджету України. Законодавець визначив призначення цих коштів, орган, який відповідає за сплату державного збору до Фонду, суб`єктів, які повинні його сплачувати та за які послуги. Визначений статтею 67, 92 Конституції України держаний збір, як спеціальний предмет правового регулювання щодо покладання обов`язку його сплати на певну особу, має більш ширше поняття ніж збір, який підлягає сплаті в порядку визначеному за правилами податкового законодавства. Отже, у спірних правовідносинах державний збір, який суб`єкт авіаційної діяльності повинен сплачувати до Фонду, не належать до загальнодержавних податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8503 Нормативно-правове встановлення розміру державного збору за надані послуги з перевезення пасажира в авіаційній галузі Зважаючи на положення статей 67 та 92 Конституції України, визначення системи, порядок і розмір сплати державного збору за надані послуги з перевезення пасажира в авіаційній галузі має встановлювати виключно закон, а не підзаконний нормативно-правовий акт. Єдиним законодавчим актом, що визначав порядок та перелік видів діяльності (операцій), з наявністю яких законодавство пов`язує виникнення у авіаперевізника відповідного обов`язку щодо перерахування державного збору до Фонду, а саме за рахунок діяльності авіаперевізника з надання відповідних послуг авіаперевезення за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, є Повітряний кодекс України, а саме пункти 3, 4 частини п`ятої статті 12. Водночас жодними іншими нормативно-правовими актами ні порядок, ні розмір ставки, ні строки сплати державного збору за надані послуги з перевезення пасажира, який відлітає з аеропорту України, за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, відповідно до пунктів 3, 4 частини п`ятої статті 12 Повітряного кодексу України, не визначено. Встановлений законодавством обов`язок щодо сплати державного збору, з урахуванням положень статей 67, 92 Конституції України, не регулювався жодним законом. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8504»

«Про відсутність в авіаційної компанії обов’язку щодо сплати державного збору на підставі підзаконного нормативного-правового акту Обов’язок щодо сплати державного збору до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях не виникає в авіаційної компанії (авіаперевізника), якщо відсутні підстави, визначені виключно законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом, в тому числі визнаним незаконним. Відповідно, Державна авіаційна служба України не має повноважень щодо нарахування такого збору в рахунках-фактурах та право щодо стягнення заборгованості з його сплати. Здійснено відступ від висновків, викладених колегіями суддів ВП КАС ВС у постановах від 19.02.2020 у справі № 826/16485/16, від 18.03.2020 у справі № 826/15268/17, від 24.04.2020 у справі № 826/7916/17, від 27.05.2020 у справі № 826/15210/16, щодо можливості застосування положення пункту 5 додатку розділу ІІ Положення № 819, наявності права у позивача вимоги про стягнення державного збору з авіаперевізника на підставі норми цього Положення, яке діяло раніше до визнання його нечинним в контексті спірних правовідносин, та, як наслідок, обов’язку відповідача їх виконувати. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8804»

«Предмет дослідження і доказування у кримінальному провадженні за ст. 276 КК. Порушення штурманом вимог безпеки польотів Предметом дослідження і доказування у кримінальному провадженні за ст. 276 «Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту» КК, що спричинило загибель людей, є не лише причини, що безпосередньо призвели до авіакатастрофи, але і відповідність дій обох пілотів (командира повітряного судна та другого пілота (штурмана)) правилам, що регулюють безпеку польотів та експлуатацію літака, наслідки, які настали в результаті його падіння, а також причинний зв’язок між діяннями пілотів та суспільно небезпечними наслідками – загибеллю і травмуванням пасажирів. Обов’язок контролювати відповідність фактичної кількості пасажирів на борту повітряного судна їх допустимій кількості згідно з правилами, що регулюють безпеку польотів та експлуатацію літака, та відповідальність за таке порушення згідно з регулятивним законодавством покладено безпосередньо на командира повітряного судна та штурмана. Порушення штурманом вимог безпеки польотів, закріплених у спеціальних нормативно-правових актах у сфері цивільної авіації, які є відмінними від тих, у порушенні яких обвинувачувався командир, повинно враховуватися судами при визнанні доведеним обвинувачення за ст. 276 КК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7043»

«Визначення терміну «хендлінг» у галузі цивільної авіації Термін «хендлінг» широко використовується у документах Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) та Міжнародної асоціації авіаційного транспорту (ІАТА) та часто вживається у значенні «організація обслуговування». Відповідно, підприємства, що займаються наземною діяльністю повітряних суден, називають хендлінговими. Хендлінгові підприємства являють собою обслуговуючі компанії, що здійснюють комплексне організаційне забезпечення комерційного та технічного обслуговування повітряних суден (ПС), обслуговування пасажирів, багажу та екіпажів в аеропортах та містах перебування за маршрутом польоту тощо. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8291»

«Про належність посади фельдшера-рятувальника рятувальної парашутно-десантної групи до посад льотного складу Поняттям "льотний склад" охоплюється як льотний склад льотного екіпажу повітряного судна, так і льотний склад екіпажу салону (пасажирського, вантажного) повітряного судна. Отже посада фельдшера-рятувальника рятувальної парашутно-десантної групи в силу вимог статті 57 Повітряного кодексу України, наказу Міністерства оборони України від 05 лютого 2018 №40, Інструкції про класифікацію авіаційного персоналу державної авіації України, затверджену наказом Міністерства оборони України від 05 січня 2015 №3 належить до посад "льотного складу". Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8369»

«Про обов’язки авіаперевізника щодо експлуатації повітряної лінії Отримуючи документ на право експлуатації повітряної лінії, авіаперевізник зобов`язується експлуатувати відповідну повітряну лінію із частотою, зазначеною в документі. Невиконання авіаперевізником зазначеного обов`язку призводить до анулювання права. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6112»

«Щодо визначення моменту виникнення договірних відносин між авіаперевізником і пасажиром Видача авіаперевізником відповідного квитка та багажної квитанції пасажиру свідчить про виникнення між ними договірних правовідносин, а тому у випадку відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки рейсу відшкодування шкоди покладається саме на авіаперевізника. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3450»