Судова практика: Оскарження приписів ДІАМ

«Про реалізацію органом державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду права на звернення до суду з позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює жодних особливостей щодо звернення до суду з позовом органу державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, а також розгляду цієї категорії спорів, зокрема не визначає того, що поданню такого позову повинно передувати обов`язкове проведення заходів державного архітектурно - будівельного контролю і що обставини самочинного будівництва можуть підтверджуватися лише складеними за результатом проведення таких заходів актами та/або розпорядчими документами контролюючого органу, як то приписи, протоколи, розпорядження тощо. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10268»

«Про належне виконання органом державного архітектурно-будівельного контролю обов’язку щодо повідомлення суб’єкта містобудування про результати такого контролю Обов`язок органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо ознайомлення суб`єкта містобудування з результатами державного архітектурно-будівельного контролю, передбачений абзацом четвертим пункту 12 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, полягає у вчиненні дій, спрямованих на надіслання відповідних документів, і вважається виконаним з моменту їх відправлення. Тобто настання правових наслідків надіслання не залежить від поведінки суб`єкта містобудування щодо одержання адресованої йому кореспонденції. Таким чином, належним надісланням документів, складених за результатами державного архітектурно-будівельного контролю, слід вважати їх відправлення рекомендованим листом за адресою місцезнаходження суб`єкта містобудування, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, підтверджене розрахунковим документом відділення поштового зв`язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15264»

«Ефективний спосіб захисту права власності на земельну ділянку, яка використовується без дозвільних документів і на якій збудовано тимчасову споруду Якщо нежитлові приміщення є тимчасовими спорудами, які не відносяться до нерухомого майна, збудовані на земельній ділянці комунальної власності, що використовується власником цих приміщень без установлених законом підстав, норми статті 376 ЦК України щодо знесення об`єкту самочинного будівництва застосуванню не підлягають. Ефективним способом захисту порушеного права власника земельної ділянки є негаторний позов (стаття 391 ЦК України), зокрема шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на такі приміщення та зобов’язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки у спосіб демонтажу нежитлових приміщень. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11219 Звільнення самостійно зайнятої несформованої земельної ділянки комунальної власності від самочинно збудованого капітального об’єкта (павільйону) Власник земельної ділянки комунальної власності має право вимагати звільнення самовільно зайнятої несформованої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан шляхом демонтажу розміщених на ній об'єктів без дотримання процедури, передбаченої ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки ця процедура є обов'язковою лише для органу державного архітектурно-будівельного контролю, а не для власника земельної ділянки, який захищає право на усунення перешкод у користуванні своїм майном. Наявність у особи паспортів прив'язки тимчасових споруд та судових рішень щодо права користування тимчасовою спорудою не спростовує факту самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності, якщо на ній фактично розміщено капітальну споруду за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та дозвільних документів на будівництво. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15141»

«Про неналежне виконання ухвали суду про розгляд адміністративної справи у відкритому судовому засіданні Приписи статті 264 КАС України чітко вказують на необхідність публікації оголошення про розгляд судової справи саме у виданні (офіційному друкованому чи електронному засобі масової інформації). Мета цієї норми – забезпечити інформування зацікавлених осіб, що неможливо через дошку оголошень з обмеженим доступом. Буквальне тлумачення цієї норми не передбачає альтернативних способів оприлюднення. Тому розміщення оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі на дошці оголошень є неналежним виконанням ухвали суду. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13796»

«Щодо визнання договору недійсним на підставі статті 229 ЦК, якщо мала місце помилка щодо обставин, які мають істотне значення Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України). Апеляційний суд надав правильну оцінку аргументам позивачки про те, що вона вважала, що укладає договір довічного утримання, оскільки за приписами статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. У цій справі не можна говорити про помилку при укладенні договору дарування між сторонами, обґрунтовуючи це тим, що позивач думала, що укладає договір довічного утримання, оскільки такого довічного утримання потребувала не позивач, а її мати. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3186 Визнання недійсним договору оренди у зв’язку з помилкою щодо істотних характеристик об’єкта оренди через невідповідність фактичної площі майна умовам аукціону та договору Невідповідність фактичної площі об’єкта оренди даним, зазначеним в описі лота електронного аукціону та умовах договору, у разі якщо така різниця унеможливлює використання майна за цільовим призначенням (зокрема, через будівельні норми), є підставою для визнання договору оренди недійсним як такого, що вчинений під впливом помилки щодо істотних якостей речі (стаття 229 ЦК України), за умови відсутності обізнаності або недбальства орендаря. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14160»