Судова практика: Спори з суб'єктами владних повноважень

«Про звільнення від обов’язку надсилання апеляційної скарги за відсутності електронного кабінету Обов'язок апелянта щодо надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів залежить від наявності в іншого учасника справи електронного кабінету в ЄСІТС. Водночас частина шоста статті 18 КАС України прямо встановлює для органів державної влади обов'язок зареєструвати електронний кабінет. Отже, якщо орган державної влади, який відповідно до закону зобов'язаний мати електронний кабінет, такого кабінету не зареєстрував, то учасник справи, який не є суб'єктом владних повноважень та подає апеляційну скаргу в електронній формі через свій електронний кабінет, звільняється від обов'язку надсилати копії документів такому учаснику. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15590»

«Про повноваження органів охорони культурної спадщини щодо видання розпоряджень про приведення пам’яток до належного стану У разі встановлення факту виникнення небезпеки пошкодження, руйнування чи знищення пам'ятки, яку самостійно не усунув її власник або інша уповноважена особа, відповідний орган охорони культурної спадщини має право, а не обов'язок, ухвалити рішення у вигляді розпорядження про зобов'язання зазначеної відповідальної особи привести пам'ятку до належного стану. Законодавець використав саме словесну конструкцію «може зобов'язати», а не встановив, що відповідний орган зобов'язаний видати таке розпорядження у кожному випадку виявлення наведених у частині першій зазначеної статті обставин. З огляду на приписи частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України адміністративний суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, лише тоді, коли такий обов'язок прямо встановлено законом. Оскільки Закон України від 08.06.2000 №1805-II «Про охорону культурної спадщини» не покладає на на орган охорони культурної спадщини прямого обов'язку у разі виявлення порушень щодо пам'ятки діяти виключно шляхом видання розпорядження відповідно до частини другої статті 27 цього Закону, то підстави для зобов'язання видати відповідне розпорядження відсутні. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15586»

«Про повноваження Державної служби якості освіти України та її територіальних органів на звернення до суду з позовом до органів місцевого самоврядування щодо дотримання законодавства у сфері освіти Дотримання органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами законодавства у сфері освіти, у тому числі забезпечення доступності дошкільної, середньої, позашкільної освіти для всіх громадян, які проживають на відповідній території, є об’єктом державного нагляду (контролю) у сфері освіти, який уповноважені здійснювати Державна служба якості освіти України як центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та її територіальні органи. Наділення Державної служби якості освіти України та її територіальних органів контролюючими функціями, що реалізуються шляхом застосування відповідних заходів реагування, зокрема до органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо усунення порушень та виконання вимог законодавства у сфері освіти, підтверджує наявність у них права на звернення до суду з позовами щодо усунення таких порушень та виконання вимог законодавства у сфері освіти. Відсутність чіткої конкретизації у законодавстві права Державної служби якості освіти України та її територіальних органів звертатися до суду саме з позовом про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про ліквідацію (припинення) діяльності закладу освіти не свідчить про відсутність у них такого права та не є тотожним відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. За наявності такого уповноваженого державного органу прокурор не може вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду та замінювати належного суб’єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15412»

«Про недопустимість покладення на заявника негативних наслідків недотримання державним реєстратором процедури формування та реєстрації заяви в базі даних заяв Заявник не зобов'язаний самостійно формувати та реєструвати заяву в базі даних заяв; виконання цих дій після звернення особи з відповідним пакетом документів закон покладає на державного реєстратора або у встановлених випадках - на адміністратора центру надання адміністративних послуг. Недотримання суб'єктом владних повноважень покладених на нього процедур щодо формування та реєстрації заяви саме собою не може створювати негативних наслідків для заявника, який виконав покладені на нього законом вимоги. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15350»

«Про надсилання копії апеляційної скарги учаснику справи, що перебуває на тимчасово окупованій території Cуд наділений ширшими повноваженнями, ніж, зокрема, сторона відповідача (у тому числі суб'єкт владних повноважень) щодо повідомлення іншого учасника справи про подання до суду апеляційної скарги, зокрема, щодо учасників процесу, місце проживання (перебування) яких знаходиться на тимчасово окупованій території чи у зоні ведення бойових дій. Ненадання відповідачем (суб'єктом владних повноважень) доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, у спірних правовідносинах, за наявної можливості у суду застосовувати, визначені процесуальним законом засоби комунікації, не може позбавляти права відповідача на подання апеляційної скарги та обмежувати, у цьому випадку, його право на звернення до суду. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12532»

«Юрисдикція спору щодо призначення страхових виплат у зв'язку зі смертю застрахованої особи від професійного захворювання Спір особи, яка має право на страхові виплати у зв'язку зі смертю застрахованої особи від професійного захворювання, з органом Пенсійного фонду України як правонаступником Фонду соціального страхування щодо призначення таких виплат за статтею 42 Закону № 1105-XIV є спором із суб'єктом владних повноважень і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, незалежно від обраного позивачем формулювання вимог як стягнення заборгованості. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14551»

«Про відповідність використання судом вищої інстанції права на постановлення окремої ухвали положенням процесуального закону Окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів. При цьому, такі порушення мають негативно впливати на стан суб`єктивних прав та обов`язків особи в публічно-правових відносинах. Окрема ухвала, зокрема, може бути постановлена відповідним судом за наслідками розгляду справи, апеляційної чи касаційної скарги в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права. Водночас, постановлення окремої ухвали у порядку нагляду за діяльністю суду нижчої інстанції окремо від процесу розгляду справи, суперечить положенням Кодексу адміністративного судочинства України та процесуального закону. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8775 Про межі повноважень голови суду щодо процесуальної діяльності судді Голова місцевого суду не є суб'єктом владних повноважень, якому відповідно до частини першої статті 249 КАС України може бути направлено окрему ухвалу, оскільки він не наділений повноваженнями усунути порушення, якого, припустився суддя при ухваленні судового рішення. Покладення на голову суду обов'язку реагувати на процесуальну діяльність судді набуває ознак нагляду за здійсненням правосуддя та не відповідає принципу незалежності суддів. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14397»

«Про відсутність дискреції у суб’єкта владних повноважень при визначенні базового місяця для індексації грошових доходів Стосовно дискреційних повноважень, Суд зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8327»

«Про належність до адміністративної юрисдикції спору щодо оскарження розпорядження НКРЕКП, яким ліцензіата зобов’язано ініціювати розірвання договорів з фізичною особою Спір щодо оскарження розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про усунення порушень ліцензіатом, прийнятого у межах реалізації контрольних повноважень та обов’язкового до виконання суб’єктом господарювання, належить до адміністративної юрисдикції, оскільки предметом спору є перевірка законності адміністративного акта суб’єкта владних повноважень. У разі, коли таке розпорядження містить вимогу ініціювати розірвання договорів з фізичною особою та безпосередньо впливає або може вплинути на її права чи законні інтереси, така особа не може бути позбавлена права на звернення до адміністративного суду лише з тієї підстави, що акт адресований ліцензіату. Те, що наслідком виконання оскаржуваного розпорядження може бути розірвання цивільно-правових договорів, не змінює публічно-правового характеру самого спору, оскільки особа оскаржує адміністративний акт, а не договірні зобов`язання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13989»

«Процесуальне правонаступництво контролюючого органу Коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб'єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення як юридичної особи суб'єкта владних повноважень, що вибув з публічних правовідносин. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3690»

«Про неможливість реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації за наявності судових заборон щодо забудови земельної ділянки Наявність встановлених ухвалою суду про забезпечення позову арешту земельної ділянки та заборони на вчинення дій, пов'язаних із її забудовою, унеможливлює прийняття та реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Це зумовлено тим, що така реєстрація є завершальним етапом будівництва та передумовою для подальшої державної реєстрації права власності на новостворений об'єкт нерухомості. Отже, вчинення відповідних реєстраційних дій за наявності зазначених обмежень суперечило б встановленим судом заборонам. Дії суб'єкта владних повноважень щодо реєстрації такої декларації за цих умов свідчили б про ігнорування обов'язкового до виконання судового рішення, що є неприпустимим в силу положень Конституції та законів України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13954»

«Про належний розгляд заперечення до акта ревізії органом контролю У разі незгоди із актом ревізії об'єкт контролю надає органу контролю заперечення (зауваження), які мають бути проаналізовані органом державного фінансового контролю. При цьому Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, надано право органу контролю для уточнення фактів, викладених у запереченнях, шляхом додаткового витребування у об'єкта контролю необхідних документів та пояснень. Приписи цього Порядку не обмежують право об'єкта контролю подавати додаткові документи разом із запереченнями. На стадії подання заперечень/зауважень у об'єкта контролю наявна можливість спростувати висновки акта ревізії. Орган контролю зобов'язаний проаналізувати надані об'єктом контролю заперечення та документи надані до таких заперечень. Ігнорування органом державного фінансового контролю додатків до заперечень може свідчити про неповний та формальний розгляд заперечень, що може кваліфікуватися як порушення суб'єктом владних повноважень обов'язку діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13936»

«Юрисдикція спору про визнання права на одноразову грошову допомогу членам сімей загиблих військовослужбовців Вимога про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», призначення та виплата якої здійснюється суб'єктом владних повноважень, є спором у сфері публічно-правових відносин і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14663»

«Про розподіл судових витрат на правничу допомогу Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб’єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2945»

«Про неможливість оскарження акта опису майна в податкову заставу Акт опису майна не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. Отже, такий акт не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі. У спірній ситуації належним способом захисту може бути визначено зобов'язання контролюючого органу виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна в податкову заставу. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13168»

«Про неможливість внесення змін до Державного земельного кадастру у зв'язку з скасуванням судом рішення на підставі якого відповідна інформація була внесена Закон України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» та Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, не передбачають такої підстави для внесення змін до Державного земельного кадастру як скасування судом рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого відповідна інформація була внесена. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13590»

«Про немайновий характер позовних вимог у разі оскарження відмови суб’єкта владних повноважень у призначенні одноразової грошової допомоги Позовні вимоги про визнання протиправним, скасування рішення про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, а також зобов`язання суб`єкта владних повноважень (наприклад, Міністерства оборони України) прийняти рішення про нарахування та виплату такої допомоги є вимогою немайнового характеру. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13390»