Судова практика: Отримання статусу УБД

«Про застосування санкцій за порушення законодавства на ринках капіталу до банку, що перебуває у процедурі ліквідації Сама по собі наявність у банку статусу такого, що перебуває у процедурі ліквідації, не виключає можливості застосування до нього передбаченої законом санкції за порушення законодавства на ринках капіталу. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15262»

«Про відсутність у НКРЕКП обов'язку щодо повторного оприлюднення проєкту регуляторного акта у разі внесення до нього змін, пов'язаних із первинно визначеним предметом та метою регулювання Внесення до проєкту рішення, що має ознаки регуляторного акта, змін саме по собі не зумовлює обов`язку Регулятора повторно проводити процедуру його оприлюднення, збору та розгляду зауважень і пропозицій, оскільки стаття 15 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» надає Регулятору право, а не встановлює обов`язок вчинення таких дій; якщо внесені зміни залишаються пов`язаними з предметом та первинно визначеною метою регулювання і не свідчать про фактичне формування нового, самостійного за предметом та метою регуляторного рішення, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг вправі прийняти остаточну редакцію без повторного оприлюднення проєкту. Водночас положення статей 12, 15 Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» не встановлюють обов`язку повторного консультування із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства кожного разу, коли до проєкту рішення вносяться зміни, а тому відсутність повторних консультацій за таких обставин сама по собі не свідчить про порушення процедури прийняття рішення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15182 Про правове регулювання постачання природного газу оператору газорозподільчої системи постачальником «останньої надії» для покриття фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат Постачання природного газу постачальником «останньої надії» оператору газорозподільчої системи узгоджується з положеннями частини першої статті 15 Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу», яка передбачає можливість постачання природного газу в інших випадках, визначених правилами для постачальника «останньої надії», а частина п`ята цієї статті прямо уповноважувала Регулятора затверджувати такі правила. При цьому законодавство не виключає можливості набуття оператором газорозподільчої системи статусу споживача у правовідносинах щодо постачання природного газу, необхідного для покриття фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат у газорозподільній системі. Водночас набуття оператором газорозподільчої системи такого статусу у відносинах з постачальником не змінює правової природи самих виробничо-технологічних витрат, які не є природним газом, використаним оператором для власних потреб, а лише обумовлює необхідність придбання ним відповідних обсягів природного газу для забезпечення функціонування газорозподільної системи. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15183»

«Щодо процесуального правонаступництва у справах про стягнення аліментів та умов заміни сторони виконавчого провадження до видачі виконавчого листа Особа набуває процесуального статусу стягувача лише з моменту видачі судом виконавчого документа, а не автоматично після ухвалення судового рішення на її користь. Якщо за життя первісного позивача виконавчий лист взагалі не видавався, заміна стягувача у виконавчому документі чи провадженні (стаття 442 ЦПК України) є процесуально неможливою, оскільки померла особа відповідного статусу стягувача так і не набула. Водночас залучення особи як процесуального правонаступника померлого позивача безпосередньо у цивільній справі (стаття 55 ЦПК України) є належним та достатнім способом захисту інтересів дітей, оскільки надає правонаступнику законне право самостійно звернутися до суду із заявою про видачу виконавчого листа у відповідній частині на своє ім’я з метою його подальшого пред’явлення до виконання Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15168»

«Про вимоги до швидкоспоруджуваної захисної споруди цивільного захисту та поширення на неї законодавчої заборони розміщення об`єктів у межах червоних ліній Згідно з ДСТУ 9195:2022 швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту має бути зведена зі спеціальних конструкцій (виробів). Недотримання цієї вимоги позбавляє споруду відповідного статусу. На швидкоспоруджувану захисну споруду цивільного захисту поширюється передбачена частиною другою статті 18 Закону України від 8 вересня 2005 року № 2862-IV «Про автомобільні дороги» заборона розміщення будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15181»

«Про відсутність у громадянина України можливості відмовитися від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія при процедурі отримання ним паспорту для виїзду за кордон Чинне законодавство щодо порядку видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон будь-яких прямих чи непрямих переваг, привілеїв чи обмежень за релігійними переконаннями (чи на підставі інших підстав) не встановлює. Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено обов`язковість внесення відповідних даних до Єдиного державного демографічного реєстру (із зняттям біометричних даних, тобто відцифруванням обличчя, підпису та відбитків пальців рук) при оформленні особою паспорту громадянина України для виїзду за кордон і альтернативи щодо визначення підстав для невнесення таких даних до Реєстру Закон не містить. Особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься лише у паспорті громадянина України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10977»

«Про статус добровольця Cил територіальної оборони Добровольці Сил територіальної оборони Збройних Сил України не є військовослужбовцями у розумінні Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», а є цивільними особами у складі воєнізованого підрозділу та відрізняються від військовослужбовців не лише статусом, а й вимогами, характером і умовами вступу, проходження і звільнення зі служби. Членство у добровольчому формуванні не звільняє від обов’язку проходження військової служби (строкової або за призовом), а також, що особа не може бути членом добровольчого формування у період проходження військової служби або служби у військовому резерві Збройних Сил чи інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в правоохоронних органах. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15143 Про статус і повноваження добровольця територіальної оборони Добровольче формування територіальної громади (ДФТГ) утворюється та діє за принципом територіальності. Добровольці Сил територіальної оборони Збройних Сил України проходять службу у складі добровольчого формування територіальної оборони на добровільних засадах. Членом ДФТГ може бути громадянин України, віком від 18 років, який проживає на території відповідної територіальної громади та уклав контракт добровольця територіальної оборони. Контракти укладаються між добровольцями та державою, від імені якої діє командир добровольчого формування територіальної громади. Громадяни України, які не проходили військової служби у Збройних Силах, служби в інших військових формуваннях чи служби в правоохоронних органах, зараховуються до членства в добровольчому формуванні після складення ними присяги добровольця територіальної оборони. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15148»

«Необхідність перевірки слідчим суддею повноважень прокурора на подання клопотання про проведення НСРД і дотримання правил підсудності Слідчий суддя під час розгляду клопотання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій зобов`язаний перевірити документи, що посвідчують особу (службове посвідчення), а також процесуальний статус (доручення, постанова про визначення групи слідчих, постанову керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів) на підтвердження повноважень у конкретному кримінальному провадженні як на момент складання і звернення з клопотанням, так і на час розгляду такого клопотання, а також переконатися в тому, що орган досудового розслідування, в якому працює слідчий чи прокурор, який звернувся з клопотанням та прибув на його розгляд, знаходиться в межах територіальної юрисдикції відповідного апеляційного суду або кримінальне провадження віднесене до підсудності Вищого антикорупційного суду, якщо клопотання розглядає слідчий суддя Вищого антикорупційного суду. Слідчий суддя зобов`язаний перевірити підстави звернення з клопотанням про проведення негласних слідчих (розшукових) дій за главою 21 КПК поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, який здійснює досудове розслідування. Слідчий суддя постановляє ухвалу про повернення клопотання щодо проведення негласної (розшукової) дії у разі непідтвердження повноважень слідчого або прокурора діяти в конкретному кримінальному провадженні як на момент складання і звернення з клопотанням, так і на час розгляду такого клопотання слідчим суддею, а також якщо клопотання подане за відсутності підстав передбачених у ч. 2 ст. 247 КПК, поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, який здійснює досудове розслідування. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15254»

«Про критерії визначення безпосередньої участі у бойових діях для нарахування підвищеної винагороди Виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей вважається "безпосередньою участю" незалежно від місця їх виконання, натомість, виконання бойових завдань з виявлення та супроводження повітряних цілей набуває статусу "безпосередньої участі" лише у випадку, коли здійснюється в районах ведення воєнних дій. Таким чином, не кожен вид діяльності підрозділу автоматично прирівнюється до безпосередньої участі у бойових діях. Ключовим критерієм є характер завдання та місце його виконання. Поряд із цим періоди виплати винагороди та підхід до їх обчислення суттєво різняться залежно від роду військ і характеру бойових завдань. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11973»

«Про протиправність обмеження права члена сім’ї загиблого військовослужбовця на виплату одноразової грошової допомоги у повному розмірі у зв’язку з тим, що право на таку допомогу може бути реалізовано в майбутньому іншими особами Чинним законодавством не передбачено механізму резервування половини (частини) одноразової грошової допомоги за особою із непідтвердженим соціально-правим статусом необхідним для можливості реалізації права у сфері соціального забезпечення (права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у рівних частках на всіх отримувачів), натомість передбачено, що якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11249»

«Про недопустимість обмеження права на доплату непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зонах відселення Право непрацюючого пенсіонера на доплату за постійне проживання у зоні безумовного (обов’язкового) відселення або у зоні гарантованого добровільного відселення не може ставитися в залежність від проживання чи роботи на цих територіях станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року та від наявності у зв’язку з цим статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» від 27 грудня 2024 року № 1524, які встановлюють такі умови і фіксований розмір цієї доплати, не підлягають застосуванню як такі, що звужують гарантоване статтею 46 Конституції України право на соціальний захист. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14344»

«Щодо презумпції спільності майна подружжя стосовно будинку, збудованого до шлюбу, але введеного в експлуатацію та зареєстрованого в період шлюбу Самі лише факти введення новозбудованого житлового будинку в експлуатацію та державної реєстрації права власності на нього під час шлюбу не є достатніми підставами для визнання цієї нерухомості спільною сумісною власністю подружжя, якщо будівництво було завершено до реєстрації шлюбу. Статус спільного майна визначається не реєстрацією, а джерелом набуття коштів та часом фактичного створення речі Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15106»

«Належний відповідач у справі про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною: статус співмешканця одного з батьків У справі про усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та участі у її вихованні відповідачем може бути не лише інший з батьків дитини, а й особа, яка спільно проживає однією сім'єю з дитиною та тим із батьків, з ким проживає дитина, якщо ця особа набула статусу члена сім'ї та створює перешкоди у спілкуванні дитини з батьком (статті 2, 3, 74, 260 СК України). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15078»

«Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Закон забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність водного фонду окремо від дозволеного для передачі об'єкта замкненої природної водойми загальною площею до 3 га. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1324 Про захист земель водного фонду При визначенні правового режиму земельних ділянок за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених національним законодавством. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2710 Щодо надання земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку. Адже, відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3207 Про особливості надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться в прибережній захисній смузі При наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них». Відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться в прибережній захисній смузі без урахування обмежень, зазначених у статті 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4490 Про оцінку статусу земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги При оцінці статусу земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Отже віднесення земельних ділянок, зайнятих водними об`єктами, до земель водного фонду підтверджується самим фактом перебування їх під водним об`єктом і в межах прибережних захисних смуг. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9634»

«Про правила і межі обов’язку розпорядника інформації надавати публічну інформацію Суб`єкт владних повноважень (розпорядник) не зобов`язаний створювати нову інформацію у відповідь на запит чи звернення, якщо вона не існувала раніше. Його обов`язок обмежується наданням уже наявної, задокументованої інформації, якою він реально володіє або зобов`язаний володіти за законом. Цей обов`язок повинен відповідати таким правилам і межам: - «відсутність обов`язку на створення» означає, що законодавство про доступ до публічної інформації не вимагає проводити нові дослідження, створювати якісно нові масиви даних чи виконувати складну аналітичну роботу під час відповіді; - «межа компетенції» означає, що якщо запит вимагає створення чогось нового, що виходить за межі повноважень органу, це не є доступом до інформації; - «виняток щодо обов`язку володіти» слід розуміти так, що орган зобов`язаний надати інформацію, навіть якщо її спеціально попередньо не виготовляли на окремому носії, але за своїм статусом і функціями він повинен був її створити чи мати у своєму розпорядженні; - «технічна обробка» означає, що простий підрахунок, вибірка або збір даних із наявних у базах документів без створення нового змісту зазвичай не вважаються створенням нової інформації, тому їх виконати зобов`язані. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15011 Про підстави для відмови у задоволенні запиту на публічну інформацію Законодавець визначає право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Право на інформацію може бути обмежене законом лише у виключних випадках: в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Також, спеціальний Закон України "Про доступ до публічної інформації", що регулює відносини щодо доступу до публічної інформації, передбачає, що підстави для відмови у задоволенні запиту є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню. Відмова можлива лише в разі, якщо розпорядник не володіє інформацією і не зобов`язаний нею володіти, якщо інформація належить до категорії з обмеженим доступом, якщо не відшкодовано фактичні витрати на копіювання або якщо не дотримано мінімальних вимог до оформлення запиту. Більш того, відмова має бути вмотивованою, містити дані посадової особи, відповідальної за розгляд запиту, дату, чітке посилання на підставу відмови, порядок оскарження та надаватися у письмовій формі. Отже, право на доступ до публічної інформації в Україні є цілісним правовим механізмом із чітко визначеними процедурами, строками, гарантіями та способами захисту. Його ефективність залежить не лише від формального дотримання приписів закону, а й від готовності розпорядників діяти з дотриманням принципів відкритості, добросовісності та пропорційності. Саме така практика формує довіру до держави, забезпечує реальну підзвітність публічної влади та зміцнює принцип верховенства права. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15012»

«Про вплив кримінального переслідування на вирішення питання про міжнародний захист (надання статусу біженця) Порушення щодо особи кримінальної справи за участь у забороненій організації саме собою не виключає можливості визнання такої особи біженцем. Кримінальне переслідування може становити переслідування у конвенційному розумінні, якщо відповідна правова заборона застосовується вибірково або дискримінаційно, є засобом придушення релігійних чи політичних переконань або якщо покарання має явно непропорційний характер. Водночас сам собою факт кримінального переслідування також не є достатнім для надання міжнародного захисту. У кожному випадку необхідно встановити причини такого переслідування, характер інкримінованої особі діяльності та наявність зв`язку між можливим покаранням і конвенційними ознаками Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14881»

«Про застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Судді у відставці мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у зв’язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, що в свою чергу зумовлює зростання розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму. Відтак для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Здійснено відступ від висновків, викладених колегією суддів СП КАС ВС у постанові від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14447»

«Про дотримання принципу недискримінації учасників публічних закупівель Реалізація спеціальних норм не звільняє замовника від обов`язку дотримання статті 5 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» в частині недискримінації учасників та створення умов для рівного доступу всіх потенційних постачальників до процедури закупівлі. Спеціальний статус законодавства у сфері використання ядерної енергії не звільняє замовника від обов'язку дотримуватися принципів недискримінації учасників, а лише встановлює високі критерії до предмета закупівлі, яким можуть відповідати декілька конкурентоспроможних суб'єктів. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14816»

«Момент набуття статусу підозрюваного Особа набуває статусу підозрюваного з моменту повідомлення їй про підозру в порядку, передбаченому КПК, або з моменту її затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому внесення відомостей до ЄРДР чи проведення щодо особи процесуальних дій не свідчить про набуття нею статусу підозрюваного та, відповідно, не впливає на обчислення строків досудового розслідування. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15154 Обставини, які не свідчить про порушення права засудженого на захист чи гарантій справедливого судового розгляду у разі відмови в повторному допиті неповнолітньої потерпілої Відмова в повторному допиті неповнолітньої потерпілої, яка зумовлена необхідністю захисту її психічного здоров'я та запобігання повторній травматизації, не свідчить про порушення права засудженого на захист чи гарантій справедливого судового розгляду. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15160 Ухвалення апеляційним судом нового вироку не зумовлює обов'язку повторного дослідження всього обсягу доказів, дослідженого місцевим судом Сам факт ухвалення апеляційним судом нового вироку не зумовлює обов'язку цього суду повторно досліджувати весь обсяг доказів, які вже були безпосередньо досліджені місцевим судом. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15165 Право апеляційного суду скасувати вирок місцевого суду в частині та ухвалити в цій частині новий вирок Апеляційний суд має право скасувати вирок місцевого суду в частині та ухвалити в цій частині новий вирок. Це узгоджується з п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК, якою передбачено право апеляційного суду скасувати вирок повністю або частково та ухвалити новий вирок. Висновок про необхідність повного скасування вироку суду першої інстанції та викладення всіх його положень у новому вироку не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15166»