ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 320/11029/23
- Категорія спору:
- військової служби
- Згадані норми:
- Закон № 160-IX, ст. 10 · Закон № 160-IX, ст. 14 · ЦК України, ст. 1227 · ЦК України, ст. 1216
Грамотне складання рапортів на лікування, відпустку та переведення. Офіційні правові позиції Великої Палати та касаційних судів Верховного Суду. Копіюйте реквізити та перевірені правові висновки для позовів, відзивів та апеляційних скарг.
«Про право на додаткову винагороду військовослужбовця Підставою для виплати додаткової винагороди військовослужбовцю є відповідний наказ командира, а процедура підтвердження участі у бойових діях здійснюється шляхом видачі довідки та базується на одному з визначених документів (бойовому наказі, журналі бойових дій чи рапорті). Таким чином, навіть якщо підтверджуючі докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування додаткової винагороди. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11606»
«Виконання умови добровільного повернення до військової частини, підтвердження згоди командира наказом про прибуття на службу та підстави неможливість встановлення неодноразовості вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК Вимога добровільного звернення особи з клопотанням про намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби вважається виконаною, якщо військовослужбовець після самовільного залишення військової частини добровільно повернувся на службу та продовжив її проходження, навіть якщо клопотання обвинуваченого про звернення до слідчого, прокурора або суду з наміром повернутися до військової частини чи до місця служби для продовження проходження військової служби відсутнє. Наказ командира військової частини про визнання військовослужбовця, який добровільно повернувся до місця тимчасової дислокації військової частини, таким, що прибув на службу, є належним письмовим підтвердженням згоди командира на проходження військової служби. Відомості з наказу командира військової частини про те, що військовослужбовець самовільно залишав військову частину і в інші періоди, за відсутності відповідного обвинувачення в цій справі чи постановленого судом вироку щодо відповідних обставин в іншій справі, не є належним підґрунтям до висновку про неодноразове вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15370 Умова добровільного волевиявлення особи на продовження військової служби Однією з умов застосування ч. 5 ст. 401 КК є добровільне звернення особи до слідчого, прокурора або суду з клопотанням про намір повернутися до військової частини чи місця служби для продовження військової служби. Така умова свідчить про необхідність добровільного волевиявлення особи щодо продовження виконання військового обов’язку як передумови її звільнення від кримінальної відповідальності. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15599 Поняття особи, яка вперше вчинила кримінальне правопорушення, при застосуванні ч. 5 ст. 401 КК При застосуванні ч. 5 ст. 401 КК особою, яка вперше вчинила кримінальне правопорушення, з юридичної точки зору слід також визнавати особу, яка раніше хоч і вчинила кримінально каране діяння, але: була виправдана судом за пред’явленим обвинуваченням; була правомірно звільнена від кримінальної відповідальності; була реабілітована; була засуджена без призначення покарання або звільнена від покарання; відбула покарання за діяння, злочинність і караність якого усунена законом (відповідно до частин 3, 4 ст. 88 КК вона визнається такою, що не має судимості). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15600 Застосування ч. 5 ст. 401 КК за наявності інших кримінальних проваджень щодо особи За наявності щодо особи декількох кримінальних проваджень питання про вчинення кримінального правопорушення вперше має вирішуватися з урахуванням презумпції невинуватості. Якщо інше діяння особи, яке потенційно може впливати на оцінку повторності, не одержало правової оцінки обвинувальним вироком суду, суд не вправі виходити з доведеності такого діяння при вирішенні питання про застосування ч. 5 ст. 401 КК. У разі розгляду різних кримінальних проваджень щодо однієї особи повторність може враховуватися лише за наявності обвинувального вироку за тотожне чи однорідне кримінальне правопорушення в іншому провадженні. Якщо ж декілька діянь розглядаються в одному кримінальному провадженні, повторність може бути встановлена без постановлення окремого обвинувального вироку щодо іншого епізоду за умови доведення винуватості особи в кожному з них. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15601»
«Про масив обставин, які підлягають встановленню судом у вирішенні спору, пов’язаного зі звільненням поліцейського за власним бажанням У відносинах звільнення за власним бажанням діє правило за яким, звільнення у порядку пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення № 114), є одностороннім волевиявленням працівника-поліцейського, який подав рапорт про звільнення за власним бажанням, він у будь-який момент до закінчення тримісячного строку з моменту подання рапорту може його відкликати і звільнення у такому випадку не проводиться, а також працівник не підлягає звільненню у випадку, коли цей строк закінчився, і він не залишив місце роботи і не вимагає припинення трудових відносин. Відтак, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказів про звільнення поліцейських на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону №580-VIII з урахуванням приписів підпункту «ж» пункту 64 та пункту 68 Положення №114 суд повинен з`ясувати: чи дійсно існував рапорт поліцейського про його звільнення зі служби в поліції за власним бажанням; чи існували поважні причини, що перешкоджають виконанню службових обов`язків поліцейським; чи було волевиявлення поліцейського на звільнення за цією підставою саме в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв поліцейський про відкликання рапорту про звільнення зі служби в поліції до моменту реалізації керівником органу поліції про звільнення поліцейського шляхом винесення відповідного наказу. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8897»
«Про обставини, які заздалегідь не варто позиціонувати з позбавленням права військовослужбовця на отримання додаткової допомоги за безпосередню участь у забезпеченні бойових дій Порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10967»
«Про виплату грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань сім’ї загиблого військовослужбовця Наказом Міністра оборони України «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік» № 30 від 31.01.2022 визначено розмір матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань - місячне грошове забезпечення - у разі смерті військовослужбовця. За таких умов військовослужбовець не може написати рапорт про виплату йому місячного грошового забезпечення у разі його смерті. Отже, смерть військовослужбовця - це окрема обставина, що визначена Наказом № 30, як підстава для виплати грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань сім’ї загиблого військовослужбовця. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13344 Про реалізацію військовослужбовцем права на отримання грошової допомоги для оздоровлення Реалізація права на отримання грошової допомоги для оздоровлення потребує вчинення активних дій з боку військовослужбовця - вибуття у відпустку чи подання рапорту про надання грошової допомоги на оздоровлення протягом відповідного календарного року, у якому особа має право на щорічну відпустку. Натомість виникнення самого права на отримання цієї допомоги є похідним від наявності права на щорічну основну відпустку у відповідному році. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13345»
«Написання рапорту про відмову від виконання наказу командира через критичну ситуацію із забезпеченням як обставина, яка ще беззаперечно не свідчить про відкриту відмову від виконання бойового наказу (ст. 402 КК) Написання військовослужбовцями військової служби за мобілізацією рапортів про відмову від виконання наказу командира через критичну ситуацію із забезпеченням не є відкритою відмовою від виконання бойового наказу (ст. 402 КК) за відсутності інших доказів такої відмови та без встановлення факту реального його невиконання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13817»
«Рапорт оперуповноваженого як підстава внесення відомостей до ЄРДР Рапорт оперуповноваженого, складений за результатами оперативноініціативного пошуку, в якому містяться відомості про вчинення кримінального правопорушення, є належною підставою для внесення відомостей до ЄРДР відповідно до ст. 214 КПК, оскільки фактично цей рапорт є заявою про вчинення злочину. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13077»
«Про довідку, як одне з джерел для підтвердження участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи прирівняних до них заходах Підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який видав відповідну довідку. Тож, якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, зміст та форма якої відповідають додаткам № 1, 2 окремого доручення, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, визначених пунктом 3 вищевказаного окремого доручення, на підставі якого визначив терміни безпосередньої участі кожного конкретного відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах у відповідності до повноважень, наданих йому абзацом 3 пункту 3 та абзацом 4 пункту 4 окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29. Зміст цих документів може ставитися під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах. Іншим випадком необхідності пошуку доказів участі військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах може бути ситуація втрати (знищення) документів військової частини (підрозділу) в умовах бойових дій, засвідчена відповідними документами. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10082 Про обставини, які заздалегідь не варто позиціонувати з позбавленням права військовослужбовця на отримання додаткової допомоги за безпосередню участь у забезпеченні бойових дій Порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10967»
«Зміст вимоги про добровільне звернення, передбаченої ч. 5 ст. 401 КК. Наказ командира військової частини про зарахування військовослужбовця на всі види забезпечення як письмова згода на продовження проходження особою військової служби Якщо військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину, до набрання чинності Законом № 3902-IX, яким ст. 401 КК доповнено частиною п’ятою, добровільно повернувся до місця тимчасової дислокації військової частини, був зарахований наказом командира на всі види забезпечення та продовжував проходити військову службу, це відповідає змісту вимоги про добровільне звернення, передбаченої ч. 5 ст. 401 КК. Наказ командира військової частини про зарахування військовослужбовця на всі види забезпечення є належним письмовим підтвердженням згоди командира на продовження проходження особою військової служби. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14045»
«Щодо звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК військовослужбовця, який вперше вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК Військовослужбовець, який вперше вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК, під час дії воєнного стану, може бути звільнений, в тому числі судом касаційної інстанції, від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК за умови добровільного звернення до суду з відповідним клопотанням та згоди командира військової частини на подальше проходження засудженим військової служби в цій частині. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12875»
«Щодо звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК військовослужбовця, який вперше вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК Військовослужбовець, який вперше вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК, під час дії воєнного стану, може бути звільнений, в тому числі судом касаційної інстанції, від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК за умови добровільного звернення до суду з відповідним клопотанням та згоди командира військової частини на подальше проходження засудженим військової служби в цій частині. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12875»
«Щодо відповідальності військовослужбовця військової служби за контрактом за ч. 5 ст. 407 КК. Щодо необхідності підтвердження факту зникнення з місця несення служби матеріалами службового розслідування Для військовослужбовця військової служби за контрактом відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, настає в разі нез’явлення вчасно на службу без поважних причин після будь-якого перебування поза межами частини або навіть коли останній повернувся до частини, але не доповів про прибуття відповідному командиру (начальнику), не приступив до виконання обов’язків військової служби. При цьому не потребується підтвердження факту зникнення з місця несення служби матеріалами службового розслідування Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12000 Відсутність згоди командира військової частини на продовження військової служби як підстава для відмови у звільненні від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК Відсутність згоди командира військової частини на продовження засудженим військової служби, про яку листом командира було повідомлено Верховний Суд, виключає можливість звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15598»
«Про право на додаткову винагороду військовослужбовця Підставою для виплати додаткової винагороди військовослужбовцю є відповідний наказ командира, а процедура підтвердження участі у бойових діях здійснюється шляхом видачі довідки та базується на одному з визначених документів (бойовому наказі, журналі бойових дій чи рапорті). Таким чином, навіть якщо підтверджуючі докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування додаткової винагороди. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11606»
Виключна правова проблема, міжюрисдикційні спори
Спори з ТЦК, податковою, митницею, перерахунок пенсій
Банкрутство підприємств, договірні зобов'язання, корпоративні спори
Спадкові справи, аліменти, поділ майна, нерухомість
Кваліфікація правопорушень, запобіжні заходи, обшуки
Точний розрахунок за ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» для всіх інстанцій
Обчислення компенсації адвокатських витрат за ст. 137 ЦПК / 126 ГПК
Розрахунок за ст. 625 ЦКУ з офіційними індексами інфляції Держстату
Розрахунок неустойки за подвійною обліковою ставкою НБУ
Частка від доходу та гарантований мінімум на дитину 2026
Розрахунок бойових 30/100 тис. грн та одноразової допомоги
База судової практики PravoPro.com.ua містить постанови Великої Палати Верховного Суду та чотирьох касаційних судів (КГС, КАС, КЦС, ККС). Для перевірених матеріалів система окремо показує правовий висновок щодо застосування норм матеріального і процесуального права та формує бібліографічне посилання для процесуальних документів.
Висновки Верховного Суду щодо застосування норм права враховуються іншими судами. Для суб'єктів владних повноважень діє правило, визначене ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
В один клік копіюйте реквізити рішення для подальшої перевірки та включення у позовні заяви, відзиви й апеляційні скарги.
Рішення щодо аліментів, пенсій, штрафів, 3% річних чи збитків поєднані з відповідними юридичними калькуляторами PravoPro.
Знайдіть перевіреного адвоката у вашому місті зі спеціалізацією у відповідній судовій палаті та перевірте його свідоцтво у реєстрі ЄРАУ.