ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 389/2995/16-ц

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Знам`янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Українська Н. А., про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2016 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 січня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПАТ КБ «ПриватБанк».

У лютому 2017 року ОСОБА_1 подала заяву про зміну підстав позову шляхом їх доповнення.

В обґрунтування позову, з урахуванням заяви про зміну його підстав, вказувала, що вона є дочкою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і 21 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Знам`янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Поляковим О. О. заведено спадкову справу.

Зазначала, що їй стало відомо про наявність заповіту, складеного ОСОБА_4 9 вересня 2014 року та посвідченого приватним нотаріусом Знам`янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. А., реєстраційний № 570, яким заповідач зробив розпорядження щодо належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 , заповівши її ОСОБА_2 .

Заповіт складено та посвідчено за адресою місця проживання спадкодавця у зв`язку з його хворобою, проте в матеріалах нотаріального посвідчення не конкретизовано діагноз захворювання.

При цьому зазначала, що основним захворюванням ОСОБА_4 був «Облітеруючий атеросклероз артерій нижніх кінцівок. Синдром Лериша. Хронічна ішемія нижніх кінцівок ІІІ-ІV ст.», з сукупністю інших супутніх захворювань та ускладнень.

В останні місяці життя відбулися зміни в поведінці заповідача, зокрема, він неадекватно сприймав та реагував на інформацію і життєві обставини, відмовлявся від лікування, уникав спілкування з рідними.

Враховуючи стан здоров`я ОСОБА_4 та сукупність діагнозів захворювань в останні роки його життя, в момент складання заповіту, на думку позивача, заповідач не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Крім того, про перебування заповідача у хворобливому стані та неможливість реалізувати вільно власне волевиявлення свідчить його власноручна відмітка на заповіті у формі невпевненого написання тексту та ряд допущених у ньому помилок.

За таких обставин позивач вважала, що вказані обставини свідчать про відсутність вільного волевиявлення заповідача на укладення правочину, що є підставою для визнання заповіту недійсним.

Позов також мотивований тим, що власноручний напис ОСОБА_4 і його особистий підпис на примірниках заповітів, а також підписи, вчинені у журналі обліку викликів приватного нотаріуса ОСОБА_5 для вчинення нотаріальних дій поза робочим місцем нотаріуса (запис № 10) та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій (запис № 570), значно різняться між собою.

На думку ОСОБА_1 , вказане свідчить про можливе вчинення таких підписів не заповідачем.

Підсумовуючи зміст поданих вимог та підстав позову, ОСОБА_1 зазначала, що на час вчинення правочину ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними з огляду на стан здоров`я; підпис в заповіті здійснений не особисто ОСОБА_4 , отже заповіт складено з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення.

За таких обставин просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 9 вересня 2014 року приватним нотаріусом Знам`янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. А., реєстраційний № 570.

Рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами своїх вимог.

Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області вказав, що матеріали справи не містять доказів відсутності у ОСОБА_4 вільного волевиявлення під час складення заповіту, а також перебування заповідача під час його посвідчення в стані, в якому він не міг усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Також судом першої інстанції встановлено, що матеріали цивільної справи не містять доказів підписання заповіту іншою особою.

За таких обставин підстав, передбачених статтями 225 та 1257 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, для визнання оскаржуваного заповіту недійсним, суд не встановив.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 6 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2018 року - без змін.

З висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погодився з огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права та не порушено норми процесуального права.

У березні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гретченко Л. Л., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 6 лютого 2019 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовлено у витребуванні від приватного нотаріуса Знам?янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Української Н. А. журналу обліку викликів та реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса.

Відмова суду у витребуванні таких відомостей у приватного нотаріуса з посиланням на статтю 81 Закону України «Про нотаріат» є безпідставною і вказує на неврахування судом першої інстанції вимог частини восьмої татті 8 Закону України «Про нотаріат».

На думку заявника, вказані відомості були необхідні для проведення експертизи у справі, проте суд не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Також підставою для скасування судових рішень зазначає те, що фактично нотаріальне посвідчення та реєстрація заповіту відбулися до підписання ОСОБА_4 тексту документа, що свідчить про складення заповіту з порушенням вимог щодо його посвідчення. Складення заповіту та його реєстрація, як вважала заявник, здійснені приватним нотаріусом Знам?янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. А. у межах її офісу за відсутності заповідача.

Також вказує, що посвідчення заповіту відбулося у присутності ОСОБА_2 , що є порушенням таємниці заповіту.

У листопаді 2019 року приватний нотаріус Знам?янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Українська Н. А. подала відзив на касаційну скаргу, у якому послалася на безпідставність її доводів. Вказала, що судами першої та апеляційної інстанцій надано належну оцінку доказам; оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими.

Вказує, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що заповідач на час складення заповіту не усвідомлював значення своїх дій, не міг керувати ними, а також складення заповіту з порушенням вимог щодо його посвідчення.

Зазначає, що судом першої інстанції оглянено оригінали журналу обліку викликів та реєстр для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса і при цьому не встановлено необхідності у проведенні повторної судової почеркознавчої експертизи.

Крім того, огляд у судовому засіданні, зокрема, вказаних документів відбувся безпосередньо на виконання ухвали суду першої інстанції.

Вважає, що доказів підготовки тексту заповіту зі слів сторонніх осіб позивачем суду не надано, а запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій вчинено нею з дотриманням вимог законодавства.

На думку приватного нотаріуса Знам?янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Української Н. А., правочин не може бути визнаний одночасно і нікчемним і недійсним, тому підстави позову ОСОБА_1 суперечать одна одній.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер внаслідок геморагічного інсульту головного мозку на фоні церебросклерозу.

9 вересня 2014 року ОСОБА_4 складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Знам`янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. А. та зареєстрований в реєстрі за № 570, відповідно до змісту якого заповідач належну йому квартиру АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_2 .

Заповіт складено о 10 год40 хв зі слів заповідача, записаний нотаріусом за допомогою загальноприйнятого технічного засобу, у двох примірниках, один з яких призначений для зберігання у справах приватного нотаріуса, а інший викладений на спеціальному бланку нотаріального документа для заповідача.

У зв`язку з хворобою заповідача заповіт складено та посвідчено вдома за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

21 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Знам`янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Поляковим О. О. заведено спадкову справу.

Із заявами про прийняття спадщини звернулися дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_3 (неповнокровні діти спадкодавця).

13 лютого 2015 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини за заповітом.

30 січня 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» подало претензію кредитора на заборгованість у розмірі 7 869,69 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що ОСОБА_4 у період з 30 січня 2013 року до 8 серпня 2013 року проходив лікування в Державному закладі «Відділкова лікарня ст. Знам`янка» Державного підприємства «Одеська залізниця» та у Центральній клінічній лікарні Укрзалізниці м. Харків.

З наявного у матеріалах справи сертифіката про проходження профілактичного наркологічного огляду, який дійсний до 22 лютого 2013 року, судами попередніх інстанцій встановлено, що наркологічних протипоказань до виконання роботи начальника поїзду в ОСОБА_4 не виявлено.

З медичної довідки про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, яка дійсна до 22 лютого 2016 року, встановлено, що у ОСОБА_4 не виявлено психіатричних протипоказань для виконання роботи начальника поїзду.

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2018 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

Висновком експерта № 37 від 7 травня 2018 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи не виявилося можливим з`ясувати, чи виконано рукописний текст і підпис на заповіті та на примірнику заповіту ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що виявлені збіжні ознаки, не дивлячись на їх стійкість, при наявних розбіжностях не створюють сукупності, індивідуалізуючої почерк виконавця. Не вдалось визначити, чи є наявні розбіжності варіантами ознак почерку ОСОБА_4 , які не проявилися в наданих зразках (у розпорядженні експерта мається дуже мала кількість зразків почерку, що не відповідають за часом, способом та умовами виконання до досліджуваного документа, а клопотання експерта про надання їх більшої кількості не задоволено), або ж свідчать про виконання даних рукописних записів іншою особою. Досліджувані рукописні записи та підписи, вірогідніше за все, здійснені під впливом на процес письма в момент їх виконання природних зовнішніх і внутрішніх збиваючих факторів, до яких можуть відноситися втома писальної руки, фізична (м`язова втома), хворобливий стан, що впливає на порушення функціональності рухового апарату особи, стан пригніченості, хвилювання, збудження.

Апеляційним судом установлено, що в суді першої інстанції експерт Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Луговська О. В. надала пояснення, в яких вказала, що для проведення експертизи надано недостатню кількість зразків почерку виконавця, які б відповідали досліджуваному документу за часом, способом та умовами виконання.

Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої адвокатом Гретченко Л. Л., на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 6 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від спадкодавця до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з вимогами статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Надавши оцінку доказам, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановив, що на підтвердження недійсності заповіту позивач належних та допустимих доказів не надала, тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених частиною другою статті 1257 ЦК України підстав для задоволення позову.

Оскільки ОСОБА_1 не надано доказів, що на момент складення заповіту заповідач не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними, суди вважали, що підстави для визнання заповіту недійсним відсутні. Також судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що висновком судової експертизи не встановлено факт підписання заповіту іншою особою замість ОСОБА_4 .

За таких обставин суди попередніх інстанцій вважали неспростованим факт вільного волевиявлення заповідача на передачу належного йому майна саме ОСОБА_2 .

Крім того, суди зауважили, що форма заповіту відповідає вимогам статті 1247 ЦК України, а доказів складення спірного заповіту з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення позивачем не надано.

При складенні заповіту нотаріусом перевірено дієздатність заповідача, вільність волевиявлення і відповідність внутрішній волі та меті (наслідкам), яку він переслідував.

Ухвалою Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 грудня 2016 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково.

Зобов`язано приватного нотаріуса Знам?янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Українську Н. А. надати суду копії документів та їх оригінали для огляду в судовому засіданні, а саме:

- журнал обліку викликів для вчинення нотаріальних дій поза робочим місцем нотаріуса за 2014 рік;

- реєстр для реєстрації нотаріальних дій;

- алфавітну книгу обліку заповітів за 2014 рік;

- примірник заповіту ОСОБА_4 від 9 вересня 2014 року;

- витяг про реєстрацію заповіту ОСОБА_4 від 9 вересня 2014 року зі Спадкового реєстру;

- інформаційну довідку про наявність зареєстрованого заповіту ОСОБА_4 від 9 вересня 2014 року зі Спадкового реєстру.

У судовому засіданні судом першої інстанції оглянено оригінали журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву; реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 2014 рік; алфавітну книгу обліку заповітів; примірника заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 9 вересня 2014 року та зареєстрованого в реєстрі за № 570; витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі за номером 56507526 заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 9 вересня 2014 року та зареєстрованого в реєстрі за № 570, № 38317530, сформованого 9 вересня 2014 року приватним нотаріусом Знам`янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. А.; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 46360722, сформовану 3 січня 2016 року приватним нотаріусом Знам`янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. А., в якій відображено відомості про наявність заповіту ОСОБА_4 від 9 вересня 2014 року.

Копії зазначених документів Знам?янським міськрайонним судом Кіровоградської області долучено до матеріалів справи.

За таких обставин вказані доводи ОСОБА_1 відхиляються касаційним судом, оскільки спростовуються наявними у матеріалах цивільної справи доказами.

Щодо відмови Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області у витребуванні оригіналів журналу обліку викликів та реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса, також слід зазначити наступне.

Ухвалою Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року судом відмовлено заявнику у зобов`язанні нотаріуса надати суду вказані документи у зв`язку із призначенням експертизи у справі.

Ухвалою Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2017 року суд відмовив заявнику у зобов`язанні нотаріуса надати суду будь-які документи у зв`язку із призначенням експертизи у справі, оскільки вказане питання вирішено ухвалою суду від 24 травня 2017 року.

З огляду на викладене, касаційний суд доходить висновку про те, що суд першої інстанції, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, оглянувши оригінали журналу обліку викликів та реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса, розглянувши клопотання заявника про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, не вважав за необхідне витребувати у приватного нотаріуса відповідні документи виключно з огляду на необґрунтованість такої вимоги та її недоцільність.

Крім того, як встановлено Знам?янським міськрайонним судом Кіровоградської області,копії зазначених документів містяться у матеріалах справи, тому необхідність у їх витребуванні відсутня.

Касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що нотаріальне посвідчення та реєстрація заповіту відбулися до підписання ОСОБА_4 тексту документа; складення заповіту та його реєстрація здійснені приватним нотаріусом Знам?янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Української Н. А. у межах її офісу за відсутності заповідача; посвідчення заповіту відбулося у присутності ОСОБА_2 , внаслідок чого порушено таємницю заповіту, оскільки такі твердження позивача не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Крім того, апеляційним судом надано заявнику вичерпну відповідь на вказані доводи.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на законність судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і на правильність висновків, викладених в них.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Україниє підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду