ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 554/4/21

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали провадження за клопотанням слідчого про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 62020170000001731, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Доступ до правосуддя є одним з основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК України).

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з пунктами 1, 2, 17 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, забезпеченню права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Положеннями п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону поважними причинами пропущення процесуального строку слід вважати лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судового рішення, пов`язані дійсно з істотними перешкодами чи труднощами, які унеможливлювали або ускладнювали можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Як убачається з матеріалів провадження, оскаржену ухвалу слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2021 року постановив без участі учасників судового провадження. При цьому захисник ОСОБА_9 була повідомлена про судове засідання 05 березня 2021 року, однак просила розгляд клопотання слідчого про накладення арешту на майно здійснювати без участі сторони захисту (а.п. 57–59, 75). Відомості про направлення копії зазначеної ухвали слідчого ОСОБА_5 та захиснику ОСОБА_9 у матеріалах клопотання відсутні.

Апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2021 року захисник ОСОБА_9 подала 16 квітня 2021 року (а.п. 95). У скарзі, крім іншого, захисник просила поновити їй строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що повний текст рішення вона отримала електронною поштою 12 квітня 2021 року, що свідчить про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.

Полтавський апеляційний суд, керуючись положеннями статей 395, 399 КПК України, ухвалою від 24 травня 2021 року відмовив захиснику в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді суду 05 березня 2021 року, оскільки апелянт не надав доказів щодо конкретної дати отримання копії оскаржуваного судового рішення.

Проте, на переконання Верховного Суду, таке рішення суду апеляційної інстанції є необґрунтованим.

Так, суд апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження, за відсутності в матеріалах клопотання про накладення арешту на майно, даних щодо направлення копії ухвали слідчого судді стороні захисту, необґрунтовано поставив під сумнів доводи захисника про отримання копії оскарженого судового рішення 12 квітня 2021 року, а доводи про неможливість апеляційного оскарження через відсутність повного тексту ухвали, що перешкодило захиснику подати апеляційну скаргу з належним обґрунтуванням, апеляційний суд взагалі не оцінив.

Поза увагою апеляційного суду залишився і той факт, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувану ухвалу слідчого судді направлено до цього реєстру 06 квітня 2021 року, тобто через місяць після її постановлення.

При цьому суд апеляційної інстанції також не врахував висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, згідно з яким у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого рішення вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

Отже, як вважає колегія суддів Верховного Суду, суд апеляційної інстанції формально зазначив, що захисник не навів достатніх підстав, які перешкоджали йому вчасно подати апеляційну скаргу, та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для поновлення процесуального строку.

З огляду на викладене касаційну скаргу ОСОБА_5 слід задовольнити, а ухвалу апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України – скасувати з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати наведене й ухвалити рішення відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд