ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 ? адвоката ОСОБА_6 на вирок Черкаського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,уродженця та жителя
АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі – КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жашківського районного суду Черкаської областівід 11 листопада
2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням таіспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього виконання певних обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Черкаський апеляційний суд вироком від 27 квітня 2021 року скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 у частині призначення покарання та постановив новий, яким призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк на 3 роки.
За вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 12 липня 2020 року близько 17:50, керуючи автомобілем «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухаючись у напрямку м. Жашкова по вул. Шевченка в с. Червоний Кут Жашківського району Черкаської області, порушуючи вимоги пп. «б» п. 2.3, пп. «а» п.2.9, пунктів 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, не будучи уважним, не врахувавши дорожньої обстановки, не вибравши безпечної швидкості руху, допустив виїзд керованого ним автомобіля на праве узбіччя з подальшим заносом та наїзд на велосипедистів ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які рухались у попутному з автомобілем напрямку по лівому узбіччю.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми, яка супроводжувалась забійними ранами голови, саднами тулуба і кінцівок, переломом верхньогрудного відділу хребта з розривом спинного мозку та його оболонок, численними двобічними переломами ребер і розривами печінки з внутрішньою кровотечею, крововиливами під м`які мозкові оболонки, які відповідно до висновку експерта належать до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Вказані тілесні ушкодження як поєднана травма мають прямий причинний зв`язок із настанням смерті потерпілої.
ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді синця лоба, невеликої субдуральної гематоми правої лобно-скроневої ділянки, невеликого субарахноїдального крововиливу, забійної рани лівої п`яти, закритого перелому тазової кістки зліва, які за висновком експерта виникли від дії тупих твердих предметів, цілком можливо, під час дорожньо-транспортної пригоди і належать до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник засудженого просить змінити вирок Черкаського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року та призначити підзахисному покарання, не пов`язане з реальним позбавленням волі. На його переконання, апеляційний суд безпідставно погіршив становище засудженого, не врахував порушення ПДР з боку потерпілої і те, що вона перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Зазначає про взаємну вину учасників дорожнього руху, а також стверджує, що апеляційний суд по-іншому оцінив дані, які характеризують особу обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений у судовому засіданні підтримали доводи касаційної скарги.
Прокурор, представник потерпілого та потерпілий у судовому засіданні заперечували проти задоволення касаційної скарги і просили залишити судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого, прокурора, потерпілого, представника потерпілого, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК)суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Однак, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, правильності установлення фактичних обставин кримінального провадження, а також достовірності окремих доказів.
За статтею 370 КПКсудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Як вбачається з вироку, місцевий суд навів докази, зміст яких відповідає матеріалам кримінального провадження, що не заперечується в касаційній скарзі, дав їм оцінку відповідно до ст. 94 КПК.
У скарзі захисник фактично порушує питання про недотримання апеляційним судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинствіохоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду під час призначення покарання є: кримінально-правові, відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання ? конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.
За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Апеляційний суд урахував ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого ОСОБА_7 злочину, який є тяжким неумисним злочином; дані про особу винного, який раніше не судимий, має позитивну характеристику з місця проживання, обставину, що обтяжує покарання, ? вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння та обставину, яка пом`якшує покарання, ? щире каяття; наслідки, що настали, а саме смерть молодої особи, позицію потерпілого, який просив призначити максимальне покарання.
Врахувавши зазначене, суд обґрунтовано призначив останньому покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК, у виді позбавлення волі на строк 6 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить з установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційній скарзі, в частині встановлених судами фактичних обставин провадження, які не відображені в судових рішеннях і не були предметом перевірки.
Тому посилання захисника про те, що потерпіла ОСОБА_11 порушила ПДР та перебувала у стані алкогольного сп`яніння не є предметом касаційного розгляду, оскільки відноситься до фактичних обставин.
Суд апеляційної інстанції належно мотивував своє рішення про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання, а тому воно не викликає сумнівів щодо його законності.
Верховний Суд, зважаючи на зазначені обставини в їх сукупності, наслідки та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, погоджується з висновками апеляційного суду, що призначене цим судом покарання у виді позбавлення волі буде справедливим, необхідним і достатнім для попередження скоєння ОСОБА_7 нових злочинів, а також відповідатиме особі винуватого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути кримінальне провадження й постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, Суд не встановив.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК.
Таким чином, підстав для задоволення скарги та зміни вироку апеляційного суду не встановлено.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд