ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 200/4107/15-ц

Описова частина

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ фірма «Консоль ЛТД» про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Позов мотивувала тим, що 15 березня 2007 року сторони уклали договір пайової участі в будівництві за № 0915/304-32(р), відповідно до пункту 1.1 якого погодили на основі об`єднаних пайових вкладів діяти разом для досягнення загальної мети: проектування, будівництва та введення в експлуатацію офісного центру «Цивілізація».

Згідно з умовами договору ОСОБА_1 зобов`язалася сплатити пайовий внесок у сумі 262 600 доларів США, а ТОВ фірма «Консоль ЛТД» - завершити будівництво об`єкту в IV кварталі 2007 року та виділити пайовику у власність його долю в натурі у вигляді офісного приміщення № 52 на 16-му поверсі.

Позивачка зазначила, що вона в повному обсязі виконала договірні зобов`язання, однак на момент пред`явлення цього позову відповідач продовжує ухилятися від завершення будівництва офісного центру, введення його в експлуатацію та надання позивачеві документів, необхідних для оформлення права власності на офісне приміщення № 52.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на офісне приміщення № 52 в осях Г-Е:2-5 на 16-му поверсі незавершеного будівництвом багатофункціонального офісного центру з торгово-виставковими площами «Цивілізація», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшої реєстрації в органах Державної реєстраційної служби України.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі: визнано за позивачкою право власності на частину адміністративної будівлі комерційного призначення незавершеного будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на 16-му поверсі, офісне приміщення № 52, загальною площею 132,6 м?, яке складається з: приймальні, номер приміщення 1 площею 22,3 м?; кабінету, номер приміщення 2 площею 25,8 м?; офісу, номер приміщення 3 площею 72,6 м?; санвузла, номер приміщення 4 площею 4,0 м?; міні-кухні, номер приміщення 5 площею 4,6 м?; балкону, приміщення І площею 3,3 м?, для подальшої реєстрації в органах Державної реєстраційної служби України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди уважали обґрунтованими доводи позовної заяви про порушення відповідачем договірних зобов`язань. Суд установив, що ОСОБА_1 повністю сплатила суму пайового внеску, передбачену договором, а відповідач протиправно позбавляє її можливості отримати у власність офісне приміщення.

Аргументи учасників справи

У травні 2017 року ТОВ фірма «Консоль ЛТД» подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі або закрити провадження в справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що враховуючи наявність порушеної справи про банкрутство відносно ТОВ фірма «Консоль ЛТД», цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Відповідач також послався на неможливість визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва в судовому порядку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року зупинено касаційне провадження в цій справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20).

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року касаційне провадження в справі поновлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 15 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» укладений договір пайової участі в будівництві за № 0915/304-32(р), відповідно до пункту 1.1 якого сторони погодили на основі об`єднаних пайових вкладів діяти разом для досягнення загальної мети: проектування, будівництва та введення в експлуатацію офісного центру «Цивілізація»

Згідно розпорядження Дніпропетровського міського голови від 16 липня 2008 року вказаному об`єкту присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

03 липня 2008 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області виданий дозвіл на виконання будівельних робіт ПП «Плутон».

Відповідно до пункту 3.1 договору ОСОБА_1 зобов`язалася в якості пайового вкладу внести грошову суму еквівалентну 262 600 доларів США в гривні по курсу НБУ на момент внесення .

Згідно з довідкою, виданою 28 березня 2008 року ТОВ фірма «Консоль ЛТД», ОСОБА_1 виконала договірні умови, повністю сплативши пайовий внесок.

У пункті 3.2 договору фірма зобов`язалася виділити пайовику у власність його долю в натурі у вигляді офісного приміщення № 52 на 16-му поверсі.

В пунктах 3.4, 3.5 договору сторони визначили строк закінчення будівництва об`єкта - IV квартал 2007 року, строк введення об`єкта в експлуатацію - IІ квартал 2008 року.

Згідно довідки ПП «Плутон» від 21 листопада 2012 року загальний ступінь готовності багатофункціонального офісного центру з торгівельно-виставковими площами «Цивілізація» на момент видачі довідки складає 88%.

24 листопада 2014 року комунальним підприємством «Томаківське БТІ» «ДОР» ОСОБА_1 виданий технічний паспорт на частину спірної адміністративної будівлі комерційного призначення незавершеного будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на 16-му поверсі, офісне приміщення № 52, загальною площею 132,6 м?.

На момент звернення позивача до суду в березні 2015 року зазначений офісний центр в експлутацію не введений; документи, необхідні для оформлення права власності на нерухоме майно, позивачеві не надані.

Ухвалою Господарського суду Автономної республіки Крим від 16 липня 2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ фірма «Консоль ЛТД», яке вказаним судом завершене не було.

Враховуючи окупацію АР Крим та положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Господарським судом Київської області в ухвалі від 12 березня 2015 року повторно порушено провадження у справі про банкрутство відповідача.

Постановою Господарського суду Київської області від 04 серпня 2016 року ТОВ фірма «Консоль ЛТД» визнано банкрутом та призначено ліквідатора арбітражного керуючого Венську О. О.

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо юрисдикції спору

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» посилалася зокрема на те, що суди розглянули спір з порушенням правил предметної юрисдикції, оскільки на момент ухвалення судових рішень відносно відповідача була порушена справа про банкрутство.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Враховуючи, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово викладала висновок щодо питання предметної юрисдикції у спорах за участі боржників, відносно яких порушена справа про банкрутство, підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не встановлено.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах попередніх інстанцій) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року в справі № 200/5548/16-ц (провадження № 61-9645св20) зазначено, що «вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, суди повинні враховувати положення пункту 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII, вимоги статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника. Порушення господарським судом справ про банкрутство боржника до 19 січня 2013 року не впливає на визначення юрисдикції цих спорів, і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства. Аналогічний висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 456/20/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 372/3584/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17, від 29 травня 2019 року у справі № 14-146цс19, від 11 вересня 2019 року у справі № 14-370цс19 та інших, і підстав для відступу від нього не вбачається. […] На час розгляду справи суд апеляційної інстанції був поінформований про порушення справи про банкрутство ТОВ фірми «Консоль ЛТД» у 2012 році, що давало можливість розглянути справу в порядку цивільного судочинства. Відомості з ЄДРСР у розумінні вимог Закону № 3262-IV є достовірними. Також у справі на а. с. 104-108, т. 1 знаходиться копія постанови Господарського суду Київської області від 04 серпня 2016 року про визнання боржника банкрутом, зі змісту якої вбачається, що ухвалою Господарського суду Київської області від 12 березня 2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ фірми «Консоль ЛТД». Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 12 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечено розгляд: господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим -- Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду -Київським апеляційним господарським судом. Тому порушення справи про банкрутство у 2012 році не впливає на визначення юрисдикції вказаної справи. З урахуванням предмета та обсягу позовних вимог, суб`єктного складу спору справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства і законно розглянута загальними судами».

Установивши, що справа про банкрутство ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» порушена 16 липня 2012 року, а також прийнявши до уваги характер спірних правовідносин, суди зробили правильний висновок про підвідомчість цього спору судам цивільної юрисдикції.

Щодо суті позовних вимог

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

У статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи містобудування» реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрою територій. Закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється.

За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Установивши, що позивачка сплатила пайовий внесок у повному обсязі, однак об`єкт нерухомого майна в експлуатацію не введено, а ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» припинило свою діяльність, суди зробили правильний висновок про невизнання та порушення відповідачем прав позивачки.

Разом із тим, задовольняючи позов ОСОБА_1 у повному обсязі, суди не звернули увагу на те, що на момент звернення позивачки до суду з цим позовом офісний центр «Цивілізація» в експлуатацію не введено; ступінь його будівельної готовності становив 88 %. При цьому визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року в справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) зазначено, що «інвестор після виконання ним фінансових зобов`язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об`єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об`єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об`єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об`єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об`єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України). Отже саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об`єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти. Разом з тим у разі вчинення самочинного будівництва об`єкту нерухомого майна інвестор, рівно як і забудовник, не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (стаття 376 ЦК України). Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав та витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи (статті 392, 388 ЦК України)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20) зроблено висновок, що «в тих випадках, коли об`єкт нерухомості вже збудований та прийнятий в експлуатацію, проте покупцем не отримані правовстановлюючі документи у зв`язку із порушенням продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно взятих на себе договірних зобов`язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та у разі невизнання продавцем права покупця на цю збудовану квартиру може мати місце звернення до суду з вимогою про визнання за покупцем права власності на проінвестоване (оплачене) ним майно відповідно до положень статті 392 ЦК України».

З урахуванням установлених судами обставин щодо невведення в експлуатацію офісного центру «Цивілізація» та невизнання відповідачем за ОСОБА_1 права на проінвестований об`єкт нерухомого майна, порушені права позивачки підлягають захисту шляхом визнання за нею майнових прав на проінвестоване майно.

У порядку статті 141 ЦПК України з ТОВ фірма «Консоль ЛТД» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, в розмірі 3654 грн. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, підлягають залишенню за ТОВ фірма «Консоль ЛТД».

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,