ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 159/3983/15-ц

У липні 2015 року ПАТ «Банк Форум», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс», звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказувало, що 14 січня 2008 року між акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_1. (04 березня 2008 року ОСОБА_1 змінив прізвище на « ОСОБА_1 ») укладений кредитний договір, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування у розмірі 100 000 дол. США зі сплатою 13 % річних та терміном повернення до 12 січня 2018 року.

20 серпня 2010 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, з урахуванням умов якої загальна сума виданої готівки відповідачу становила 142 000 дол. США.

Оскільки відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, станом на 07 липня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 32 129,12 дол. США, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 4 317,73 дол. США; поточної заборгованості за кредитом - 25 774 дол. США; простроченої заборгованості за процентами - 1 646,20 дол. США; поточної заборгованості за процентами - 391,19 дол. США; пені - 17 933,57 грн та штрафу в сумі 5 000,00 грн, яку банк просив стягнути на свою користь.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2016 року позов ПАТ «Банк Форум» задоволено;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 129,12 дол. США, яка складається з: простроченої заборгованості з повернення кредитних коштів - 4 317,73 дол. США, поточної заборгованості з повернення кредитних коштів - 25 775 дол. США, простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 1 646,20 дол. США, поточної заборгованості за нарахованими процентами - 391,19 дол. США, пені - 17 933,57 грн та штрафу в розмірі 5 000,00 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано отримання ним кредитних коштів у розмірі 142 000 дол. США. Подальше кредитування позивачем позичальника після часткового погашення заборгованості узгоджується з умовами договору, укладеного між сторонами та відповідає суті поняття «відновлювальна кредитна лінія».

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 21 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково; ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд вказав, що суд не витребував у позивача оригінали заявок на видачу готівки за спірним кредитним договором, не надав правової оцінки висновку експерта від 11 липня 2016 року № 14431, складеному ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» у рамках кримінального провадження № 1201530110001225 від 05 жовтня 2015 року, та акту знищення документів № 14, затвердженому Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» 25 червня 2015 року, й дійшов немотивованих висновків щодо доведеності обставин, на які посилався позивач.

Постановою Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Банк Форум».

Апеляційний суд виходив із того, що позивач не довів факт одержання відповідачем грошових коштів в частині траншів, одержання коштів за якими відповідач не визнає (на загальну суму 98 400 дол. США). Тому поданий банком розрахунок заборгованості на суму 32 129,12 дол. США не є належним чином обґрунтованим. Суд при цьому зазначив, що позивач не надав суду оригіналів заяв на видачу готівки, а наявні в матеріалах справи копії таких заяв жодним чином не засвідчені. Акт знищення документів, складений у червні 2015 року комісією ПАТ «Банк Форум», не замінює собою письмових доказів, які б свідчили про видачу кредитних коштів відповідачу.

Постановою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» задоволено частково; постанову Волинського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційний суд, вирішуючи спір та зробивши висновок про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт одержання відповідачем грошових коштів, не врахував обставин, встановлених рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року в справі № 755/12807/15-ц та не звернув увагу, що у запереченнях на позов ПАТ «Банк Форум» у цій справі ОСОБА_1 не заперечував факт отримання коштів у розмірі 100 000 дол. США, а лише не погоджувався з отриманням 42 000 дол. США.

Постановою Волинського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову; стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» як правонаступника ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 0296/08/22-CL від 14 січня 2008 року в розмірі 23 075,08 дол. США, яка складається зі: 22 091,73 дол. США заборгованості за тілом кредиту; 983,35 дол. США заборгованості за процентами та 980,15 грн заборгованості за пенею; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

звертаючись з цим позовом банк, просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 32 129,12 дол. США, що утворилась станом на 07 липня 2015 року, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 4 317,73 дол. США; поточної заборгованості за кредитом 25 774 дол. США; простроченої заборгованості за процентами 1 646,20 дол. США; поточної заборгованості за процентами 391,19 дол. США; пені 17 933,57 грн та штрафу в сумі 5 000,00 грн;

банк нараховував проценти на прострочену суму кредиту та неустойку після закінчення строку дії договору, а тому вимоги позову в цій частині є необґрунтованими та безпідставними;

вимог про стягнення процентів за користування коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених статтею 625 ЦК України, банк не пред`являв, що свідчить про відсутність підстав для їх задоволення;

вимоги в частині стягнення неустойки у вигляді штрафу в сумі 5000 грн за порушення пункту 3.3.7 договору апеляційний суд вважав необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів порушення умов договору в цій частині;

апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги в частині заперечення відповідачем факту отримання ним кредитних коштів у розмірі, що перевищує кредитний ліміт у 100 000 дол. США, оскільки це спростовується наявними у матеріалах справи розрахунком, копіями заявок на отримання готівки та умовами договору відновлювальної кредитної лінії, які за своєю суттю надають клієнту можливість упродовж дії договору неодноразово отримувати та погашати суму кредиту в межах установленого ліміту;

апеляційний суд врахував висновок судово-почеркознавчої експертизи та зменшив суму тіла кредиту з 30 091,73 до 22 091,73 дол. США, оскільки встановлено, що позивач не підписував заявку на отримання готівки від 22 травня 2008 року № 16247 на суму 8 000 дол. США;

вимога про стягнення 17 933,57 грн пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту і нарахованих процентів, розрахованої в межах річного строку за період з 21 серпня 2014 року по 06 липня 2015 року, пред`явлена поза межами строку дії договору, у зв`язку з чим апеляційний суд вказав, що така неустойка не підлягає стягненню.

Аргументи учасників справи

У січні 2021 року представник ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 17 листопада 2020року, в якій просила її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

ухвалив рішення на підставі неналежних доказів та не взяв до уваги надані відповідачем докази щодо відсутності кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед банком;

не врахував, що надані банком копії заяв на видачу готівки не завірені належним чином;

безпідставно врахував висновок судово-почеркознавчої експертизи від 11 липня 2016 року, оскільки такий висновок не свідчить, що ОСОБА_1 отримав кошти в банку в розмірі 142 000 дол. США;

безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та вирішив проводити розгляд справи без участі відповідача та його представника, оскільки відповідач перебував на самоізоляції через коронавірусну хворобу.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року задоволено заяву судді Русинчука М. М. про самовідвід.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 березня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі № 640/22013/18, від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 308/3162/15-ц, від 01 вересня 2020 року в справі № 198/305/15 та постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року в справі № 628/1980/16, від 26 січня 2021 року в справі № 910/9924/19, від 06 листопада 20118 року в справі № 910/1580/18, від 23 вересня 2019 року в справі № 910/10254/18, від 30 січня 2018 року в справі № 161/16891/15-ц, від 26 лютого 2020 року в справі № 911/1348/16 та не дослідив зібрані в справі докази.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави вважати, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 14 січня 2008 року АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_1. укладений кредитний договір, за умовами пункту 1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування у розмірі 100 000 дол. США зі сплатою 13 % річних та терміном повернення до 12 січня 2018 року (відповідно до копії свідоцтва про зміну імені, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Ковельського МРУЮ Волинської області 04 березня 2008 року, відповідач змінив прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 »).

Відповідно до пункту 3.1.1 кредитного договору № 0296/08/22-CL від 14 січня 2008 року банк зобов`язаний на умовах, визначених пунктом 2.2 договору, в сумі, що передбачена пунктом 1.1 договору, надати позичальнику кредитні кошти шляхом їх перерахування за наданими позичальником платіжними документами, перерахування на його поточний, картковий рахунок або видачі йому готівкою відповідно до заявки позичальника.

Додатковим договором від 20 серпня 2010 року № 1 внесено зміни до кредитного договору щодо розрахункових рахунків банківської установи та процентів за користування кредитом.

На підставі наданих позивачем копій заяв на видачу готівки банк надав позичальнику кредитні кошти за кредитним договором від 14 січня 2008 року в загальному розмірі 142 000 дол. США.

20 березня 2015 року ПАТ «Банк Форум» направило на адресу відповідача вимогу про дострокове виконання зобов`язань, якою вимагало протягом 7 (семи) робочих днів сплатити заборгованість за кредитним договором, а саме: повернути основну суму кредиту у розмірі 30 091,73 дол. США; сплатити заборгованість за простроченими процентами, що станом на 13 березня 2015 року становить 342,23 дол. США; сплатити заборгованість за строковими процентами у розмірі 434,66 дол. США; сплатити пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 46,09 дол. США; сплатити штраф за несвоєчасне страхування предмету іпотеки у сумі 5 000 грн та у зв`язку з порушенням пункту 4.4 кредитного договору; сплатити проценти, що будуть нараховані станом на дату повернення основної суми кредиту за кредитним договором; сплатити пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату процентів, що буде нарахована станом на дату повернення основної суми кредиту та сплатити проценти за кредитним договором; пеня сплачується у гривні, виходячи з офіційного курсу гривні до відповідної іноземної валюти, встановленої НБУ на дату оплати пені.

Вимога отримана відповідачем 27 березня 2015 року.

Відповідно до акта знищення документів № 14 від 25 червня 2015 року, затвердженого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Ларченко І. М., знищено касові документи та кредитні справи клієнтів за 2008 рік по відділенню банку, в якому було укладено договір з ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості по кредиту загальна сума заборгованості станом на 07 липня 2015 року становить 32 129, 12 дол. США.

05 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся в Ковельський МВ УМВС України у Волинській області з заявою про те, що під час оформлення кредитного договору з АКБ «Форум» та під час видачі відновлювальної кредитної лінії працівниками АКБ «Форум» було здійснено підробку документів. Цього ж дня вказані відомості були внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань та зареєстровано кримінальне провадження № 12015030110001225 за частиною першою статті 358 КК України.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 11 липня 2016 року № 14431, проведеної у вищезазначеному кримінальному провадженні, підписи від імені ОСОБА_1 , зображення яких містяться у копіях заяв на видачу готівки № 5731 від 08 липня 2008 року, від 08 липня 2008 року № 6233, від 07 липня 2008 року № 4564, від 01 липня 2008 року № 1062, від 27 червня 2008 року № 24488, від 23 червня 2008 року № 17964, від 11 червня 2008 року № 8121, від 10 червня 2008 року № 7134, від 29 травня 2008 року № 23156, від 27 травня 2008 року № 21618, виконані ОСОБА_1 .

Підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься у копії заяви на видачу готівки № 16247 на суму 8 000 дол. США, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Встановити, чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 у рядку «ПОЗИЧАЛЬНИК» на аркушах 1-7 та у рядку «Позичальник__ ОСОБА_1 » графи «ПОЗИЧАЛЬНИК» на аркушах 4, 7 у кредитному договорі № 0293/08/22-СІ від 14 січня 2008 року та додатку № 1 до цього договору - графіку зменшення ліміту кредитування від 14 січня 2008 року, рядку «Позичальник» графи «ПОЗИЧАЛЬНИК» на зворотній стороні додаткового договору № 1 від 20 серпня 2010 року до кредитного договору № 0293/08/22-СІ від 14 січня 2008 року, у рядку «__/ ОСОБА_1 /» графи «ІПОТЕКОДАВЕЦЬ» на зворотній стороні аркуша 3 іпотечного договору від 21 січня 2008 року у графі «Позичальник __ ОСОБА_1 » графи «Іпотекодавець:» в акті опису майна, що передається в іпотеку від 21 січня 2008 року (додаток № 1 до договору іпотеки від 21 січня 2008 року), а також підписи від імені ОСОБА_1 , електрофотографічні зображення яких містяться у рядку «Підпис отримувача» в електрофотокопіях заяв на видачу готівки від 23 січня 2008 року № 12787, від 08 травня 2008 року № 4311, від 26 лютого 2008 року № 20097, від 21 лютого 2008 року № 18114, від 30 січня 2008 року № 19238, від 21 січня 2008 року № 10763, ОСОБА_1 не виявилося можливим з причин, викладених у пункті 3 дослідницької частини висновку (зокрема, за вирішальним правилом методики встановлення апріорної інформативності досліджувальні підписи належать до зони обмеженої придатності до ідентифікації).

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року, в справі № 755/12807/15-ц в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форм» про визнання незаконними вимоги про дострокове виконання зобов`язань, змін до кредитного договору та додаткової угоди до нього відмовлено. Під час розгляду вказаної справи ОСОБА_1 не заперечував факт укладення кредитного договору, факт отримання ним кредитних коштів за цим договором, а лише не погоджувався із письмовою вимогою банку про дострокове погашення усього кредиту та сплати штрафних санкцій і просив провести конвертацію заборгованості за кредитом в національній валюті України.

Колегія суддів відхиляє доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року в справі № 761/35556/14 (провадження № 61-15734св19) зазначено, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року в справі № 466/9090/17 (провадження № 61-5394св21) вказано, що «приймаючи до уваги як належний та допустимий доказ висновок зазначеної експертизи про те, що позичальник не підписував заяву про видачу готівки і обґрунтовуючи свій висновок про недоведеність факту отримання позичальником коштів за договором та перебування сторін у зобов`язальних відносинах за кредитним договором та договором іпотеки, при цьому не врахував, що за наявності доведеності факту неотримання коштів за указаним договором, це могло бути підставою для розірвання договору за його позовом, якого останній з 2008 року не заявляв, а навпаки виконував його умови та сплатив на виконання договору зазначену суму коштів і передав в іпотеку квартиру».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зазначено, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За встановлених у справі обставин та з урахуванням того, що при укладенні кредитного договору від 14 січня 2008 року та додаткової угоди до нього сторони погодили усі істотні умови договору, що стверджується підписом ОСОБА_1 у кредитному договорі і ним ця обставина не заперечується; укладення кредитного договору не оспорюється; мало місце часткове погашення кредиту в розмірі, апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи апеляційної скарги відповідача, що частина коштів по кредитному договору ним не отримувалася.

ОСОБА_1 з моменту укладення 14 січня 2008 року кредитного договору, укладення додаткової угоди від 20 серпня 2010 року не оспорював дійсність цього правочину та виконував його умови, лише після звернення банку у жовтні 2014 року з вимогами про дострокове повернення кредитної заборгованості подав у 2015 році до суду позов про визнання незаконними вимоги про дострокове виконання зобов`язань, змін до кредитного договору та додаткової угоди, у задоволенні якого відмовлено рішенням Дніпровського районного суду м. Києва, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року.

Апеляційний суд встановив, що банк надав копії заяв відповідача на видачу готівки на загальну суму 142 000 дол. США.

Апеляційний суд обґрунтовано відхилив заперечення відповідача про те, що в позивача не було законних підстав для надання кредитних коштів у розмірі 142 000 дол. США, що перевищує кредитний ліміт, оскільки розрахунок заборгованості, наданий позивачем, з огляду на дати отримання готівкових коштів як кредитних позичальником та суті поняття «відновлювальна кредитна лінія», під якою розуміється кредитна лінія, протягом терміну дії якої після часткового повернення наданих позичальнику кредитів банк здійснює подальше кредитування цього ж позичальника в межах того ж ліміту лінії, визначеного у договорі. Вказане свідчить про застосування між сторонами саме погоджених ними умов кредитного договору, а не про видачу кредитних коштів банком без врахування ліміту, вказаного у кредитному договорі.

За таких обставин апеляційний суд, з урахуванням висновку судово-почеркознавчої експертизи № 14431 від 11 липня 2016 року, проведеної «Київським експертно-дослідним центром» у межах кримінального провадження, зробив правильний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо відсутності у банку оригіналів письмових доказів та неналежне їх посвідчення, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, оскільки апеляційний суд встановив, що відповідні оригінали документів кредитної справи знищені відповідно до акта знищення документів № 14 від 25 червня 2015 року, затвердженого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Ларченко І. М., а виконання позивачем умов кредитного договору свідчить про доведеність факту отримання відповідачем коштів.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,