ПОСТАНОВА
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Люботинського міського суду Харківської області від 24 листопада 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 червня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220430000904, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глуша Бобруйського району
Могилівської області Білорусії, жителя АДРЕСА_1 , засудженого за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі – КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Люботинського міського суду Харківської області від 24 листопада 2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
2. Харківський апеляційний суд ухвалою від 01 червня 2021 року залишив вирок суду першої інстанції без змін.
3. За вироком суду ОСОБА_7 засуджений за те, що він 01 червня 2019 року о 23:00 під час вживання спиртних напоїв із ОСОБА_8 у будинку останнього за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин, що раптово виникли, діючи з метою позбавлення життя ОСОБА_8 , умисно завдав йому численних ударів, не менше 12, руками та ногами по різних частинах тіла, а саме по тулубу, голові, нижніх та верхніх кінцівках, заподіявши сукупну тупу травму тіла з розривами внутрішніх органів та переломи ребер, які ускладнилися розвитком крововтрати, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть ОСОБА_8 .
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
4. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 ставить вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 на підставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав ОСОБА_7 винуватим в умисному вбивстві, оскільки залишив поза увагою те, що хоч він дійсно побив потерпілого ОСОБА_8 , однак не мав умислу на позбавлення його життя. На думку захисника, необхідно перекваліфікувати дії засудженого з ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 цього Кодексу та обрати менш суворе покарання. Вважає за потрібне призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
5. У судовому засіданні захисник підтримала свою касаційну скаргу в повному обсязі.
6. Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги та вважала за потрібне залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
7. Згідно зі ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
8. Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
9. Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
10. Доводи захисника ОСОБА_6 про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність у зв`язку з необґрунтованою, на її думку, кваліфікацією дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК та призначення засудженому несправедливого покарання через його суворість аналогічні доводам апеляційних скарг засудженого і захисника, які були перевірені в суді апеляційної інстанції та визнані безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження.
11. Суд касаційної інстанції погоджується з рішенням апеляційного суду з огляду на таке.
12. Захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 оскаржили в апеляційному порядку вирок щодо останнього, зокрема, з підстав неправильної, на їхнє переконання, кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК. Залишаючи без задоволення апеляційні скарги, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_7 .
13. Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, кваліфікуючи дії засудженого за ч. 1 ст. 115 КК, дав належну оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам у сукупності та взаємозв`язку та встановив усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
14. Зокрема, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується даними протоколу огляду місця події – домоволодіння, в якому виявлено труп ОСОБА_8 з ознаками насильницької смерті; даними протоколу огляду трупа ОСОБА_8 та вилучення зразків для проведення експертиз; висновками судово-медичної та комісійної судово-медичної експертиз про характер і локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_8 , причину його смерті; показаннями експерта ОСОБА_9 , яка підтвердила складений нею судово-медичний висновок та пояснила, що виявлені на трупі ОСОБА_8 ушкодження могли утворитися від чисельних ударів, кількість яких могла сягати 48; даними висновку судово-медичної експертизи про наявність на руці ОСОБА_7 садна, яке утворилося від травматичної дії тупого твердого предмета механізмом тертя–ковзання та могло бути отримане не менш, як за 3–4 доби до проведення експертизи; висновками судово-медичних експертиз про те, що походження слідів крові, виявлених на поверхні підлоги, ніжці стільця, фрагменті ковдри, не виключається від потерпілого ОСОБА_8 ; висновками судово-медичних експертиз про те, що походження домішків крові на футболці, спортивних брюках, спортивних туфлях, вилучених у ОСОБА_7 , від ОСОБА_8 не виключається і походити від ОСОБА_7 не може; даними протоколу слідчого експерименту, під час якого ОСОБА_7 у присутності захисника ОСОБА_6 та двох понятих на місці події відтворив обставини вчинення ним злочину, у тому числі показав механізм та спосіб нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, зокрема показав, як наносив удари руками та ногами по тулубу та голові; висновком судово-медичної експертизи про те, що свідчення ОСОБА_7 , надані під час проведення слідчого експерименту, не суперечать судово-медичним даним щодо способу та механізму заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , сукупністю інших доказів.
15. Що стосується доводів сторони захисту про необхідність кваліфікувати дії засудженого за ч. 2 ст. 121 КК через відсутність у нього умислу на позбавлення життя потерпілого, то вони не знайшли свого підтвердження.
16. Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини та здоров`я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
17. Відповідно до ст. 24 КК умисел поділяється на прямий і непрямий. Частинами 2 та 3 визначено, що прямим є умисел в тому разі, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, а непрямим – коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
18. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що сукупність наведених у вироку доказів переконливо свідчить про те, що поведінка засудженого ОСОБА_7 до та після вчинення злочину, а саме те, що він завдав велику кількість ударів ОСОБА_8 (не менше 12), в тому числі ногами, коли він лежав на підлозі, у ділянки життєво важливих органів, про що свідчать отримані потерпілим травми у виді розривів внутрішніх органів, переломів ребер, а після цього не вжив жодних заходів для надання йому медичної допомоги, безумовно, вказує на спрямованість дій ОСОБА_7 саме на позбавлення потерпілого життя.
19. Таким чином, суд правильно встановив обставини кримінального правопорушення та виклав їх у вироку. Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені ОСОБА_7 дії.
20. Дії засудженого обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК. Доводи захисника про те, що діям ОСОБА_7 дана неправильна юридична оцінка, зокрема через необхідність кваліфікувати їх за ч. 2 ст. 121 КК, не знайшли свого підтвердження.
21. Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд урахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які впливають на покарання. Зокрема, взяв до уваги, що засуджений вчинив особливо тяжкий злочин, будучи у стані алкогольного сп`яніння, раніше не судимий в силу ст. 89 КК, не працює. З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку про необхідність призначити ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК, що, на переконання колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.
22. Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК. Обставини, які б вказували на те, що покарання є явно несправедливим внаслідок суворості, відсутні.
23. Під час перегляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд належним чином перевірив доводи, які були зазначені в апеляційних скаргах засудженого та його захисника, та прийняв рішення з наведенням докладних підстав в ухвалі, яка відповідає ст. 419 КПК.
24. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б впливали на обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_7 , судами першої та апеляційної інстанцій у кримінальному провадженні допущено не було.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд