ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисників засудженого ОСОБА_8 – адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020166470000095, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганська, жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі – КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2021 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим за ч. 2 ст. 307 КК, а саме у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичних засобів у великих розмірах. Так, суд встановив, що він (часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено), діючи з прямим умислом, з мотиву придбання наркотичних засобів з метою збуту незаконно придбав наркотичний засіб – метадон, масою 7,672 г, що перебував у синьому полімерному пакеті, всередині якого знаходилось 36 полімерних згортків білого кольору, 31 полімерний згорток рожевого кольору, 14 полімерних згортків фіолетового кольору.
Потім, 17 серпня 2020 року з 18:33 до 18:48на вул. Чернишевського, 26 у м. Одесі під час огляду місця події у ОСОБА_8 , із сумки чорного кольору було виявлено та вилучено 34 полімерних згортки білого кольору, 30 – рожевого кольору, 14 – фіолетового кольору. Всередині згортків була речовина білого кольору загальною масою 23,627 г, кількісний вміст метадону – 7,294 г.
Після цього того ж дня з 19:09 до 19:16 на пров. Високому, 20, з 19:31 до 19:36 на АДРЕСА_2 , а також з 19:38 до 19:42 на АДРЕСА_3 під час огляду місця події було виявлено та вилучено поліетиленові згортки рожевого кольору з речовиною білого кольору, загальною масою 0,149 г із кількісним вмістом метадону 0,069 г, загальною масою 0,365 г із кількісним вмістом метадону 0,153 г, загальною масою 0,381 г. із кількісним вмістом метадону 0,156 г, відповідно, які ОСОБА_8 нещодавно залишив у зазначених місцях.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 20 жовтня 2021 року залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 .
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посилаючись на норми Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), практику Європейського суду з прав людини та суду касаційної інстанції, просять скасувати судові рішення щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Сторона захисту свої доводи обґрунтовує тим, що в мотивувальній частині вироку (у формулюванні обвинувачення) суд першої інстанції не встановив події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення) в частині придбання наркотичного засобу.
Скаржники вважають кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 307 КК неправильною, оскільки в його діях не встановлено умислу на збут наркотичних засобів. Крім того, наголошують, що з моменту придбання ОСОБА_8 наркотичних засобів шляхом знахідки, до моменту видачі їх поліції минуло близько години, тому, на їх думку, для об`єктивного висновку про умисел засудженого на збут наркотичних засобів необхідним є дослідження обставин їх придбання та зберігання, а також встановлення моменту виникнення відповідного умислу.
За твердженням захисників сторона обвинувачення під час складання та висунення обвинувачення ОСОБА_8 застосувала факти та відомості, отримані з недопустимих доказів.
Наголошують на тому, що ОСОБА_8 визнав себе винуватим лише у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, що зобов`язувало суд першої інстанції дослідити всі докази у кримінальному провадженні та надати оцінку їх походженню.
Захисники також вказують, що суд апеляційної інстанції порушив право на захист ОСОБА_8 , оскільки, ігноруючи положення ч. 5 ст. 364 та ч. 3 ст. 365 КПК, не відновив з`ясування обставин, установлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами в апеляційному порядку.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисникиОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, просили скасувати вирок та ухвалу і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційної скарги, навів аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
На підставі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
За приписами ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Із системного аналізу кримінального процесуального закону та відповідно до практики Верховного Суду випливає, що роз`яснення учасникам судового провадження підстав та наслідків його здійснення за ч. 3 ст. 349 КПК не повинно мати формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, повинен роз`яснити суть цієї норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння всіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися в добровільності їх позицій.
Отже, визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому особа обвинувачується, правові наслідки розгляду на підставі ч. 3 ст. 349 КПК, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є передумовами можливості здійснення розгляду провадження в зазначеному порядку.
Згідно з матеріалами провадження під час розгляду справи ОСОБА_8 у присутності захисника ОСОБА_9 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичних засобів у великих розмірах, погодився із кваліфікацією дій за ч. 2 ст. 307 КК, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та дав згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. При цьому суд переконався у правильності розуміння ОСОБА_8 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції і належно роз’яснив, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після чіткого, детального та розгорнутого пояснення судом змісту норми ч.3 ст. 349 КПК обвинувачений ОСОБА_8 ствердно заявив про бажання здійснення судового розгляду за вказаним порядком (відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК), а також що йому зрозумілі правові наслідки такого розгляду. Захисник ОСОБА_9 також не заперечував проти відповідної процедури проведення судового розгляду.
Таким чином, допитавши в судовому засіданні обвинуваченого, який підтвердив встановлені на досудовому розслідуванні обставини вчинення кримінального правопорушення, факт придбання та зберігання з метою збуту наркотичних засобів, факт обізнаності з тим, що він придбав і зберігав з метою збуту саме наркотичні засоби, зважаючи на великий розмір вилучених у ОСОБА_8 наркотичних засобів, розфасованих у 36 полімерних згортків білого кольору, 31 полімерний згорток рожевого кольору, 14 полімерних згортків фіолетового кольору, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.
Твердження в касаційній скарзі захисників про те, що в мотивувальній частині вироку суду першої інстанції є посилання на ч. 3 ст. 307 КК, є слушними. Разом із тим сторона захисту в скарзі не зазначає, яким чином це вплинуло на законність судового рішення у провадженні щодо ОСОБА_8 , при тому, що вироком (у резолютивній частині) останнього визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, а саме у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичних засобів у великих розмірах, та у мотивувальній частині вироку зазначена ч. 2 ст. 307 КК, як стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений. Отже, зазначена стороною захисту невідповідність у вироку сама по собі не впливає на правильність ухваленого судом рішення і не є істотним порушенням вимог КПК.
Колегія суддів уважає, що під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 жодним чином не були обмежені в можливості реалізувати свої процесуальні права, в тому числі, шляхом подання відповідних клопотань чи заяв про зміну обсягу і порядку дослідження доказів. Проте сторона захисту в ході судового розгляду таких клопотань чи заяв не подавала, не заявляла і клопотань про визнання доказів недопустимими під час розгляду справи судом першої інстанції, що підтвердив захисник ОСОБА_9 у процесі апеляційного розгляду.
Вищезазначене підтверджується як журналом судового засідання від 04 березня 2021 року (а. п. 69–72), так і технічним носієм інформації, на якому зафіксовано судовий процес у суді першої інстанції.
Усі наведені вище обставини у своїй сукупності беззаперечно свідчать, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався процедури, передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК.
Оскільки дослідження доказів у суді першої інстанції здійснювалось у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, доводи захисника про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК, про неповноту судового розгляду, а також про те, що обвинувачення ґрунтується на недопустимих доказах, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Крім того, доводи, наведені в касаційній скарзі захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , є аналогічними доводам апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 . Останні були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими, навівши відповідні мотиви, та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення. З цим висновком погоджується і Верховний Суд.
Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Що стосується доводів касаційної скарги захисників про порушення, на їх думку, права на захист ОСОБА_8 , оскільки суд апеляційної інстанції не взяв до уваги заявленого стороною захисту клопотання про відновлення з`ясування обставин, установлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами в апеляційному порядку, а також не відновив з`ясування обставин, установлених під час кримінального провадження, незважаючи на письмову промову ОСОБА_8 , в якій він повідомив про те, що обмовив себе під час надання показань у суді першої інстанції та умислу на збут наркотичних засобів у нього не було, то суд касаційної інстанції зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року ( справа № 288/1158/16-к, провадження № 13-28кс19) зауважила, що кримінальний процесуальний закон передбачає можливість повернення до вже завершених стадій судового процесу лише для відновлення з`ясування обставин, установлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, і відповідно до ч. 5 ст. 364 та ч. 4 ст. 365 КПК суду надано такі повноваження лише як виняток із загального правила у двох випадках: якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази або обвинувачений в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження.
У контексті викладеного, апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги клопотання захисника ОСОБА_7 про відновлення з`ясування обставин справи, установлених під час кримінального провадження, перевірку їх доказами від 15 вересня 2021 року, оскільки воно подано після проведення судових дебатів та оголошення перерви в судовому засіданні перед останнім словом обвинуваченого, а відновлення з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами за таким клопотанням на цій стадії судового розгляду не передбачено. При цьому повідомлені обвинуваченим в останньому слові обставини не можна вважати такими, що на підставі ст. 365 КПК зобов`язували суд здійснювати їх перевірку.
Касаційна скарга захисників не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність постановлених у кримінальному провадженні вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2021 року та ухвали Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_8 .
Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які би впливали на законність судових рішень щодо ОСОБА_8 , судами першої та апеляційної інстанцій допущено не було, а призначене засудженому покарання відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі засудженого, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без зміни.
Керуючись статтями433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд