ПОСТАНОВА
встановив:
У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про перевірку вказаного вироку в касаційному порядку.
Так, відповідно до положень ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року, зміст касаційних скарг повинен відповідати вимогам, зазначеним у статті 350 цього Кодексу, відповідно до яких в скарзі, крім іншого, зазначаються вказівки на те, у чому саме полягає незаконність судових рішень та доводи на обґрунтування такої позиції, а також прохання особи, яка подає скаргу.
Відповідно до положень ст. 398 КПК України 1960 року, підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції керується статтями 370-372 цього Кодексу.
Однак, скарга ОСОБА_2 не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вказаним вимогам кримінально-процесуального закону, з огляду на наступне.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_2 порушує питання про скасування вироку суду, вказуючи на неправильну, на його думку, кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 185 КК України та одночасно вважає, що його винуватість у вчиненні даного злочину, на його думку, недоведена.
Проте, скаржник у касаційній скарзі взагалі не зазначає, які конкретно порушення допустив суд при розгляді кримінальної справи, з огляду на положення статей 370–372 КПК України 1960 року, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Крім того, скаржник не зазначає, які конкретно порушення допустив суд апеляційної інстанції при розгляді кримінальної справи, з огляду на положення ст. 377 КПК України 1960 року.
Також, у касаційній скарзі відсутнє належне формулювання вимог ОСОБА_2 із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги.
Відповідно до ст. 396 КПК України 1960 року у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень: 1) залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення; 2) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд; 3) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; 4) змінює вирок, постанову чи ухвалу.
Як убачається зі змісту касаційної скарги ОСОБА_2 вказує одночасно дві вимоги: просить визнати його невинуватим та разом з цим вказує про необхідність скасування оскаржуваного вироку з направленням справи на новий судовий розгляд.
При цьому, прохання скаржника до суду касаційної інстанції про скасування лише вироку суду, який ухвалою апеляційного суду залишений без зміни, не узгоджується з приписами кримінально-процесуального кодексу щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги.
Отже, згідно з положеннями ст. 388 КПК України справа не витребовується, якщо скарга не відповідає вимогам, зокрема, статті 350 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, справу може бути витребувано для її перегляду в касаційному порядку лише за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і повторного звернення до касаційного суду протягом місяця з дня отримання даної постанови.
При повторному зверненні до суду касаційної інстанції ОСОБА_2 має бути підтверджено, що він не пропустив цей строк.
Керуючись положеннями ст. 388 КПК України 1960 року та розділом ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року, суддя